Рішення

від 04.12.2024 по справі 916/3123/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 916/3123/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 31502803)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи 36610868)

про стягнення 7 420 000,00 грн

представники сторін

від позивача: Хаджи І.Д., ордер АТ №1077244 від 16.08.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 по справі №916/3123/24 позовну заяву Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД про стягнення 7 420 000,00 грн передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання за Договором перед позивачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 позовну заяву на підставі ч. ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 19.08.2024 включно.

19.08.2024 від представника Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС через підсистему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 12.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3123/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/155/24, підготовче судове засідання призначено на 03.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 підготовче засідання відкладено, в межах ст. 183 ГПК України. Підготовче засідання призначено на 07.11.2024.

Ухвалою суду від 07.11.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.12.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 04.12.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 04.12.2024 було заслухано вступне слово представника позивача.

В засіданні суду 04.12.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів.

У судовому засіданні 04.12.2024, на підставі ст. 217 ГПК України, суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, письмового відзиву не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу, вказану у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвал суду, які повертались з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження, відкладення підготовчого засідання, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справу по суті у справі № 916/3123/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 916/3123/24, а його неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

04.02.2022 між Виробничо-комерційною фірмою в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД (Постачальник) укладено Договір поставки № 05/04/2022-П (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується регулярно, протягом терміну дії Договору і відповідно до заявок Покупця, поставляти Покупцю Товар, за цінами, встановленими Постачальником в кількості, асортименті та в терміни, узгоджені сторонами за Договором.

Поставка Товару здійснюється на підставі заявки (замовлення) Покупця. Заявка (замовлення) Покупця приймається Постачальником до обов`язково виконання (п. 2.1 Договору).

За п. 2.2 Договору, заявка направляється Постачальнику одним із таких способів: шляхом вручення (передачі) Заявки в письмовій формі офіційному представнику Постачальника; в електронному вигляді; листом-поштою; оформляється шляхом повідомлення за телефоном або особисто.

Позивач посилався на те, що після підписання вказаного Договору, шляхом повідомлення телефоном, ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» було оформлено заявку на товар - будівельні матеріали.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом п`яти робочих днів з дати отримання заявки Постачальником.

Згідно п. 2.8 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної. З моменту підписання видаткових накладних повноважними представниками Сторін до Покупця переходить право власності на товар, а також ризик випадкового знищення товару.

Відповідно до п. 2.9 Договору, товар вважається прийнятим по кількості і якості в момент підписання видаткової накладної.

Загальна сума, згідно договору складає 7 500 000,00 грн, які Покупець сплачує у вигляді авансу протягом 2 (двох) днів після підписання даного Договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що вказано в Розділі 11 Банківські реквізити.

Відповідно до п. 4.3 Договору встановлено, що датою виконання Покупцем своїх зобов`язань по оплаті товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Покупець виконав взяті на себе зобов`язання по Договору виконав та здійснив попердню оплату Постачальнику на загальну суму 7 420 000,00 грн наступними платежами:

- 05 квітня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 964 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 2 460 000,00 грн з призначенням платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П;

- 05 квітня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 965 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 2 460 000,00 грн з призначенням платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П;

- 11 квітня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 973 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 1 500 000,00 грн з призначенням платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П;

- 14 квітня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 983 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 600 000,00 грн з призначенням платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П;

- 18 квітня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 991 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 300 000,00 грн з призначенням платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П;

- 28 червня 2022 року ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» на підставі платіжного доручення № 1069 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорноморгідробуд» 100 000,00 грн з призначення платежу - сплата за матеріали згідно договору поставки № 05/04/2022-П.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині не поставки товару, позивач надіслав 26.06.2024 на попередню адресу та 16.08.2024 на нову адресу відповідача претензію з вимогою про повернення здійсненної на підставі Договору № 05/04/2022-П від 04.02.2022 передоплати у сумі розмірі 7 420 000,00 грн.

Матеріали справи не містять відповіді на вказану вище претензію позивача.

Таким чином, відповідачем товар поставлено не було та суму попередньої оплати в розмірі 7 420 000,00 грн позивачу не повернуто.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено вище та матеріалами справи доведено, що по Договору позивачем перераховано відповідачу 7 420 000,00 грн грошових коштів, як попередня оплата за товар.

Відповідачем своє зобов`язання з поставки Товару, що встановлено Договором не виконано, суму поперньої оплати в розмірі 7 420 000,00 грн позивачу не повернуто.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, передання позивачу товару, що є предметом Договору, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (претензії) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 7 420 000,00 грн відповідачем суду не надано, як і заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД з повернення суми попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 7 420 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи 36610868) на користь Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 31502803) 7 420 000 (сім мільйонів чотириста двадцять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРГІДРОБУД (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи 36610868) на користь Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 31502803) 111 300 (сто одинадцять тисяч триста) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру та відключенням електроенергії, рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.