Рішення

від 11.12.2024 по справі 907/764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/764/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Берегівської міської ради, м. Берегове

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІСА БІО, с. Ботар, Берегівського району

про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення суми 691 819,10 грн.

За участі представників: не з`явились

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про розірвання договору №19/57-20-ДО від 29.09.2020 р. оренди земельної ділянки площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013, повернення земельної ділянки площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 та стягнення суми 691 819,10 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди №19/57-20-ДО від 29.09.2020 р. та положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15 жовтня 2024 р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача ТОВ «Тіса Біо» 09.09.2024.

01.10.2024 позивачем подано суду заяву про проведення судових засідань за відсутності повноважного представника та призначення справи до судового розгляду.

Призначене підготовче засідання суду 15.10.2024 р. о 11:00 год. не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І., складено акт від 15.10.2024 року, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу Повітряна тривога судові засіданні не відбулися.

Ухвалою суду від 15.10.2024 р. відкладено підготовче засідання на 19.11.2024 р.

Ухвалою суду від 19.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11.12.2024 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що 29.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Відповідачем укладено договір оренди землі №19/57-20-ДО.

Згідно підпункту 1.1 Договору Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до наказу № 25-ОТГ від 25.01.2021 « Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» було передано із державної власності, а Берегівської міською радою прийнято у комунальну власність земельну ділянку площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Позивач зауважує, що відповідачем систематично не в повному обсязі, та не своєчасно вносилась орендна плата за договором оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим станом на момент звернення позивача до суду у відповідача утворилась заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою у розмірі 691 819,10 грн.

За доводами позивача, несвоєчасна сплата орендної плати позбавила позивача права на отримання орендної плати у встановлений у договорі оренди землі строк. Ухилення відповідача від належного виконання зобов`язань за договором оренди землі є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі на вимогу орендодавця.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави для стягнення суми 691 819,10 грн. боргу, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення об`єкту оренди.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду від 09.09.2024 р., 15.10.2024 р., 19.11.2024 р. були надіслані відповідачу в його електронний кабінет та як вбачається з матеріалів справи доставлені відповідачу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.12.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в особі заступника начальника відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, з однієї сторони, та переможець земельних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» (далі за текстом «Орендар»), в особі директора товариства Тізеша Павла Павловича, з іншої сторони 29.09.2020 уклали договір оренди землі №19/57-20-ДО (далі за текстом «Договір»).

Згідно підпункту 1.1 Договору Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 29.09.2020 № надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦІІЗ 01.01), яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівськи район, територія Четфалвівської сільської ради).

В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначень державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальної площею 33,5254 гектарів, у тому числі: 33,5254 га багаторічні насадження (п. 2.1 Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 2120489200:01:000:0013 (п. 2.2 Договору).

Договір укладено на строк 7 (сім) років (п.3.1 Договору).

Орендна плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься Орендар у грошовій формі та розмірі 170 569,59 гри (сто сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 59 копійок) в рік, що становить 11,24 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто земельних торгах згідно з протоколом проведення земельних торгів від 29.09.2020 № 2 у розмірі річної орендної плати, за виключенням гарантійного внеску, що становить 134 149,06 грн. підлягає сплаті Орендар не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди землі на рахунок ОАВО8999980334159812000007036, отримувач УК у Берегівському районі/с. Четфалі код отримувача (ЄДРПОУ) 37809658, банк отримувача Казначейство України (ЕАІ код платежу 18010600 (п. 4.1 Договору).

Підпунктом 4.3 Договору визначено, що річна орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у розмірі 11,24 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» Берегівська міська рада ухвалила рішення № 35 від 14.12.2020 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської».

Згідно вказаного рішення було розпочато процедуру реорганізації Четфалвівської сільської ради шляхом приєднання до Берегівської міської ради, а також встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Четфалвівської сільської ради.

Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до наказу № 25-ОТГ від 25.01.2021 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» було передано із державної власності, а Берегівської міською радою прийнято у комунальну власність земельну ділянку площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Факт отримання Берегівською міською радою вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 та площею 33,5254 га перебуває у власності територіальної громади, Берегівської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухому майно.

Відповідно до підпункту 11.6 Договору перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Підпунктом 4.10 Договору визначено неустойку за порушення умов внесення орендної плати. Так, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків річної орендної плати, встановленої цим Договором, а також стягується пеня у розмірі 1 (одного) відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач зауважує, що відповідачем систематично не в повному обсязі, та не своєчасно вносилась орендна плата за договором оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим станом на момент звернення позивача до суду у відповідача утворилась заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою у розмірі 428 598,66 грн.

11.04.2024 Берегівська міська рада з метою врегулювання питання щодо заборгованості по оплаті оренди направила до ТОВ «ТІСА БІО» листа за №03-07/291 з вимогою виконати умови Договору та погасити заборгованість по оплаті оренди земельної ділянки. Вказаний лист був отриманий керівником ТОВ «ТІСА БІО» 19.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказана вимога залишена відповідачем, без відповіді та задоволення.

За доводами позивача, несвоєчасна сплата орендної плати позбавила позивача права на отримання орендної плати у встановлений у договорі оренди землі строк. Ухилення відповідача від належного виконання зобов`язань за договором оренди землі є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі на вимогу орендодавця.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави для стягнення суми 691 819,10 грн. з яких, 428 598,66 грн., заборгованості по орендній платі, 170569,59 грн. штрафу, 16 015,69 грн. 3% річних, 44 777,73 грн. інфляційні збитки та 31 857,43 грн. пені, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення об`єкту оренди.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Поряд з цим, згідно зі ст.2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в особі заступника начальника відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, з однієї сторони, та переможець земельних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» (далі за текстом «Орендар»), в особі директора товариства Тізеша Павла Павловича, з іншої сторони 29.09.2020 уклали договір оренди землі №19/57-20-ДО (далі за текстом «Договір»).

Згідно підпункту 1.1 Договору Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 29.09.2020 № надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦІІЗ 01.01), яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівськи район, територія Четфалвівської сільської ради).

Як встановлено судом, відповідачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.09.2020 передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до вимог статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Згідно зі вимогами ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Згідно вимог пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок виконання зобов`язання у встановлений строк (термін) його виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Орендна плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься Орендар у грошовій формі та розмірі 170 569,59 гри (сто сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 59 копійок) в рік, що становить 11,24 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто земельних торгах згідно з протоколом проведення земельних торгів від 29.09.2020 № 2 у розмірі річної орендної плати, за виключенням гарантійного внеску, що становить 134 149,06 грн. підлягає сплаті Орендар не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди землі на рахунок ОАВО8999980334159812000007036, отримувач УК у Берегівському районі/с. Четфалі код отримувача (ЄДРПОУ) 37809658, банк отримувача Казначейство України (ЕАІ код платежу 18010600 (п. 4.1 Договору).

Підпунктом 4.3 Договору визначено, що річна орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у розмірі 11,24 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Матеріалами справи встановлено та не заперечено сторонами, що на момент звернення позивача до суду, у відповідача наявна заборгованість за користування об`єктом оренди у розмірі 428 598,66 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконував обов`язку з повної оплати орендної плати, як передбачено законодавством та умовами договору за період з 01.12.2021 по 16.05.2024, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 428 598,66 грн.

Обставини невиконання відповідачем умов договору надають позивачу право на стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених умовами Договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Підпунктом 4.10 Договору визначено неустойку за порушення умов внесення орендної плати. Так, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків річної орендної плати, встановленої цим Договором, а також стягується пеня у розмірі 1 (одного) відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми 170 569,59 грн. штрафу прийшов до висновку, що розрахунок проведено вірно.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 170 569,59 грн. штрафу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення суми 31 857,43 грн. пені.

Суд враховує, що при зверненні до суду з такими вимогами, саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і періоди відповідних нарахувань (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову. Це є правом позивача, а суд перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Розрахунок заявленої до стягнення суми відповідних нарахувань надається із зазначенням періоду нарахування дат з яких починається нарахування, дат в які закінчується нарахування, сум боргу на які нараховуються в даному випадку пеня (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розмір підсумкової суми нарахування пені заявленої до стягнення.

Дослідивши доданий до позову розрахунок пені, суд встановив, що у ньому, зокрема, зазначено періоди визначених днями, що суперечить періоду погодженому сторонами.

При цьому, оскільки позивачем не надано до позовної заяви доказів, на підставі яких суд мав би змогу визначити правильні періоди прострочення відповідачем оплати за договором, що позбавляє суд можливості самостійно, замість позивача у справі, визначити періоди таких нарахувань, а відтак і здійснити правильний розрахунок суми пені.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення сум 16 015,69 грн. 3% річних та 44 777,73 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, та інфляційних втрат на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення об`єкту оренди.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Разом з цим, за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем неналежним чином виконувався обов`язок по своєчасній сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за спірним Договором, чим відповідач істотно та систематично порушував умови договору оренди у зв`язку із чим у позивача виникло право на розірвання спірного Договору.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач систематично не виконує свій обов`язок зі сплати орендної плати і таке порушення є істотним, а основною метою укладання договору оренди є отримання коштів за передану в оренду земельну ділянку, відтак це є достатньою підставою вимагати дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку відповідно до ст. 651 ЦК України, а тому дана вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Власник земельної ділянки повинен безперешкодно користуватись своїм майном задля повного, ефективного та своєчасного захисту своїх порушених прав. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №922/3166/20.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У зв`язку з розірванням договору оренди, правові підстави для зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013 відсутні.

Таким чином, враховуючи, що позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку кадастровий номер 2120489200:01:000:0013, є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Берегівської міської ради, м. Берегове до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІСА БІО, с. Ботар, Берегівського району про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення суми 691 819,10 грн. підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 12 541,24 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» (90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, код ЄДРПОУ 39492777) на користь Берегівської міської ради (90202, Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, код ЄДРПОУ 04053683) суму 659 961,67 грн. (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 67 коп.) в т.ч., 428 598,66 грн., заборгованості по орендній платі, 170 569,59 грн. штрафу, 16 015,69 грн. 3% річних, 44 777,73 грн. інфляційних втрат, а також суму 12 541,24 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот сорок одну гривню 24 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати договір №19/57-20-ДО від 29.09.2020 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» про оренду земельної ділянки площею 33,5254 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0013.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» (90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2; ідентифікаційний юридичної особи 39492777) код повернути власнику - Берегівській міській раді Берегівського району Закарпатської області (90202, Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи 04053683) земельну ділянку площею 33,5254 га кадастровий номер 2120489200:01:000:0013.

5. В іншій частині позову відмовити

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.05.2024

Суддя О. Ф. Ремецькі