Рішення

від 10.12.2024 по справі 922/3256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024м. ХарківСправа № 922/3256/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Приватного підприємства "Градлан", м.Харків (адреса: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86) про стягнення 1316185,31 грн, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача Жилко С.Е. (самопредставництво згідно з витягом);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 року позивач - Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Градлан", в якому просить суд:

- стягнути з Приватного підприємства «ГРАДЛАН» на користь Харківської міської ради (платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) -37874947, рахунок (IBAN) UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) 1316185,31 (один мільйон триста шістнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять грн 31 коп) заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004) по майдану Першого Травня у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022;

- розірвати договір оренди землі укладений між Харківською міською радою та Приватним підприємством «ГРАДЛАН» щодо земельної ділянки загальною площею 0,2517 га по майдану Першого Травня у м.Харкові, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 10.08.2005 за № 66177/05;

- зобов`язати Приватне підприємство «ГРАДЛАН» повернути за актом земельну ділянку загальною площею 0,2517 га по майдану Першого Травня у м.Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004) до земель запасу міста Харкова.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.

01.10.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№24601).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3256/24 та призначено підготовче засідання на 29.10.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2024 року було повідомлено сторін, що внаслідок ворожого обстрілу о 21:00 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку з вказаними подіями, підготовче засідання призначене на 29.10.2024 о 11:20 не відбулось. Враховуючи зазначені обставини, суд повідомив, що підготовче засідання у справі відбудеться 12.11.2024 року о12:00.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2024 року відкладено підготовче засідання на 26.11.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2024 року позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 10.12.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Також судом було направлено ухвали на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 , ухвала про відкриття провадження у справі була отримання ОСОБА_1 24.10.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.55).

Всі інші ухвали були повернуті до суду без вручення, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2005 № 21/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» надано ПП «ГРАДЛАН» земельну ділянку по майдану Першого Травня у м. Харкові загальною площею 0,3137 га в тому числі: ділянка 1 площею 0,0620 га (в межах червоних ліній), ділянка 2 площею 0,2517 га для будівництва торговельно-офісного центру з готелем до 31.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації, ділянка 1 - в межах червоних ліній до 31.12.2010 та для подальшої експлуатації об`єкту до 31.12.2030.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ПП «ГРАДЛАН» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 10.08.2005 за № 66177/05 (далі - Договір).

Відповідно до умов вищезазначеного договору ПП «ГРАДЛАН» передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2517 га (ділянка № 2) по майдану Першого Травня у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004) із земель несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови строком на період будівництва до 31.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) на період експлуатації до 31.12.2030.

Відповідно до пункту 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельно-офісного центру з готелем (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації об`єкту.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2016 у справі № 922/6447/15 за позовом Харківської міської ради до 1111 «ГРАДЛАН» про внесення змін до договору оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05, визнано укладеною додаткову угоду до Договору з 16.02.2016, зокрема в частині розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що розмір базової орендної плати за договором оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05 з урахуванням додаткової угоди (визнана укладеною рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2016 у справі № 922/6447/15, набрало законної сили 27.02.2016) складає 24 942,28 грн в місяць.

Як стверджує позивач, базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за договором оренди землі зареєстрованим 10.08.2005 за № 66177/05 з урахуванням додаткової угоди від 16.02.2016 - є лютий 2016 року. Починаючи з березня 2016 року орендна плата повинна сплачуватися вже з урахуванням індексу інфляції.

Отже розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ПП «ГРАДЛАН» з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає:

- за період з 17.03.2019 по 31.12.2019 - 340728,03 грн;

- за період з 01.01.2020-30.12.2020 (крім березня 2020 року) - 406078,99 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 483965,25 грн;

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 85413,04 грн.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 13.07.2023 № 12348/5/20-40-04-02-12 ПП «ГРАДЛАН» у 2019-2023 не значиться платником плати за землю.

Отже позивач стверджує, що заборгованість зі сплати орендної плати за користування ПП «ГР АДЛАН» земельною ділянкою загальною площею 0,2517 га по майдануПершого Травня у м.Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004), відповідно до договору оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає 1316185,31 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, між Харківською міською радою та ПП ГРАДЛАН укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель 10.08.2005 за № 66177/05 (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2016 у справі №922/6447/15 за позовом Харківської міської ради до 1111 ГРАДЛАН про внесення змін до договору оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05, визнано укладеною додаткову угоду до Договору з 16.02.2016, зокрема в частині розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статі 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Статтею 287.3 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до пункту 10 договору погоджено та передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, з аналізу вище викладених умов договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції.

Висновки щодо внесення орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1996 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - методика).

Пунктом 13 зазначеної методики передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Статтею 8 ЦК України встановлено, що в разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Дана методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної власності, проте, саме дана методика регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексації), як і ті, що існують між сторонами в межах даної справи.

В даному випадку, методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, є джерелом права яка регулює подібні відносини, а формула розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (правові висновки щодо можливості застосування методики до спірних правовідносин також висловлено в постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №922/2434/20).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.

Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.

В зв`язку з цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, суд по-перше, відступив від висновків Касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про Індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови), а по-друге, суд в своєму рішенні зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови).

Тобто, суд зазначив, що інфляція повинна нараховуватися кумулятивно.

За розрахунком позивача, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ПП "Градлан" за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 становить 1316185,31 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди землі.

Виходячи зі змісту п.10 Договору розмір орендної плати має обчислюватися Орендарем з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором за період користування з 17.03.2019 по 28.02.2022. Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України.

Отже заборгованість ПП "Градлан" зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,2517 га по майдану Першого Травня у м.Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004), відповідно до договору оренди землі від 10.08.2005 № 66177/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає 1316185,31 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання договору та повернення земельної ділянку до земель запасу міста.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді розірвання договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В листі № 01-06/1642/2011 від 24 листопада 2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів") Вищий господарський суд роз`яснив, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України, надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 19.09.2011 №22/110).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст.32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з пп. "д" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Пленум Вищого господарського суду України у п.2.20 своєї постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 та від 26.06.2018 у справі № 909/815/16, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 31 договору оренди землі від 10.08.2005 №66177/05 передбачено обов`язки орендаря, серед яких є обов`язок сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановлених цим договором.

Підпунктом 2 пункту 38 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Однією з підстав розірвання договору за законом є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За змістом статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Доцільно прийняти до уваги роз`яснення Вищого господарського суду України, викладені в листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами" та постанові пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в яких зазначено, що за змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Отже, частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункт "д" ст.141 ЗК України та п.38 договору передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, що узгоджується з положеннями частини другої статті 651 ЦК України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, у зв`язку з тим, що Приватне підприємство "Градлан" порушено істотну умову договору оренди землі від 10.08.2005 №66177/05, а саме ним систематично не сплачується орендна плата.

Верховний Суд у справі № 479/1073/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим власне факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі № 917/957/20 Верховний суд 22.02.2022 року констатував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також у справі № 923/1001/19 Верховний суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена в подальшому заборгованість.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) також зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

З огляду на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивач (орендодавець) позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, а відтак вимога про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) свого обов`язку є доведеною, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а, отже, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 Договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Харківської міської ради правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Градлан" (адреса: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86; код ЄДРПОУ 33203819) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) -37874947, рахунок (IBAN) UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) 1316185,31 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004) по майдану Першого Травня у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 10.08.2005 №66177/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022.

Розірвати договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243 та Приватним підприємством «ГРАДЛАН» (адреса: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86; код ЄДРПОУ 33203819) щодо земельної ділянки загальною площею 0,2517 га по майдану Першого Травня у м.Харкові, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 10.08.2005 за № 66177/05.

Зобов`язати Приватне підприємство «ГРАДЛАН» (адреса: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86; код ЄДРПОУ 33203819) повернути за актом земельну ділянку загальною площею 0,2517 га по майдану Першого Травня у м.Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:003:0004) до земель запасу міста Харкова.

Стягнути з Приватного підприємства «ГРАДЛАН» (адреса: 61170, м.Харків, вул.Владислава Зубенка,21, кв.86; код ЄДРПОУ 33203819) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) 25798,78 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт