Ухвала

від 18.12.2024 по справі 280/1997/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа №280/1997/23

адміністративне провадження № К/990/41593/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №280/1997/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок Інвест» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.06.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок Інвест» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.10.2022 № 00035220709, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВІНОК-ІНВЕСТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 38.985.599,25 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №280/1997/23.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, належного викладення підстав касаційного оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, зазначено, що повернення скарги відбулось з причин, які не залежали від скаржника (суб`єктивний погляд на формулювання позиції), тож скаржник змушений звертатись повторно та клопотати про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою. Відповідно до статей 332 і 169 КАС України особам, які відповідно до частини першої статті 328 КАС України мають право на касаційне оскарження, надане право на повторне звернення з касаційною скаргою.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 10.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/1549, за відсутності висновку Верховного Суду.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права судами попередніх інстанцій, як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

Також контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні при застосуванні пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 27.12.2023 у справі №280/1998/23, від 16.05.2024 у справі №280/176/23. На думку скаржника, натомість має бути застосовано наступний висновок: враховуючи вимоги першого речення абзацу першого пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР та першого речення статті 20 цього Закону, обов`язок суб`єкта господарювання надавати до перевірки документи обліку товарних запасів стосується вже отриманого на реалізацію товару в минулому, зокрема і на товар, що вже реалізований.

Скаржником зауважено, що суд встановив факт надання до перевірки всіх документів в підтвердження походження пального на АЗС на підставі ТТН, до яких під час перевірки не надані обов`язкові додатки - паспорти якості та сертифікати відповідності на пальне від постачальника, а також не надані інші документи в підтвердження належності пального відповідному постачальнику.

Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржником не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.01.2024 у справі №420/12275/22, від 17.05.2023 у справі №640/20727/21. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням в повному обсязі вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №280/1997/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко