Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/3207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/3207/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт»

про стягнення 11 583 957, 08 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.12.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 11 583 957, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2024.

11.04.2024 від Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» надійшов відзив на позовну заяву.

16.04.2024 від Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 22.04.2024 представники сторін були повідомлені про відкладення розгляду справи під розписку на 20.05.2024.

29.04.2024 від Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 20.05.2024 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 10.06.2024.

06.06.2024 від Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» надійшли доповнення до заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 10.06.2024 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 було відкладено розгляд справи на 08.07.2024.

Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 04.07.2024 по 12.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 було перепризначено розгляд справи на 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 було перепризначено розгляд справи на 23.09.2024.

13.09.2024 від Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.09.2024 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 було оголошено перерву на 11.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 було оголошено перерву на 09.12.2024.

У судовому засіданні 09.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, а у випадку задоволення позовних вимог просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2023 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»(далі - Позивач/Замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - Відповідач/Виконавець), було укладено державний контракт № 22/2-6-EDK-23 (далі - Контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Відповідно до п. 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених ним Контрактом.

Загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 320 623 518 (триста двадцять мільйонів шістсот двадцять три тисячі п`ятсот вісімнадцять) гривень 40 копійок без податку на додану вартість (п. 2.2 Контракту).

Згідно з умовами п. 2.9 Контракту, перерахування коштів на рахунок Виконавця здійснюється у порядку: 100 (сто) відсотків від вартості Товару за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем та підписання Сторонами Акту приймання передачі Товару підписаного у відповідності до умов п. 3.1. Контракту.

Відповідно до Специфікації Сторони визначили строк поставки всієї кількості Товару - Т0+45 днів, де ТО - дата набрання Контрактом чинності.

Відповідно до п. 11.1 Контракту Контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 31 січня 2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

02.11.2023 між Замовником та Виконавцем укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту про взяття бюджетних зобов`язань на 2023 рік, таким чином Контракт набув чинності.

У відповідності до Специфікації, строк поставки Товару встановлено до 17.12.2023 (Т0+45).

Як зазначає позивач 10.11.2023 Виконавцем поставлено частину партії Товару за позицією 2 Специфікації у кількості 1 145 од. Залишок (в кількості 45 од.) Товару за позицією 2 Специфікації було поставлено лише 28.02.2024.

За позицією 1 Товар Виконавцем у кількості 250 од. поставлено також з простроченням, а саме - 28.02.2024.

Виконавцем допущено прострочення поставки Товару за позицією 1 специфікації у кількості 250 од. та за позицією 2 Специфікації у кількості 45 од. на 72 дні.

Відповідно до п. 3.1 Контракту, поставка Виконавцем та приймання Замовником Товару за цим Контрактом здійснюється відповідно до комплекту експлуатаційної документації, що поставляється разом з Товаром, у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з оформленням Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом.

Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року.

Датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом (п. 3.3 Контракту).

Однак, як зазначає позивач всупереч умовам Контракту, повністю Товар Виконавцем було поставлено лише 28.02.2024, що підтверджується актами приймання-передачі № 104 та №106.

Позивач звертався до Відповідача з претензією від 09.02.2024 Вих.№11/2-1145 про сплату штрафних санкцій, однак, відповіді не отримано.

Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з суттєвим порушенням строків, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 5 873 555, 70 грн. та штрафу в розмірі 5 710 401, 38 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у пе`вних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо ініпе не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Контакту у разі порушень строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки позивач просить суд стягнути з відповідача 5 873 555, 70 грн. пені, нарахованої за порушення строків поставки товару.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

Крім того, судом перевірено розрахунок штрафу на загальну суму 5 710 401, 38 грн., встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Господарським судом міста Києва розраховано штрафні санкції відповідно до ціни товару, яка міститься у Актах приймання - передачі від 10.11.2023 № 915, від 28.02.2024 № 104 та від 28.02.2024 № 106 та Специфікації до договору.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу на 99 %, суд зазначає наступне.

У відповідності з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке пйїання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті З ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у вправі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України. їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сйл України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стрсовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в Договорі умовами здійснити поставку товару, неналежне виконання якого має негативний впйив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у Постановах від 09 червня 2022 року у справі №910/8425/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129. 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ «УКРСПЕЦЕКСПОРТ»- ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код 30019335, адреса: Україна, 04073, місто Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 7) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (ідентифікаційний код 44725823, адреса: Україна, 04074, місто Київ, вул. Автозаводська, будинок 2) - пеню у розмірі 5 873 555 (п`ять мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 70 коп., штраф у розмірі 5 710 401 (п`ять мільйонів сімсот десять тисяч чотириста одна) грн. 38 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 173 759 (сто сімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 36 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2024.

Суддя І.В. Алєєва