Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/8768/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/8768/24За позовом Приватного підприємства "БУДІНДУСТРІЯ-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "СЕРВІТ"

про стягнення 68 348,61 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Будіндустрія-1» (далі також - позивач, ПП «Будіндустрія-1») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробничий центр «Сервіт» (далі також - відповідач, ТОВ «ПВЦ «Сервіт») про стягнення 63 676,00 грн основного боргу, 1 617,00 грн 3% річних, 2 525,27 грн інфляційних втрат, 530, 34 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 23/06/23-1 від 23.06.2023.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/8768/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд».

Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 22.07.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023 між Приватним підприємством «Будіндустрія-1» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробничий центр «Сервіт» (як покупцем) було укладено договір поставки № 23/06/23-1 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарповку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитбетон, пісок та щебінь (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна на товар, кількість та маркування, що поставляється по даному договору, погоджується сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів, попередньої 100 % оплати на протязі 2 календарних днів, з дати виставлення рахунку-фактури або згідно реквізитів даного договору, з рахунку покупця на рахунок постачальника (п. 2.4. договору).

У розділі 3 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями у строк вказаний покупцем в замовленні, або інший термін за рішенням сторін. Для замовлення партії товару покупець надає постачальнику заявку, де зазначаються найменування, кількість, асортимент, дата, час та інші умови його поставки (далі - заявка). Заявка може надаватися в письмовій формі (електронна пошта) так і усній.

Згідно з п. 9.5. договору, договір набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2024, але до повного виконання обов`язків за даним договором. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, у випадку відсутності повідомлення від сторони про його зупинення за тридцять календарних днів до закінчення строку його дії.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач своїх зобов`язань з оплати товару виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 63 676,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяви обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 23/06/23-1 від 23.06.2023, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними:

- № 83107 від 31.08.2023 на суму 3 496,00 грн;

- № 73109 від 31.07.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 83010 від 30.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 72807 від 28.07.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 72708 від 27.07.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 72606 від 26.07.2023 на суму 4 080,00 грн;

- № 82521 від 25.08.2023 на суму 3 060,00 грн;

- № 82412 від 24.08.2023 на суму 4 080,00 грн;

- № 82311 від 23.08.2023 на суму 6 120,00 грн;

- № 82213 від 22.08.2023 на суму 3 060, 00 грн;

- № 82104 від 21.08.2023 на суму 4 080,00 грн;

- № 81809 від 18.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 81710 від 17.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 81605 від 16.08.2023 на суму 2 040,00 грн

- № 81406 від 14.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 81207 від 12.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 81106 від 11.08.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 81005 від 10.08.2023 на суму 6 120,00 грн;

- № 80905 від 09.08.2023 на суму 3 080,00 грн;

- № 90618 від 06.09.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 90517 від 05.09.2023 на суму 2 040,00 грн;

- № 90422 від 04.09.2023 на суму 2 040,00 грн.

Всього поставлено товару на суму 63 936,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень, а до кожної долучено рахунок на оплату та товарно-транспортну накладну.

Отже, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 63 676,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати товару на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1 617,00 грн 3% річних, 2 525,27 грн інфляційних втрат, 530,34 грн штрафу за загальний період нарахування з 07.09.2023 по 12.07.2024.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 6.3. договору, у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару більш ніж на 5 робочих днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафу у розмірі 1,0 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання по дату фактичної оплати.

Погоджений сторонами у п. 6.3. договору штраф за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується за кожен день прострочення.

Однак, позивач помилково розраховує штраф відповідно до п. 6.3. договору як 1% від суми невиконаного грошового зобов`язання, хоча такої відповідальності за порушення строків оплати товару розділ 6 договору не містить.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За перерахунком суду, розмір неустойки відповідно до п. 6.3. договору за період нарахування з 07.09.2023 по 07.03.2024 (за пів року) становить 116 527,08 грн, що значно перевищує заявлені позовні вимоги.

Оскільки під час вирішення спору суд не може виходити за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає неустойка в розмірі 530,34 грн, у межах заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків 3% річних в сумі 1 617,00 грн та інфляційних втрат в сумі 2 525,27 грн у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "БУДІНДУСТРІЯ-1" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "СЕРВІТ" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, нежиле приміщення № 90/7 (літ. З); код ЄДРПОУ 39074813) на користь Приватного підприємства "БУДІНДУСТРІЯ-1" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4Д, офіс 93; код ЄДРПОУ 34763197) заборгованість в розмірі 63 676,00 грн, 3% річних в розмірі 1 617,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 525,27 грн, неустойку в розмірі 530,34 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.12.2024.

Суддя Ю.О. Підченко