Постанова

від 13.12.2024 по справі 910/5198/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. Справа№ 910/5198/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Громадської організації «Правозахисна група «Земляки»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024

у справі № 910/5198/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз"

до Громадської організації "Правозахисна група "Земляки"

про стягнення 59 094,24 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз" (далі - ОСББ "Лазурний Блюз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Правозахисна група "Земляки" (далі - ГО "Правозахисна група "Земляки", відповідач) про стягнення заборгованості з оплати щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку № 15-А по вул. Ованеса Туманяна в м. Києві та прибудинкової території, експлуатацію загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону, а також плати за опалення будинку за період з 16.09.2022 по 31.03.2024, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 54 917,08 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 902,30 та 3% річних у розмірі 1 274,86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5198/24 провадження в частині вимог про стягнення 34 705,58 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Громадської організації "Правозахисна група "Земляки" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз" 20 211,50 грн основної заборгованості, 2 902,30 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1 274,86 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Рішення мотивовано наявністю підстав для закриття провадження у справі в частині 34 705,58 грн, з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, а також доведеністю підстав для стягнення з відповідача щомісячних внесків та платежів, розміри яких визначені рішеннями загальних зборів позивача, а також підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язань.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Громадська організація «Правозахисна група «Земляки» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині, в якій позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» задоволено, а також стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, постановивши в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не міг братися судом за основу, оскільки розмір платежів за централізоване опалення є спірним і жодним чином не доведений позивачем. Таким доводам, наведеним відповідачем в заперечення розміру заборгованості, місцевий господарський суд належної оцінки не надав в оскаржуваному рішенні. Відтак, розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з якими погодився суд першої інстанції, є неправильним, оскільки обрахований від неправильно визначеного розміру основної заборгованості.

Разом з тим скаржник заперечує проти суми витрат на професійну правничу допомогу, яка була задоволена судом до стягнення, оскільки розмір витрат є значно завищеним, зважаючи на рівень складності справи, її розгляд у порядку письмового провадження без виклику представників сторін та обсяг поданих позивачем процесуальних документів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів Сибіги О.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5198/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5198/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.08.2024 матеріали справи № 910/5198/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/477/24 від 19.09.2024 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5198/24.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/5198/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5198/24 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, її розгляд ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07 жовтня 2024 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 07.10.2024 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що посилання апелянта на необхідності застосування до правовідносин Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» є необгрунтованими, оскільки ОСББ «Лазурний блюз» не є надавачем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; предметом регулювання вказаного Закону не є відносини, що виникають між співвласниками, а також відносини, що складаються між співвласниками та ОСББ при забезпеченні їх потреб шляхом самозабезпечення у відповідності до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; рішення Загальних зборів об`єднання співвласників мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, в тому числі і для співвласників, які набули право власності на квартиру чи на нежитлове приміщення після прийняття рішення, тобто є офіційними документами (актами ненормативного характеру), що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин. Водночас, позивач зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів визнання недійсними та/або скасування, а також оскарження відповідачем рішень Загальних зборів співвласників ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколами від 26.11.2019 та від 14.12.2020; відповідач, в порушення статутних документів ОСББ «Лазурний блюз», у визначені строки оплату внесків, а також платежів за опалення будинку не здійснив, а лише частково сплатив заборгованість після, того як позивач звернувся з позовом до суду, а тому відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, відповідно нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

17.10.2024 відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій скаржник не погоджується з аргументами позивача, вказуючи, що ОСББ «Лазурний блюз» у відзиві жодним чином не обґрунтувало підстави для нарахувань у березні 2023 року на суму 20 211,50 грн; також відповідач заперечує проти нарахування інфляційних втрат та 3% річних, вказуючи, що їх розрахунок має відбуватися, виходячи з правильно нарахованої суми заборгованості.

Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи нижчевикладене.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.01.2013 зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз" (код ЄДРПОУ - 38576494), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №10671020000018659.

Відповідно до п. 1 розділу І статуту позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний Блюз" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно з п. 1 розділу ІІ статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними свої обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п. 2 розділу ІІ статуту).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ статуту завданнями та предметом діяльності є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в тому числі інженерних мереж, що знаходяться на балансі Об`єднання; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІІ статуту вищим органом управління Об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання. До виключної компетенції зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку і розмірів внесків та платежів співвласниками.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та статуту (пункти 3, 4 розділу ІV статуту).

