Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/12646/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/12646/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 14; ідентифікаційний код: 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9; ідентифікаційний код: 37472392)

про стягнення 20428,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з вимогами до Державного агентства резерву України про стягнення 20428,97 грн, з яких 15876,44 грн основного боргу, 1029,91 грн 3% річних та 3522,62 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не здійснив оплату за Договором №5/11 від 19.11.2009, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15876,44 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1029,91 грн 3% річних та 3522,62 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12646/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12646/24 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12646/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (комітет) та Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт» (зберігач) укладено Договір №5/11 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, згідно з п. 1.1. якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Додатковою угодою №3 від 13.06.2013 були замінені сторони вказаного договору - з Державного комітету України з державного матеріального резерву на Державне агентство резерву України та з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1 мр (п. 1.2. Договору №5/11 від 19.11.2009).

Згідно з п. 3.1. Договору №5/11 від 19.11.2009 комітет зобов`язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1. Договору №5/11 від 19.11.2009).

За змістом п. 4.2. Договору №5/11 від 19.11.2009 відшкодування витрат (з урахуванням ПДВ) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого Комітетом Кошторису витрат, затвердженого Комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданих до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2009, і діє протягом усього терміну зберігання цінностей (п. 7.3. Договору №5/11 від 19.11.2009).

Листом від 23.04.2021 вих №1011/0/4-21 відповідач погодив кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву на 2021 рік на суму 6212,10 грн. з ПДВ.

Листом №7 від 11.01.2022 позивач звернувся до відповідача та просив погодити та відшкодувати витрати по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 у сумі 6481,32 грн. з ПДВ, долучивши до листа пакет документів, що підтверджують фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву, а саме: додаткову угоду до Договору; акт на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік; звіт про витрати, розрахунки та пояснення до звіту про витрати за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік; розрахунок витрат з земельного податку за земельні ділянки ДП «РМТП», які знаходяться в користуванні Ренійської філії ДП «АМПУ»; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; звірювальна відомість до перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей Держрезерву; акт ПТК щодо перевірки наявності якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву від 21.12.2021; копію погодженого кошторису витрат на 2021 рік.

Однак, проект додаткової угоди до договору щодо погодження розміру коштів на відшкодування витрат зберігача по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 в сумі 6481,32 грн. з ПДВ відповідачем не був підписаний, другий примірник Додаткової угоди та акт на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік на адресу Ренійської філії ДП «АМПУ» не надходили. Жодних заперечень щодо змісту цієї додаткової угоди Держрезервом не висловлено.

Листом №8 від 11.01.2022 позивач звернувся до відповідача та просив погодити запланований кошторис витрат на 2022 рік за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву у сумі 6294,38 грн. з ПДВ, долучивши до листа пакет документів, а саме: кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву; копії службових записок до запланованих витрат зазначених у кошторису витрат на 2022 рік; розрахунок витрат з земельного податку за земельні ділянки ДП «РМТП», які знаходяться в користуванні РФ ДП «АМПУ»; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; копію Положення про службу мобілізаційної роботи, цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (СМРЦЗПтаТБ), копію посадової інструкції інспектора по мобілізаційній роботі сектору мобілізаційної роботи та цивільного захисту СМРЦЗПтаТБ.

Супровідним листом від 31.05.2022 №837/0/4-22 (отриманий позивачем 16.06.2022 Вх/88/21/ОВ) відповідач повернув погоджений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву на 2022 рік Ренійській філії ДП «АМПУ» на суму 6294,38 грн. з ПДВ.

Листом-нагадування від 02.06.2022 р. №32нт Ренійська філія ДП «АМПУ» просила Держрезерв надіслати на її адресу погоджені документи: додаткову угоду та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік у сумі 6481,32 грн. з ПДВ; погоджений запланований кошторис витрат за зберігання матеріальний цінностей Держрезерву на 2022 рік у сумі 6294,38 у тому числі ПДВ.

Листом-нагадування від 23.11.2022 №58 Ренійська філія ДП «АМПУ» просила Держрезерв вирішити питання щодо відшкодування Ренійській філії ДП «АМПУ» витрат по зберіганню матеріальних цінностей за 2021 рік у сумі 6481,32 грн. з ПДВ.

Листом №7 від 10.01.2023 позивач звернувся до відповідача та просив погодити і відшкодувати витрати по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік у сумі 9395,12 грн. з ПДВ, долучивши до листа пакет документів, що підтверджують фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву, додаткову угоду до договору; акт на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік; звіт про розрахунки та пояснення до звіту про витрати за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік; розрахунок витрат з земельного податку за земельні ділянки ДП «РМТП», які знаходяться в користуванні ДП «АМПУ»; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; звірювальну відомість до перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей Держрезерву; акт ПТК щодо перевірки наявності, якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву №61 від 12.12.2022; копію погодженого кошторису витрат на 2022 рік.

05.07.2023 за №96 позивачем на адресу відповідача скеровано претензію з вимогою затвердити акт на відшкодування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2021 рік; підписати додаткову угоду до Договору щодо погодження розміру відшкодування витрат за 2021 рік в сумі 6481,32 грн, зазначені вище документи оформити належним чином та один екземпляр яких повернути на адресу Ренійської філії ДП «АМПУ»; відшкодувати Ренійській філії ДП «АМПУ» витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, шляхом здійснення оплати у розмірі 6481,32 грн. Однак, відповідач з заявленими у претензії вимогами позивача не погоджується і вважає претензію такою, що не підлягає задоволенню.

Листом-нагадування від 18.09.2023 №105 Ренійська філія ДП «АМПУ» просила Держрезерв вирішити питання щодо відшкодування Ренійській філії ДП «АМПУ» витрат по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік у сумі 9395,12 грн. з ПДВ та надіслати на адресу позивача погодженні Додаткову угоду до договору та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік.

19.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією №44, в якій просив затвердити акт на відшкодування витрат по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік у сумі 9395,12 грн. з ПДВ, підписати додаткову угоду щодо погодження відшкодування витрат за 2022 рік у сумі 9395,12 грн. з ПДВ, оформити належним чином надіслані позивачем документи та один екземпляр яких повернути на адресу Ренійської філії ДП «АМПУ»; відшкодувати позивачу витрати на зберігання матеріальний цінностей у сумі 9395,12 грн. з ПДВ.

Листом від 03.06.2024 №99 позивач звернувся до відповідача та просив затвердити акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік (надісланий 10.01.2023 за №7) та вирішити питання щодо відшкодування позивачеві витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік у сумі 9395,12 грн.

У відповідь відповідач листом від 25.06.2024 №689/0/4-24 повідомив позивача про те, що правові підстави для погодження Держрезервом відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Ренійській філії ДП «АМПУ» відсутні, а тому заявлена претензія задоволенню не підлягає.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №5/11 від 19.11.2009, натомість відповідач взятих на себе за договором грошових зобов`язань в частині сплати на користь позивача витрат вартості наданих ним послуг зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в 2021 році на суму 6481,32 грн. та в 2022 році на суму 9395,12 грн не виконав.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 15876,44 грн, а також 1029,91 грн 3% річних та 3522,62 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Порядок укладання та виконання договорів, пов`язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву регулюється Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Державний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (ст. 3 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).

Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 5 Закону України «Про державний матеріальний резерв» мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

За змістом частин 1 та 2 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Згідно з п. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов`язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору встановлено обов`язок Комітету відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей в межах бюджетних асигнувань, передбачених на такі цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1 Договору №5/11 від 19.11.2009).

Отже, відповідач (поклажодавець) зобов`язаний оплатити витрати позивача (зберігача) на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за весь час зберігання такого майна.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3 Договору №5/11 від 19.11.2009 відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом і зберігачем. У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Комітетом акта встановленої форми.

За приписами частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З умов п.п. 4.2, 4.3 Договору №5/11 від 19.11.2009 вбачається, що сторонами не погоджено ні строку, ні терміну оплати витрат зберігача на зберігання майна. Як і не встановлено такого строку Законом України «Про державний матеріальний резерв» та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532.

Таким чином, у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, листом №7 від 11.01.2022 позивач звернувся до відповідача та просив погодити та відшкодувати витрати по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 у сумі 6481,32 грн. з ПДВ, долучивши до листа пакет документів, що підтверджують фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву, а саме: додаткову угоду до Договору; акт на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік; звіт про витрати, розрахунки та пояснення до звіту про витрати за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2021 рік; розрахунок витрат з земельного податку за земельні ділянки ДП «РМТП», які знаходяться в користуванні Ренійської філії ДП «АМПУ»; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; звірювальна відомість до перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей Держрезерву; акт ПТК щодо перевірки наявності якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву від 21.12.2021; копію погодженого кошторису витрат на 2021 рік (лист надіслано на адресу відповідача 13.01.2022).

Листом №7 від 10.01.2023 позивач звернувся до відповідача та просив погодити і відшкодувати витрати по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік у сумі 9395,12 грн. з ПДВ, долучивши до листа пакет документів, що підтверджують фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву, додаткову угоду до договору; акт на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік; звіт про розрахунки та пояснення до звіту про витрати за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2022 рік; розрахунок витрат з земельного податку за земельні ділянки ДП «РМТП», які знаходяться в користуванні ДП «АМПУ»; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; звірювальну відомість до перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей Держрезерву; акт ПТК щодо перевірки наявності, якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву №61 від 12.12.2022; копію погодженого кошторису витрат на 2022 рік(лист надіслано на адресу відповідача 13.01.2023).

Відповідно до Нормативів пересилання поштових відправлень, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становлять: місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2, між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3, між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, враховуючи Нормативи пересилання поштових відправлень та 7-ми денний строк від дня пред`явлення вимоги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 6481,32 грн у строк до 24.01.2022, а грошові кошти у розмірі 9395,12 грн у строк до 23.01.2023.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 15876,44 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Державного агентства резерву України за Договором №5/11 від 19.11.2009 у сумі 15876,44 грн підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 15876,44 грн. та не надано відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в частині стягнення з Державного агентства резерву України суми основного боргу у розмірі 15876,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1029,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 3522,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення, у зв`язку з чим здійснив власні розрахунки, відповідно до яких обгрунтованим розміром 3% річних є 999,36 грн, а обгрунтованим розміром інфляційних втрат - 3324,37 грн, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 14; ідентифікаційний код: 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» суму основного боргу у розмірі 15876 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 44 коп., 3% річних у розмірі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 3324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 2994 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак