Рішення

від 17.12.2024 по справі 916/1655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

"17" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1655/24 (916/5230/23)Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І., розглянувши матеріали справи № 916/1655/24(916/5230/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-Агро (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. М. Грушевського, 16, офіс 1, код ЄДРПОУ 36770300)

до відповідача Приватного підприємства Богуславське (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель та споруд №6, вул. Чкалова, 50, код ЄДРПОУ 30817070)

про стягнення 1 087 560,67 грн.

яка розглядається в межах справи № 916/1655/24

за заявою кредитора: Адвокатського об`єднання ОКТОПУС (вул. Інститутська, буд. 18 а, оф. 2; м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 40537758)

до боржника: Приватного підприємства БОГУСЛАВСЬКЕ (Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд №6; Великомихайлівський р-н., Одеська обл., 67100, код ЄДРПОУ 30817070)

про банкрутство

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Приймачук С.І.

СУТЬ СПОРУ: В провадженні Господарського суду Одеської області у складі судді Степанової Л.В. перебувала справа №916/5230/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-Агро до відповідача Приватного підприємства Богуславське про стягнення 1087560,67грн. за неналежне виконання Приватним підприємством Богуславське умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №ГА-161 від 29.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 року було відкрито провадження у справі № 916/1655/24 про банкрутство Приватного підприємства БОГУСЛАВСЬКЕ, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну (свідоцтво № 353 від 28.02.2013), заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 14.08.2024 за № 73839.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2023 року суд ухвалив передати справу №916/5230/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-Агро до відповідача Приватного підприємства Богуславське про стягнення 1 087 560,67грн судді Господарського суду Одеської області Демешину О.А. для розгляду в межах справи №916/1655/24 про банкрутство Приватного підприємства Богуславське.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 року Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. прийняв справу № 916/5230/23 до свого провадження в межах справи №916/1655/24 про банкрутство ПП БОГУСЛАВСЬКЕ, присвоїв справі № 916/1655/24(916/5230/23), ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначив дату та час судового засідання та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Сторони вчасно отримували ухвали суду через систему «Електронний суд» про що свідчать довідки про доставку електронного документа наявні в матеріалах справи.

14.11.2024 року суд отримав додаткові пояснення від відповідача визнає наявність боргу у розмірі 560 654,92 грн. та просить суд зменшити розмір пені до 25 000 грн та штрафу до 25 000 грн.

Матеріали справи містять низьку клопотань позивача про підтримку позову та розгляд справи без участі представника позивача.

В С Т А Н О В И В :

29.07.2022 року між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) було укладено договір № ГА-161 купівлі-продажу товару (а.с. 17-21).

Згідно п.п. 1.1. п. 1 даного договору, продавець зобов`язався у строки, визначені цим договором, додатком до цього договору, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно п.п. 3.1. п. 3 даного договору, товар може передаватися покупцю партіями.

Згідно п.п. 3.2. п. 3 даного договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

П. 5.5. договору Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином:

- 100% від вартості Товару оплачується Покупцем у вигляді попередньої оплати;

- попередня оплата здійснюється протягам 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку. При відвантаженні Товару на умовах відстрочення оплати Покупець протягом 10 (десяти) робочих днів з дня відвантаження (отримання) Товару передає Продавцю вексель на покриття боргового зобов`язання з датою погашення «за пред`явленням, Але не раніше (дата кінцевого строку оплати за відповідним рахунком-фактурою»;

- якщо сторони підписали додаток в якому міститься інший графік оплати Товару, то Покупець оплачує Товар відповідно до вказаного у додатку графіка;

- у випадку розбіжностей між положеннями Договору та відповідного додатку перевага надається положенням додатку (але виключено по відношенню до партії Товару, наведеної у такому додатку).

Відповідно до п.п. 6.2. п. 6 даного договору, продавець зобов`язаний: передати товар покупцю згідно умов Договору.

Згідно п.п. 8.1. п. 8 договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно п.п. 8.3. п. 8 договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 8.5. п. 8 договору, покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Згідно п.п. 8.7. п. 8 договору, покупець, у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця, сплачує на користь останнього 30 % річних.

Відповідно до пп. 2.5 п. 2 договору, у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США та/або Євро) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару, згідно пп. 5.4. цього договору.

Відповідно до пп. 5.4. п. 5 договору, у тому випадку, коли комерційний курс іноземної валюти (долар США та/або Євро) до гривні, на день проведення розрахунків (оплати вартості товару відповідно до пункту 5.5. договору) є вищим за курс долара США та/або Євро на день укладення даного договору та/або додатку до договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують формулу:

S=(A1/A2)*B, де S ціна на момент оплати; В ціна на момент підписання даного договору; А1 комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; А2 комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання договору та/або додатку до даного договору.

В подальшому, до договору від 29.07.2022 року № ГА-161 між сторонами було укладено:

-Додаток № 1 від 29.07.2022року;

-Додаток № 2 від 23.08.2022 року;

- Додаток № 3 від 31.08.2022 року;

- Додаток № 4 від 29.09.2022 року;

-Додаток № 5 від 20.10.2022 року.

Вказаними додатками сторони погодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість, курс Долара США, терміни оплати та терміни поставки, базис поставки (склад покупця).

При цьому, суд звертає увагу, що термін оплати в кожному додатку відповідає вказаним умовам Договору щодо 100% попередньої оплати.

Так, на виконання умов Договору та вказаних додатків ТОВ «Компанія «Гранд-Агро» виписало на ім`я ПП «Богуславське» наступні рахунки:

- 29.07.2022р. рахунок №735 від 29.07.2024р. на суму 219 780грн.;

- 23.08.2022 року рахунок № 815 на суму 167 896,80 грн.;

- 31.08.2022 року рахунок № 841 на суму 46 638,00 грн;

- 29.09.2022 року рахунок № 973 на суму 435 299,64 грн;

- 29.09.2022р. рахунок № 978 від 29.09.2022р. на суму 283 899,2грн.

- 20.10.2022 року рахунок № 1024 на суму 110 820,48 грн.

Всього рахунків було виписано на загальну суму: 1 264 334,12грн.

Далі, на виконання умов договору № ГА-161 від 29.07.2022 року, серед іншого, між сторонами було укладено та підписано наступні видаткові накладні на підтвердження передачі товару: від 23.08.2022 року № 1087 на суму 167 896,80 грн на підставі рахунку № 815 від 23.08.2022 року; від 01.09.2022 року № 1109 на суму 46 638,00 грн на підставі рахунку № 841 від 31.08.2022 року.; від 29.09.2022 року № 1233 на суму 263 899,2грн. на підставі рахунку № 973 від 29.09.2022р.; від 20.10.2022 року № 1280 на суму 110 820,48 грн на підставі рахунку № 1024 від 20.10.2022 року.; від 01.11.2023 року № 1406 на суму 171 400,44 грн на підставі рахунку № 973 від 29.09.2022 року.;

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Товару по вищевказаним видатковим накладним було передано від ТОВ «Компанія «Гранд-Агро» до ПП «Богуславське» на суму 760 654,92грн., з яких відповідачем було сплачено на користь ТОВ «Компанія «Гранд-Агро» грошові кошти на суму 200 000,00 грн. Тому, залишок заборгованості ПП «Богуславське» по Договору за переданий Товар складає 560 654,92 грн.

Отже, на підставі викладеного, посилаючись на умови Договору № ГА-161 від 29.07.2022 року, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 1 087 560 гривень 67 копійок, що включає в себе:

- заборгованість за договором 560 654 гривні 92 копійки;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань 254 463 гривні 64 копійки;

- штраф від вартості неоплаченого товару 112 130 гривень 98 копійок;

- плата за користування коштами продавця 160 311 гривень 13 копійок.

Також Позивачем заявлено до стягнення витрат на сплату судового збору в розмірі 16 313,41 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень.

Як було зазначено, відповідач визнав наявність боргу за поставлений Товар та просить суд зменшити розмір пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Так, відносини, що склались між сторонами справи базуються на Договорі купівлі-продажу № ГА-161 від 29.07.2022 року та додатків до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Зміст зазначених у ст. 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах ст. ст., що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов`язана сторона.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Як неодноразово зазначено у низці постанов судом касаційної інстанції, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (зокрема, постанова КГС ВС від 17.01.2019 року у справі №923/241/18).

За своєю правовою природою Договір купівлі-продажу № ГА-161 від 29.07.2022 року є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 560 654 гривні 92 копійки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар безпосередньо по видатковим накладним від 23.08.2022 року № 1087 на суму 167 896,80 грн., від 01.09.2022 року № 1109 на суму 46 638,00 грн.; від 29.09.2022 року №1233 на суму 263 899,2грн. від 20.10.2022 року №1280 на суму 110 820,48 грн. та від 01.11.2023 року № 1406 на суму 171 400,44 грн на підставі рахунку № 973 від 29.09.2022 року.

По вказаним накладним позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 760 654,92грн.

Позивач просить стягнути з ТОВ «Богуславське» суму боргу в розмірі 560 654,92грн., з огляду на те, що частково вказану заборгованість Відповідачем було погашено на суму 200000грн. Суд звертає увагу, що додані до матеріалів справи копії виписок з банківського рахунку ТОВ «Компанія «Гранд Авто» (т.1 а.с.30,31) свідчать про зарахування на цей рахунок коштів від ТОВ «Богуславське» за інший товар (ЗЗР та Десикант) та по іншому рахунку (№735), а не за товар, поставлений по вищевказаним видатковим накладним. Однак, при вирішенні спору суд виходить з того, що вказані оплати були здійснені саме по договору №ГА-161 від 29.07.2022р. і враховує права Позивача зараховувати отримані кошти в рахунок загального боргу, а також право заявити до стягнення суми в межах загальної заборгованості.

Наявність вказаного боргу визнається відповідачем, про що зазначено у додаткових пояснення (вх. № 41179/24 від 14.11.2024р.)

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем за поставлений Товар в повному обсязі, суд визнає доведеним наявність боргу Відповідача у розмірі 560 654 гривні 92 копійки. Тому позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовних вимог за користування коштами продавця в розмірі 160311 гривень 13 копійок.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.7 Договору купівлі-продажу № ГА-161 від 29.07.2022 року Сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, дійшли згоди, що Покупець (відповідач по справі) у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця (позивач по справі) сплачує на користь останнього 30 % річних (а.с. 19).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за користування коштами відповідач має сплатити позивачу 160 311 гривень 13 копійок. Судом встановлено, що розрахунок здійснено відповідно до умов Договору та вимог чинного Законодавства України, тому позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 254 463 гривні 64 копійки та штрафу від вартості неоплаченого товару в розмірі 112 130 гривень 98 копійок.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, суд враховує позицію Великої Палати Постанова ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, а саме: «одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій».

Як встановлено судом, розрахунок пені та штрафу здійснено позивачем на підставі п. 8.3., 8.5. Договору на підставі виставлених та не оплачених рахунках.

Відповідачем заявлено про зменшення розміру пені до 25 000 грн та штрафу до 25 000 грн. Така заява обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із порушенням виконання зобов`язання з боку відповідача, а сам договір має дисбаланс між розміром штрафних санкцій та вартістю поставленого товару.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України:

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

Отже, на думку суду, сукупний розмір розрахованих позивачем штрафних санкцій - 366 594,62 грн. в порівнянні з розміром самого боргу за поставлений Товар 560 654,92 грн. - є надмірним.

В даному випадку, суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оплати з боку Відповідача виставлених Позивачем рахунків від 23.08.2022 року № 815, від 31.08.2022 року № 841, від 29.09.2022 року № 973, від 20.10.2022 року № 1024. Тобто, у Позивача не було підстав, поставляти Відповідачу Товар на умовах укладеного між ними Договору купівлі-продажу № ГА-161 від 29.07.2022 року, оскільки Сторони узгодили порядок розрахунків а саме: « 100% від вартості Товару оплачується Покупцем у вигляді попередньої оплати» (п. 5.5. Договору).

При цьому, як вбачається, вся сума боргу та сума штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, виникли саме на підставі не оплати Відповідачем за Товар, який був поставлений Позивачем всупереч умов Договору, тобто без попередньої оплати з боку Відповідача, проте штрафні санкції нараховані Позивачем у відповідності до умов Договору (п. 8.3. 8.6.).

Крім того, нараховані Позивачем відсотки за користування коштами, згідно ст. 625 ЦК України, у розмірі 30% - відповідають умовам Договору (п. 8.7.), натомість такий розмір відсотків в 10 (десять) разів більше загальних звичаїв ділового обороту та розміру визначеного ст. 625 ЦК України.

Також слід зазначити, що Позивачу компенсуються всі його втрати, які він зазнав через неналежне виконання Відповідачем грошових зобов`язань по договору шляхом стягнення 30% річних, а відомостей про завдання Позивачу будь-яких інших втрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем обов`язку по Договору матеріали справи не містять і самим Позивачем про такі інші втрати не заявлялось

Тому, суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи визнання боргу відповідачем та виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 75 000 грн. та штрафу до 50 000 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Крім того, стала судова практика Верховного Суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, за відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів розміру витрат на правову допомогу, які позивач сплатив, або має сплатити (детальний опис робіт, наданих послуг, договори, рахунки тощо) суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу.

Щодо заявлених до стягнення витрат на сплату судового збору в розмірі 16 313,41 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу внаслідок зменшення розміру неустойки за ініціативою суду - витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Богуславське (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель та споруд №6, вул. Чкалова, 50, код ЄДРПОУ 30817070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-Агро (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. М. Грушевського, 16, офіс 1, код ЄДРПОУ 36770300): 560 654 гривні 92 коп. боргу; 160 311 гривень 13 коп. сплати 30% річних; 75 000 гривень пені; 50 000 гривень штрафу та 16 313 гривень 41 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.12.2024р.

Суддя О.А. Демешин

18 грудня 2024 р.