З наявної в матеріалах справи копії протоколу №6 від 28.04.2015 Загальних зборів ОСББ «Лазурний Блюз» вбачається, що вказаним органом управління прийнято рішення, яким, зокрема, встановлено з 01.06.2015 щомісячні внески членів Об`єднання та/або власників приміщень на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна становлять 6,50 грн за 1 кв.м. загальної площі нежитлового приміщення. Протоколом засідання Правління ОСББ «Лазурний Блюз» від 30.05.2015 затверджено результати письмового опитування членів Об`єднання, за яким визначено щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території («Внесок на охорону») у розмірі 150 грн з квартири або нежитлового приміщення.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз", проведених ініціативною групою позивача 26.11.2019, оформленим протоколом, який посвідчений нотаріально 13.12.20219, на правління ОСББ "Лазурний Блюз" було покладено обов`язок щодо організації опалення будинку в опалювальному сезоні 2019-2020 років, погоджено підписання договорів із суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалювального сезону 2019-2020 років та затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку.

Відповідно до п. 9 Методики внесення платежу співвласниками проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

14.12.2020 протоколом загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз" б/н, затверджено рішення, зокрема, про встановлення щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна для співвласників багатоквартирного будинку 15-А по вулиці Ованеса Туманяна в м. Києві у розмірі 9,00 грн за 1 кв.м. загальної площі нежитлового приміщення.

Зборами уповноважених представників ОСББ "Лазурний Блюз", протокол від 26.01.2021, затверджено Правила користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом ЖК «Лазурний блюз», розташованого у м. Києві по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

Згідно з п. 3.7. Правил встановлено обов`язок власникам не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, сплачувати у повному обсязі вартість спожитих житлово-комунальних послуг, платежі і внески, встановлені статутними органами Об`єднання, вартість управління та утримання спільного майна (у тому числі щомісячний внесок співвласника на утримання спільного майна). Несвоєчасна сплата внесків та інших платежів, встановлених законодавством та статутними органами Об`єднання, наявність іншої заборгованості власника приміщення перед Об`єднанням вважається добровільною відмовою (без подання про це письмової заяви) власника приміщення від технічної можливості користуватись внутрішньо-будинковими інженерними мережами і системами, ліфтами, іншим спільним майном Об`єднання.

Господарським судом встановлено, що Громадська організація «Правозахисна група «Земляки» є власником нежитлового приміщення № 616 в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві площею 35,90 кв.м. з 16.09.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №376095057 від 26.04.2024.

На підтвердження розміру заборгованості Громадської організації «Правозахисна група «Земляки», позивачем долучено до позовної заяви Розрахунок заборгованості за основним зобов`язанням по приміщенню №616 в будинку №15-А, у відповідності до якого заборгованість у період з вересня 2022 року по 31 березня 2024 року становить 54 917,08 грн.

Посилаючись на наявність у відповідача заборгованості зі сплати щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку, охорони та заборгованості за централізоване опалення, позивач звернувся з даним позовом до суду, заявляючи про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати заборгованості за порушення зобов`язань співвласника багатоквартирного будинку, а через несвоєчасне їх виконання - наявні підстави для застосування 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 34 705,58 грн, втім вважає, що висновки суду про задоволення позову в іншій частині вимог, є передчасними та помилковими, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 4 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

В свою чергу, за приписами статті 1 цього Закону, співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 вищевказаного Закону встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Вищенаведена норма кореспондується зі статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з якою співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 ст. 13 цього ж Закону).

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Правовий аналіз наведених норм вказує на те, що відсутність між співвласником та ОСББ договору щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення співвласника від сплати внесків на утримання житлов ого будинку і прибудинкової території.

У відповідності до положень частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів позивача з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно рішення загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз", у тому числі про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для ГО "Правозахисна група "Земляки", яка є власником нежитлового приміщення по вул. Ованеса Туманяна, 15-А у м. Києві, і яка в силу прямої норми закону, несе тягар утримання належного їй майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення позивача, ухвалені на загальних зборах, для відповідача є обов`язковими.

Вирішуючи спір по суті, з урахуванням сплати відповідачем частини заборгованості у розмірі 34 705,58 грн, що об`єктивно підтверджується платіжними інструкціями №22 від 17.05.2024 на суму 25 716,68 грн та №21 від 17.05.2024 на 8 988,90 грн, суд першої інстанції, керуючись пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрив провадження у справі у зазначеній частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, спірною залишається основна заборгованість в сумі 20 211,50 грн та заявлені до стягнення 3% річних в сумі 1 274,86 грн та інфляційні втрати - 2 902,30 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначаючи, що заборгованість в сумі 20 2111,50 грн становлять, окрім платежів за централізоване опалення, щомісячні внески на утримання багатоквартирного будинку та внески на охорону за період з 16.09.2022 по 31.03.2024.

Відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, а також у своїх запереченнях на відзив на апеляційну скаргу неодноразово наголошував на тому, що заборгованість у сумі 20 211,50 грн, є виключно перерахунком, проведення якого відображено позивачем у березні 2023 року за послугу централізованого опалення, яка відповідачем не визнається та оспорюється.

Досліджуючи докази, наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з наданої до відзиву на позовну заяву копії фінансово-особового рахунку відповідача №0616 за період з 16.09.2022 по 31.03.2024 заборгованість за послугу централізованого опалення відображалась з вересня 2022 року по листопад 2022 року в сумі 6 692,46 грн.

З пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву вбачається, що вищевказана сума боргу за опалення обліковувалася за попередніми власниками приміщення №616 в будинку №15-А по вул.Ованеса Туманяна в м.Києві, а тому позивач на вимогу відповідача списав борг попередніх власників в сумі 6 692,46 грн з особового рахунку ГО «Правозахисна група «Земляки», і вона не є предметом спору, втім, за відповідачем обліковується заборгованість за централізоване опалення в розмірі 20 211,50 грн, яка документально нічим не підтверджена.

Такі доводи відповідача є основними аргументами апеляційної скарги.

Звертаючись до вищезгаданої копії фінансово-особового рахунку відповідача №0616 за період з 16.09.2022 по 31.03.2024 (а.с.74), судова колегія встановила, що станом на 01.12.2022 за відповідачем обліковується, зокрема, заборгованість за централізоване опалення в розмірі 10 113,91 грн, у такому ж розмірі борг у ГО «Правозахисна група «Земляки» значиться в особовому рахунку станом на 01.01.2023 (10 113,91 грн) та станом на 01.02.2023 (10 113,91 грн) за вказану послугу.

Водночас, у таблиці 2.7. фінансово-особового рахунку ГО «Правозахисна група «Земляки» за березень 2023 року вбачається, що за централізоване опалення відповідачеві нараховано 13 075,30 грн, а в графі «Перерахунок за період (березень 2023)» - відображено суму 20 211,50 грн (а.с.74 зворот).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що ГО «Правозахисна група «Земляки» не реєструвало в ОСББ «Лазурний блюз» індивідуального вузла обліку споживання теплової енергії, а тому платежі за централізоване опалення відповідачеві були сформовані як споживачеві категорії «інші споживачі», з урахуванням п.7 Методики нарахування платежів за опалення будинку, затвердженої рішенням Загальних зборів позивача від 27.11.2020. Крім цього, позивач у відзиві наголошував на тому, що розрахований платіж у друкованій формі із зазначенням усіх його складових підписується бухгалтером і затверджується головою правління ОСББ «Лазурний блюз», його копії оприлюднюються на дошках оголошень в житлових секціях будинку, тобто у загальнодоступних місцях. Оскільки своєї незгоди з рішенням загальних зборів позивача, якими затверджені розміри щомісячних внесків, платежів та розміру послуги з централізованого опалення співвласниками багатоквартирного будинку, відповідачем не висловлювалося шляхом їх оскарження у передбаченому законом порядку, такі є для відповідача обов`язковими і підлягають сплаті.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями позивача про обов`язковість рішень, прийнятих загальними зборами членів ОСББ, для усіх співвласників багатоквартирного будинку, однак звертає увагу на те, що останній ані у відповіді на відзив на позовну заяву, ані у відзиві на апеляційну скаргу не долучив до таких процесуальних заяв обгрунтованого розрахунку щодо нарахованої суми за централізоване опалення у березні 2023 року у розмірі 20 211,50 грн на спростування доводів апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: «8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підтвердження вартості щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9,00 грн за кв.м. площі, а також внесків на охорону будинку у розмірі 150,00 грн, позивачем долучено до позовної заяви відповідні копії протоколів загальних зборів ОСББ, та відповідні нарахування, які відображені помісячно у фінансово-особовому рахунку №0616 за період з 16.09.2022 по 31.01.2024.

Однак, величин у цифровому виразі, які використовувались позивачем для здійснення відповідачеві перерахунку, ймовірно через відсутність у останнього індивідуального вузла обліку, із застосуванням Методики нарахування платежів за опалення будинку, суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції позивачем не було надано.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що доказування розміру заборгованості, у разі невизнання такої стороною, не повинно обмежуватися посиланням позивача на наявність рішення загальних зборів ОСББ, якими затверджувались вихідні дані для нарахування платежів за централізоване опалення, а також на чинність та обов`язковість такого рішення у зв`язку з тим, що воно не оскаржувалось у судовому порядку боржником, оскільки суд, дотримуючись принципу змагальності процесу, повноти і об`єктивності судового розгляду, має перевірити правильність перерахунку заборгованості.

Наразі, без вихідних даних, керуючись лише Методикою нарахування платежів за опалення будинку, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність такого перерахунку, відтак вимога позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 20 211,50 грн є недоведеною, у зв`язку з чим в цій частині ОСББ «Лазурний блюз» у задоволенні позову має бути відмовлено.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2 902,30 грн інфляційних втрат та 1 274,86 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) так само як інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що позовна вимога про стягнення 20 211,50 грн основного боргу задоволенню не підлягає, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора системи «Ліга:Закон», та дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 1 102,11 грн.

Водночас, розрахований апеляційним господарським судом розмір інфляційних витрат перевищує суму, заявлену позивачем, а оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем вимог, інфляційні втрати підлягають задоволенню в сумі, вказаній позивачем - 2 902,30 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильно нарахований розмір 3% річних знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження.

Щодо доводів скаржника в частині скасування покладених на ГО "Правозахисна група "Земляки" витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію договору №12-05/125 про надання правничої допомоги від 23.04.2024;

- копію акту приймання-передавання наданих послуг №1 від 26.04.2024 до договору №12-05/125 від 23.04.2024;

- копію платіжної інструкції №144 від 23.04.2024 на суму 8 000,00 грн;

- копію ордеру серії АА №1436713 від 24.04.2024;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4314 від 21.12.2010.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2024 між клієнтом та Адвокатським об`єднанням було складено Акт приймання-передавання наданих послуг №1 до договору №12-05/125 від 23.04.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 8 000,00 грн, а саме:

1) Правовий аналіз наданої клієнтом документації щодо заборгованості Громадської організації "Правозахисна група "Земляки", як власника нежитлового приміщення № 616 в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві та можливостей судового захисту. Отримання витягів з ЄДР про підтвердження права власності, витрачено часу - 1 год., вартість послуг - 2 000,00 грн.

2) Підготовка та подача позовної заяви з додатками та розрахунками для звернення з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з Громадської організації "Правозахисна група "Земляки", як власника нежитлового приміщення № 616 в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, витрачено часу - 3 год., вартість послуг - 6 000,00 грн.

В наведеній частині суд апеляційної інстанції погоджується з апеляційними доводами скаржника стосовно завищення розміру витрат на правничу допомогу з огляду на рівень складності справи, що розглядалася у спрощеному порядку, без виклику сторін у судове засідання.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що надання таких послуг як правовий аналіз наданої клієнтом документації щодо заборгованості ГО «Правозахисна група «Земляки», як власника нежитлового приміщення № 616 в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві та отримання витягів з ЄДР на підтвердження права власності, фактично має бути здійснено адвокатом при підготовці позовної заяви, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

В цій частині суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у скарзі щодо помилковості розрахунку розміру витрат, які суд вирішив покласти на відповідача, оскільки, обставини фактичної виплати таких адвокатських витрат не впливають на обґрунтованість (або необґрунтованість) присудження таких витрат, а крім того, суд має виходити із реальності та адекватності наданих послуг адвокатом. Відтак, доводи скаржника в цій частині приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для зменшення розміру адвокатських витрат.

З урахуванням вказаного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4 000,00 грн. Вказаний розмір колегія суддів вважає обґрунтованим, адекватним, розумним та співмірним з наданими адвокатськими послугами.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5198/24 має бути скасоване частково в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін.

Отже, враховуючи вищезазначене апеляційна скарга Громадської організації "Правозахисна група "Земляки" підлягає частковому задоволенню в частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судовий збір за апеляційний розгляд справи покласти у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги на позивача, у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5198/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/5198/24 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Закрити провадження в частині вимог про стягнення 34 705,58 грн.

2. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 87, офіс 102, код ЄДРПОУ - 44234095) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» (02002, м. Київ, вул. Туманяна, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 385764943) інфляційні втрати у розмірі 2 902 (дві тисячі дев`ятсот дві) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 11 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 983 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн 34 коп за розгляд справи в суді першої інстанції та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині позову - у стягненні 20 211,50 грн основної заборгованості та 3% річних у сумі 145,75 грн - відмовити».

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний Блюз» (02002, м. Київ, вул. Туманяна, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 385764943) на користь Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 87, офіс 102, код ЄДРПОУ - 44234095) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн 95 коп за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/5198/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир