Рішення

від 12.12.2024 по справі 916/4372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4372/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Бондар А.Г.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 про стягнення заборгованості в загальній сумі 91779,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 про стягнення заборгованості в загальній сумі 91779,40 грн., в т.ч. орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 277р від 30.11.2004 р. в сумі 34723,31 грн., пені у розмірі 2547,93 грн. та неустойки в сумі 54508,16 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору оренди щодо внесення орендної плати, а також несвоєчасного повернення об`єкта оренди посилаючись на наступне.

Як вказує позивач, Товариству з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 згідно з договором оренди № 277 від 30.11.2004 р., укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, було надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежилі приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул Щепкіна, 9 (нині Єлісаветинська, 9) строком до 01.01.2005 р.

При цьому позивач зауважує, що додатковим погодженням сторони за взаємною згодою продовжили термін дії договору оренди до 01.11.2006 р.

Як зазначає позивач, 21.04.2006 р. сторонами укладено нову peдакцію договору оренди № 277р в нотаріальній формі та нотаріально посвідчено, предметом якого залишилось вказані вище нежитлові приміщення. Строк дії договору встановлено до 21.04.2026 р.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до п. 2.2 договору оренди № 277р від 30.11.2004 у новій редакції від 21.04.2006 р. за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1081,36 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції що друкуеться Мінстатом України.

13.06.2007 р. додатковим погодженням було перераховано місячну орендну плату.

Крім того, як вказує позивач, 14.10.2013 р. додатковим договором сторони внесли зміни до договору, а саме: керуючись рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-VI Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради у преамбулі та Розділі 9 Місцезнаходження сторін договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а також внесено зміни до першого абзацу пункту 2.2 Розділу Порядок розрахунків договору, викладено у наступній редакції: За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 11.09.2011, що розрахована станом на 01.10.2013 та становить 2830,69 грн. (без урахування податку на додану вартість на індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць, та внесено зміни до п. 4.2 розділу 4 договору.

Між тим позивач зазначає, що у зв`язку із систематичною не оплатою орендної плати, що спричинило виникнення заборгованості у значному розмірі, Департамент звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку, розірвання договору оренди та виселення. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 по справі № 916/2930/23 позовні вимоги Департаменту до ТОВ Будкомплекс-2002 про стягнення заборгованості з орендної плати за період 01.03.2022 по 31.05.2023, пені, розірвання договору оренди та виселення задоволено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили 23.11.2023. Таким чином, за ствердженнями позивача, договір оренди № 277р від 30.11.2004 (у новій редакції від 21.04.2006, що нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1823) вважається розірваним з 23.11.2023. При цьому позивач зазначає, що відповідач продовжував не виконувати вказані вимоги, не сплачувати орендну плату і станом на 03.09.2024 у останнього існує заборгованість у розмірі 34723,31 грн. за період з 01.06.2023 по 22.11.2023, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Додатково позивач зазначає, що наказом від 16.09.2022 № 725 відповідачу нараховують орендну плату у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди від 30.11.2004 № 277р у новій редакції від 21.04.2006, на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його припинення чи скасування, у встановленому чинним законодавством порядку.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, Департаментом нарахована пеня у розмірі 2547,93 грн., яка підлягає стягненню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що прямо передбачено п. 5.2 договору оренди.

Також позивач додає, що 05.04.2024 р. відповідач добровільно здав Департаменту за актом приймання-передачі нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Університетська (Єлісаветинська), буд. 9.

Відтак, позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 23.11.2023 по 05.04.2024 становить 54508,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4372/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 р. розгляд справи № 916/4372/24 відкладено на 28 листопада 2024 р. з огляду на неявку сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 р. розгляд справи № 916/4372/24 відкладено на 12 грудня 2024 р. з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

12.12.2024 року від представника позивача надійшло до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 по справі № 916/2910/23.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 07.10.2024 р., про відкладення розгляду справи від 29.10.2024 р. та від 28.11.2024 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявне в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12.12.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 листопада 2004 року між Представництвом по управлінню комунальною власність Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Щепкіна, 9 (нині Єлісаветинська, 9) строком до 01.01.2005 р.

В п. 1.2 договору від 30.11.2004 р. встановлений термін його дії, а саме: до 01 січня 2005 року.

За умовами п. 2.1 договору від 30.11.2004 р. орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 р. № 1054-ХХІV Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси.

Пунктом 2.2 договору від 30.11.2004 р. передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується оплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 862,11 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.3 договору від 30.11.2004 р. до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 2.4 договору від 30.11.2004 р. орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Положеннями п. 2.5 договору від 30.11.2004 р. визначено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

В п. 3.3 договору від 30.11.2004 р. передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

За положеннями п. 3.4 договору від 30.11.2004 р. орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

За умовами п. 4.1 договору від 30.11.2004 р. вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно під офіс, геодезична лабораторія.

Пунктом 4.7 договору від 30.11.2004 р. встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.11 договору від 30.11.2004 р. у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства (п. 5.1 договору від 30.11.2004 р.).

Згідно з п. 5.2 договору від 30.11.2004 р. за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

В п. 5.3 договору від 30.11.2004 р. сторони визначили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.6 договору від 30.11.2004 р. за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Положеннями п. 7.1 договору від 30.11.2004 р. визначено, що питання, не врегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством.

Пунктом 7.4 договору від 30.11.2004 р. передбачено, що спори, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, справа передається на розгляд до арбітражного суду (суду).

За положеннями п. 7.5 договору від 30.11.2004 р. зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів.

Умовами п. 7.6 договору від 30.11.2004 р. визначено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені орендарем у приміщенні невід`ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно.

Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.9 договору від 30.11.2004 р.).

В пункті 7.12 договору від 30.11.2004 р. сторони погодили, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення.

В подальшому, 08 грудня 2005 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 (орендар) було укладено додаткове погодження до договору оренди № 277 р від 30.11.2004 р., відповідно до якого сторони за взаємною згодою вирішили продовжити строк дії договору оренди № 277р від 30.11.2004 р. до 01 листопада 2006 р.

Крім того, 21.04.2006 р. року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 (орендар) укладено додаткове погодження про наступне: 1) термін дії договору оренди № 277р від 30.11.2004 р. продовжити до 21 квітня 2026 р.; 2) на підставі ст. 793 ЦК України викласти договір оренди № 277р від 30.11.2004 р. у новій редакції та привести його форму відповідно до вимог чинного законодавства; 3) додаткове погодження є невід`ємною частиною договору № 277р від 30.11.2004 р.

Так, 21 квітня 2006 року сторони на підставі ст. 793 ЦК України за взаємною згодою вирішили викласти договір оренди нежитлового приміщення № 277р від 30 листопада 2004 року у новій редакції з метою приведення його форми відповідно діючому законодавству.

Відповідно до п. 1.1 договору у новій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Щепкіна, 9.

Нежилі підвальні приміщення належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності (бланк серії ЯЯЯ № 296759), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 лютого 2006 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 767 від 23 грудня 2004 року та зареєстрованого 21.02.2006 року Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості у книзі 49неж-147, номер запису 487. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9901003, виданого КП ОМБТІ та РОН 21.02.2006 року, реєстраційний номер вищевказаних нежилих підвальних приміщень становить 13919295.

Характеристика нежилих приміщень наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ОМБТ1 та РОН 13.12.2005 року та у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10059236, виданому КП ОМБТІ та РОН 10.03.2006 року. Інвентаризаційна оцінка нежилих підвальних приміщень становить 29973 грн. Експертна оцінка вищевказаних нежилих підвальних приміщень становить 141523 грн. Звіт про незалежну оцінку вартості нежилих підвальних приміщень складений 06.03.2006 року ТОВ Експертне агентство Укрконсалт (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 3318/05, виданий 22.04.2005 року Фондом державного майна України.

В п. 1.2 договору у новій редакції передача в оренду об`єкта, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про оренду державного та комунального майна, розпорядження Одеського міського голови Про передачу в управління Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежилих приміщень, які належать Територіальній громаді м. Одеси та знаходиться в управлінні малого підприємства фірми Ренесанс-92 ЛТД у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 06.08.2004 р. № 1058-01р.

За умовами п. 1.3 договору у новій редакції встановлений термін дії договору оренди у новій редакції, а саме: з 21 квітня 2006 до 21 квітня 2026 року.

Відповідно до п. 2.1 договору у новій редакції орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та рішення сесії Одеської міської ради № 4840-IV від 09.11.2005 р. Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси.

Згідно з п. 2.2 договору у новій редакції за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1081,36 грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п. 2.4 договору у новій редакції орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п. 2.5 договору у новій редакції за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Орендодавець передав орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 договору № 277р від 30.1 1.2004 року за актом передачі, який підписаний обома сторонами (п. 3.4 договору у новій редакції).

Пунктом 4.1 договору у новій редакції передбачено, що вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передано орендарю виключно для використання під розміщення офісу та лабораторії.

Відповідно до п 2.2 договору у новій редакції на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов`язаний: а) забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню; б) утримувати орендоване приміщення у чистоті і технічно виправному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території; в) сплачувати фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, а також за користування земельною ділянкою, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами; г) за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в орендованому приміщенні з вини орендаря; д)виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи і т.п.); е) застрахувати орендоване приміщення на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством та надати орендодавцю копії відповідних документів , що засвідчують виконання зазначеного обов`язку, протягом 20 днів з моменту укладення цього договору; з) своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого приміщення; к) ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого приміщення несе орендар з моменту укладення цього договору; л) укласти з Балансоутримувачем орендованого приміщення договір на відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання приміщення будинку та прибудинкової території та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов`язку, протягом 30 днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з п. 4.7 договору у новій редакції після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

В п. 4.8 договору у новій редакції зазначено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до представництва копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Відповідно до п. 4.10 договору у новій редакції у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 5.2 договору у новій редакції за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з п. 5.3 договору у новій редакції у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.6 договору у новій редакції за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз а, г, е цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 7.1 договору у новій редакції передбачено, що питання, не врегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.4 договору у новій редакції спори, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, справа передається на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням Господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені орендарем у приміщенні невід`ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно (п. 7.6 договору у новій редакції).

Згідно з п. 7.9 договору у новій редакції дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Також із матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2007 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради далі (орендодавець) та ТОВ Будкомплекс-2002 (орендар) було укладено та підписано додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення № 277р від 30.11.2004 р., відповідно до якого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1846 Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна орендна платня за договором оренди приміщення № 277р від 30.11.2004 р., що розташоване за адресою: вул. Єлісаветипська, 9, з 01 січня 2007 р. орендна плата складає 1756,80 грн. з ПДВ.

14 жовтня 2013 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 (орендар) укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 30 листопада 2004 р. № 277р (нова редакція 21 квітня 2006 р.) про наступне:

1.1 Керуючись рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VІ Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради у преамбулі та розділі 9 Місцезнаходження сторін договору назву орендодавця змінити на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

1.2 Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. № 786 ( з наступними змінами від 14.09.2011 р., № 961) орендна плата з 11 вересня 2011 р. складає 3396,83 грн. з ПДВ.

1.3 Перший абзац пункту 2.2. розділу 2 Порядок розрахунків договору викласти в новій редакції:

2.2. За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 11 вересня 2011р., що розрахована станом на 01.10.2013 р. та становить 2830,69 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

1.4 Пункт 4.2 розділу 4 договору доповнити підпунктом м наступного змісту: м) Окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою, для чого у місячний термін з дати підписання додаткового договору № 1 звернутися до Управління Держкомзему у м. Одесі (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36) з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі та у 5-ти денний термін з дня отримання відповідної довідки надати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) до державної податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки.

Наказом Департаменту комунальної власності № 725 від 16 вересня 2022 Про перерахунок орендної платні у період дії воєнного стану за договором оренди від 30.11.2004 № 277р (нова редакція від 21.04.2006 нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 9 на виконання п. 2 рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану вирішено нараховувати орендну плату у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати (з урахуванням її індексації), встановленої договором оренди від 30.11.2004 № 277р (нова редакція від 21.04.2006) нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська (орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомплекс 2002) на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припиненню чи скасування ного дії, у встановленому чинним законодавством порядку.

Як з`ясовано судом, з огляду на невиконання відповідачем істотних умов договору оренди нежитлового приміщення № 277р від 30.11.2004 р. щодо сплати орендної плати позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ Будкомплекс 2002 про розірвання договору оренди № 277р від 30.11.2004 у новій редакції від 21.04.2006 р.; виселення відповідача з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул Щепкіна, 9 (нині Єлісаветинська, 9); стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 82592,29 грн. та пені у розмірі 12665,22 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 року по справі № 916/2910/23, що набрало законної чинності 23.11.2023 р., позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було задоволено, а саме: розірвано договір оренди № 277р, укладений 30.11.2004 у новій редакції від 21.04.2006 р між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомплекс 2002; виселено ТОВ Будкомплекс 2002 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Єлісаветинська, 9; стягнуто з ТОВ Будкомплекс 2002 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 103309,51 грн., з яких: 82592,29 грн. - заборгованість з орендної плати; 12665,22 грн. пеня, 8052,00 грн. - судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 р. по справі № 916/2910/23, що набрало законної чинності 23.11.2023 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт припинення орендних правовідносин між сторонами у зв`язку з розірванням договору оренди нежитлового приміщення № 277р від 30.11.2004 р. (у новій редакції від 21.04.2006 р., що зареєстрований в реєстрі за № 1823) та виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення об`єкту оренди позивачу з моменту набрання рішенням суду законної чинності.

Між тим, як вказує позивач, на момент розірвання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 277р від 30.11.2004 р. у новій редакції від 21.04.2006 р., що нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1823 та вважається розірваним з 23.11.2023., у відповідача залишилося невиконаним зобов`язання, передбачене п.п. 2.2, 2.4 договору, щодо сплати орендної плати за період з 01.06.2023 р. по 22.11.2023 р. у розмірі 34723,31 грн., яка не сплачена відповідачем до теперішнього часу, у зв`язку з чим вказана сума заявлена до стягнення у поданому позові.

Згідно ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01.06.2023 р. по 22.11.2023 р. в розмірі 34723,31 грн.

Поряд з цим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено до стягнення пеню в розмірі 2547,93 грн., нараховану на існуючу заборгованість.

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 2547,93 грн., при цьому розмір вказаної пені відповідачем не оспорено.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди в сумі 54508,16 грн. суд зазначає наступне.

Так, як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 р. по справі № 916/2910/23, що набрало законної чинності 23.11.2023 р., було розірвано договір оренди № 277р, укладений від 30.11.2004 року (у новій редакції від 21.04.2006) між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ Будкомплекс 2002, а також виселено останнього з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 114,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Єлісаветинська, 9.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями п. 4.7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до акту приймання передачі нежилих приміщень відповідно до договору оренди від 30.11.2004 р. № 277р (нова редакція 21.04.2006 р.) від 05 квітня 2024 р. відбулася передача приміщення загальною площею 114,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Університетська (Єлісаветинська), 9.

Як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем, в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі після припинення чинності договору оренди 23.11.2023 р. у зв`язку з його розірванням за рішенням суду. При цьому слід зазначити, що ТОВ Будкомплекс-2002 було передано орендоване приміщення тільки 05.04.2024 р. згідно акту приймання передачі нежилих приміщень відповідно до договору оренди від 30.11.2004 р. № 277р (нова редакція 21.04.2006 р.) від 05 квітня 2024 р.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення об`єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Так, відповідачем не спростовано факт порушення ним вимог закону та договору щодо повернення позивачу займаного приміщення після припинення договору з 23.11.2023 р., а також невиконання вказаного обов`язку до 05.04.2024 р.

Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення негайно після припинення договору 23.11.2023 р., як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, що підтверджується наявним матеріалах справи актом від 05.04.2024 р., господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки.

Між тим із наданого позивачем розрахунку вбачається включення позивачем до її розміру ПДВ. Із цього приводу суд вказує наступне.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. Податок на додану вартість Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, господарський суд доходить висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 р. По справі № 916/1319/19.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди підлягають задоволенню частково у розмірі 45423,46 грн. без врахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2728,28 грн. (82694,70 грн. задоволено х 3028,00 грн. / 91779,40 грн. заявлено).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 про стягнення заборгованості в загальній сумі 91779,40 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 9; код ЄДРПОУ 13890646) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р № UA398201720355239012083034299 в ДКСУ м. Київ) заборгованість з орендної плати в сумі 34723/тридцять чотири тисячі сімсот двадцять три/грн. 31 коп., пеню в сумі 2547/дві тисячі п`ятсот сорок сім/грн. 93 коп., неустойку в сумі 45423/сорок п`ять тисяч чотириста двадцять три/грн. 46 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2728/дві тисячі сімсот двадцять вісім/грн. 28 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплекс-2002 відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2024 р.

Суддя В.С. Петров