Рішення

від 18.12.2024 по справі 917/1297/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024

Справа № 917/1297/24

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Миргородської міської ради Полтавської області, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті", вул. Парково-Сирецька, 15А, м. Київ, 04112

про стягнення коштів,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Миргородської міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" про стягнення безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за період з 01.08.2021 по 30.06.2024 в сумі 296 896,61 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 5310900000:50:002:0355.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електрониий Суд", про що в матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа (а.с. 69).

Проте у встановлений судом строк відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов. Клопотання про продовження строку на подання відзиву в матеріалах справи відсутнє.

Станом на дату прийняття судового рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у тривалій відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 01.08.2021 по 30.06.2024 (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Миргородською міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 296 896,61 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.07.2024 №388250764 право власності на комплекс нежитлових будівель (складається з: нежитлової будівлі - літ."А-1" загальною площею 89,9 кв.м., вбиральні - літ. "Д" та споруд - літ. "1-2"), що розташований за адресою вул. Гоголя, буд. 118, м. Миргород Полтавської області - зареєстровано з 21.10.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна реєстраційний № 3270, виданого 22.09.2020 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Коваленко Л.0. (а.с. 10, 22-23).

З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ТОВ "Компанія Креатив Імоті", як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.

Проте, матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ "Компанія Креатив Імоті" права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0469 га, з кадастровим номером: 5310900000:50:002:0355 на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля та споруди: загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Також, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою, у встановленому законодавчими актами розмірі та порядку у період з 01.08.2021 по 30.06.2024.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018р. у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022р. у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вже зазначалось матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ "Компанія Креатив Імоті" права користування зазначеною земельною ділянкою загальною площею: 0,0469 га, кадастровий номер: 5310900000:50:002:0355 на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля та споруди: загальною площею 89,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), також, відсутні докази сплати відповідачем, за користування вище зазначеною земельною ділянкою у період з 01.08.2021 по 30.06.2024.

Оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі та недоотримання власником землі доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, ТОВ "Компанія Креатив Імоті", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Миргородській міській раді Миргородського району Полтавської області на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельній ділянці комунальної форми власності загальною площею 0,0469 га. м по вул. Гоголя, 188 у м. Миргороді, присвоєно кадастровий номер 5310900000:50:002:0355 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 26.09.2016 (а.с. 11-16).

Позивачем наведено розрахунок доходу відповідача у період з 01.08.2021 по 30.06.2024 як розміру плати за земельну ділянку комунальної власності (площею 0,0469 га кв.м.) у формі орендної плати, що нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування (наведений у позові).

Вказаний розрахунок узгоджується з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, підтверджується листом - довідкою за вих. №18-16.0162-1663/15-24 від 16.04.2024 щодо коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення у розрізі 2021-2023 років (надано компетентним державним органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області), ставками орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, які затверджені рішеннями сесії восьмого скликання Миргородської міської ради № 272 від 15.07.2021, №113 від 19.05.2022 №330 від 07.12.2022 та № 80 від 02.03.2023.

Так річна ставка орендної плати за використання земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), становить - 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 35-49).

При здійсненні розрахунку позивачем враховано площу земельної ділянки, нормативно грошову оцінку землі, ставку орендної плати.

На підставі відповідного розрахунку встановлено, що за період з 01.08.2021 по 30.06.2024 розмір орендної плати мав становити 296 896,61 грн (розрахунок, а.с. 60).

Відповідач вимог викладених позивачем не спростував, контррозрахунку суду та доказів належного оформлення документів для користування земельної ділянки не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 296 896,61 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" (вул. Парково-Сирецька, 15А, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 41818092) на користь Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 5310900000:50:002:0355, за період з 01.08.2021 по 30.06.2024 в сумі 296 896,61 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 453,45 грн.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Рішення підписано 18.12.2024.

Суддя Погрібна С.В.