Ухвала

від 17.12.2024 по справі 904/5241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про часткове забезпечення позову

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5241/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача (заявника): Гергель К.О.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" (м. Дніпро)

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" (м. Дніпро)

до Марганецької міської ради (м. Марганець Дніпропетровської області)

про визнання протиправними дій, скасування рішення та визнання договору оренди земельної ділянки укладеним Суддя Фещенко Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Марганецької міської ради щодо дискваліфікації Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" як переможця електронного аукціону №LRE001-UA-20230718-72120, як то прийняття рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів та відмови у підписанні договору з переможцем щодо продажу права оренди земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 53400, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8 та скасувати таке рішення;

- визнати укладеним договір оренди земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 53400, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі №8 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АІО", у зазначеній позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 22.12.2022 Марганецька міська рада прийняла рішення № 1010-46/VII, пунктами 1, 3.2 та додатку до рішення якого вирішила провести земельні торги у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 53400, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8, код цільового призначення земель згідно з КВЦПЗ - секція В, розділ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, прийнявши її стартову ціну 35 903 грн. 13 коп.; забезпечити оформлення договору оренди земельної ділянки з переможцем аукціону;

- 04.09.2023 відбувся електронний аукціон № LRE001-UA-20230718-72120 щодо продажу права оренди земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 53400, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8. Як видно з протоколу Марганецької міської ради про результати земельних торгів № LRE001-UA-20230718-72120 від 05.09.2023, організатором аукціону є Марганецька міська рада, оператором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарттендер", на базі електронної торгової системи адміністратором якої є Державне підприємство Прозорро.Продажі. Вказано учасниками земельних торгів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "АІО" (ідентифікаційний код 43110380); 2) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); 3) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Позивачем було сплачено реєстраційний внесок в розмірі 670 грн. 00 коп. і гарантійний внесок в розмірі 10 770 грн. 94 коп., подано заяву оператору електронного майданчика на участь в електронному аукціоні, відповідний перелік документів для участі в земельних торгах, який складається з: заяви про участь у земельних торгах, копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про кінцевого бенефіціарного власника товариства, копії платіжної інструкції про сплату реєстраційного внеску та копії платіжної інструкції про сплату гарантійного внеску. Вказані документи, були підписані кваліфікованим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. До торгів позивача було допущено, позивач приймав участь, робив свої пропозиції по ціні, в третьому раунді на 12 годині 52 хвилині зробив найкращу цінову пропозицію. Найкраща цінова пропозиція визначила Позивача переможцем цих торгів. Після завершення відведеного часу на торги, здійснення автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників було автоматично сформовано протокол про результати земельних торгів та визначено о 12:53 год. період підписання протоколу з позивачем (з 04.09.2023 12:53 год. по 12.09.2023 18:00 год.) та період підписання договору (з 04.09.2023 12:53 год. по 02.10.2023 18:00 год.); 05.09.2023 о 08:21 год. рішенням (актом) без дати та органу складання, який було закріплено під розділом "Рішення щодо кваліфікації учасника" під назвою "Дискваліфікація", організатор земельних торгів прийняв рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів з переможцем ТОВ "АІО", так як відповідно до пункту 19 статті 137 Земельного кодексу України учасник: а) не відповідає встановленим цим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї; б) не подав документи або відомості, обов`язковість подання яких встановлена частиною сьомою цієї статті, та/або в зазначених документах наявні неправдиві відомості; в) не отримав погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, встановленого частиною двадцять третьою цієї статті. Тобто організатором аукціону не було наведено конкретних підстав для дискваліфікації та відмови у підписанні протоколу та не було наведено, що саме з пропозиції позивача "не відповідає встановленим Кодексом вимогам";

- позивач зазначає, що в межах справи № 904/5289/23 відповідачем обґрунтовувалась дискваліфікація позивача з підстави невиконання приписів статті 137 Земельного кодексу України та пункту 29 Вимог щодо проведення земельних торгів стосовно подання заяви про участь у земельних торгах та інших документів, обов`язковість подання яких визначена частиною 7 статті 137 Земельного кодексу України, із накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 904/5289/23 були змінені в мотивувальній частині Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2024;

- позивач вказує на те, що відмова відповідача у підписанні протоколу про результати земельних торгів з переможцем ТОВ "АІО" є протиправною, порушила права та інтереси позивача на укладання договору оренди спірної земельної ділянки. Позивач зазначає, що в строк з 04.09.2023 12:53 по 12.09.2023 о 18:00 год. відповідачем мала здійснюватися перевірка електронних копій документів позивача, як переможця, поданих для участі в торгах, що і було зроблено 05.09.2023 о 08:21 год. В результаті зазначеної перевірки було прийнято рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів з позивачем, як з переможцем торгів. Таким чином, позивач був учасником торгів та відповідно до приписів закону набув статусу переможця, який надав належний пакет документів, завірений КЕП, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, що незаконним чином було "скасовано" відповідачем та відмовлено у законному праві на укладання договору оренди земельної ділянки;

- позивач стверджує, що належним способом захисту є визнання договору укладеним. Так, в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 904/5289/23 зазначено, що якщо позивач вважає, що відповідач зобов`язаний укласти з позивачем договір, то належному способу захисту відповідає не вимога зобов`язати відповідача вирішити питання щодо укладення договору чи вимога зобов`язати відповідача укласти договір, а вимога про визнання укладеним договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що відповідає способам захисту, визначеним пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, та статтею 20 Господарського кодексу України (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20). Однак Верховним судом в межах зазначеної справи було помилково зроблено висновок, що позивач участі в торгах не брав і не є переможцем земельних торгів, оскільки зазначені висновки суперечать як Земельному кодексу України так і Вимогам № 1013, що спеціальними нормативно-правовими актами, які підлягають застосуванню. Та, враховуючи, що Верховний суд, в межах справи № 904/5289/23 "не робить висновків щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача та не розглядає інші доводи позивача, оскільки вони можуть бути предметом розгляду в іншій справі за належною позовною вимогою", то і наявність права у позивача на укладення договору у зв`язку з порушенням прав позивача відповідачем може бути досліджено судом під час розгляду справи з належною позовною вимогою;

- позивач зазначає, що визнання договору оренди землі укладеним (переукладеним) із визначенням у тексті резолютивної частини судового рішення умов такого договору передбачено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження 14-166цс20). Таким чином, належною позовною вимогою є визнання договору оренди спірної земельної ділянки між сторонами даного спору укладеним в судовому порядку, що і є предметом позову.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд було призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 17.12.2024.

У подальшому, від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №57228/24 від 10.12.2024), в якій він просить суд постановити ухвалу, якою заборонити:

- будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна - земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8;

- Марганецькій міській раді приймати рішення про передачу в користування, укладення договорів про оренду, про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди щодо земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач посилається на таке:

- предметом позову є незаконність дій відповідача щодо відмови у підписанні протоколу про результати земельних торгів з переможцем ТОВ "АІО", скасування рішення про відмову та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 53400, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8. Під час підготовки матеріалів позовної заяви для звернення до суду позивачу стало відомо про вчинення відповідачем дій щодо поділу земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190 на дві земельні ділянки: 1) кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; 2) кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га. Такий поділ здійснювався за рішенням відповідача від 04.12.2023 № 1348-49-5/VIIІ, тобто під час розгляду справи №904/5289/23 Господарським судом Дніпропетровської області (рішення від 26.02.2024). Технічна документація щодо поділу земельної ділянки була затверджена рішенням відповідача 25.01.2024 за № 1473-51/VII. Право власності за відповідачем на похідні земельні ділянки було зареєстровано 15.04.2024. Таким чином, з урахування предмету спору у справі № 904/5289/23, та момент вчинення відповідачем дій щодо поділу спірної земельної ділянки, відповідачем було використано право на зло позивачу, з метою уникнення від виконання рішення суду у зазначеній справі. Натомість предметом спору в даній справі є визнання договору оренди укладеним на земельну ділянку, існування котрої припинено в результаті незаконних дій відповідача. Позивач змінюватиме предмет позовної заяви або збільшуватиме позовні вимоги з метою належного судового захисту його порушених прав. Наразі ж існує реальний ризик або неможливість виконання рішення суду у зв`язку з здійсненим поділом спірної земельної ділянки;

- відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Позивач зазначає, що під час звернення із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (ухвала від 25.11.2024 у справі №904/5150/24), йому не було відомо кадастрових номерів похідних земельних ділянок від спірної земельної ділянки, з огляду на відсутність тексту рішення відповідача на офіційному сайті міської ради, а також, йому не було відомо про завершення процедури поділу земельних ділянок та реєстрацію за відповідачем похідних земельних ділянок. Таким чином, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 у справі №904/5150/24 вирішувалось питання про забезпечення позову в розрізі позовних вимог щодо спірної земельної ділянки - площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190;

- заявник зауважує, що рішенням Марганецької міської ради від 25.01.2024 за № 1473-51/VII було затверджено технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які планується передати в оренду шляхом проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами, тобто саме рішення відповідача висвітлює його намір передання похідних земельних ділянок, створених в результаті поділу спірної земельної ділянки, в оренду шляхом проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами. Відповідно до інформації офіційного сайту Марганецької міської ради рішень щодо проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами наразі не прийнято. Тобто процедура проведення торгів ще не розпочата. В результаті прийняття рішення про проведення земельних аукціонів (торгів) щодо земельних ділянок поділених зі спірної, проведення торгів, будуть наявні законні підстави для державної реєстрації права оренди на зазначені земельні ділянки за переможцями. Тобто у разі здійснення усіх перелічених дій відповідачем, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, буде неможливим без порушення додаткових судових справ.

Розглянувши подану позивачем заяву, а також долучені до неї докази, суд вважав за необхідне вказати таке.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Також, судом було відзначено, що у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В той же час, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Судом також було відзначено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Враховуючи, що розгляд справи, в межах якої подана заява про забезпечення позову, призначений на 17.12.2024, з метою надання можливості всім учасникам справи на висловлення своєї правової позиції щодо поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважав за доцільне призначити розгляд заяви у судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" про забезпечення позову був призначений у судове засідання, в межах розумного строку, на 17.12.2024.

У судове засідання 17.12.2024 з`явився представник позивача (заявника), представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому відповідач повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 12.12.2024 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 12.12.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 12.12.2024 (а.с. 93).

У вказаному засіданні представник позивача просив суд задовольнити подану ним заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що по тексту заяви про забезпечення позову позивач допустив описку в поштовому індексі місцезнаходження спірної земельної ділянки, а саме: позивач зазначає "3400", однак з матеріалів справи вбачається, що вірним індексом є "53400", отже суд розглядає вказану заяву, виходячи з фактичних даних.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, заслухавши пояснення представника позивача (заявника),

ВСТАНОВИВ:

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені в частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належних, відповідних предмету спору, заходів забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частин 3, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування позовних вимог, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. У першу чергу суд має оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ураховуючи те, що позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Так, серед заявлених способів забезпечення позову заявник просить суд заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме, державному реєстратору Держгеокадастру вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна - земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8.

Суд звертає увагу, що до подання позовної заяви у справі № 904/5241/24 Товариством з обмеженою відповідальністю "АІО" було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, як таку, що подана до подання позовної заяви, в якій заявник просив суд заборонити:

- будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме, реєстратору Державного земельного кадастру України вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію поділу або об`єднання, про закриття розділу щодо земельної ділянки в ДРРП, площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8;

- заборонити Марганецькій міській раді приймати рішення про передачу в користування, укладення договорів про оренду, продовження дії вже існуючих договорів оренди, про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди щодо земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, та земельних ділянок площею 0,0355 га та 0,0015 га, які утворено в результаті поділу земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190 та які розташовано за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8.

За результатом розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 у справі № 904/5150/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково, а саме: заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме, реєстратору Державного земельного кадастру України вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію поділу або об`єднання, про закриття розділу щодо земельної ділянки в ДРРП, площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190, яка розташована за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8; в задоволенні інших вимог було відмовлено.

Разом з тим, наразі заявником подано заяву про забезпечення позову у справі №904/5241/24, оскільки позивачу стало відомо про вчинення відповідачем дій щодо поділу земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,0370 га, кадастровий номер: 1211300000:01:026:0190 на дві земельні ділянки:

1) кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га;

2) кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га. Такий поділ здійснений за рішенням відповідача від 04.12.2023 № 1348-49-5/VIIІ; технічна документація щодо поділу земельної ділянки була затверджена рішенням відповідача 25.01.2024 за №1473-51/VII. Право власності за відповідачем на похідні земельні ділянки було зареєстровано 15.04.2024. Позивач зазначає, що вказані дії здійснені відповідачем навмисно, з метою уникнення виконання рішення суду у зазначеній справі та наразі існує реальний ризик або неможливість виконання рішення суду у зв`язку із здійсненим поділом спірної земельної ділянки. Крім того, заявник зауважує, що рішенням Марганецької міської ради від 25.01.2024 за № 1473-51/VII було затверджено технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які планується передати в оренду шляхом проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами. Відповідно до інформації офіційного сайту Марганецької міської ради рішень щодо проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами наразі не прийнято. Тобто процедура проведення торгів ще не розпочата. В результаті прийняття рішення про проведення земельних аукціонів (торгів) щодо земельних ділянок поділених зі спірної, проведення торгів, будуть наявні законні підстави для державної реєстрації права оренди на зазначені земельні ділянки за переможцями. Тобто у разі здійснення усіх перелічених дій відповідачем, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, буде неможливим без порушення додаткових судових справ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Марганецькою міською радою Нікопольського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 1348-49-5/VIII від 04.12.2023 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок по вул. Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8", відповідно до якого, зокрема, вирішено: 1) надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок Марганецькій міській раді в особі виконавчого комітету Марганецької міської ради, розташований по вул. Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8, загальною площею 0,0370 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1211300000:01:026:0190, орієнтовні площі земельної ділянки, яка підлягає поділу: 0,0355 га та 0,0015 га; цільове призначення земельної ділянки - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 2) визначити замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок - відділ землекористування та екології Марганецької міської ради (а.с. 57).

Крім того, у подальшому Марганецькою міською радою Нікопольського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 1473-51/VIII від 25.01.2024 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які будуть передаватися в оренду шляхом проведення земельних аукціонів (торгів) окремими лотами за адресою: м. Марганець, вул. Лермонтова, біля нежитлової будівлі №8"відповідно до якого, зокрема, вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які планується передати в оренду шляхом проведення земельних аукціонів (торгів), окремими лотами на території м. Марганець (Виконавчий комітет Марганецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи - 04052181), розроблену приватним підприємством "Землевпорядник-М": (1.1.) м. Марганець, вул. Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8, площею 0,0015 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1211300000:01:026:0201, цільове призначення - 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; (1.2.) м. Марганець, вул. Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8, площею 0,0355 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1211300000:01:026:0199, цільове призначення - 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 62).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поділу земельної ділянки щодо якої судом ухвалою суду від 25.11.2024 у справі № 904/5150/24 вжито заходи забезпечення позову, а також наявними у справі доказами підтверджується те, що судове рішення від 25.11.2024 у справі № 904/5150/24 фактично не може бути виконаним, оскільки станом на момент його прийняття вже не існувала як об`єкт прав земельна ділянка із кадастровим номером 12113000000:01:026:0190, про що не було відомі ні позивачу (заявнику) ні суду.

Вказані обставини додатково свідчать про обґрунтованість заяви позивача.

Враховуючи вищевикладене, припущення про те, що у випадку прийняття рішення про проведення земельних аукціонів (торгів) щодо земельних ділянок поділених зі спірної, проведення торгів, будуть наявні законні підстави для державної реєстрації права оренди на зазначені земельні ділянки та, відповідно, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, буде неможливим без порушення додаткових судових справ, є обґрунтованим.

Отже, суд вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження, тому суд дійшов висновку щодо часткового забезпечення позову, а саме щодо заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме, державному реєстратору Держгеокадастру вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна - земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8.

Вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони вчинення реєстраційних дій спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення в цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача в межах заявлених позовних вимог та уникнення порушення прав та законних інтересів третіх осіб, які не є учасниками даного спору.

Вжиття таких заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вжиті заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Також, суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб та спрямовані на те, щоб не допустити переходу прав до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення в даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншим позовом. Більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, є адекватними та не порушують балансу інтересів сторін.

Крім того, суд відзначає, що вимога заявника про забезпечення позову шляхом заборони Марганецькій міській раді приймати рішення про передачу в користування, укладення договорів про оренду, про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди щодо земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

До того ж господарський суд зауважує, що суд не може втручатися в господарську діяльність суб`єктів владних повноважень (укладення договорів про оренду, продовження дії вже існуючих договорів оренди).

Положеннями частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до приписів частин 1,2,3,5 статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

У той же час, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на пряму заборону застосування забезпечення позову шляхом припинення, відкладення, зупинення чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, яка передбачена частиною 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також, з урахуванням дотримання принципів та мети інституту забезпечення позову, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АІО" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна - земельних ділянок: кадастровий номер 1211300000:01:026:0199, площею 0,0355 га; кадастровий номер 1211300000:01:026:0201, площею 0,0015 га, які розташовані за адресою: 534000, Україна, Дніпропетровська область, Марганець, Лермонтова, біля нежитлової будівлі № 8.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "АІО" (проспект Слобожанський, будинок 40А, м. Дніпро, 49051; ідентифікаційний код 43110380).

Боржником за даною ухвалою є: Марганецька міська рада (вулиця Єдності, будинок 29-А, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53407; ідентифікаційний код 35055650).

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 17.12.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 18.12.2027.

Ухвала, з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали підписаний - 18.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко