Рішення

від 09.12.2024 по справі 906/1015/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1015/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Наумчук І.В. - довіреність №3 від 18.11.2024,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія СВІТ ШИН"

про стягнення 6500,22 грн

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія СВІТ ШИН" 6500,22 грн, з яких 6291,67 грн - безпідставно набуті кошти та 208,55 грн - 3% річних.

Ухвалою від 07.10.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2024.

У зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Житомирської області та вимушеним припиненням роботи для проведення дій, спрямованих на відшукання та знешкодження вибухонебезпечних речовин і предметів, судове засідання, призначене на 05.11.2024 о 12:00 год. у справі №906/1015/24, розпочалося із запізненням - о 12:30 год.

Після відновлення роботи суду, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 05.11.2024 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.11.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 20.11.2024.

07.11.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Протокольною ухвалою від 20.11.204 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05.12.2024 об 11:30.

05.12.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку із поганим самопочуттям.

У зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Житомирської області та вимушеним припиненням роботи для проведення дій, спрямованих на відшукання та знешкодження вибухонебезпечних речовин і предметів, судове засідання, призначене на 05.12.2024 об 11:30 у справі №906/1015/24, не проводилося.

Ухвалою від 05.12.2024 суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 09.12.2024.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.53).

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" визначено, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, у тому числі військових частин, підрозділів, установ або потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Проте, під час укладення між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія СВІТ ШИН" договору купівлі-продажу №43 від 28.11.2022, згідно умов якого відповідач зобов`язувався поставити та передати у власність позивача товари для автомобільної техніки (автошини Matador Nordicca Van 215/75 R16C у кількості 6 шт. та Matador MP93 Nordicca 195/65 R15 91T у кількості 5 шт.) на загальну суму 37750,00 грн, з яких ПДВ 20% - 6291,67 грн, не було враховано вимог зазначених нормативно-правових актів, що мало наслідком безпідставне отримання відповідачем коштів у розмірі 6291,67 грн, які були перераховані позивачем відповідачу як ПДВ.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову. Однак, у судовому засіданні представник відповідача зазначив про відсутність підстав для повернення ПДВ та те, що відповідач не укладав би договір з позивачем, якби знав, що виникне необхідність у поверненні позивачу ПДВ.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 28.11.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія СВІТ ШИН" (продавець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №43 (а.с.6-12), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар для автомобільної техніки, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1) до договору за ДК 021:2015: 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності, що є невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

За умовами п.4.1 договору загальна вартість товару (сума договору) становить 37750,00 грн, у т.ч. ПДВ 6291,67 грн.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору товар передається покупцю (за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Гуйва). Товар передається покупцю не пізніше 04.12.2022.

Пунктами 4.2, 4.5 договору визначено, що оплата за наданий товар проводиться у національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок продавця. Розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати належним чином прийнятого товару протягом 25-ти календарних після надання продавцем покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури - 1 прим. або видаткової накладної - 1 прим.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено специфікацію №1 від 28.11.2022 на поставку товару, а саме автошин Matador Nordicca Van 215/75 R16C у кількості 6 шт. та Matador MP93 Nordicca 195/65 R15 91T у кількості 5 шт. на загальну суму 37750,00 грн, з яких ПДВ 20% - 6291,67 грн (а.с.13).

На підтвердження факту поставки відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 автозапчастин до суду була надана видаткова накладна №85 від 07.12.2022 на суму 37750,00 грн, в т.ч ПДВ 6291,67 грн (а.с.44).

В свою чергу, факт оплати позивачем отриманих від відповідача автозапчастин згідно з видатковою накладною №85 від 07.12.2022 та договором №43 від 28.11.2022 підтверджується платіжним дорученням №419 від 07.12.2022 на суму 37750,00 грн, в т.ч. ПДВ 6291,67 грн (а.с.18).

Позивач звертався до відповідача з претензією №1764 від 13.07.2023 про повернення зайво сплачених коштів за договором у розмірі 6291,67 грн (а.с.14-17).

Доказів надання відповідачем відповіді на зазначену претензію або повернення коштів матеріали справи не містять.

За вказаного, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" в імперативному порядку установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Згідно з листом-роз`ясненням Державної податкової служби України від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06, нульова ставка ПДВ, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови КМУ №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою КМУ №178.

Також, державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Крім того, ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій із постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою КМУ №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (ч.1 ст. 177 ЦК України).

Положеннями частини першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин першої, третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Виходячи з наведеного, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 910/12764/20).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З огляду на те, що предметом договору купівлі-продажу №43 від 28.11.2022 була поставка товарів для забезпечення транспорту військової частини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача суми ПДВ у розмірі 6291,67 грн та саме з моменту отримання таких коштів - 09.12.2022 згідно з платіжним дорученням №419 від 07.12.2022 (а.с.18) у відповідача виник обов`язок їх повернути.

При цьому відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони - позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором купівлі-продажу, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 6291,67 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, вказана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, що, в свою чергу, є підставою для повернення такого майна (грошових коштів) на підставі ст.1212 ЦК.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6291,67 грн безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем як ПДВ, від сплати якого позивач був звільнений на підставі прямої вказівки закону, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує висновки, наведені у постановах Верховного Суду у справах №916/2478/20 та №910/59/22, де позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними не заявлялися взагалі, незважаючи на що, Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі №910/59/22 погодився з висновками про відсутність правових підстав для набуття майна (коштів) та, як наслідок, із обґрунтованістю вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів (ПДВ), на які також посилається Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 07.08.2024 у справі №916/2914/23.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 208,55 грн 3% річних за період з 13.08.2023 по 19.09.2024, нарахованих на суму 6291,67 грн коштів, сплачених позивачем як ПДВ, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.3 на звороті), суд встановив, що заявлена сума є обґрунтованою та арифметично вірною, тому вимога про стягнення 208,55 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснені судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 6291,67 грн безпідставно сплачених коштів та 208,55 грн 3% річних.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія СВІТ ШИН" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 55, ід. код 43689030) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_2 ):

- 6291,67 грн безпідставно сплачених коштів;

- 208,55 грн 3% річних;

- 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.12.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- позивачу - через систему "Електронний суд";

2 - відповідачу (рек.).