Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/12870/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/12870/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська дистрибуційна компанія" до Приватного підприємства "Самтекс-2000" про стягнення 291 319,46 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська дистрибуційна компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного підприємства "Самтекс-2000" (далі - Підприємство) 291 319,46 грн, з яких: 274 436,27 грн - основна заборгованість, 9 542,67 грн - пеня, 7 340,52 грн - двадцять процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором поставки товару від 29 травня 2023 року № 4080.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12870/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення

Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 23 жовтня 2024 року (20 година 20 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Однак, Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Жодних інших заяви чи клопотань від сторін справи до суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2023 року між Підприємством та Товариством укладено договір поставки товару № 4080, за умовами якого останнє продає та поставляє, а Підприємство - купує й оплачує, на умовах та у порядку, визначених цим правочином, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що сторони застосовують до даної угоди умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (у редакції міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" 2010 року).

Згідно з пунктом 1.3. вказаного правочину право власності на товар та всі ризики щодо його пошкодження/знищення переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), узгоджуються сторонами в замовленнях та відображаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що є невід`ємними частинами цього правочину та прийняті сторонами як документи, що мають силу специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) Товариства, що є невід`ємною частиною даного договору, а за їх відсутності - у видаткових накладних. У випадку зміни цін на товар, Товариство зобов`язане будь-яким зручним для сторін способом повідомити Підприємство про такі зміни не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати введення в дію нових цін на товар та, за наявності прайс-листа, надіслати покупцю його оновлену редакцію. Фактом погодження покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки покупця на поставку товару та підписані сторонами накладні (пункт 3.1. договору).

За умовами пункту 3.3. договору розрахунки за ним здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до пункту 3.4. цього правочину на розсуд сторін покупець має право здійснити оплату поставленого товару наступним чином: оплата на поточний рахунок Товариства або готівкою у терміни, встановлені пунктом 3.5.1. цього договору (при цьому, у разі прострочення покупцем платежу, відстрочка в оплаті наступної партії товару може надаватись постачальником лише за умови проведення повного погашення простроченої заборгованості); у випадку, якщо в пункті 3.5. обрана "оплата під час наступної поставки", покупець зобов`язується здійснити оплату за попередню поставку до моменту або під час наступної поставки товару, а у разі відсутності поставок з будь-яких причин - не пізніше терміну, встановленого пунктом 3.5.1. договору; у випадку, якщо в пункті 3.5. правочину обрана "оплата під час поставки", покупець зобов`язується здійснити оплату під час поставки партії товару; якщо в пункті 3.5. договору обрана попередня оплата "передплата", покупець зобов`язується здійснити оплату не пізніше ніж за 2 банківських дні до узгодженої дати поставки товару.

За пунктом 3.5. вказаного правочину оплата вартості кожної партії переданого постачальником товару здійснюється покупцем протягом (але не пізніше) 21 календарного дня з дати поставки постачальником кожної партії "безалкогольної" групи товару.

Під час отримання товару представник покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою (штампом) та передає постачальнику належним чином оформлену довіреність встановленого зразка (додаток № 1) на отримання товару представником покупця і копію паспорту такого представника, засвідченого підписом та надписом - "Згідно з оригіналом", уповноваженої особи (пункт 4.7. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 28 травня 2025 року, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання (пункт 8.1. вказаного правочину).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив, а відповідач - прийняв, товар на загальну суму 313 600,07 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 25 липня 2024 року: № ПБК-222178 на суму 12 452,70 грн, № ПБК-222180 на суму 14 536,08 грн, № ПБК-222206 на суму 2 376,00 грн, № ПБК-222207 на суму 37 981,68 грн, № ПБК-222210 на суму 10 269,24 грн; від 27 липня 2024 року: № ПБК-223632 на суму 14 294,16 грн, № ПБК-223634 на суму 10 947,24 грн, № ПБК-223618 на суму 2 376,00 грн, № ПБК-223639 на суму 2 376,00 грн, № ПБК-223640 на суму 11 356,44 грн, № ПБК-223641 на суму 3 582,84 грн, № ПБК-223619 на суму 984,36 грн, № ПБК-223621 на суму 1 041,00 грн; від 3 серпня 2024 року: № ПБК-227091 на суму 12 116,82 грн, № ПБК-227092 на суму 9 652,80 грн, № ПБК-227093 на суму 7 175,93 грн, № ПБК-227094 на суму 21 537,60 грн, № ПБК-227095 на суму 13 684,20 грн, № ПБК-227096 на суму 13 979,46 грн, № ПБК-227097 на суму 9 013,80 грн; від 8 серпня 2024 року: № ПБК-228890 на суму 3 416,22 грн, № ПБК-229065 на суму 4 634,28 грн, № ПБК-229115 на суму 5 697,48 грн; від 9 серпня 2024 року: № ПБК-229339 на суму 17 413,56 грн, № ПБК-229432 на суму 3 807,84 грн, № ПБК-229476 на суму 9 809,76 грн, № ПБК-229551 на суму 11 542,14 грн, № ПБК-229596 на суму 8 465,76 грн, № ПБК-229700 на суму 4 385,40 грн; від 13 серпня 2024 року № ПБК-230918 на суму 7 775,16 грн; від 14 серпня 2024 року: № ПК-231809 на суму 1 617,90 грн, № ПБК-231811 на суму 7 435,74 грн; від 15 серпня 2024 року: № ПБК-232420 на суму 4 522,62 грн, № ПБК-232499 на суму 2 823,90 грн, № ПБК-232091 на суму 1 688,10 грн; від 16 серпня 2024 року: № ПБК-233155 на суму 4 684,26 грн, № ПБК-232915 на суму 2 145,60 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій і повідомлень про порушення Товариством умов даної угоди.

Проте, всупереч положенням вищенаведеного правочину, відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару в повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 274 436,27 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за вказаним договором поставки товару, яка складає 274 436.27 грн, підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, і на момент прийняття рішення останній не надав документів, які свідчать про погашення цієї заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення спірної суми основного боргу. За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 542,67 грн пені, нарахованих на відповідні суми основного боргу по кожній видатковій накладній відповідно до наданого позивачем розрахунку за загальний період прострочення з 16 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. даного правочину сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Підприємство зобов`язане сплатити на користь Товариства пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також 20% річних.

Разом із цим, судом встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань по пені позивачем було неправильно визначено періоди прострочення платежів за товари, поставлені за відповідними видатковими накладними від 13 серпня 2024 року (прострочення виникло з 4 вересня 2024 року, а не з 1 вересня 2024 року, як помилково зазначив позивач у своєму розрахунку), від 14 серпня 2024 року (прострочення виникло з 5 вересня 2024 року, а не з 4 вересня 2024 року), від 15 серпня 2024 року (прострочення виникло з 6 вересня 2024 року, а не з 5 вересня 2024 року) та від 16 серпня 2024 року (прострочення виникло з 7 вересня 2024 року, а не з 6 вересня 2024 року, як помилково вказано Товариством). Здійснивши власний розрахунок вказаної штрафної санкції, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 9 508,39 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення пені за вказаним договором підлягає частковому задоволенню в зазначеному розмірі.

У задоволенні вимоги Товариства про стягнення з відповідача 34,28 грн пені слід відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної поставки товару, позивач просив суд стягнути з Підприємства 7 340,52 грн 20% процентів річних відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили застосування до спірних правовідносин іншого розміру річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, ніж встановлений вказаною нормою ЦК України, а саме - 20% річних.

Однак, як вже зазначалося судом, Товариство неправильно визначило періоди прострочення грошового зобов`язання відповідача за окремими видатковими накладними, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунком вказаної компенсаційної виплати.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір 20% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 7 314,16 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у зазначеному розмірі. У задоволенні вимоги Товариства про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 26,36 грн слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 3 495,83 грн (291 319,46 х 1,5% х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 4 369,79 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 17 жовтня 2024 року № 107144 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктами 1 та 5 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, а також у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 495,10 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 21 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2024 року між Товариством та Адвокатським бюро "Богдана Зонова" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого останнє зобов`язалось за дорученням замовника надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим правочином, а Товариство - оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Відповідно до пункту 1.2. договору для виконання доручень Товариство уповноважує Бюро, та рівно й осіб, залучених останнім, представляти інтереси замовника, зокрема: у господарських судах всіх інстанцій, з усіма правами, які надані законом позивачу.

Згідно з пунктом 4.1. вказаного правочину юридичні послуги, що надаються Бюро, оплачуються Товариством у залежності від обсягу часу, витраченого виконавцем на надання юридичних послуг за договором з розрахунку вартості 1 год/1 500,00 грн без ПДВ.

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата юридичних послуг, які надаються за цією угодою, здійснюється у такому порядку: Бюро надає Товариству рахунок, детальний опис робіт та акт виконаних робіт з розрахунком суми оплати, виходячи: з обсягу часу, витраченого на надання юридичних послуг за договором, ставок, зазначених у пункті 4.1. договору, а також фактичних витрат виконавця, зазначених у пункті 4.2. договору; у разі відсутності у Товариства заперечень з приводу суми оплати, воно зобов`язане сплатити визначену суму протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

За пунктом 4.4. вказаного правочину факт надання обумовлених послуг підтверджується актами, що підписуються сторонами.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року.

На підтвердження надання обумовлених договором послуг та їх оплату позивачем надано суду: звіт (детальний опис виконаних робіт) від 10 жовтня 2024 року; акт виконаних робіт від 10 жовтня 2024 року на загальну суму 21 000,00 грн, платіжну інструкцію від 16 жовтня 2024 року № 107126 на суму 21 000,00 грн. Копії вказаних документів містяться в матеріалах даної справи.

Повноваження адвоката Зонова Богдана Станіславовича на представництво інтересів Товариства в суді підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності від 12 січня 2024 року.

Підтвердженням того, що Зонов Б.С. є адвокатом, свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13 листопада 2018 року серії ЗР № 21/1754.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про те, що понесений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката, який підлягає стягненню з Підприємства, складає 20 995,63 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Самтекс-2000" (01024, місто Київ, вулиця Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 11/61, нежиле приміщення 69 (в літері А); ідентифікаційний код 45102413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська дистрибуційна компанія" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37- 41; ідентифікаційний код 43688917) 274 436 (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн 27 коп. основної заборгованості, 9 508 (дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 39 коп. пені, 7 314 (сім тисяч триста чотирнадцять) грн 16 коп. двадцять процентів річних, 3 495 (три тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 10 коп. судового збору та 20 995 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 63 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18 грудня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко