Рішення

від 18.12.2024 по справі 914/2588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 914/2588/24

за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хорощака Олександра Дмитровича, м. Львів,

про відшкодування витрат у розмірі 25'920,00 грн.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Хорощака Олександра Дмитровича про відшкодування витрат у розмірі 25'920,00 грн, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.10.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

21.11.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.

09.12.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, без отримання дозвільної документації встановив тимчасову споруду по вул. Є. Патона-вул. Ряшівській у м. Львові, чим порушив вимоги Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Виконуючи рішення виконавчого комітету ЛМР, позивач 31.07.2024 здійснив демонтаж встановленої тимчасової споруди із залученням підрядної служби ФОП Озюменко В.В., у результаті чого позивачу було завдано майнової шкоди.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що споруда не була самовільно встановленою, оскільки така була розміщена на земельній ділянці, переданій в оренду за договором від 27.11.2009 та додатковою угодою до нього. Площа споруди складала 12кв.м., а не 18 кв.м., як зазначено позивачем. Розмір витрат не підтверджений належними доказами.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27 листопада 2009 року Львівською міською радою та ФОП Хорощак Олександром Дмитровичем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку по вул. Патона-вул. Ряшівська у м.Львові для обслуговування МАФ. Згідно п.8 договору такий було укладено до початку будівництва магістральної дороги, з правом пролонгації. Додатковою угодою від 25.10.2016 термін дії договору погоджено до 30.12.2016.

Як стверджує позивач, за результатами перевірки у квітні 2024 року встановлено, що ФОП Хорощака О.Д. самовільно, без отримання дозвільної документації встановив тимчасову споруду по вул. Є. Патона-вул. Ряшівській у м. Львові, чим порушив вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради ухвалено рішення №931 від 09.07.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Є. Патона-вул. Ряшівській у м. Львові», якою, зокрема, зобов`язано КП «Адміністративно-технічне управління» та Залізничну районну адміністрацію ЛМР демонтувати розміщену ФОП Хорощак О.Д споруду за адресою: вул. Є. Патона-вул. Ряшівській у м. Львові.

15.07.2024 Залізничною районною адміністрацією відповідачу скеровано лист №32-вих-101555, яким було запропоновано підприємцю добровільно демонтувати тимчасову споруду по Є. Патона-вул. Ряшівській у м. Львові у визначений термін та попереджено, що у разі невиконання вимог у добровільному порядку, споруда буде демонтована примусово з подальшим обов`язком компенсації витрат по демонтажу та зберіганню. Даний лист був залишений без виконання.

Оскільки відповідач вимог про демонтаж в добровільному порядку не виконав та з метою виконання рішення ради, 30.07.2024 КП «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та ФОП Озюменко В.В. (виконавець) укладено договір №119 про виконання робіт з додатком (специфікацією), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання робіт з демонтажу (знесення, розбирання) самовільно встановленого (розміщеного) об`єкта (тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 18кв.м., встановленої ФОП Хорощаком О.Д. по вул. Є. Патона-вул. Ряшівській та доставці їх на майданчик тимчасового зберігання (код ДК 021:2015-45110000-1-Руйнування та знесення будівель і земляні роботи). Вартість робіт за договором згідно специфікації (додаток 1 до договору) складає 1200,00 грн за 1 кв.м., з ПДВ.

Демонтаж тимчасової споруди підтверджується актом проведення демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 31.07.2024 за адресою: вул. Патона-вул. Ряшівська. Зазначений акт складений та підписаний представником КП «Адміністративно-технічне управління», Залізничною РДА ЛМР, за участю представника ЛКП «Муніципальна варта». Також 31.07.2024 складено акт опису та вилучення майна в тимчасовій споруді. Надання послуг демонтажу та їх оплата підтверджується актом надання послуг №01/31/07/2024 від 31.07.2024, рахунком на оплату №01/31/07/2024 від 31.07.2024 та платіжною інструкцією №2030 від 08.08.2024.

Листами №2410-10-4865 від 24.09.2024 КП «Адміністративно-технічне управління» зверталося до відповідача з вимогою про відшкодування понесених позивачем витрат по демонтажу, транспортуванні та зберіганні демонтованих елементів, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на виставлений рахунок, акт надання послуг та платіжну інструкцію, позивач зазначив, що відповідач відповідно до Правил благоустрою м.Львова зобов`язаний відшкодувати 25'920,00 грн (у т.ч. 4'320,00 грн ПДВ) витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди, їх транспортуванням та зберіганням.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельнихвиробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів та розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до частини 1, 2 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.30 Порядку).

Ухвалою Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 (зі змінами від 26.12.2019) затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові. Відповідно до п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою; місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки. Тимчасові споруди розміщуються і функціонують відповідно до вимог чинного законодавства України та інших нормативних актів, прийнятих у межах компетенції органами державної влади та органами місцевого самоврядування (п.2.3).

Відповідно до п.1.3 Порядку самовільно встановлена тимчасова споруда - тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки ТС.

Демонтажу підлягають, зокрема, самовільно встановлені тимчасові споруди (п.7.1 Порядку). Порядок оформлення районною адміністрацією документації про демонтаж передбачено пунктом 7.1 Порядку.

Як встановлено судом, договір оренди землі станом на час проведення перевірки втратив чинність. Відповідно, споруда, яка знаходиться на земельній ділянці, є самовільно встановленою.

Згідно пункту 2.2.4 статуту комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», одним із напрямків його діяльності є «виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування.

Як встановлено судом, районною адміністрацією за участю представників КП «Адміністративно-технічне управління» під час виконання покладених на них функцій виявлено порушення відповідачем вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зважаючи на те, що відповідач самовільно, без отримання дозвільної документації встановив тимчасову споруду, Львівською міською радою було ухвалено рішення про її примусовий демонтаж.

На виконання рішення та п.7.6.2 Правил позивачем спільно із районною адміністрацією, а також із залученням підрядника проведено демонтаж тимчасової споруди, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій та актом опису та вилучення майна в тимчасовій споруді.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі №25/207).

Як уже відзначалося, підстави нарахування податку на додану вартість позивач обгрунтував тим, що нормами Податкового кодексу передбачено, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується відповідно до розділу 5 ПК України. При поступленні на рахунок підприємства відшкодованих витрат, КП «Адміністративно-технічне управління» змушене сплатити 20 % ПДВ у бюджет.

Згідно ст. 37.2 розділу 5 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до підпункту «б» п.14.1.135 ст.185 Податкового кодексу України, метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку.

Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджується факт самовільного встановлення відповідачем тимчасової споруди по вул. Патона-вул. Ряшівська у м.Львові, здійснення позивачем та третьою особою на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №931 від 09.07.2024 демонтажу ТС. Загальна сума понесених позивачем витрат становить 25'920,00грн, а відтак, право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним та підлягає захисту судом.

Станом на момент прийняття рішення докази відшкодування відповідачем витрат позивача у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 2200 від 26.09.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 3'028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хорощака Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 25'920,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди, а також 3'028,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.