ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"11" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1819/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув матеріали справи за позовом
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова, будинок 9, код: 38183310)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код: 42574629).
про стягнення 12387200,00 гривень,
І. Зміст позовних вимог та заперечень.
Заступником Генерального прокурора через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 11.07.2024 сформовано позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (надалі позивач/МОЗ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (надалі відповідач/ТОВ «Авспецпром») штрафних санкцій за договором про закупівлю від 28.09.2021 № 09/253-09/2021(надалі Договір), укладеним із Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (надалі ДП «Медзакупівлі»/Підприємство) у загальному розмірі 12387200,00 гривень, з яких: 6899200,00 гривень пеня, 5488000,00 гривень штраф.
Аргументи прокурора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором щодо строків поставки товару, що стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору.
Прокурор у позові зазначає, що ДП «Медзакупівлі» у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (автомобілів швидкої допомоги) в обсязі та в межах видатків, що визначені МОЗ (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня) та оскільки оплата товару здійснювалася за кошти, які виділялися безпосередньо з загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою, нараховані суми пені та штрафу підлягають стягненню з ТОВ «Автоспецпром» безпосередньо до державного бюджету, оскільки невиконання зобов`язань відповідачем є порушенням державних інтересів.
Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договором, який укладався з метою вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів і на фінансування яких державою виділялися бюджетні кошти у великому розмірі.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань не було виконано завдання бюджетної програми щодо забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом. Ураховуючи вищевикладене, необхідність захисту інтересів держави в зазначеному випадку полягає у дотриманні правових засад функціонування бюджетної системи України, її принципів, основ бюджетного процесу і міжбюджетних відносин.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом, а тому інтереси держави в цих правовідносинах полягають у дотриманні цілей процедур публічних закупівель, а також у використанні бюджетних коштів (у згаданому випадку коштів державного бюджету) відповідно до вимог законодавства.
Згідно Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, а тому незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за невчасне постачання товару, призвело до неотримання державою коштів, які могли бути використані на задоволення її потреб, отже інтереси держави було порушено та потребують судового захисту.
Таким чином, МОЗ як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Оскільки ДП «Медзакупівлі» засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ і є підзвітним йому, як головний розпорядник бюджетних коштів і відповідальний виконавець бюджетної програми МОЗ зобов`язане забезпечити цільове та ефективне використання бюджетних коштів, зокрема законність та ефективність використання Підприємством коштів державного бюджету за Договором щодо закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту. МОЗ також уповноважене вживати заходи щодо захисту інтересів держави, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.
Аргументи відповідача.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що прострочення виконання Договору стало наслідком об`єктивних обставин, які від нього не залежали.
Триваючий режим воєнного стану та його правові особливості, а також військова агресія, що виражається, зокрема, у постійних ракетних атаках, а також встановлення жорстких протиепідемічних заходів задля боротьби з Covid-19 безпосередньо вплинули на можливість поставки в Україну автомобілів від заводу-виробника Citroen.
У зв`язку з цим, строки поставок автомобілів в Україну неодноразово відтерміновувались, що як наслідок призвело до неможливості поставити автомобілі у визначені Договором строки.
Крім того, мали місце неодноразові випадки несвоєчасного проведення оплати за комплектуючі та медичне обладнання для автомобілів швидкої медичної допомоги органами Державної казначейської служби України, що підтверджується оплатою платіжних доручень зі значною затримкою, внаслідок чого відповідач з незалежних та об`єктивних причин не мав можливості своєчасно укомплектувати автомобілі швидкої медичної допомоги та поставити їх у відповідності до умов Договорів. Також це вплинуло і на закупівлю баз (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги.
Окрім цього, додатковою перешкодою у належному виконанні укладених договорів стали затримки поставки баз (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги їх виробником - концерном STELLANTIS, який на звернення відповідача повідомив, що через військовий стан в Україні, передачу для потреб ЗСУ всіх наявних на складах в Україні мінівенів, продовження дії світової «кризи» в галузі виробництва, наявність квот на виробництво автомобілів не має змоги забезпечити відповідача необхідною кількістю шасі для виробництва «швидких» до кінця поточного року.
З посиланням на зазначені обставини, відповідач стверджує про відсутність його вини у невиконанні умов Договору, що є підставою для відмови у задоволені позову про стягнення штрафних санкцій.
МОЗ наділений лише повноваженнями контролю за використанням коштів, в свою чергу стягнення штрафних санкцій не відноситься до компетенції МОЗ та не є сферою його контролю. Стягнення таких санкцій є справою виключно державного підприємства, в інтересах якого прокуратура не має права звертатись в силу приписів закону, а тому прокурор не міг звертатися до суду із позовом в інтересах держави в особі МОЗ.
У своєму окремому клопотанні про залишення позову без розгляду, відповідач посилався на те, що ДП «Медзакупівлі» - це окрема юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку і у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Договору, є їх самостійним учасником.
В частині здійснення розрахунків за Договором, в тому числі щодо стягнення неустойки (пені та штрафу), Підприємство є самостійною стороною у зобов`язальних правовідносинах. Своєю чергою, МОЗ не є стороною договору.
Зважаючи на це, як стверджує відповідач, позовна заява прокурора фактично спрямована не на захист прав або інтересів держави в особі МОЗ, а на захист ДП «Медзакупівлі», що, як наслідок, свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Щодо відсутності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі МОЗ відповідач, із посиланням на правові висновки, що викладено в постанові Верховного суду від 02.08.2023 у справі № 908/2335/22, вказував на те, що оскільки неустойка у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне виконання договору контрагентом державного підприємства може стягуватися лише на користь ДП «Медзакупівлі» та не є тими фінансами, які повертаються в бюджет, прокурор не може звертатися в інтересах МОЗ з вимогою про стягнення неустойки за Договором, а тому позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Рух справи.
Ухвалою від 17.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Медзакупівлі».
Засобами підсистеми «Електронний суд» 31.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 02.08.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив та 07.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Від відповідача 02.09.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
Від МОЗ 03.09.2024 надійшло клопотання, згідно якого позивач підтримав позов прокурора та просив долучити до матеріалів справи докази.
Від ДП «Медзакупівлі» засобами підсистеми «Електронний суд» 05.09.2024 надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких просило позовні вимоги задовольнити.
23.09.2024 від МОЗ надійшло клопотання про долучення доказів до справи, а 24.09.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою від 25.09.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, а справу було призначено до розгляду по суті, який судом також неодноразово відкладався та остаточно було призначено на 11.12.2024.
19.11.2024 прокурором та 20.11.2024 позивачем в підсистемі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів, які ухвалою від 20.11.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, було, відповідно, залишено судом без розгляду та відмовлено.
На адресу суду 09.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, до якого було долучено копію постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 911/826/23 у аналогічній справі.
В судовому засіданні 11.12.2024 прокурор, представники позивача та ДП «Медзакупівлі» просили позовні вимоги задовольнити.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 11.12.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
ДП «Медзакупівлі» проведена спрощена процедура закупівлі за предметом спеціалізований санітарний транспорт (Тип С 4х4) ідентифікатор закупівлі № UA-2021-08-20-011225-a, за результатами якої Підприємством (надалі також Замовник») з ТОВ «Автоспецпром» (надалі також Постачальник) 28.09.2021 укладено Договір.
Відповідно до умов Договору ТОВ «Автоспецпром» бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити Підприємству спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper, тип C (спеціалізований санітарний транспорт (Тип C 4х4)) (далі Товар) у кількості 49 одиниць на загальну суму вартості 78 400 000,00 грн без ПДВ (відповідає Специфікації додаток 1 до Договору). Замовник зобов`язався прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.
За додатковою угодою від 22.10.2021 № 1 до Договору сторони домовилися про здійснення Замовником попередньої оплати в розмірі 100 відсотків від ціни Товару, вказаної у Специфікації, на підставі оригіналу рахунку на оплату.
Замовником на виконання договору 28.10.2021 сплачено кошти Постачальнику за платіжним дорученням № 29 на загальну суму 78400000 гривень.
Згідно із пунктом 4.1 Договору сторони домовилися про те, що Постачальник здійснить поставку Товару у строк, визначений Замовником у заявці на поставку Товару, направленій Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у визначеному Договором порядку.
Додатковими угодами від 22.10.2021 № 1, від 11.02.2022 № 2, від 28.02.2022 № 3, від 25.04.2022 № 4, від 28.06.2022 № 5, від 23.08.2022 № 6, від 21.10.2022 № 7, від 24.01.2023 № 8 до Договору строки його дії та, відповідно термін виконання зобов`язань з поставки товару неодноразово змінювались.
Остаточно, останнім днем строку поставки товару сторонами було визначено 28.10.2022, а Додатковою угодою № 8 від 24.01.2023 сторони дійшли згоди про дострокове розірвання Договору з 24.01.2023 та узгодили, що Постачальник не звільняється від сплати пені та штрафу, передбачених Договором.
Пунктом 9.2 Договору сторони встановили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, прострочення усунення недоліків Товару згідно із пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожен день затримки передачі, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.
Пунктом 11.1 Договору сторони встановили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання його сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки Товару, до повного виконання.
Відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, спеціалізований санітарний транспорт Підприємству поставлено не було.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків прокурором нараховано та пред`явлено до стягнення на користь Державного бюджету України 6899200,00 гривень пені за період з 29.10.2022 по 24.01.2023, а також 5488000,00 гривень штрафу, що загалом становить 12387200 гривень.
ІV. Оцінка та висновки суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом) (п. 26 Постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 922/3944/19).
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ч.ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Отже, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави та визначаючи відповідний орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор має обґрунтувати та довести, що до компетенції визначеного органу дійсно належать повноваження на звернення до суду із метою захисту інтересів держави саме в аспекті спірних правовідносин, та продемонструвати суду, що такий орган із відповідним позовом до суду не звернувся, що виправдовує таке звернення в інтересах держави з боку прокурора.
Сутність розглядуваних правовідносин полягає у стягненні з відповідача на користь державного бюджету штрафних санкцій, а саме пені за прострочення поставки товару в межах Договору, укладеного ДП «Медзакупівлі» та ТОВ «Автоспецпром».
У якості органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурор визначив МОЗ, яке за твердженням прокурора, мало, могло та повинно було звернутися із позовом до ТОВ «Автоспецпром» про стягнення неустойки, проте не зробило цього. МОЗ підтримує зазначену позицію прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним із таких правових наслідків є сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Своєю чергою, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, у правовідносинах, пов`язаних з притягненням однієї із сторін договору до господарської відповідальності у вигляді стягнення неустойки, сторонами, суб`єктами таких правовідносин завжди виступає кредитор та боржник.
Отже, безпосередніми учасниками спірних правовідносин у цій справі, які полягають у вимогах про стягнення штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов Договору є ДП «Медзакупівлі», як кредитор та ТОВ «Автоспецпром», як боржник і право на здійснення нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару обумовлено саме укладеним між ними Договором та належить ДП «Медзакупівлі».
Тобто МОЗ не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, а умови Договору не передбачають сплату штрафних санкцій на користь державного бюджету.
Надаючи твердженням прокурора про те, що МОЗ могло та повинно було звернутися до суду із позовом на захист інтересів держави, які полягають у стягненні на користь державного бюджету штрафних санкцій за Договором, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно Положення про Міністерство охорони здоров`я України:
- основними завданнями МОЗ є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я, зокрема щодо забезпечення захисту критичної інфраструктури в секторі охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах: 1) епідеміологічного нагляду (спостереження),…; 2) розвитку медичних послуг, забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування; 3) забезпечення населення якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами, …; 4) технічного регулювання медичних виробів, медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують, косметичної продукції; 5) розвитку кадрового потенціалу системи охорони здоров`я, вищої медичної, фармацевтичної освіти та науки (п. 3);
- МОЗ відповідно до покладених на нього завдань: 18) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, у тому числі заклади охорони здоров`я, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників; 19) виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління МОЗ (п. 4);
- МОЗ з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контролю за їх реалізацією в апараті МОЗ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат МОЗ, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату МОЗ; 3) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, організацію внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та їх здійснення в МОЗ та на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління МОЗ; 4) здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 5) організовує планово-фінансову роботу в апараті МОЗ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення порядку ведення бухгалтерського обліку; 6) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів (п. 5).
За змістом ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що МОЗ хоча і наділене повноваженнями загального характеру щодо права на звернення до судів, втім таке право реалізується із метою досягнення МОЗ його основних завдань, визначених Положенням та не передбачає права на звернення до суду із позовами, зокрема про стягнення неустойки за господарськими договорами, укладеними державними підприємствами, що перебувають у сфері його управління.
За змістом Статуту ДП «Медзакупівлі»:
- Державне підприємство «Медичні закупівлі України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України (далі Уповноважений орган управління) і є підзвітним йому. (п. 1 Розділу 1);
- Підприємство утворене з метою забезпечення консультаційної та іншої діяльності, спрямованої на організацію і проведення процедур закупівель лікарських засобів, медичних виробів, допоміжних засобів, медичної техніки та інших товарів медичного призначення (далі медичні товари) та послуг, а також закупівель за рамковими угодами медичних товарів і послуг в інтересах замовників відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на надання послуг із забезпечення закладів охорони здоров`я та інших підприємств і організацій, незалежно від форм власності, обладнанням, інвентарем (непродовольчі товари), продовольчими товарами, медичними товарами, автотранспортом (п. 1 Розділу 2);
- Підприємство має право укладати договори, угоди, набувати майнових та немайнових прав, виконувати обов`язки, нести відповідальність, здійснювати претензійну роботу, бути позивачем, відповідачем і третьою особою у суді відповідно до законодавства (п. 10 Розділу 3);
- майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Джерелами формування майна Підприємства є: державне майно, передане Підприємству Уповановаженим органом управління; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності Підприємства; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством. Збитки, завдані Підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству відповідно до закону (п. 1, 2, 3, 15 розділу 4);
- основним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток, який формується в порядку, встановленому законодавством України. Розподіл прибутку Підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану Підприємства з урахуванням вимог Господарського кодексу України та інших законів України. У фінансовому плані Підприємства затверджуються суми коштів, які спрямовуються державі як власнику і зараховуються до державного бюджету. Складення, затвердження та контроль за виконанням фінансового плану Підприємства здійснюються в установленому законодавством порядку. Підприємство відраховує та сплачує до державного бюджету частину прибутку відповідно до порядку та нормативу, визначених законодавством. Аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно із законодавством. Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (п.п. 1-7 Розділу 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
З наведеного вбачається, що ДП «Медзакупівлі» є самостійним учасником господарських правовідносин, зокрема тих, що виникли в межах господарських договорів, укладених цим підприємством в процесі здійснення своєї господарської діяльності.
Серед іншого, Підприємство має всі можливості для здійснення власного захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, саме ДП «Медзакупівлі» наділене компетенцією щодо звернення до суду із позовом, зокрема про стягнення неустойки за прострочення поставки товару по Договору, укладеному із ТОВ «Автоспецпром», бо саме Підприємство виступає у цих правовідносинах у якості покупця товару, кредитора.
Звісно, з огляду на статус Підприємства, як державного, воно відноситься до державного сектору економіки, певною мірою створене з метою задоволення державних інтересів та відноситься до сфери управління МОЗ.
Результати господарської діяльності безпосередньо впливають на обсяг прибутку підприємства та тих платежів, що підлягають перерахуванню на користь державного бюджету за наслідками здійснення ДП «Медзакупівлі» своєї господарської діяльності.
Проте, певний державний інтерес, що опосередковано прослідковується у діяльності ДП «Медзакупівлі», як будь-якого державного підприємства не може впливати на оцінку цих обставин таким чином, що замість самого Підприємства із відповідним позовом про стягнення неустойки за Договором, укладеним із ТОВ «Автоспецпром» мало звертатися МОЗ, як про це вказує прокурор та позивач.
При цьому джерела фінансування бюджетних програм, в межах яких ДП «Медичні закупівлі України» укладало відповідні господарські договори та виступило замовником закупівлі вирішального значення не має, адже предметом спору не є законність чи правильність розпорядження бюджетними коштами, ефективність їх використання, а є саме стягнення неустойки за Договором у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.
Тобто той факт, що фінансування придбання товару в межах Договору, укладеного із відповідачем відбувалося за рахунок спеціальних державних програм, не призводить до зміни суб`єктного складу розглядуваних правовідносин, зокрема в частині права вимоги про стягнення неустойки.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що визначення прокурором у якості органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах МОЗ, що стало позивачем в цій справі, було зроблено помилково та без належного обґрунтування та свого підтвердження в перебігу розгляду справи не знайшло.
Аргументи прокурора зводяться до того, що оскільки грошові кошти у якості штрафних санкцій підлягають перерахуванню в державний бюджет, то саме МОЗ мало подати відповідний позов до ТОВ «Автоспецпром».
Проте, зміст та аналіз положень законодавства, що підлягає застосуванню дає підстави для висновку, що МОЗ такими повноваженнями не наділений, звертатися із позовом про стягнення неустойки за прострочення поставки товару за Договором, укладеним ДП «Медзакупівлі» та відповідачем МОЗ не могло, безпосереднім позивачем за таким позовом могло бути тільки саме Підприємство, а тому бездіяльність МОЗ в цій частині не може слугувати підтвердженням наявності підстав для представництва в цій справі прокурором інтересів держави в особі МОЗ.
Суд вважає, що прокурор, своїм позовом, намагається штучно змінити склад учасників правовідносин, вказуючи на наявність у МОЗ повноважень, які у спірних правовідносинах не можуть бути реалізовані.
Суд зазначає, що ДП «Медзакупівлі» вживало заходів та вже зверталося до судів із відповідними позовами до ТОВ «Автоспецпром», проте через несплату судового збору такі позови не було прийнято до провадження.
Але цей факт не є достатнім для того, щоб включати до складу учасників правовідносин МОЗ, яке не може вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій по договору, в якому воно не є кредитором.
Звісно, державні інтереси, які опосередковано зачіпаються фактом стягнення/нестягнення штрафних санкцій, які ймовірно в наступному мають бути перераховані Підприємством до державного бюджету, в тій чи іншій формі, мають захищатися. Проте такий захист має здійснюватися державним підприємством, спеціально створеним державою для забезпечення власних інтересів у відповідних правовідносинах.
Отже саме на державу покладається обов`язок створити такі умови, в яких державне підприємство матиме можливість, зокрема фінансову (для оплати судового збору), для звернення до суду із відповідним позовом.
ДП «Медзакупівлі» мало повторно ініціювати відповідні позови, наводити додаткове обґрунтування необхідності відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, ініціювати перед МОЗ питання про окреме фінансування подання відповідних позовів, чого, як вбачається, зроблено не було.
Натомість, держава, в особі прокурора та МОЗ вдається до подання позову, сплачуючи за його розгляд значну суму судового збору, який суперечить сталому розумінню того, що є таке зобов`язання, між ким воно виникає та на чию користь мають сплачуватися штрафні санкції.
Хоча вже сталою є судова практика з розгляду аналогічних спорів (справи № 909/532/23, 902/1372/23, 917/1957/23) в яких Верховний Суд вже дійшов висновку про неможливість стягнення штрафних санкцій на користь державного бюджету.
При цьому, протягом всього часу розгляду відповідних справ, державні інтереси в особі державних підприємств, залишаються незахищеними, а ймовірний порушник господарського зобов`язання залишається не притягнутим до господарської відповідальності.
Відповідно п. ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19 (пункт 54)) дійшла висновку, що у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Тож, в даному випадку, суд вважає, що оскільки у МОЗ не було повноважень на подання позову про стягнення штрафних санкцій за Договором, ініціювати справу та бути позивачем воно не могло, в цій частині МОЗ не було допущено бездіяльність, підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в цілому або в особі МОЗ саме у спірних правовідносинах, судом не підтверджено, а тому позов прокурора слід залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення 12387200,00 гривень залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.12.2024.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2024 |
Оприлюднено | 20.12.2024 |
Номер документу | 123872691 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Колесник Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні