Рішення

від 09.12.2024 по справі 916/3666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3666/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Явченко Д.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Паншочак О.Д. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Мельничук М.С. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 2 356 970,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» (далі по тексту ТОВ «Лаван») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 356 970,37 грн, яка складається із заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 2 088 115,03 грн, збитків від інфляції у розмірі 125 836,40 грн, 3% річних у розмірі 59 909,37 грн, пені у розмірі 83 109,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 23.02.2018 в частині сплати орендних платежів протягом періоду з 01.09.2022 до 30.06.2024.

Ухвалою від 26.08.2024 судом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі по тексту Департамент).

27.09.2024 до суду від ТОВ «Лаван» надійшов відзив на позов, по тексту якого відповідачем визнаються обставини укладення з позивачем договору оренди землі від 23.02.2018. Посилаючись на приписи цивільного законодавства, а також на норми ГПК України, відповідач просить залишити позов без задоволення.

17.09.2024 до суду від Департаменту надійшли пояснення на позовну заяву Одеської міської ради, згідно яких третьою особою було підтримано заявлені до відповідача позовні вимоги у повному обсязі.

11.11.2024 ТОВ «Лаван» звернулося до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, збитків від інфляції та 3% річних до 50%. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду по даній справі на 12 місяців. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану. Відповідач зазначає, що скрутне матеріальне становище товариства, спричинене військовою агресією Російської Федерації проти України перешкоджає провадити підприємницьку діяльність в звичних обсягах. На думку відповідача, одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до погіршення фінансового становища відповідача, зупинки фінансово-господарської діяльності та іншим негативним наслідкам. При цьому, відповідач вказує на відсутність доказів понесення позивачем збитків.

Одеська міська рада у поданих до суду 22.11.2024 запереченнях просить відмовити відповідачу у задоволенні заявленого клопотання з підстав, зокрема, неможливості зменшення інфляційних втрат та 3 % річних, які не є штрафними санкціями та входять до складу грошового зобов`язання. Правові підстави для зменшення пені, за переконанням позивача, також відсутні, які і підстави для розстрочення виконання рішення у зв`язку з відсутністю доказів впливу воєнного стану на господарську діяльність ТОВ «Лаван».

29.11.2024 до суду від Департаменту також надійшли заперечення на клопотання відповідача, у задоволенні якого, як стверджує третя особа, слід відмовити з підстав ненадання відповідачем жодного доказу на підтвердження існування обставин, на які посилається ТОВ «Лаван».

02.12.2024 до суду від ТОВ «Лаван» вдруге надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду по даній справі на 12 місяців пропорційними рівними частками зі сплатою заборгованості щомісячно. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач, крім раніше наведених доводів, вказує, що розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а, навпаки, надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. При цьому, до клопотання було додано податкову декларацію за 2022 та 2023 роки. Крім того, відповідачем було залучено до матеріалів справи фінансову звітність за 2022 та 2023 роки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

23.02.2018 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Лаван» (Орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 та рішення Одеської міської ради № 2325-VII від 26.07.2017 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3737 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Приморська, 47 (сорок сім), корпус 4 (чотири), кадастровий номер 5110137500:05:001:0017, для експлуатації та обслуговування будівель змішаного типу з житловими приміщеннями, об`єктів ділового, культурного, комерційного, торгівельного й харчового використання та благоустрою прилеглої території.

Земельна ділянка, яка є об`єктом договору оренди землі від 23.02.2018, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом №НВ-5104813822017 від 25.07.2017.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 20 799 962,83 (з урахуванням індексації за 2017 рік), що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 25.07.2017 року № 3775, складеним відділом у м. Одеса Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (п. 2.3 договору оренди землі від 23.02.2018).

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору оренди від 23.02.2018 договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років для експлуатації та обслуговуванні будівель змішаного типу з житловими приміщеннями, об`єктів ділового, культурного, комерційного, торгівельного й харчового використання та благоустрою прилеглої території. Після закінчення строку дії договору Орендар мас переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом п. п. 4.1, 4.2 договору оренди від 23.02.2018 орендна плата за земельну ділянку площею 2,3737 га, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 039 998,14 грн на рік з урахуванням індексації за 2017 рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.5 договору оренди від 23.02.2018 орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок, вказаний у договорі. Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п.4.3.цього договору (п. 4.7 договору оренди від 23.02.2018).

Право користування земельною ділянкою за договором оренди було 23.08.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом №115407199.

Слід зазначити, що ТОВ «Лаван» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 380674448 від 29.05.2024.

Згідно витягу №НВ-510090503202, сформованого 01.11.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:05:001:0017 становить 26 311 952,99 грн.

Згідно витягу №НВ-5100118852024, сформованого 26.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:05:001:0017 становить 27 654 139,27 грн.

09.11.2023 Департамент звернувся до ТОВ «Лаван» з претензією №01-13/1450, відповідно до якої третя особа, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди від 23.02.2018, пропонувала у місячний строк сплатити нараховану за період з вересня 2022 року по жовтень 2023 року орендну плату у розмірі 1 477 664,07 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2023 по справі №916/3266/22 позовні вимоги Одеської міської ради до ТОВ «Лаван» було задоволено шляхом присудження до стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 23.02.2018 за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 у розмірі 762 665, 28 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 23.02.2018 між Одеською міською радою та ТОВ «Лаван» було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, за умовами якого Одеська міська рада передала відповідачу в оренду земельну ділянку, за користування якою ТОВ «Лаван» зобов`язалось сплачувати орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки на рік.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» №1378-IV від 11.12.2003 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Предметом заявлених Одеською міською радою позовних вимог до ТОВ «Лаван» є вимоги про стягнення орендної плати за договором оренди від 23.02.2018 у розмірі 2 088 115,03 грн за період з 01.09.2022 до 30.06.2024.

Розрахунок орендної плати за 2022-2023 роки був визначений позивачем шляхом індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік; розрахунок орендної плати за 2024 рік був визначений із урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягу №НВ-5100118852024, сформованого станом на 26.01.2024.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок орендної плати, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого Одеською міською радою розрахунку. Наведене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів сплати ТОВ «Лаван» орендної плати за період з 01.09.2022 до 30.06.2024, має наслідком необхідність задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог у цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної сплати орендних платежів позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ «Лаван» до сплати збитки від інфляції у розмірі 125 836,40 грн, останнім врахованим місяцем для розрахунку яких є липень 2024 року, 3% річних у розмірі 59 909,37 грн, нараховані за кожним платежем окремо з моменту виникнення заборгованості до 31.07.2024.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків від інфляції та 3% річних.

Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ «Лаван» шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 125 836,40 грн, 3% річних у розмірі 59 909,37 грн.

З посиланням на умови п. 4.7 договору оренди від 23.02.2018, яким визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 83 109,57 грн. При цьому, у позовній заяві під час нарахування пені позивач посилається на приписи ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 дійшла висновку, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що міра відповідальності у вигляді нарахування пені застосовується лише у разі, якщо її сплата передбачена договором. При цьому, розмірі пені встановлюється у договорі та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, суд зазначає, що розмір пені може бути визначений сторонами у договорі у розмірі, який є меншим, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

Таким чином, у кожному конкретному випадку суд має перевірити наявність у договорі умови про сплату пені, перевірити нарахування позивачем пені у передбаченому договором розмірі та переконатись, що заявлена до стягнення пеня не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договором оренди від 23.02.2018 не передбачено розміру та бази нарахування пені, а, отже, Одеська міська рада має право нараховувати ТОВ «Лаван» пеню лише у разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Статтею 129 Податкового кодексу України дійсно врегульовано порядок та підстави стягнення пені контролюючим органом, наприклад, у випадку виявлення заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків, у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів тощо. Таким чином, приписи вказаної норми не підлягають застосуванню до договірних відносин.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в укладеному між сторонами договорі оренди від 23.02.2018 розміру пені, який має бути сплачений відповідачем у випадку порушення строків внесення орендної плати, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Одеською міською радою позовних вимог про стягнення пені у розмірі 83 109,57 грн.

Разом з тим, судом відхиляється заявлене ТОВ «Лаван» клопотання про зменшення 3% річних та збитків від інфляції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, щ умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Враховуючи нарахування позивачем 3% річних у розмірі, який є мінімальним та визначеним безпосередньо ЦК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних. При цьому, можливість зменшення збитків від інфляції приписами цивільного законодавства не передбачена.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених Одеською міською радою до ТОВ «Лаван» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з відповідача заборгованості за орендною платою у розмірі 2 088 115,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 125 836,40 грн, 3% річних у розмірі 59 909,37 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Розглянувши клопотання ТОВ «Лаван» про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу вимог ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. 5. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

На підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі, ТОВ «Лаван» було надано суду податкову звітність за 2022-2023 роки, а також фінансову звітність за 2022-2023 роки, згідно якого у ТОВ «Лаван» відсутній чистий прибуток за останні два роки, наявний лише збиток.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи надання ТОВ «Лаван» доказів на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача за останні два роки, що може унеможливити виконання рішення суду шляхом сплати всієї суми одночасно, господарський суд доходить висновку про наявність підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а, отже, доводи відповідача про наявність обставин для розстрочення виконання рішення суду є обґрунтованими.

З викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про можливість надання ТОВ «Лаван» розстрочки виконання даного рішення на 12 місяців, крім відшкодування відповідачем сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240, 331 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» /65026, м. Одеса, вул. Приморська, 47; ідентифікаційний код 38016682/ на користь Одеської міської ради /65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 26597691; за реквізитами: Одеська міська ТГ, отримувач ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету 18010600 «орендна плата з юридичних осіб»/ заборгованість за орендною платою у розмірі 2 088 115,03 грн /два мільйони вісімдесят вісім тисяч сто п`ятнадцять грн 03 коп./, інфляційні втрати у розмірі 125 836,40 грн /сто двадцять п`ять тисяч вісімсот тридцять шість грн 40 коп./, 3% річних у розмірі 59 909,37 грн /п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять грн 37 коп./.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» /65026, м. Одеса, вул. Приморська, 47; ідентифікаційний код 38016682/ на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради /65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код 26302537; р/р UA 808 2017 2034 4250 211 0000 34995, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172/ судовий збір у розмірі 27 286,33 грн /двадцять сім тисяч двісті вісімдесят шість грн 33 коп./.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 по справі №916/3666/24 (в частині п. 2 резолютивної частини) згідно наступного графіка:

-до 31.01.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 28.02.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 28.03.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 25.04.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 30.05.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 27.06.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 25.07.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 29.08.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 26.09.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 31.10.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 28.11.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

-до 08.12.2025 - 189 488,40 грн /сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 40 коп./;

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна