Ухвала

від 12.12.2024 по справі 916/2931/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"12" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2931/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: Бойчук М.М.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вх. № 44562/24 від 12.12.2024) про зупинення провадження по справі № 916/2931/24

за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (вул. Володимира Князя, № 107, смт. Любашівка, Одеська обл., 66502) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012)

до відповідачів: 1) Комунального некомерційного підприємства «Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області (вул. Соборна, № 15, смт. Саврань, Одеська обл., 66200)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вул. Пішонівська, № 20/1, кв. 40, м. Одеса, 65000)

про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Комунального некомерційного підприємства «Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд», в якому просить:

- визнати недійсним договір підряду № 67 від 14.11.2018, укладений між КНП Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області та ТОВ «Укрмежбуд»;

- стягнути з ТОВ «Укрмежбуд» на КНП Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області грошові кошти в сумі 4064907,55 грн, а з КНП Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 4064907,55 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури посилається на те, що договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «Укрмежбуд» на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.

17.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (№ 2993/24 від 01.07.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2931/24. Постановлено справу № 916/2931/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "13" серпня 2024 року о 14:20 год.

27.08.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2931/24 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "17" вересня 2024 року о 10:20 год.

07.11.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2931/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2931/24 до судового розгляду по суті на "19" листопада 2024 року о 12:20 год.

19.11.2024 у судовому засіданні по справі № 916/2931/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "12" грудня 2024 року о 15:30 год.

Між тим, 12.12.2024 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» надійшло клопотання (вх. № 44562/24), де відповідач-2 просив зупинити провадження у справі № 916/2931/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 922/3456/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту відповідного судового рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач-2 послався на те, що Верховний Суд у справі № 914/1507/23 дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 2138079,60 грн до бюджету за рахунок стягнення цих коштів з відповідача-1 підлягає задоволенню за наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до ч. 1 ст. 2023, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Водночас, як зауважує відповідач-2, ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 922/3456/23 з огляду на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відтак, відповідач-2 вважає, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, зокрема, щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, матиме суттєве значення для вирішення спору у справі № 916/2931/24 та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

В судовому засіданні 12.12.2024 присутній прокурор висловив свою правову позицію щодо заявленого відповідачем-2 клопотання та не заперечував проти його задоволення.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» про зупинення провадження по справі № 916/2931/24, господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).

Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним договору підряду № 67 від 14.11.2018 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 4064907,55 грн, сплачених у якості оплати за придбані роботи за оспорюваним договором, з подальшим перерахуванням відповідачем-1 відповідної суми до державного бюджету.

Підставами позовних вимог є обставини того, що ТОВ «Укрмежбуд» порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення оскаржуваного договору на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель..

Правовими підставами позову виступають, серед іншого, норми частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, частин першої, третьої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, із відкритого державного реєстру судових рішень убачається, що Верховний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року справу № 922/3456/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у вищевказаній ухвалі від 13.11.2024 Верховним судом зазначено про те, що колегія суддів звертає увагу на те, що положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Також, в ухвалі Верховного суду від 13.11.2024 по справі № 922/3456/23 зазначено:

« 86. Відтак Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

87. Таким чином, колегія суддів пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України»; а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

88. Окремо слід зазначити, що колегія суддів, здійснивши аналіз даних з бази Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне також для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.».

У вказаній ухвалі колегія суддів дійшла висновку про те, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, своєю ухвалою від 13.11.2024 справу № 922/3456/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Таким чином, вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 916/2931/24 з урахуванням єдності практики з означених питань.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Виходячи зі змісту вказаних положень Кодексу, зупинення провадження у справі обумовлено саме необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Забезпечення єдності судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

Суд приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.

При цьому, судом враховано, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Завданням підготовчого провадження з-поміж іншого є вчинення інших дій з метою забезпечення правильного розгляду справи по суті (пункт 6 ч. 1 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суд зауважує, що станом на день закриття підготовчого провадження у цій справі - 07.11.2024, справа № 922/3456/23 не була передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У пункті 88 ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 922/3456/23 зазначено, що «колегія суддів, здійснивши аналіз даних з бази Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне також для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики».

Приймаючи до уваги те, що зазначені обставини (необхідність зупинення провадження у справі) виникли на стадії розгляду справи по суті, зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин у даній справі і справі № 922/3456/23, з метою повного, всебічного розгляду даної справи та врахування висновків Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку про можливість зупинення провадження у даній справі на стадії розгляду по суті.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, предмет доказування у даній справі, а також оскільки правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи № 916/2931/24 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Відповідних висновків щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі також дійшов Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами згідно ухвал від 19.11.2024 у справі № 903/563/23, від 19.11.2024 у справі № 913/279/23, від 21.11.2024 у справі № 927/1531/23.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вх. №44562/24 від 12.12.2024) про зупинення провадження у справі № 916/2931/24 задовольнити.

2. Провадження у справі № 916/2931/24 до розгляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду зупинити.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 12.12.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення (підписання).

Повний текст ухвали складено 17.12.2024.

Суддя О.В. Цісельський