Рішення

від 17.09.2024 по справі 917/473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 Справа № 917/473/24

м. Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька,13, м. Лубни, Полтавська область,37500 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради, вул. Центральна, 30, смт. Чорнухи, Чорнухинський район, Полтавська область, 37100

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", вул. Кооперативна, 18, м. Житомир, 10001

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 88 680,40 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 88680,40 грн.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціну на нафтопродукти, дані додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та є недійсними.

Ухвалою від 25.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Прокурор у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.04.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 07.05.2024 на 09:50 год.

Ухвали суду від 05.04.2024, від 07.05.2024 та від 04.07.2024, які направлялись на адресу відповідача, зазначену в позові, і яка співпадає з адресою відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24.04.2024 (вхід. № 5679) від позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 04.07.2024 на 10:40 год.

10.06.2024 (вхід. № 8179) від позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024 на 13:30 год.

13.09.2024 (вхід. №12071) від позивача до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.09.2024 ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п.п.3,4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Верховним Судом у його постанові від 10.06.2021 по справі №910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 по справі №910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фiнaнcовy основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст.68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору про закупівлю порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Відділом освіти фактично отримано менше нафтопродуктів у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 ч.1 ст.116 БК України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч.3 ст.19 БК України).

Враховуючи, що Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради є стороною оспорюваного правочину, та особою, за рахунок якої відповідачем набуто стягувані грошові кошти, саме останнє підлягає визнанню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положення про Відділ освіти, молоді та спорту Чорнухинської селищної ради, затвердженого рішенням Чорнухинської селищної ради від 16 липня 2019 року № 358, відділ є виконавчим органом Чорнухинської селищної ради.

Відділ освіти, молоді та спорту Чорнухинської селищної ради громади є виконавчим органом ради громади, утворюється радою громади для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері освіти та є підзвітним і підконтрольним раді громади, що його утворила, і підпорядковується виконавчому комітету ради громади і голові громади, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольне Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації.

Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у територіальних представництвах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Споживачем та стороною за договором як самостійна юридична особа, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, є Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради.

Таким чином, Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради є уповноваженим органом, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження в розумінні ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів та звіту про виконання договору про закупівлю джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Таким чином, відділ освіти є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Порушенням інтересів держави є укладення відділом освіти, оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Прокурор листом від 27.02.2024 №53/2-1228 вих-24 звернувся до Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради, вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Відділ освіти листом №01-15/221 від 29.02.2024 на запит прокурора повідомив, що про можливе порушення Закону України "Про публічні закупівлі" внаслідок збільшення вартості товару на підставі додаткових угод дізнались з листа прокурора, ніякі заходи не вживались.

При цьому начальник Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради не вказав, що будуть вживатись відповідні заходи реагування по відшкодуванню зайво сплачених коштів за постачання природного газу на підставі додаткових угод.

Таким чином, уповноваженими органами не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, за постачання нафтопродуктів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, як зазначає прокурор, саме Відділом освіти допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка Відділу освіти щодо захисту порушених інтересів держави.

При наданні оцінки належності виконання покладених на Відділ освіти функцій щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у відповідній сфері необхідно звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18.

Так, за змістом пункту 6.43 приведеного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Протиправні дії сторін договору порушують основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст.53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Відділу освіти молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради шляхом пред`явлення цього позову.

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Лубенська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із даним позовом листом від 04.03.2024 за №53-1352 вих. 24.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивачем упродовж тривалого часу не вжито заходів, спрямованих на стягнення зайво (надмірно) сплачених коштів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Лубенською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на вебпорталі електронної системи публічних закупівель "Рrozorro", за результатами опрацювання якої встановлено, що Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району (далі - Відділ освіти) проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015 (СРV 2008) - 09130000-9: нафта і дистиляти (бензин марки А- 92 (талони), дизельне паливо (талони) в обсягах: 16000 л бензин марки А-92 та 20000 л дизельне пальне з очікуваною вартістю 812000 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Рrozorro- публічні закупівлі" за номером UA-2021-01-14- 000508-с.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональна Трейдингова Компанія" з остаточною пропозицією 758400 грн. з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" з остаточною пропозицією 792480 грн. з ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн торг" з остаточною пропозицією 794000 грн. з ПДВ.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональна Трейдингова Компанія". У подальшому між Відділом освіти та "ТД Міжрегіональна Трейдингова Компанія" укладено договір № ВО-Ю5-Т від 19.02.2021 про закупівлю нафтопродуктів.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональна Трейдингова Компанія" (код ЄДРПОУ 43621716) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" (код ЄДРПОУ 43621716).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити товар згідно коду ДК 021:2015 (СРV 2008)-09130000-9 - бензин марки А-92 (талони), дизельне паливо (талони), кількість яких зазначена в специфікації, яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами договору товари.

Згідно з п.3.1 та 3.2 договору вартість цього договору - 758400,00 гривень з ПДВ, ціна товару кожного найменування зазначається у специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

За п.4.1. договору, оплата за поставлені товари проводиться по факту їх отримання протягом 10 банківських днів з моменту отримання.

Пунктом 6.4.4. встановлено, що постачальник має право збільшувати ціну за одиницю товару, який є частиною предмета закупівлі за даним договором, при цьому зменшувати обсяг продукції, яка постачається в межах суми договору, але не більше 10% від ціни за одиницю товару. Така зміна ціни за одиницю товару повинна бути фінансово та економічно обгрунтованою в письмовому вигляді з наданням документу від постачальника із зазначенням опису причин і обставин, які вплинули на зміну ціни із додатковим наданням документу від уповноваженого на те органу (Інспекції по цінам, Торгово-промисловою палатою України (або її структурними підрозділами) та ін., що свідчить про рівень ціни товару у відповідному регіоні.

Згідно з п.10.1., договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Пунктом 11.1. визначено, що умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі". Договір підписаний від імені обох сторін та скріплений їх печатками.

Таким чином, в договорі передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару, що відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатком № 1 "Специфікація" до договору про закупівлю № ВО-105-Т передбачено закупівлю бензину А-92 кількістю 16000 літрів за ціною 20,40 грн./л та дизельного палива кількістю 20000 л за ціною 21,60 грн./л на загальну суму 758400 грн.(з ПДВ).

В подальшому між відділом освіти та ТОВ "ТД Міжрегіональна Трейдингова Компанія" (наразі, ТОВ "Нурмат ЛТД") укладено додаткові угоди, якими суттєво збільшено ціну товару в договорі, яка була визначена за результатами відкритих торгів. Додатковою угодою № 1 від 15.03.2021 до договору про закупівлю нафтопродуктів збільшено ціну за літр товару та зменшено його кількість:

- бензин А - 92, збільшена ціна з 20,40 грн./л до 22,44 грн./л, що на 10% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 14545,4545 л.;

- дизельне паливо, збільшена ціна з 21,60 грн./л до 23,76 грн./л, що на 10% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 18181,8181л.

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 15.03.2021 до договору про закупівлю нафтопродуктів збільшено ціну за літр товару та зменшено його кількість:

- бензин А - 92, збільшена ціна до 24,66 грн./л, що на 9,89% більше від ціни, зазначеної у договорі чи додатковій угоді № 1; зменшено кількість товару до 13190,5109 л.

- дизельне паливо, збільшена ціна до 26,10 грн./л, що на 9,85% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 16551,7241 л. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

Додатковою угодою № 3 від 15.03.2021 до договору про закупівлю нафтопродуктів збільшено ціну за літр товару та зменшено його кількість:

- бензин А - 92, збільшена ціна до 26,10 грн./л, що на 5,84% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 12415 л.

- дизельне паливо, збільшена ціна до 27,30 грн./л, що на 4,6% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 15820 л.

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

Додатковою угодою № 4 від 08.04.2021 до договору про закупівлю нафтопродуктів збільшено ціну за літр товару та зменшено його кількість:

- бензин А - 92, збільшена ціна до 27,36 грн./л, що на 4,83% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 7940 л.

- дизельне паливо, збільшена ціна до 28,08 грн./л, що на 2,86% більше від ціни, зазначеної у договорі; зменшено кількість товару до 11490 л.

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами

Додатковою угодою № 5 від 29.11.2021 до договору про закупівлю нафтопродуктів розірвано (припинено дію договору), зменшено суму договору на 94917,60 грн. Встановлено вартість договору 663264 грн. в т.ч. 110544 ПДВ.

При цьому, оспорювані додаткові угоди № 1, 2, 3 укладено в один день - 15.03.2021, ціна внаслідок укладання зазначених угод, в порівняні з ціною, зазначеною в договорі, на бензин А-92 збільшено на 25,73%, дизельного пального - на 24,45 %, а обсяг поставленого товару значно зменшився.

Внаслідок укладання додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4 ціну на постачання товару збільшено: за бензин А-92 з 20,40 грн./л до 27,36 грн./л тобто на 6,96 грн./л; за дизельне пальне з 21,60 грн./л до 28,08 грн./л, тобто на 6,48 грн./л від первинної ціни.

Внаслідок укладання вищезазначених додаткових угод обсяг постачання товару значно зменшено: бензину А-92 з 16000 л до 10190 л, що на 5810 л менше від запланованого; дизельного пального з 20000 л до 14000 л, що на 6000 л менше від запланованого.

Водночас, прокурор зазначає, що подані відповідачем документи не підтверджують коливання ціни бензину А-92, дизельного пального за літр в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову ціну на нафтопродукти.

Споживачем за договором № ВО-105-Т від 19.02.2021 отримано 24190 л нафтопродуктів на загальну суму 663 264,00 грн, які було сплачено в повному обсязі.

Внаслідок порушення пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі " при укладенні додаткових угод № 2 від 15.03.2021 та №3 від 15.03.2021, а також за неправомірно встановленою ціною за додатковою угодою № 4 від 08.04.2020 відділом освіти зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 88 680,40 грн.

З огляду на викладене, прокурор заявив вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 15.03.2021, №3 від 15.03.2021, № 4 від 08.04.2020 до договору № ВО-105-Т від 19.02.2021 про закупівлю нафтопродуктів та просить сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти в сумі 88 680,40 грн стягнути з відповідача на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради.

При вирішенні спору господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

У статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У пункті 11.1 Договору встановлено, що умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд встановив, що станом на дату підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Підстави внесення змін до істотних умов договору про закупівлю товарів в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтовуються наступними документами:

1. В якості обгрунтування при укладанні додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 до договору про закупівлю товарів № ВО-105-Т, ТОВ "ТД МТК" надано експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати, в яких, зазначена середня роздрібна ринкова вартість нафтопродуктів в мережах заправок станом на 19.02.2021, 23.02.2021 та 02.03.2021.

Таким чином, експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати в сукупності підтверджують коливання ціни на бензин А-92 та дизельне паливо на ринку в період з дати початку дії договору (19.02.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 1 (15.03.2021), оскільки містять інформацію про ціни на такий товар станом на 19.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021, що входять у вищевказаний період.

Отже, додаткова угода № 1 від 15.03.2021 укладена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

2. В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 2 від 15.03.2021 до

договору про закупівлю товарів № ВО-105-Т, ТОВ "ТД МТК" надано експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати, в яких зазначена середня роздрібна ринкова вартість нафтопродуктів в мережах заправок станом на 19.02.2021, 23.02.2021 та 02.03.2021.

Таким чином, експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати в сукупності не підтверджують коливання ціни на бензин А-92 та дизельне паливо на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди №1 (15.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди №2 (15.03.2021), оскільки містять інформацію про ціни на такий товар станом на 19.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021, що не входять у вищевказаний період.

Окрім цього, відповідачем при укладенні додаткової угоди №1 від 15.03.2021 вже використано можливість підняття ціни товару на 10% (постанова Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

3.В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 3 від 15.03.2021 до договору про закупівлю товарів № ВО-105-Т, ТОВ "ТД МТК" надано експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати, в яких зазначена середня роздрібна ринкова вартість нафтопродуктів в мережах заправок станом на 19.02.2021, 23.02.2021 та 02.03.2021.

Таким чином, експертні висновки №ОИ-7227 від 19.02.2021, № ОИ-7272 від 23.02.2021, №ОИ-7311 від 02.03.2021 Запорізької торгово-промислової палати в сукупності не підтверджують коливання ціни на бензин А-92 та дизельне паливо на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди №2 (15.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди №3 (15.03.2021), оскільки містять інформацію про ціни на такий товар станом на 19.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021, що не входять у вищевказаний період.

Окрім цього, відповідачем при укладенні додаткової угоди №1 від 15.03.2021 вже використано можливість підняття ціни товару на 10% (постанова Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

4. В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 4 від 08.04.2021 до договору про закупівлю товарів № ВО-105-Т, ТОВ "ТД МТК" надано експертні висновки №ОИ-7389 від 19.03.2021, № ОИ-7400 від 22.03.2021, №ОИ-7559 від 05.04.2021 Запорізької торгово-промислової палати, в яких зазначена середня роздрібна ринкова вартість нафтопродуктів в мережах заправок станом на 18.03.2021, 22.03.2021 та 05.04.2021.

Таким чином, експертні висновки №ОИ-7389 від 19.03.2021, № ОИ-7400 від 22.03.2021, №ОИ-7559 від 05.04.2021 Запорізької торгово-промислової палати в сукупності підтверджують коливання ціни на бензин А-92 та дизельне паливо на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди №3 (15.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди №4 (08.04.2021), що входять у вищевказаний період.

Отже, додаткова угода №4 від 08.04.2021 укладена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Але при цьому, сторонами неправомірно встановлено ціну за одиницю товару у додатковій угоді №4, з огляду на те, що така ціна є сформованою з урахуванням цін, визначених додатковими угодами №№2, 3, які, в свою чергу, укладені з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи те, що збільшення ціни на бензин А-92 та дизельне паливо за результатом укладання додаткової угоди № 4 від 08.04.2021 відбулося після неправомірного укладання додаткових угод № 2 та № 3 як наслідок, збільшення ціни повинно було здійснюватись, виходячи з ціни, встановленої додатковою угодою № 1, тобто до 23,52 грн/л з ПДВ на бензин А-92 (що у відсотковому відношенні становить 4,827% (відсотку збільшення ціни за додатковою угодою № 4 від 08.04.2021 відносно ціни, встановленої додатковою угодою № 3 від 15.03.2021 та до 24,44 грн/л з ПДВ на дизельне паливо (що у відсотковому співвідношенні становить 2,857% (відсотку збільшення ціни за додатковою угодою № 4 від 08.04.2021 відносно ціни, встановленої додатковою угодою №3 від 15.03.2021).

Окрім цього, Відповідачем при укладенні додаткової угоди №1 від 15.03.2021 вже використано можливість підняття ціни товару на 10% (постанова Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

Таким чином, за цінами, встановленими додатковою угодою № 1 від 15.03.2021 (22,44 грн/л на бензин А-92 та 23,76 грн/л на дизельне паливо) споживачем отримано 50 л бензину А-92 на загальну суму 1122,00 грн з ПДВ (відповідно до акту №562 від 16.03.2021) та сплачено в повному обсязі (згідно з рахунком № 320 від 16.03.2021 та платіжним дорученням № 31 від 18.03.2021);

за цінами, встановленими додатковою угодою № 2 від 15.03.2021 (24,66 грн/л на бензин А-92 та 26,10 грн/л на дизельне паливо) споживачем отримано 50л бензину А-92 на загальну суму 1233,00 грн з ПДВ (відповідно до акту 465 від 16.03.2021) та сплачено в повному обсязі (згідно з рахунком № 321 від 16.03.2021 та платіжним дорученням № 30 від 18.03.2021);

за цінами, встановленими додатковою угодою № 3 від 15.03.2021 (26,10 грн/л на бензин А-92 та 27,30 на дизельне паливо) споживачем отримано 4090 л бензину А-92 та 4000 л дизельного палива на загальну суму 215 949,00 грн з ПДВ (відповідно до актів № 466 від 16.03.2021; № 876 від 29.03.2021) та сплачено в повному обсязі (згідно з рахунками № 322 від 16.03.2021; № 553 від 29.03.2021 та платіжними дорученнями № 220 від 22.03.2021; № 40 від 08.04.2021; № 296 від 08.04.2021);

за цінами, встановленими додатковою угодою № 4 від 08.04.2021 (27,36 грн/л на бензин А-92 та 28,08 грн/л на дизельне паливо) споживачем отримано 6000 л бензину А-92 та 10000 л дизельного палива на загальну суму 444960,00 грн. з ПДВ (відповідно до акту № 1165 від 08.04.2021) та сплачено в повному обсязі (згідно з рахунком № 676 від 08.04.2021 та платіжними дорученнями № 201 від 13.04.2021; № 318 від 13.04.2021).

Відповідно до п. 11.1 передбачено, що умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених Законом України "Про публічні закупівлі". Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно п. 11.6 у випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" не надало жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у його тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення.

Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює посилання на значне збільшення такої ціни.

У експертних висновках Запорізької торгово-промислової палати, не зазначено вартість нафтопродуктів (бензин А-92, дизельне паливо) на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату.

Крім того, у вказаних висновках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на нафтопродукти на території окремих регіонів України.

Вказані висновки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Також, вищезазначені документи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості нафтопродуктів на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж року.

Вказані експертні висновки не містять інформації щодо коливання ціни нафтопродуктів на ринку в сторону їх збільшення після укладення договору та за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, не містять точної інформації про коливання цін на нафтопродукти (бензин А-92, дизельне паливо) станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Отже, подані відповідачем документи не підтверджують коливання цін на бензин А-92 та дизельне паливо за літр в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову ціну на нафтопродукти.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Крім того, при ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обгрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обгрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, в редакції на момент укладення угод, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлі не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Особливої уваги заслуговує той факт, що ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено вимоги пропорційного збільшення договірної ціни на газ відповідно до росту цін на ринку, згідно принципів публічних закупівель учасники відносин повинні діяти чесно і добросовісно. Абсурдним є теза про те, що при кожному, навіть незначному збільшенні цін на ринку, продавець (постачальник) має право підвищити ціну на товар саме на 10%, що мало місце у даному випадку. Очевидним у даному випадку є нівелювання результатів відкритих торгів.

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Метою регулювання, передбаченого ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановив суд, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону № 922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону № 922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі №927/284/21.)

Окрім того, у постанові Верховного суду від 24.01.2024 по справі №922/2321/22 сформовано висновок про застосування норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема вказано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-УІІІ, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Суд дійшов висновку, що при укладенні додаткових угод № 2 від 15.03.2021, № 3 від 15.03.2021, № 4 від 08.04.2021 до договору № ВО-105-Т про закупівлю нафтопродуктів від 19.02.2021, сторони не дотримали вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, збільшили ціну товару понад 10 % від узгодженої у Договорі, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 2 від 15.03.2021, № 3 від 15.03.2021, № 4 від 08.04.2021 до договору № ВО-105-Т про закупівлю нафтопродуктів від 19.02.2021 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора в частині визнання додаткових угод недійсними є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У цій справі недійсними визнаються додаткові угоди до договору.

Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором про закупівлю №ВО-105-Т від 19.02.2021, тобто зобов`язання є договірними.

Подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.07.2022 у справі № 917/1062/21.

У ч.2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл. 54 ЦК Купівля-продаж, і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК.

Суд встановив, що на підставі Договору № ВО-105-Т від 19.02.2021 споживачем було отримано 24190 л нафтопродуктів на загальну суму 663 264,00 грн, які було оплачено в повному обсязі.

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 88 680,40 грн за товар, який не був ним поставлений (зайво сплачені кошти), підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 88 680,40 грн суд визнає обґрунтованими.

Отже, позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.03.2021 до договору між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради та ТОВ "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" (на даний час ТОВ "Нурмат ЛТД") № ВО-105 - Т від 19.02.2021 про закупівлю нафтопродуктів.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 15.03.2021 до договору між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради та ТОВ "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" (на даний час ТОВ "Нурмат ЛТД") № ВО-105 - Т від 19.02.2021 про закупівлю нафтопродуктів.

4.Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 08.04.2021 до договору між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради та ТОВ "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" (на даний час ТОВ "Нурмат ЛТД") № ВО-105-Т від 19.02.2021 про закупівлю нафтопродуктів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", (вул. Кооперативна,18, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради, ( вул. Центральна, 30, смт. Чорнухи, Чорнухинський район, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 43139284) грошові кошти в сумі 88 680,40 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", (вул. Кооперативна,18, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Полтавської обласної прокуратури, (вул. 11000-річчя Полтавси,7, р/р UA 118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 12 112,00 грн.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

7. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Солодюк О.В.