Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024

Справа № 917/549/24

За позовною заявою Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Я. Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Колос", просп. Володимирський, 143, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 200 470,60 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть спору. Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулось до суду з позовом до Малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Колос" про стягнення 200 470,60 грн безпідставно збережених коштів за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 за користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0023, за адресою: просп. Володимирський, 143, м. Лубни, Полтавська область.

Ухвалою суду від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання 21.05.2024, 10:00.

Відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг сформовано судом станом на 11.04.2024) юридична адреса Малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Колос", просп. Володимирський, 143, м. Лубни, Полтавська область, 37500 (а.с. 28-34).

Позивачем у позові вказано адресу відповідача - просп. Володимирський, 159, м. Лубни, Полтавська область, 37500.

Ухвала, що направлялась відповідачу на адресу за місцем реєстрації (просп. Володимирський, 143, м. Лубни), повернулась без вручення з відміткою - не правильно зазначена адреса.

Від представника відповідача надійшла заява про надання доступу до підсистеми "Електронний суд" для можливості ознайомитися з матеріалами справи (вх. № 6468 від 09.05.2024) та заява про відкладення судового засідання (вх. № 6898 від 17.05.2024).

При цьому, у заяві відповідачем вказано адресу - просп. Володимирський, 159, м. Лубни, Полтавська область, 37500.

20.05.2024 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (вх. № 7011).

Ухвалою від 21.05.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 11.07.2024, 10:30.

27.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7372), який долучений судом до матеріалів справи.

29.05.2024 позивачем подана відповідь на відзив (вх. № 7598).

Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх. № 9372) та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

10.07.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 9578), у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 11.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2024, 11:00.

Ухвалою від 03.09.2024 суд відклав розгляд справи на 24.10.2024, 11:30.

21.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 13948), а саме: копії рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2024 по справі № 917/547/24.

Через неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв`язку (несправність звукозапису судового засідання) судове засідання призначене на 24.10.2024, 11:30 не відбулось. Наступне судове засідання призначено на 28.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень. Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено всі наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив наступне.

14.11.2007 між Лубенською міською радою та Малим приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Колос» укладений договір оренди землі (Договір а.с. 66-67). На підставі умов Договору в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0453 га терміном на 5 років з цільовим призначенням - землі комерційного використання.

На підставі рішення Лубенської міської ради від 08.08.2014 «Про поновлення Договорів оренди землі» відповідачу поновлено Договір оренди землі строком на п`ять років (а.с. 92). Цим же рішенням відповідача було зобов`язано в місячний термін укласти з міською радою Договір оренди землі та зареєструвати згідно чинного законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Договір оренди земельної ділянки між сторонами не було підписано, реєстрація його не проведена, плата за землю не справлялася.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Колос» перебуває нежитлова будівля - виробничий корпус з приміщенням за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, 143 (а.с. 5). Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної власності, площею 0,0453 га, кадастровий номер - 531070000:02:045:0023, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.6-11).

Як вказує позивач, в період з 16.03.2021 по 15.03.2024 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності. Внаслідок порушення відповідачем земельного законодавства, а саме користування землею без правовстановлюючих документів згідно розрахунку розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0023 за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 становить 200 470, 60 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що ним було вчинено всі дії для пролонгації Договору оренди, однак останній не був продовжений, у зв`язку з чим Мале приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Колос" продовжило користування землею, як власник розташованого на ній нерухомого майна.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення Малим приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Колос" права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0023, також, відсутні докази сплати відповідачем, за користування вище зазначеною земельною ділянкою у період з 16.03.2021 по 15.03.2024.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Колос» перебуває нежитлова будівля - виробничий корпус з приміщенням за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, 143 (а.с. 5). Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної власності, площею 0,0453 га, кадастровий номер - 531070000:02:045:0023, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 6-11).

Позивачем наведено розрахунок у період з 16.03.2021 по 15.03.2024 становить 200 470,60 грн у формі орендної плати, що нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування (а.с. 12).

При здійсненні розрахунку позивачем враховано площу земельної ділянки, нормативно грошову оцінку землі, ставку орендної плати, кількість днів у періоді та коефіцієнт індиксації.

На підставі відповідного розрахунку встановлено, що за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 розмір орендної плати мав становити 200 470,60 грн.

Відповідачем не оформлено у спірному періоді договірні відносини з позивачем.

Відсутність договору оренди землі (у спірний період) позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Таким чином, відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Відповідач є власником нерухомого майна на відповідній земельній ділянці, викладені обставини не спростував, контррозрахунку суду, доказів протилежного суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 200 470,60 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Колос" (просп. Володимирський, 143, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 23279890) на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Я. Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 21053182) 200 470,60 грн коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0453 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0023 за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2024.

Суддя Погрібна С.В.