Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/11533/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/11533/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Львівського національного університету імені Івана Франка

про стягнення 37 994,40 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Львівського національного університету імені Івана Франка (далі - Університет) 37 994,40 грн, з яких: 24195,04 грн - основна заборгованість, 2 776,28 грн - 3% річних, 11 023,08 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару (теплова енергія) від 25.02.2020 №1110032-02 у частині своєчасної та повної оплати вартості теплової енергії, спожитої у період із лютого 2020 року по грудень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11533/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/11533/24 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Університет належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство.

25.02.2020 між Державним вищим навчальним закладом "Університет банківської справи", який змінив своє найменування на Університету банківської справи (далі за текстом договору - Замовник), та Комунальним підприємством (далі за текстом договору - Учасник) було укладено договір №1110032-02, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Учасник зобов`язується поставити замовнику товар - ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія), а Замовник - прийняти і оплатити товар у порядку і строки згідно з цим договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору теплова енергія поставляється Замовнику у кількості 30 Гкал згідно з Додатком №1 до цього правочину.

Відповідно до пункту 3.3. договору його ціна становить 54 672,00 грн (разом із ПДВ) та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у пункті 10.1. строку дії договору.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що в разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію та відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться виключно у грошовій формі.

За умовами пункту 4.2. договору розрахунки проводяться щомісяця:

- шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення Учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4;

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

До рахунка на оплату товарної продукції Учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату (пункт 4.3. договору).

Замовник зобов`язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору (підпункт 6.1.2. пункту 6.1. договору ).

У відповідності до пункту 5.1. договору строк (термін) поставки товарів до 31.12.2020. Поставка товару здійснюється Учасником згідно із заявленими Замовником обсягами та договірним приєднаним тепловим навантаженням, зазначеними в Додатку 1 до договору.

Пунктами 10.1. та 10.2. договору передбачено, що цей правочин набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01.01.2020.

Пунктом 2 Додатку №1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії "Замовнику") передбачено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної Замовнику за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 54672,00 грн (разом із ПДВ).

Пунктом 1 додатку №3 до договору "Тарифи на теплову енергію" визначено, що розрахунки із Замовником за відпущену теплову енергію Учасником проводяться згідно з тарифами, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для Комунального підприємства, зокрема для опалення у розмірі 1 518,66 грн/Гкал (100%).

Пунктами 3, 4 додатку №3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 додатку №4 до договору сплату за вказаними в пункті 3 цього додатка документами, Замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 9 додатку №4 до договору бюджетна організація сплачує авансований платіж шляхом попередньої оплати, яка здійснюється в термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Зі змісту додатків №8, №9 до договору випливає, що теплова енергія надавалася до об`єкту нерухомості Замовника, площею 237,1 кв.м, що розташовані по вулиці Білоруській, 17 у Шевченківському районі міста Києва, особовий рахунок №1110032-02.

Постачання теплової енергії до об`єкта нерухомого майна Замовника підтверджується: корінцями нарядів (№8 від 25.10.2019 (включення), №16 від 06.04.2020 (відключення), №560 від 21.10.2020 (включення), актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №19/776 від 02.10.2019, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, довідками про нарахування за теплову енергію за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, а також обліковими картами за вказаний період.

Вартість поставленої Замовнику теплової енергії за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року за договором складає 24 195,04 грн.

Доказів оплати вартості поставленої теплової енергії матеріали справи не містять.

У той же час, 30.09.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення шляхом реорганізації Замовника - Університету банківської справи (ідентифікаційний код 34716922, попередня назва - Державний вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"), номер запису: 1004151120039051599.

Крім цього, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Університету банківської справи є Львівський національний університет імені Івана Франка (ідентифікаційний код 02070987).

У зв`язку з несплатою Університетом банківської справи вартості спожитої теплової енергії за період із лютого 2020 року по грудень 2020 року за договором про закупівлю товару (теплова енергія) №1110032-02 від 25.02.2020, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з Львівського національного університету імені Івана Франка, як правонаступника Університету банківської справи, 24 195,04 грн основної заборгованості, 2 776,28 грн 3% річних, 11 023,08 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з частинами 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу, за яким, відповідно до статті 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, укладення Комунальним підприємством та Університетом банківської справи договору №1110032-02 від 25.02.2020 було спрямоване на постачання останньому теплової енергії та одночасного обов`язку по здійсненню оплати її вартості.

Як було раніше встановлено судом, позивачем у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року було поставлено Замовнику теплову енергію на суму 24 195,04 грн, що підтверджується: корінцями нарядів (№8 від 25.10.2019 (включення), №16 від 06.04.2020 (відключення), №560 від 21.10.2020 (включення), актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №19/776 від 02.10.2019, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, довідками про нарахування за теплову енергію за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, а також обліковими картами за вказаний період.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться виключно у грошовій формі.

За умовами пункту 4.2. договору розрахунки проводяться щомісяця:

- шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення Учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4;

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 додатку №4 до договору сплату за вказаними в пункті 3 цього додатка документами, Замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 9 додатку №4 до договору бюджетна організація сплачує авансований платіж шляхом попередньої оплати, яка здійснюється в термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання по сплаті вартості поставленої теплої енергії є таким, що настав.

Разом із цим, 30.09.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення шляхом реорганізації Замовника - Університету банківської справи (ідентифікаційний код 34716922, попередня назва - Державний вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"), номер запису: 1004151120039051599.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Крім цього, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Університету банківської справи є Львівський національний університет імені Івана Франка (ідентифікаційний код 02070987).

Таким чином, Львівський національний університет імені Івана Франка є правонаступником Замовника (Університету банківської справи) за зобов`язаннями, які виникли між Комунальним підприємством та Університетом банківської справи за вказаним договором.

При цьому, жодних доказів оплати спірної заборгованості матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленої у період із лютого 2020 року по грудень 2020 року теплової енергії за договором №1110032-02 від 25.02.2020 у розмірі 24 195,04 грн, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем вартості послуг з теплопостачання за договором Комунальним підприємством нараховано до стягнення 2776,28 грн 3% річних та 11 023,08 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2020 по 31.05.2024 згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, який також не заперечувався відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2 776,28 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 023,08 грн, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Комунального підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, місто Львів, вулиця Університетська, будинок 1; ідентифікаційний код 02070987) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 24 195 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 04 коп. основного боргу, 2 776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 28 коп. 3% річних, 11 023 (одинадцять тисяч двадцять три) грн 08 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