Постанова

від 18.12.2024 по справі 917/1201/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа №917/1201/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» (вх.№2470П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 року у справі №917/1204/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія», Квартал 287, б.24, кв.37, м.Кременчук, Полтавська область, 39622,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», вул.Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 01001 в особі філії «Гадяцьке лісове господарство», вул.Полтавська,84, м.Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300,

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» про стягнення 19900,00 грн заборгованості за договором №0074/10-2022 від 03.10.2022 року на розробку документації із землеустрою.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 року у справі №917/1201/24 (повний текст складено 27.07.2024 року, суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» заборгованість у розмірі 19900,00 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не є юридичною особою, а керівник філії діє на підставі довіреності, відтак на підставі п.10.3.9 Положення про філію вважає, що філія зобов`язана була погодити підписання додаткових угод та актів приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, скаржник посилаючись на ст.241 Цивільного кодексу України, зазначає, що керівник філії перевищив надані повноваження та діяв за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і тому правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Також відповідач зазначає, що філія є неприбутковою організацією і тому не було сплачено суму боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз`яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв`язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1201/24.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 21.10.2024 року.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

31.10.2024 року матеріали справи №917/1201/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача 31.10.2024 року надійшов відзив (вх.№13959), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А. та судді Россолова В.В., для розгляду справи №917/1201/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 03.10.2022 року між Державним підприємством «Гадяцьке лісове господарство» (далі замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» (далі виконавець, позивач у справі) укладено договір №0074/10-2022 на розробку документації із землеустрою (далі договір) за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт (вид діяльності за КВЕД-2010 - 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування): розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 82,9 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Згідно п.1.2 договору визначено, що технічні, економічні та інші вимоги викладені у технічному завданні на виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору.

Крім того, сторони договору у якості додатків до договору погодили календарний графік надання послуг, протокол погодження ціни надання послуг та кошторис.

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість послуг за цим договором становить 41500,00 грн.

Згідно п.2.4 договору оплата за послуги здійснюється на підставі акту приймання- передачі наданих послуг.

Пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що приймання наданих послуг за цим договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг одночасно з одержанням документації.

Згідно п.5.3 договору в обов`язки замовника входить прийняти надані послуги та оплатити їх.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір діє за фінансовими зобов`язаннями сторін (здійснення розрахунків) до їх повного виконання.

30.12.2022 року між Державним спеціалізованим господарським товариством «Ліси України», в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавська експертна землевпорядна компанія» укладено додаткову угоду №1 до договору від 03.10.2022 року №0074/10-2022 на розробку документації із землеустрою у якій зазначено про те, що на підставі п.8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №915 «Про припинення державного підприємства «Гадяцьке. лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року №25 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство».

Відповідно до п.3.1 Положення про філію «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія діє від імені ДСГП «Ліси У країни» та в його інтересах.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 28.12.2022 року директор філії «Гадяцьке лісове господарство» уповноважений вчиняти правочини, укладати та змінювати і розривати будь-які договори в межах наданих повноважень Положенням про філію.

Сторони вирішили внести змінити преамбулу договору та викласти її в новій редакції, а також внести зміни в розділ 13 договору «Реквізити та підписи сторін» та викласти його в новій редакції.

Сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору та змінювали п.11.1 договору, остання редакція якого, згідно додаткової угоди №3 від 31.12.2023 року визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання «Сторонами» та діє до 30.06.2024 року».

На виконання умов договору, 28.12.2023 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі надання послуг, за умовами якого, замовник прийняв, а виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 82,9 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Відповідно до виставленого виконавцем рахунку №74 від 03.10.2022 року замовник 31.03.2023 року сплатив грошові кошти в сумі 21600,00 грн.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 14.05.2024 року направив на адресу відповідача вимогу №0074/10-22 від 03.10.2024 року щодо сплати 19900,00 грн за надані за договором послуги. Вказана вимога була направлена супровідним листом №3/909 від 13.05.2024 року та отримана відповідачем 22.05.2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення.

Згідно листа Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №934/28 від 05.06.2024 року, відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, в тому числі договору №0074/10-2022 від 03.10.2022 року.

Позивач зазначає, що станом на 22.07.2024 року відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати боргу у розмірі 19900,00 грн.

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19900,00 грн у даній справі.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним. якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї і і сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, 28.12.2023 року між сторонами підписано акт приймання-передачі надання послуг, за умовами якого, замовник прийняв, а виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 82,9 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Відповідно до виставленого виконавцем рахунку №74 від 03.10.2022 року замовник 31.03.2023 року сплатив грошові кошти в сумі 21600,00 грн. Сума заборгованості відповідача становила 19900,00 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідача - вих.№0074/10-22 від 13.05.2024 року щодо сплати 19900,00 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 22.05.2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення.

Згідно листа Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №934/28 від 05.06.2024 року, відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, в тому числі договору №0074/10-22 від 03.10.2022 року.

Проте, відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати боргу у розмірі 19900,00 грн.

Щодо посилання відповідача на відсутність у керівника філії повноважень на підписання додаткових угод, якими встановлено факт правонаступництва, замінено сторону зобов`язання та продовжено терміни дії договору, суд зазначає наступне.

На підставі п.8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №915 «Про припинення державного підприємства «Гадяцьке. лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року №25 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство»

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство».

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №0074/10-2022 від 03.10.2022 року на розробку документації із землеустрою, що був укладений ще з Державним підприємством «Гадяцьке лісове господарство», в особі директора підприємства є діючим та в судовому порядку не визнаний недійсним. відповідно до п.3.1 Положення про філію «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №155 від 28.12.2022 року (Положення), філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Згідно п.5.5. Положення директор Філії діє на підставі довіреності, виданої Підприємством у порядку, передбаченому Статутом підприємства та цього Положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Підприємства.

Пунктом 5.7.7. Положення визначено, що директор філії укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини, у тому числі зовнішньоекономічні, від імені підприємства, в межах повноважень делегованих підприємством.

Натомість п.5.8 Положення встановлено обмеження щодо укладення договорів, а саме: «У випадку, коли виконання зазначених у пункті 5.7. цього Положення повноважень, передбачає витрату грошових коштів, розпорядження майном, у тому числі його відчуження, та/або укладення договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму більше ніж еквівалент 3 000 000, 00 (три мільйони гривень 00 копійок), керівник Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу Генерального директора Підприємства».

З вказаних вище пунктів Положення вбачається, що за умовами Положення встановлено обмеження щодо укладення договорів на суму більше ніж еквівалент 3000000,00 грн.

Слід зазначити, що підписання директором філії додаткових угод до діючого договору, не є укладенням договору щодо проведення робіт із землеустрою, а є внесенням змін до діючого договору.

Також, п.10.5. Положення визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, підприємство делегує Філії права, а саме: «п.10.5.1 Філія від імені підприємства має право вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю Філії, а також використовувати знаки для товарів і послуг та ноу-хау, надані підприємством».

Так, 28.12.2022 року ДСГП «Ліси України» на ім`я директора філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Федяй Ігоря Андрійовича видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу (далі довіреність), якою уповноважено директора здійснювати певні дії, в інтересах довірителя, пов`язані з діяльністю філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Зокрема відповідно до п.15 довіреності, директор має право здійснювати дії, які передбачають витрату грошових коштів, відчуження, розпорядження майном, та/або вчинення, укладення договорів/угод (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік), на суму більшу ніж передбачено Положенням про Філію після попереднього отримання відповідно дозволу довірителя. Вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у тому числі внутрішні зобов`язання), укладати, змінювати та розривати будь-які зовнішньо-економічні контракти, угоди, тощо в межах наданих повноважень Положенням про Філію.

Пунктом 17 довіреності визначено, що директор має право підписувати акти перевірок державних контролюючих органів, акти перевірок Філії, акти прийому-передачі, акти звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, накладні, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують виконання зобов`язань згідно з договорами, укладеними від імені довірителя в межах діяльності Філії; підписувати фінансово-господарські документи, пов`язані з укладанням та виконанням договорів; підписувати акти звірки взаємних розрахунків, спільні протокольні рішення та зведений реєстр до протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, акти звіряння пільг та субсидій тощо.

Як вбачається з п.17 довіреності, жодних обмежень у підписанні актів виконаних робіт (наданих послуг) як і на підписання договорів на суму меншу ніж передбачено Положенням керівнику філії не встановлено. З огляду на що, у директора філії не виникає обов`язку погоджувати з підприємством внесення змін до діючого договору та підписання актів виконаних робіт.

При цьому, матеріали справи свідчать, що замовник 31.03.2023 року сплатив грошові кошти в сумі 21600,00 грн, що свідчить схвалення та визнання останнім укладеного договору і зобов`язань, що з нього витікають.

Позивач, укладаючи договір, додаткові угоди до договору та акт виконаних робіт (наданих послуг) у повній мірі перевірив повноваження директора філії на вчинення дій пов`язаних із виконанням та реалізацією договору.

Щодо посилань, що Філія є неприбутковою організацією і тому не було сплачено суму боргу, слід зазначити, що ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати у належному розмірі, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19900,00 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за договором №0074/10-2022 на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 року (з урахуванням додаткових угод до нього) є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі і належного виконання умов договору у встановленому порядку та розмірі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 року у справі №917/1204/24 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 року у справі №917/1204/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко