Постанова

від 18.12.2024 по справі 917/1339/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1339/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" ( вх. № 2538 П),

на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 07.10.2024, суддя Т. М. Безрук)

у справі № 917/1339/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод Реал"

про стягнення 24 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод Реал" про стягнення 24 000,00 грн заборгованості за договором № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі №917/1339/24 закрито провадження у справі в частині стягнення 172,00 грн богу. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного надання послуг відповідачу та їх прийняття, як того вимагають умови договору й норми чинного законодавства. Надані односторонні акти здачі-прийняття робіт, які не підписані відповідачем, не можуть слугувати достатнім підтвердженням виконання послуг. Відсутність документального обґрунтування вартості послуг, зокрема, первісних бухгалтерських документів, експрес-накладних і чинних на той час тарифів, унеможливлює визнання вимог позивача обґрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати частково рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі №917/1339/24 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що акти здачі-прийняття послуг, надані ТОВ "Нова пошта", згідно умов договору є належними доказами, адже відповідач не скористався правом надати письмову мотивовану відмову щодо цих актів, що відповідно до умов договору свідчить про їх погодження. Відсутність експрес-накладних не може вважатися підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки договір не вимагає їх надання разом з актами. Суд помилково не врахував дійсність зобов`язань відповідача щодо оплати послуг, який частково визнав борг (сплата 172 грн) і вмотивовано не заперечував проти решти суми боргу під час судового розгляду?.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 для розгляду справи № 917/1339/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 у справі №917/1339/24 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1339/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вх. № 2538П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі № 917/1339/24, до надходження матеріалів справи.

04.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1339/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №917/1339/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" ( вх. № 2538 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі № 917/1339/24; встановлено учасникам справи строк до 20.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень, які пов`язані з розглядом справи, з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 20.11.2024 без повідомлення учасників справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі позивач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Реал» (далі відповідач, Замовник) укладено договір № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017.

За умовами наведеного договору:

- відправлення це вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається Відправником Експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень (п. 1.5 Договору);

- замовлення повідомлення, що подає Замовник Експедитору засобами електронного або телефонного зв`язку (п. 1.6 Договору);

- оголошена вартість відправлення вартість відправлення, вказана Відправником у відповідній експрес-накладній (п. 1.9 Договору);

- Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а Замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1 договору);

- Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими Експедитором (п.2.2 договору);

- за надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua (п.2.3 договору);

- тарифи можуть змінюватися Експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п.2.4 Договору);

- прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора (п.2.5 договору);

- до обов`язків Замовника належить відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну Експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній (п.3.3.2 договору);

- вільна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором протягом дії договору. Оплата послуг, наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури (п. 5.1 Договору);

- Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Замовником (п. 5.2 Договору);

- Замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору один примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання актів упродовж упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є актом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг (п. 5.4 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору в період червень 2018 року лютий 2019 року останній надав відповідачу послуги з організації перевезення відправлень за наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт № НП/0-0019204 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 на суму 85,00 грн (а.с. 15);

- акт № НП-000497667 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018 на суму 6 000,00 грн (а.с. 17);

- акт № НП-000561283 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2018 на суму 91,00 грн (а.с. 19);

- акт № НП-000668558 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.09.2018 на суму 12 000,00 грн (а.с. 21);

- акт № НП-000938262 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 на суму 434,26 грн (а.с. 23);

- акт № НП-001440358 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2018 на суму 6315,50 грн (а.с. 25);

- акт № НП-001734659 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 на суму 658,55 грн (а.с. 27);

- акт № НП-001886793 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2019 на суму 52,07 грн (а.с. 29);

- акт № НП-002005234 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 на суму 172,00 грн (а.с. 31).

Вказані акти складені на загальну суму 25808,38 грн, підписані одностороннє позивачем. Відповідач зазначені акти не підписав.

Позивач вказував, що відповідач ухиляється від підписання зазначених актів, тому 04.08.2021 останній направив їх на адресу Замовника цінним листом № 0505008039180, що підтверджується квитанцією, списком відправлень, накладною та описом вкладення у цінний лист (а.с. 33-37).

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні вказаний лист № 0505008039180 від 04.08.2021 замовник отримав 05.08.2021 (а.с. 37).

Позивач у позові вказує, що відповідач порушив умови договору та не сплатив за послуги з організації перевезення відправлень, тому заявив до стягнення 24 000,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Нова пошта звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод мінеральних вод Реал (скорочена назва - Завод мінвод Реал) про стягнення 24 000,00 грн заборгованості за договором № 135724 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.04.2017.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що заборгованість за актом № НП-002005234 від 28.02.2019 на суму 172,00 грн сплачена 11.09.2024 за платіжною інструкцією № 2576, а вимоги позивача по іншим актам не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строки позовної давності.

Місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовив, а також закрив провадження в частині стягнення 172,00грн за відсутністю предмету спору.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 909 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Статтею 12 наведеного закону визначено обов`язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Положеннями ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У відповідності до ч.2 ст. 9 наведеного Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Обставинами вище встановлено, що в позовній заяві позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості за договором за послуги з організації перевезень посилається на сформовані в односторонньому порядку ТОВ «Нова пошта» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/0-0019204 від 30.06.2018, № НП-000497667 від 31.07.2018, № НП-000561283 від 31.08.2018, № НП-000668558 від 20.09.2018, № НП-000938262 від 30.09.2018, № НП-001440358 від 30.11.2018, № НП-001734659 від 31.12.2018, № НП-001886793 від 31.01.2019.

Разом із тим, з наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що відповідач, як замовник, зазначені акти не підписав.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що пункт 5.4 договору, на який посилається апелянт, дійсно передбачає автоматичне визнання послуг наданими у разі ненадання мотивованої відмови, водночас це положення не звільняє експедитора від процесуального обов`язку довести факт надання послуг, зокрема, іншими належними доказами у випадку звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором.

Судова колегія зауважує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки у мотивувальній частині рішенні суду мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (пункт 1 частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Надані позивачем акти не є належними доказами підтвердження надання послуг, адже не містять відомостей, визначених у договорі щодо ідентифікації відправлень, та не містять підпису замовника, який замовляв послугу, а також складені позивачем в односторонньому порядку.

У відповідності до положень п. 2.5 Договору прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора.

Також згідно з умовами п. 3.3.2 Договору саме до обов`язків Замовника належить відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну Експедитору.

Аналіз наведених умов договору свідчить про те, що підтвердженням замовлення та надання послуг також є відповідна експрес-накладна, що являє собою первісний бухгалтерський документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність експрес-накладних за умови непідписання обома сторонами актів приймання-передачі означає, що неможливо підтвердити факт передачі вантажу, що ставить під сумнів надання послуг.

У розумінні положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу.

Частинами 10 13 наведеної статті закону передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Разом із цим, вказана інформація не зазначена у наданих позивачем до справи одностороннє складених актах, про що вірно зазначено судом першої інстанції, а матеріали справи не містять відповідних експрес-накладних, складених в підтвердження фактичного надання послуг відповідачу у спірний період.

Крім того, наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків також не підписаний відповідачем, а тому останній не підтверджує схвалення чи визнання відповідачем заявлених у ньому послуг та вказану вартість цих послуг.

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що у п. 2.3 договору сторони погодили, що за надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua. Також сторонами погоджено, що тарифи можуть змінюватися Експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п.2.4 Договору).

Разом із цим, у кожному односторонньому акті позивач вказав один і той же вид послуги організація перевезення відправлень, кількість послуг 1, проте вартість кожної послуги позивачем зазначена від 43,39 грн до 10000,00 грн, натомість ані в актах, ані в наданих до справи рахунках не конкретизовано послуг, не зазначено пункту тарифів, за якими проводилося обрахування вказаної вартості, підстави для визначення різної вартості за один і той же вид послуги, що свідчить про те, що позивач не підтвердив належними доказами вартість заявлених у позові послуг.

Позивачем також не було надано доказів замовлення відповідачем послуг у позивача у спірний період та доказів узгодження з відповідачем умов надання послуг, як це передбачено договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Саме на особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.

В свою чергу принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин, покладає тягар доказування на сторони й не зобов`язує суд вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Обставина підлягає доказуванню так, щоб задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування обставини на підставі поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування; питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, будучи зобов`язаним оцінювати докази, щоб дійти висновку, що факти справи скоріше мали місце, аніж не були.

Вказане у сукупності свідчить про те, що позивач не довів належними, вірогідними та допустимими доказами факт замовлення відповідачем послуг, які зазначені у позові та у спірних односторонніх актах, факт прийняття експедитором відправлення для надання послуг та наявність волевиявлення відповідача щодо надання позивачем послуг з організації перевезення відправлень у спірний період, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі №917/1339/24 є обґрунтованим, законним та підлягає залишенню без змін, оскільки висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи та чинним нормам матеріального та процесуального права.

У розумінні положень статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" ( вх. № 2538 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі №917/1339/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі №917/1339/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко