Рішення

від 16.12.2024 по справі 918/1009/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1009/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна"

про: стягнення в сумі 266 143,11 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: З.Голубєва

від відповідача: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" про стягнення в сумі 266 143,11 грн, з яких: 243 816,77 грн борг, 5 884,17 грн пеня, 11 619,26 грн інфляційні втрати, 4 823,01 грн відсотків річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" послуги з постачання теплової енергії у житловий будинок, в якому знаходиться приміщення продмагазину за адресою: м. Рівне, вул. Кн.Романа, буд. 12, власником (споживачем) якого є відповідач на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 252 183,12 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та мінімальної частки використання теплової енергії.

Заявник, з посиланням на пункт 44 договору №1318, нарахував відповідачу 5 884,07 грн пені за період з січня 2024 року по серпень 2024 року. Окрім цього, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нарахував за період з січня 2024 року по серпень 2024 року 11 619,26 грн інфляційних втрат та 4 823,01 грн відсотків річних.

Відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції відповідач суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 1 листопада 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 3 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 3 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 10 грудня 2024 року.

У судовому засіданні 10 грудня 2024 року оголошено перерву до 16 грудня 2024 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

У судове засідання представник відповідача не з`явився.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

1 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач/підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" (відповідач/споживач) було укладено договір, за умовами пункту 1.1 якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У додатках №1 та №2 (з врахуванням змін) відображена інформація інформація про споживача, згідно якої назва та адреса об`єкта - Продмагазин, вул.Кн.Романа 12, будівельний об`єм по зовнішньому виміру: 1666,50, кількість поверхів: 5, загальна площа об`єкта 320,30 м.кв., максимальне теплове навантаження: 0,0241 Гкал/год

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з умовами пункту 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №1318/1 від 1 грудня 2013 року до договору на постачання теплової енергії, "У зв`язку з встановленням лічильника теплової енергії в приміщенні споживача з 01 грудня 2013 року , п.5.2. договору №1318 від 1 жовтня 2013 року викладено в новій редакції: Розмір щомісячної орендної плати за опалення згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів становить: б) теплоенергія на опалення при наявності приладів обліку в розмірі 1056,96 грн в місяць за 1 Гкал для інших споживачів разом з ПДВ.

19 вересня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №1318/2, відповідно до умов якої викладено в новій редакції додаток №2, викладено в новій редакції додаток №3, викладено пункт 5.2. договору в наступній редакції: Розмір щомісячної орендної плати за опалення та підігрів води на момент укладення даного договору згідно встановлених НКРЕКП тарифів становить: б) теплоенергія на опалення при наявності приладів обліку в розмірі 1311,61,96 грн в місяць за 1 Гкал для інших споживачів.

1 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 3 грудня 2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" (далі Закон № 1060).

Законом №1060 внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово- комунальні послуги", в редакції Закону №1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - типовий договір), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до пункту 4 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з пунктом 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 30 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Пунктом 31 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктом 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначалось вище, пунктом 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено спосіб та порядок визначення обсягу спожитої у будинку послуги: 1) визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку; 2) розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - методика розподілу).

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, який складаєтсья з: обсягу спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал; обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал; сумарного обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

Позивач вказує, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 21.12.2021 року, були внесені зміни до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 28.10.2022 року, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023 року строком дії з 01.10.2023 р. по 30.09.2024 р. установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії 5 347,07 грн/Гкал (з ПДВ).

Позивач вказує, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у приміщення продмагазину за адресою: м. Рівне, вул. Кн.Романа, буд. 12, власником (споживачем) якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - договір), за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 252 183,12 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі та мінімальної частки використання теплової енергії.

Відповідачем було здійснено оплати за надані послуги за період з 01.02.2024 року по 31.03.2024 року, згідно з рахунком №1318 про надання послуги з постачання теплової енергії у сумі 8 366,35 грн.

Проте, договірні зобов`язання відповідачем в повному обсязі не виконані, внаслідок чого станом на 28 жовтня 2024 року за відповідачем обліковується борг за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 243 816,77 грн.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що позивач надавав послуги у період з листопада 2021 по березень 2024 по будинку, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Кн.Романа 12.

У зв`язку з наведеним позивач вказує, що надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії загальною вартість у розмірі 252 183,12 грн, а саме на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, а також мінімальної частки використання теплової енергії.

Заявник з посиланням на пункт 44 договору №1318 нарахував відповідачу 5 884,07 грн пені за період з січня 2024 року по серпень 2024 року, а також керуючись статтею 625 ЦК України за період з січня 2024 року по серпень 2024 року 11 619,26 грн інфляційних втрат та 4 823,01 грн відсотків річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг постачання теплової енергії. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частини 1, 2 статті 714 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оцінивши доводи сторін та перевіривши подані ними докази суд встановив, що у даній справі предметом спору є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості на оплату обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення. Тобто не за фактично спожиту теплову енергію на опалення нежитлового приміщення, яким користується споживач, а за обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (опалення МЗК), обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та донарахувань мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку.

Суд зазначає, що правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору. З правового аналізу назви та змісту договору видно, що він є договором надання послуг з постачання теплової енергії і тому такі відносини, регулюються відповідними нормами матеріального права, тобто правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 №830 (далі Правила), Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Методикою та іншими нормативно-правовими актами України.

У преамбулі Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що цей закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до пунктів 11, 14, 23, 30, 31 Закону України "Про теплопостачання" норми і правила - певні вимоги, у тому числі інструкції, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 2 вказаного закону цей закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Статтею 3 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Суд установив, що згідно з пунктом 10 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики.

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку.

Вказані умови договору кореспондуються з положеннями абзацу другого пункту 19 Правил, яким передбачено, що якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

З матеріалів справи судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що нежитлове приміщення споживача знаходяться у житловому будинку за адресою м. Рівне, вул. Кн. Романа 12.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку (співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Також судом враховується, що постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021, якою Правила та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1 Правил (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Абзацом шостим пункту 14 Правил передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Згідно з нормами пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Для розрахунку обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку позивач використовував спрощений спосіб (для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %) починаючи з 01 лютого 2022 року.

До 1 лютого 2022 року нарахування проводились по об`єкту споживача відповідно до п. 2р. ІІІ Методики (в редакції від 22.11.2018 року) "У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: п`ятиповерхова - 12 %" та п. 2 р.V Методики (в редакції від 22.11.2018 року) "Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %".

Позивач вказує, що об`єкт споживача має індивідуальний лічильник, однак через відсутність передачі показів лічильника, розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р.VІ Методики

Згідно з пунктом 1 розділу VІ Методики, для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4оC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії (qопmin) дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (qопmin).

Згідно з положеннями пункту 3 розділу VІ Методики, приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були долучені сторонами до матеріалів справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), судом встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявність підстав для стягнення з відповідача нарахованих їй коштів на оплату обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.

Суд перевіривши наданий на вимогу суду розрахунок нарахованих сум за спірний період, суд вважає його арифметично правильним та вірним, оскільки він зроблений відповідно до Методики та включає в себе розрахунок обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення, з урахуванням загальної площі будівлі та площі приміщення споживача і відповідні коефіцієнти, які визначені Методикою.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 243 816,77 грн мають бути задоволені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з січня 2024 року по серпень 2024 року 11 619,26 грн інфляційних втрат та 4 823,01 грн відсотків річних.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Керуючись пунктом 45 договору №1318 позивач нарахував відповідачу за період з січня 2024 року по серпень 2024 року пеню в розмірі 5 884,07 грн.

Так, згідно з умовами пункту 45 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

А проте, наданий позивачем обрахунок не відповідає умовам договору стосовно строків нарахування пені, зокрема умовам, за якими нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату вартості послуг опалення МЗК та допоміжних приміщень, а єдиним доказом повідомлення відповідача про наявність заборгованості є досудова претензія від 1 липня 2024 року. Водночас суд ураховує, що предметом спору є заборгованість за опалення місць загального користування, розмір якої визначається у відношенні до загального обсягу спожитої теплової енергії на будинок, за правилами Методики, а не заборгованість за фактично спожиту теплову енергію. Таким чином матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про розмір заборгованості до моменту вручення претензії.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаною нормою визначено обмеження періоду протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції, а також унормовано порядок їх нарахування.

Так, початок та припинення нарахування штрафних санкцій пов`язується із днем, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання здійснюється з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення оплати, а не починаючи від будь-якої дати за розсудом позивача.

Натомість у цій справі позивач жодним чином не обґрунтував у позові період нарахування пені.

Наведений у позові початок нарахування пені у розрахунку позивача не пов`язаний із днем коли зобов`язання мало бути виконано, а визначений довільно.

З обставин справи видно, що заборгованість відповідача виникала поступово, збільшуючись щомісяця, тобто після кожного розрахункового періоду.

Разом з тим, за правилами статті 232 ГК України, пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму боргу, що існував у цей період часу (схожу правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

А тому, для правильного та обґрунтованого розрахунку розміру штрафних санкцій необхідно обраховувати пеню з урахуванням поступового зростання боргу, періодів у які існувала певна сума заборгованості, а також дати початку та закінчення 6-місячного строку нарахування окремо для кожного випадку збільшення заборгованості.

А проте, розрахунок позивача здійснено без урахування вказаних вимог. Такий розрахунок є методологічно не правильним та не обґрунтованим.

Суд звертає увагу позивача, що за правилами статті 162 ГПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а для визначення розміру пені, що пред`являється як позовна вимога, необхідним є зазначення: конкретних періодів часу, у які існував певний розмір боргу; точної суми заборгованості, яка мала місце кожного дня прострочення виконання грошового зобов`язання; розміру відсотків, з яких обраховується пеня за кожен день прострочення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3, 4 статті 13 ГПК України).

Відповідно до правил статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що розрахунок пені наведений позивачем у позові є методологічно не правильним, суд не має можливості здійснити власний перерахунок та перевірити правильність розміру пені. А тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 243 816,77 грн заборгованості, 11 619,26 грн інфляційних втрат та 4 823,01 грн відсотків річних є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

У задоволенні вимог про стягнення 5 884,07 грн пені суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 3 193,72 грн (з врахуванням коефіцієнту 0,8).

Здійснивши розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд констатує, що судові витрати у розмірі 3 123,11 грн судового збору покладаються на відповідача, решта 70,61 грн на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" (33022, м. Рівне, вул. Князя Романа 12, ідентифікаційний код 139807996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, ідентифікаційний код 36598008) 243 816 (двісті сорок три тисячі вісімсот шістнадцять) грн 77 коп боргу, 11 619 (одинадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 26 коп інфляційних втрат, 4 823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн 01 коп відсотків річних та 3 123(три тисячі сто двадцять три) грн 11 коп судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 884,07 грн пені відмовити.

4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 70,61 грн покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, ідентифікаційний код 36598008).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастроном Україна" (33022, м. Рівне, вул. Князя Романа 12, ідентифікаційний код 139807996)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 18 грудня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР