Рішення

від 18.12.2024 по справі 908/2725/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/90/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа №908/2725/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» (вул. Зелінського, 3, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 20504731)

до відповідача: Приватного підприємства «ВІП-ТУР» (вул. Олександрівська, б. 104, кв. 33, м. Запоріжжя, 69095; адреса для листування:просп. Соборний, 161/вул. Південноукраїнська, 7; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код юридичної особи 33652313)

про стягнення коштів у розмірі 2523,77 грн

РУХ СПРАВИ.

10.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» (скорочене найменування - КП «ГРАДПРОЕКТ») до відповідача - Приватного підприємства «ВІП-ТУР» (скорочене найменування - ПП «ВІП-ТУР») про стягнення заборгованості за користування місцем розміщення рекламного засобу в розмірі 2523,77 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 справу №908/2725/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву КП «ГРАДПРОЕКТ» про стягнення коштівприйнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2725/24 та присвоєно справі номер провадження 3/90/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на по позовну заяву, в якому він проти позову заперечив.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить позовні вимоги задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

28.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить залишити без розгляду відповідь на відзив (у зв`язку з відсутністю повноважень підписанта) та відмовити повністю у задоволенні позову.

28.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Враховуючи додану до додаткових пояснень довіреність від 26.11.2024, сформовану в системі «Електронний суд», яка підтверджує повноваження Сльоти Д.В. представляти інтереси КП «ГРАДПРОЕКТ» в судах України, суд приймає до розгляду відповідь на відзив від 22.11.2024.

03.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

За змістом ч.ч. 1, 4, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/2725/24, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 21.10.2024 до зареєстрованого Електронного кабінету позивача та на електронну пошту відповідача.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

14.12.2017 між Комунальним підприємством «Градпроект» (сторона-1) та Приватним підприємством «ВІП-ТУР» (сторона-2) був укладений договір № 141217/116 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до абз. 1 п. 1.1. договору «Сторона-2» приймає у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності Запоріжжя, для розміщення рекламних засобів (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) за адресами відповідно до дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Через порушення відповідачем умов договору №141217/116 від 14.12.2017 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобута положень чинного законодавства в частині оплати за договором позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2523,77 грн за період з листопада 2022 року по 10 січня 2024 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що КП «Градпроект» та ПП «ВІП-ТУР» (далі разом - Сторони) дійсно уклали 14 грудня 2017 року Договір №141217/116 на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що він набуває чинності з 02.12.2017 і діє протягом строку дії дозволу(ів), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

23 листопада 2021 року, Сторони уклали Додаткову угоду №8 до Договору, копія якої додана до позову. Пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди встановлено, що термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №61/16 від 09.08.2016 (далі - Дозвіл) закінчується 23.11.2022.

Платіжною інструкцією від 21.11.2022 (тобто за 2 дні до завершення строку дії Дозволу) № 1040 (далі - Платіжна інструкція) ПП «ВІП-ТУР» сплатило КП «Градпроект» 1547,81 грн (одну тисячу п`ятсот сорок сім гривень 81 копійку) за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів згідно з Договором. Також ПП «ВІП-ТУР» демонтувало свій рекламний засіб.

Комунальне підприємство «Градпроект» своїм листом від 24.04.2023 №277 повідомило ПП «ВІП-ТУР» про розірвання Договору з 24.11.2022 із посиланням на пункт 5.2 Договору та просимо здійснити демонтаж свого рекламного засобу з місця розміщення.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ ТА ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ(стислий виклад).

У відповіді на відзив позивач підтвердив, що КП «Градпроект» дійсно направляло на адресу ПП «ВІП-ТУР» лист від 24.04.2023 № 277 про розірвання договору №141217/116 від 14.12.2017 з проханням демонтувати рекламну конструкцію. Проте, конструкція не була демонтована розповсюджувачем реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Про деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (зі змінами) строки дії діючих документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.

Листом від 11.09.2023 № 843 КП «Градпроект» вимушене визнати помилковість раніше направленого на адресу ПП «ВІП-ТУР» листа №277 від 24.04.2023, оскільки згідно з підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 строк дії документу дозвільного характеру, а саме дозволу № 61/16 на розміщення зовнішньої реклами від 09.08.2016, було продовжено та не сплив, а тому термін дії договору №141217/116 від 14.12.2017 також не закінчився і є продовженим на період воєнного стану та на три місяці з дня його припинення чи скасування.

Крім того, на адресу відповідача були направлені відповідні рахунки та акти надання послуг.

У зв`язку із подальшим порушенням зобов`язань відповідачем за договором щодо здійснення оплати, а точніше не здійснення оплати у термін більше двох місяців, КП «Градпроект» листом від 03.01.2024 №111 повідомило ПП «ВІП-ТУР» про одностороннє розірвання договору №141217/116 від 14.12.2017 на підставі підпункту «а» пункту 5.2.

На переконання позивача, договір №141217/116 від 14.12.2017, який був укладений між КП «Градпроект» та ПП «ВІП-ТУР» на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, діяв не до 23.11.2022, а до 10.01.2024 та був розірваний не на підставі підпункту «в» пункту 5.2. (у зв`язку із припиненням строку дії дозволу на розміщення реклами), а на підставі підпункту «а» пункту 5.2. (у зв`язку із несплатою «Стороною 2» плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у термін більш двох місяців.

У відповідності до доказів, які були надані стороною відповідача, зокрема: «Фото рекламного місця під час дії Дозволу.jpg» та «Фото рекламного місця після демонтажа реклами.jpg» чітко вбачається наявність каркасу конструкції, на якій був розміщений сюжет ПП «ВІП-ТУР».

Залишення каркасу рекламного засобу, тобто відокремлення рекламного засобу, з залишенням його основи на місці його розміщення не є його демонтажем, оскільки у розповсюджувача реклами залишається можливість здійснити розташування будь-якого сюжету на такому каркасі, основі.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ТА ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ВІДПОВІДАЧА (стислий виклад).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на відсутність повноважень представника позивача на підписання відповіді на відзив.

Також відповідач зазначає, що самостійно і добровільно, у зв`язку з закінченням строку дії Дозволу та Договору відповідно, демонтував рекламний засіб, внаслідок чого відсутньою стала інформація про ПП «ВІП-ТУР» та його туристичні послуги, внаслідок чого перестала існувати можливість сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо ПП «ВІП-ТУР» та його туристичних послуги.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за Договором №141217/116 від 14.12.2017 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу в розмірі 2523,77 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які самеправовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язкивиниклиміж сторонами (на який строк був укладений договір, чи був строк дії договору продовжений, яка дата закінчення строку дії договору), чи мало місцепорушення будь-якихзобов`язань якісамезобов`язанняпорушеніборжником, яке право чи інтерес кредитора порушено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.12.2017 між Комунальним підприємством «Градпроект» (сторона-1) та Приватним підприємством «ВІП-ТУР» (сторона-2) був укладений договір №141217/116 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до абз. 1 п. 1.1. договору «Сторона-2» приймає у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності Запоріжжя, для розміщення рекламних засобів (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) за адресами відповідно до дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що він набуває чинності з 02.12.2017 і діє протягом строку дії дозволу(ів), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору одностороннє розірвання договору не допускається , крім як у зазначених випадках:

а) несплати або неповної сплати «Стороною-2» плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у термін більш двох місяців;

б) порушення або неналежного виконання «Стороною-2» зобов`язань передбачених, цим договором за рішенням суду;

в) припинення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Одностороннє розірвання даного Договору у випадках перелічених в цьому пункті, здійснюється з обов`язковим письмовим повідомленням «Сторони-2» за 7 (сім) календарних днів до дня розірвання.

Відповідно до дозволу №61/16 виданого 09.08.2016 Приватному підприємству «ВІП-ТУР» надано дозвіл на розміщення складної об`ємної рекламної конструкції загальною площею 3,00 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, на арці воріт між буд. 159 та буд. 161 .

Дозвіл був виданий на період з 09.08.2016 по 09.08.2017. За зверненням Відповідача виданий дозвіл щорічно продовжувався (про що свідчать записи про продовження терміну дії дозволу на зворотній стороні дозволу).

Зворотний бік Дозволу, який містить записи про продовження строку його дії, що завершується записом про продовження терміну дії Дозволу до 23.11.2022.

23 листопада 2021 року, Сторони уклали Додаткову угоду №8 до Договору. Пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди встановлено, що термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 61/16 від 09.08.2016 (далі - Дозвіл) закінчується 23.11.2022.

Платіжною інструкцією від 21.11.2022 (тобто за 2 дні до завершення строку дії Дозволу) № 1040 ПП «ВІП-ТУР» сплатило КП «Градпроект» 1547,81 грн (одну тисячу п`ятсот сорок сім гривень 81 копійку) за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів згідно з Договором за період до 23.11.2022.

Листом від 24.04.2023 № 277 КП «ГРАДПРОЕКТ» повідомило ПП «ВІП-ТУР», що відповідно до п.п. «в» п. 5.2. договору №141217/116 від 14.12.2017 - у зв`язку з припиненням строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, договір вважається розірваним з 24.11.2022 та просило демонтувати рекламну конструкцію.

11.09.2023 КП «Градпроект» направило ПП «ВІП-ТУР» лист №843, в я якому визнало помилковість раніше направленого на адресу ПП «ВІП-ТУР» листа №277 від 24.04.2023, оскільки згідно з підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 строк дії документу дозвільного характеру, а саме дозволу № 61/16 на розміщення зовнішньої реклами від 09.08.2016 було продовжено та не сплив, а тому термін дії договору №141217/116 від 14.12.2017 також не закінчився і є продовженим на період воєнного стану та на три місяці з дня його припинення чи скасування.

03.01.2024 КП «Градпроект» направило ПП «ВІП-ТУР» лист № 111, в якому повідомило ПП «ВІП-ТУР» про одностороннє розірвання договору №141217/116 від 14.12.2017 на підставі підпункту «а» пункту 5.2. - у зв`язку з несплатою Стороною-2 плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у термін більше двох місяців, з 11.01.2024 та вимагало сплатити заборгованість за період з листопада 2022 по грудень 2023 року у розмірі 2456,95 грн.

11.01.2024 КП «Градпроект» направило ПП «ВІП-ТУР» претензію № 19, в якій вимагало сплатити 2523,77 грн заборгованості за договором №141217/116 від 14.12.2017.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. У системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 14.12.2017 уклади договір №141217/116 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності.

Договір було укладено у зв`язку наданням відповідачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами №61/16 від 09.08.2016. Дозвіл був виданий на період з 09.08.2016 по 09.08.2017 та в майбутньому щорічно продовжувався (про що свідчать записи про продовження терміну дії дозволу на зворотній стороні дозволу). Останній запис про продовження дії дозволу свідчить, що його було продовжено до 23.11.2022.

Також сторонами був укладений додаток № 1 до договору №141217/116 від 14.11.2017, в якому сторони вказували місце розміщення зовнішньої реклами та термін дії дозволу.

23 листопада 2021 року, Сторони уклали Додаткову угоду №8 до Договору. Пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди встановлено, що термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 61/16 від 09.08.2016 закінчується 23.11.2022.

Вказане свідчить про наявність ділової практики відповідно до якої, у зв`язку з продовженням строку дії дозволу сторони вносили зміни до діючого договору №141217/116 від 14.12.2017 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу.

Відповідно до матеріалів справи останнє внесення змін стосовно строку дії дозволу відбулося шляхом підписання Додаткової угоду №8 від 23.11.2021.

Після 23.11.2022 ПП «ВІП-ТУР» не зверталося до Робочого органу із заявою про продовження строку дії Дозволу. Відповідне рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради не приймалося, відповідно, процедура продовження строку дії дозволу не здійснювалася.

Листом від 24.04.2023 №277 КП «ГРАДПРОЕКТ» повідомило ПП «ВІП-ТУР», що відповідно до п. 5.2. «в» договору № 141217/116 від 14.12.2017 - у зв`язку з припиненням строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, договір вважається розірваним з 24.11.2024 та просило демонтувати рекламну конструкцію.

Враховуючи відсутність звернень відповідача про продовження строку дії дозволу, а також відсутність укладених між сторонами угод щодо продовження строку дії дозволу, суд приходить до висновку, що договір №141217/116 від 14.12.2017 закінчив свою дію 23.11.2022.

Автоматичне продовження строку дії дозволу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 «Про деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» не продовжує строку дії договору, оскільки сторони не вчинили за своєю згодою дії на імплементування вказаної норми законодавства до договору №141217/116 від 14.12.2017, а навпаки обидві сторони договору своїми діями підтвердили закінчення строку дії договору (Позивач, направивши листа №277 від 24.04.2023 про розірвання договору з 24.11.2022, а Відповідач - демонтувавши рекламну конструкцію).

Щодо посилання позивача на залишення відповідачем каркасу рекламного засобу на місці його розміщення, суд зазначає, що відповідно до наданих відповідачем фото рекламний засіб був демонтований, внаслідок чого перестала існувати можливість сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо ПП «ВІП-ТУР» та його туристичних послуги.

Із наданих сторонами доказів, в тому числі фото місця розміщення рекламного засобу, суд не може однозначно встановити, чи є металева конструкція каркасом рекламного засобу, чи є частиною (елементом) арки воріт м між двома будівлями. У будь-якому разі, позивачем не надано доказів використання металевої конструкції після 24.11.2022 з метою розміщення рекламного засобу відповідача.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за договором №141217/116 від 14.12.2017.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 141217/116 від 14.12.2017 (а.с.12-14), листуванням позивача з відповідачем (а.с. 15-22, 26-27), Претензією №1166 від 19.11.2023 (а.с. 23-25), Претензією №19 від 11.01.2024 (а.с.28), Актами наданих послуг (а.с. 29-41).

Обставини, на які посилається відповідач доводяться дозволом на розміщення зовнішньої реклами № 61/16 від 09.08.2016 (а.с. 59-60), платіжною інструкцією № 1040 від 21.11.2022 (а.с. 61), листом № 277 від 24.02.2023 (а.с. 62), фото місця розміщення реклами (а.с. 63).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» (вул. Зелінського, 3, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 20504731) до Приватного підприємства «ВІП-ТУР» (вул. Олександрівська, б. 104, кв. 33, м. Запоріжжя, 69095; адреса для листування: просп. Соборний, 161/вул. Південноукраїнська, 7; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код юридичної особи 33652313) про стягнення 2 523,77 грн (двох тисяч п`ятсот двадцять трьох гривень 77 коп).

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич