Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/10636/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024Справа № 910/10636/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (01054, місто Київ, вул.Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 22/24, ідентифікаційний код юридичної особи 44769530) стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп.Представники:

від Позивача: Градов А.Р. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: Шеїна Н.О. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Міністерство оборони України (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі № 910/10636/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2024 року.

16.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

25.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 23.10.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 06.11.2024 року.

06.11.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024 року.

07.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 04 грудня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 грудня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.07.2023 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312, відповідно до умов якого Постачальник зобов?язується у 2023 році поставити Замовнику Товар відповідної якості, комплектності, ростовки, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару. (а.с.13-19)

Предмет договору- Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) К 021-2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування), а саме: Лот І. Бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) - (далі - Товар). (п.1.1 Договору)

Згідно з п.1.3 Договору номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно виготовляється нижчевикладеною Специфікацією: найменування товару - бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5), строки поставки до 01.08.2023 у кількості 5000 комплектів на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн.

Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 169 550 000 грн. без ПДВ.

Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року згідно положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, як забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. (п.5.1 Договору)

Згідно з п.5.2 Договору строк поставки Товару визначений у специфікації до Договору (п. 1.3.).

Місцем поставки Товару (партій Товару) є одержувачі Замовника (Об?єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід?ємною частиною цього Договору (Додаток №1 -Додаток 2) , згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених не вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. У разі необхідності, Замовник може змінити одержувача Замовника та міст поставки Товару, повідомивши Постачальника листом на електронну адресу, що зазначена Розділі XIV Договору, не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до дати поставки Товар або в коротший термін за погодженням з Постачальником. (п.5.3 Договору)

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1. (п.5.8 Договору)

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості невчасно поставленого товару.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Контрактом у разі настання обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі Сторін та мали безпосередній вплив на можливість виконання зобов`язань за Контрактом. (п.7.3 Договору)

Відповідно до п.8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме: аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, повінь, замерзання портів, землетрус, пожежа, посуха, а також події/обставини визначені у пункті 8.5.

Згідно з п.8.2 Договору Сторона, що не може виконувати зобов?язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

8.2.1. У разі не повідомлення у строк, який визначено у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої Сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої цим Договором, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.

У п.8.3 Договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності Постачальника, знищення безпосередньо бази/складів Постачальника, де виготовляється/зберігається Товар для Замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом. (п.8.5 Договору)

Додатковими угодами №1 від 18.10.2023 року, №2 від 17.11.2023 року до Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Сторони вносили зміни до п.1.3 Договору. (а.с.20-22)

Так, додатковою угодою №2 від 17.11.2023 року до Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Сторони виклали п.1.3 Договору в новій редакції: «номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно виготовляється нижчевикладеною Специфікацією: найменування товару - бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5), строк поставки до 20.12.2023 у кількості 5000 комплектів на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн.».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №702 від 31.12.2023 року на суму 84 775 000 грн. 00 коп., №703 від 31.12.2023 року на суму 84 775 000 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 169 550 000 грн. 00 коп., Актами приймального контролю за якістю №2 від 31.12.2023 року, №3 від 31.12.2023 року, повідомленнями про підтвердження №1030, №1031. (а.с.201-203)

Претензією №220/14/279 від 19.01.2024 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити штрафні санкції. У відповідь на яку останній листом №2602/2024 від 26.02.2024 року повідомив Позивача про відмову у задоволенні його вимог. (а.с.24-26)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив поставку товару у передбачені договором строки. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» на його користь пеню у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав про наявність форс - мажорних обставин, а тому на підставі пунктів 8.1.-8.3. Договору Товариство звільняється від відповідальності за порушення строків поставки Товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №702 від 31.12.2023 року на суму 84 775 000 грн. 00 коп., №703 від 31.12.2023 року на суму 84 775 000 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 169 550 000 грн. 00 коп., Актами приймального контролю за якістю №2 від 31.12.2023 року, №3 від 31.12.2023 року, повідомленнями про підтвердження №1030, №1031, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.201-203)

Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 169 550 000 грн. без ПДВ.

Згідно з п.5.2 Договору строк поставки Товару визначений у специфікації до Договору (п. 1.3.).

Місцем поставки Товару (партій Товару) є одержувачі Замовника (Об?єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід?ємною частиною цього Договору (Додаток №1 -Додаток 2) , згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених не вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. У разі необхідності, Замовник може змінити одержувача Замовника та міст поставки Товару, повідомивши Постачальника листом на електронну адресу, що зазначена Розділі XIV Договору, не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до дати поставки Товар або в коротший термін за погодженням з Постачальником. (п.5.3 Договору)

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1. (п.5.8 Договору)

Додатковою угодою №2 від 17.11.2023 року до Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Сторони виклали п.1.3 Договору в новій редакції: «номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно виготовляється нижчевикладеною Специфікацією: найменування товару - бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5), строк поставки до 20.12.2023 у кількості 5000 комплектів на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн. 00 коп. у строк по 20.12.2023 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року, Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн. 00 коп. лише 31.12.2023 року, про що не заперечували представники сторін у поданих заявах по суті спору, що відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Товариство на підставі пункту 8.2 Договору, повідомило Міністерство оборони України протягом 5 (п`яти) робочих днів про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та в подальшому надало сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-0406 від 23 лютого 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), де засвідчені форс-мажорні обставини, які сталися не з вини Товариства, що як наслідком мало порушення строків поставки Товару. Водночас Товариство повністю виконало свої зобов`язання щодо поставки Товару Міністерству оборони України. Таким чином на підставі пунктів 8.1.-8.3. Договору, Товариство звільняється від відповідальності за порушення строків поставки Товару.

Відповідно до п.8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме: аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, повінь, замерзання портів, землетрус, пожежа, посуха, а також події/обставини визначені у пункті 8.5.

Згідно з п.8.2 Договору Сторона, що не може виконувати зобов?язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

8.2.1. У разі не повідомлення у строк, який визначено у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої Сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої цим Договором, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.

У п.8.3 Договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності Постачальника, знищення безпосередньо бази/складів Постачальника, де виготовляється/зберігається Товар для Замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом. (п.8.5 Договору)

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

19 жовтня 2023 року Відповідач на електронну адресу: voprm@post.mil.gov.ua надіслав лист № 1810/2023 від 18 жовтня 2023 року, в якому повідомив Міністерство оборони України про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про що не заперечував Позивач у позовній заяві, а тому на підставі ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню. (а.с.33)

Листом №3010/2023 від 30.10.2023 року Відповідач надіслав на адресу Позивача висновки Черкаської торгово-промислової палати. (зворотна частина а.с.39 - а.с.40)

Листом від 06 листопада 2023 року №06/11/2023/2 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» проінформувало Міністерство оборони України про отримання Експертного висновку Черкаської Торгово-Промислової палати № В-456/01 від 25 жовтня 2023 року та Експертного висновку Черкаської Торгово-Промислової палати № В-456/02 від 25 жовтня 2023 року, які були надіслані на адресу Позивача. (а.с.96)

Як вбачається з експертного висновку №В-456/02 від 25.10.2023 року, виданого Черкаською торгово - промисловою палатою, підтверджено настання істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання Постачальником своїх обов?язків за Договором №286/3/23/312 від 31.07.2023р., між ТОВ "УКРТАК.ЮА" та Міністерством оборони України, на постачання 5 000 шт. Бронежилетів модульних (Тип 2, Рівень ІІ, Вид 5, комплектність: 1-5) (ДК 021-2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування), а саме: Лот 2. Бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5). Сталася істотна зміна обставин, яка має об?єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ "УКРТАК.ЮА" і має прямий причинно-наслідковий зв?язок з фактом порушення ТОВ "УКРТАК.ЮА" своїх зобов?язань за Договором №286/3/23/312 від 31.07.2023р., між ТОВ "УКРТАКЮА" та Міністерством оборони України, на постачання 5 000 Бронежилетів модульних (Тип 2, Рівень ІІ, Вид 5, комплектність: 1-5) (ДК 021-2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування), а Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, їх виконання в обумовлені цим Договором строків ТОВ "УКРТАК.ЮА". (а.с.44-48)

Як вбачається з сертифікату №3200-240406 про форс-мажорні обставини від 23.02.2024 року, виданого Київською торгово - промисловою палатою, цим засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, вплив російського вторгнення в Україну на економіку, перешкоди у логістиці, різночитання (колізія) чинного законодавства в Україні та Туреччині (країни виробника та експортера), як наслідок проведення не передбачуваних процедур з отримання пакету дозвільних документів, підтверджено Експертним висновком Черкаської ТПП від 25 жовтня 2023 року Nє В - 456/02, що спричинило несвоєчасне виконання зобов?язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби, Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» щодо обов?язку (зобов?язання), а саме: поставити : Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) (ДК 021-2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування), а саме: Лот 1. Бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) у кількості 5 000 шт, У термін: 20.12.2023 р., за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) Nє 286/3/23/312 від 31.07.2023 року, Укладеним з МІНІСТЕРСТВОМ ОБОРОНИ УКРАЇНИ (код ЕДРПОУЛІН 00034022). (а.с.102-103)

Пунктом 2.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (далі - Регламент) встановлено, що його затверджено на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (зі змінами), що визначає компетенцію ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат як єдиних органів із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні і встановлює перелік обставин форс-мажору (обставин непереборної сили).

Відповідно до п. 3.1. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Таким чином, Торгово-промислова палата України у своїй діяльності повинна керуватись виключно Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», іншими законами, нормативно-правовими актами та своїм Статутом.

Із наведених норм випливає, що Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати мають право посвідчувати форс-мажорні обставини виключно шляхом видачі сертифікату (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

За таких підстав, Суд зазначає, що експертний висновок №В-456/02 від 25.10.2023 року та сертифікат №3200-240406 про форс-мажорні обставини від 23.02.2024 року були видані Черкаською торгово - промисловою палатою та Київською торгово - промисловою палатою в межах наданих їм повноважень, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», який посвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА».

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, слід встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір.

Подібні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 року в справі № 908/2287/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 року в справі № 905/55/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Стаття 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, на які посилається скаржник.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але особа має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.

Суд зазначає, що експертним висновком №В-456/02 від 25.10.2023 року, виданим Черкаською торгово - промисловою палатою, підтверджено настання істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання Постачальником своїх обов?язків за Договором №286/3/23/312 від 31.07.2023р., між ТОВ "УКРТАК.ЮА" та Міністерством оборони України, тому для Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» відбулась істотна зміна обставин, яка знаходилась поза контролем сторін, та об`єктивно ускладнила можливість ведення господарської діяльності, проте вказаний висновок не засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів внесення Сторонами змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/166 від 13.05.2022 року в частині здійснення строку поставки товару, а тому Відповідач повинен був здійснити постачання товару відповідної якості та кількості у строк по 20.12.2023 року.

У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору".

Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Відповідачем всупереч вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов`язання з поставки товару та вказані обставини у розумінні умов Контракту можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Таким чином, Судом встановлено, що всупереч умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» не була здійснена поставка товару на загальну суму в розмірі 169 550 000 грн. 00 коп. у строк по 20.12.2023 року.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 21.12.2023 року по 30.12.2023 року у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості невчасно поставленого товару.

Суд, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 21.12.2023 року по 30.12.2023 року у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп., прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

В той же час, у Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 12.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (Покупець) та Kim Kayseri Ileri Malzemeler Sanayi Ve Teknoloji AS (Продавець) було укладено Контракт №S.0923.001, який визначає умови постачання товару - броньованих пластин від Продавця до Покупця. (а.с.112-122)

30.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (Покупець) та IPEK SAVUNMA SANAYI LIMITED SIRKETI (Продавець) було укладено Договір №RFK/45/0870, який визначає умови постачання товару - м`якого балістичного елементу захисту грудей від Продавця до Покупця. (а.с.123-129)

Як зазначає Відповідач, форма Сертифіката Кінцевого Користувача (далі - СКС або End User Certificate) затверджена на території України не відповідає формі СКС яка вимагається постачальником/виробником/експортером в Туреччині.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2022 року № 1378 «Про перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України» встановлено, що дія Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" у період воєнного стану на території України не поширюється на міжнародні передачі (імпорт) товарів за переліком згідно з додатком.

Листом від 02 жовтня 2023 року № 0210/2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» звернулося до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України щодо підписання сертифікату кінцевого споживача. (а.с.98)

Листом № 286/6355 від 03 жовтня 2023 року Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України повідомив Відповідача про те, що підписання End User Certificate (сертифікату кінцевого споживача) не належить до компетенції Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України. (а.с.95)

Внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» звернулося до Державної служби експертного контролю України щодо проходження процедури попередньої експертизи товарів, отримання роз`яснення про особливості здійснення міжнародних передач ідентифікованих товарів, отримання міжнародного імпортного сертифікату (МІС), отримання дозволу на імпорт цієї продукції та верифікації турецької форми СКС Головою Державної служби експертного контролю України. В матеріалах справи наявні дозволи Державної служби експертного контролю України з додатками до них, видані за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА». (а.с.90-94, 100-101)

19 жовтня 2023 року Відповідач на електронну адресу: voprm@post.mil.gov.ua надіслав лист № 1810/2023 від 18 жовтня 2023 року, в якому повідомив Міністерство оборони України про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про що не заперечував Позивач у позовній заяві, а тому на підставі ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню. (а.с.33)

Листом №3010/2023 від 30.10.2023 року Відповідач надіслав на адресу Позивача висновки Черкаської торгово-промислової палати. (зворотна частина а.с.39 - а.с.40)

Листом від 06 листопада 2023 року №06/11/2023/2 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» проінформувало Міністерство оборони України про отримання Експертного висновку Черкаської Торгово-Промислової палати № В-456/01 від 25 жовтня 2023 року та Експертного висновку Черкаської Торгово-Промислової палати № В-456/02 від 25 жовтня 2023 року, які були надіслані на адресу Позивача. (а.с.96)

20.12.2023 року на адресу Відповідача надійшли матеріали для виготовлення бронежилетів, що підтверджується електронною декларацією №23UA100390719698U5. (а.с.108)

Як вбачається з сертифікату №3200-240406 про форс-мажорні обставини від 23.02.2024 року, виданого Київською торгово - промисловою палатою, цим засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, вплив російського вторгнення в Україну на економіку, перешкоди у логістиці, різночитання (колізія) чинного законодавства в Україні та Туреччині (країни виробника та експортера), як наслідок проведення не передбачуваних процедур з отримання пакету дозвільних документів, підтверджено Експертним висновком Черкаської ТПП від 25 жовтня 2023 року Nє В - 456/02, що спричинило несвоєчасне виконання зобов?язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби, Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» щодо обов?язку (зобов?язання), а саме: поставити : Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) (ДК 021-2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування), а саме: Лот 1. Бронежилети (35815100-1) Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність: 1-5) у кількості 5 000 шт, У термін: 20.12.2023 р., за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) Nє 286/3/23/312 від 31.07.2023 року, Укладеним з МІНІСТЕРСТВОМ ОБОРОНИ УКРАЇНИ (код ЕДРПОУЛІН 00034022). (а.с.102-103)

За таких підстав, Суд зазначає, що сертифікат №3200-240406 про форс-мажорні обставини від 23.02.2024 року, виданий Київською торгово - промисловою палатою посвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА».

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює виробництво бронежилетів та виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення, виробництво робочого одягу), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, під час проведення бойових дій на території України. На виконання умов державних контрактів Відповідач виготовляє бронежилети, що направлено на підтримання обороноздатності країни для відсічі російської агресії. Таким чином, Відповідач докладає всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/312 від 31.07.2023 року Відповідачем здійснено поставку Позивачу всього обсягу замовлених ним за договором виробів, а з боку Позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Прострочення Відповідача складає лише 10 календарних днів, що є незначним.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів понесення Позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання Відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» і її військову спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого Відповідача, яким вживалися заходи щодо погашення заборгованості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, Суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 75%, а тому клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 423 875 грн. 00 коп., у зв`язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням Відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Міністерства оборони України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» (01054, місто Київ, вул.Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 22/24, ідентифікаційний код юридичної особи 44769530) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) пеню у розмірі 423 875 (чотириста двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 20 346 (двадцять тисяч триста сорок шість) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин