Рішення

від 11.12.2024 по справі 922/3466/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024м. ХарківСправа № 922/3466/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680,м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в інтересах держави, в особі Регіональна філія "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; код ЄДРПОУ: 40081216) до Фірма "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, вул. Польова, 83, код ЄДРПОУ: 31632171) про витребування майна за участю представників:

позивача Токаренко Х.О., довіреність від 30.08.2024;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фірми "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд витребувати з незаконного володіння Фірми "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю кузов вагону-рефрижератору №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та кузов вагону-рефрижератору №87397592 (інвентарний номер 0438739759200) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що у жовтні 2021 року при проведенні інвентаризаційних заходів виробничим підрозділом «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було виявлено, що два кузови вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200), які належать Акціонерному товариству «Українська залізниця», без законних правових підстав перебувають у користуванні Фірми «Сольвіа» - Товариство з обмеженою відповідальністю.

Листом від 12.11.2021 Фірма «Сольвіа» - ТОВ повідомила, що наголошені вантажні вагони належать Акціонерному товариству «Українська залізниця» та знаходяться на території підприємства, втім доступ до майна для його подальшого транспортування надано не було.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви два кузови вагонів-рефрижераторів №87399390 та №87397592 власнику не повернуті та перебувають у користуванні Фірми «Сольвіа» - ТОВ.

І хоча Фірма «Сольвіа» - ТОВ не заперечує, що дані кузови вагонів-рефрижераторів є власністю Акціонерного товариства «Українська залізниця», доступ для вивезення наголошеного майна з території підприємства не надає, що унеможливлює повернення позивачем свого майна з чужого володіння.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 позовну заяву (вх.№3466/24 від 30.09.2024) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху.

Надано позивачу строк, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, а саме:

- надати суду здійснений в установленому законом порядку переклад українською мовою додатків до позовної заяви №№3-6;

- надати докази на підтвердження реєстрації Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40081216) у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

14.10.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 представник позивача надав заяву (вх.№25807 від 14.10.2024) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 прийнято позовну заяву (вх.№3466/24 від 30.09.2024) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фірми "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю про витребування майна до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3466/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на13.11.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання на 27.11.2024.

В підготовчому засіданні 27.11.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2024.

10.12.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№31018 від 10.12.2024), в якій позивач надає інформацію з підтверджуючими документами щодо актуальної вартості двох кузовів вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 043873999000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200) станом на день звернення до суду з позовною заявою.

Так, вартість кузова вагону-рефрижератора №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) становить 92 618,47 грн, а вартість кузова вагону-рефрижератора №87397592 (інвентарний номер 0438739759200) становить 92 618,47 грн. Загальна вартість двох кузовів вагонів-рефрижераторів №87399390 та №87397592 становить 185 236,94 грн, що підтверджується довідкою по виробничому підрозділу «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 12.02.2024 та пояснювальною запискою від 02.12.2024 (додаються).

Таким чином, з урахуванням вартості витребуваного майна, яка складає 185 236,94 грн, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, розрахований вірно та складає 3 028,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2024 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 06.11.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Фірма "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2024 в той же день було доставлено відповідачу до його Електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалу-повідомлення від 13.11.2024 доставлено відповідачу до його Електронного кабінету 13.11.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Також ухвалу-повідомлення від 27.11.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2024 доставлено відповідачу до його Електронного кабінету 27.11.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.12.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

У власності Акціонерного товариства «Українська залізниця» перебувають два кузови вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200), що підтверджується технічним паспортом вантажного вагону від листопада 1984 року №87397592 та технічним паспортом від січня 1985 року №87399390, а також інвентарними картками №5833000005 групового обліку основних засобів вагону вантажного р/с 5-5440 та вагону вантажного р/с 5-5485.

Відповідно до зведеного переліку майна Державного підприємства «Південна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 №301, та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», проведеної ТОВ «Делойт і Туш» на виконання договору «Про надання послуг з оцінки» від 26.12.2014 №FAS/2014/28383 та рецензії Фонду державного майна України, затвердженого міністром інфраструктури України від 18.09.2015 (далі - Зведений перелік майна), активи під назвою «секція вагона рефрижератора №87397592» та «секція вагона-рефрижератора №87399390» внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», про що свідчить копія витягу Зведеного переліку майна в матеріалах справи.

Після затвердження Зведеного переліку майна Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» було прийнято на облік та закріплено за виробничим підрозділом «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»: вантажний вагон №87399390 (секція рефрижераторна), що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 30.11.2015 №58305; вантажний вагон №87397592 (секція рефрижераторна), що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 30.11.2015 №58304.

Як зазначає позивач, у жовтні 2021 року при проведенні інвентаризаційних заходів виробничим підрозділом «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Вагонне депо Основа) було виявлено, що два кузови вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200), які належать Акціонерному товариству «Українська залізниця», без законних правових підстав перебувають у користуванні Фірми «Сольвіа» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Сольвіа» - ТОВ) (ЄДРПОУ 31632171).

При цьому, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Фірмою «Сольвіа» - Товариство з обмеженою відповідальністю відсутні жодні правовідносини, правочини щодо оренди наголошених кузовів вагонів-рефрижераторів не укладались.

З метою встановлення підстав перебування наголошених кузовів вагонів фахівцями "Вагонного депо Основа" було здійснено комплекс заходів із з`ясування законності знаходження майна АТ «Укрзалізниця» на території Фірма «Сольвіа» - ТОВ.

Однак, в архівах, первинних документах та матеріалах відсутні правочини, відомості та документи, з яких можливо встановити законність перебування двох кузовів вагонів рефрижераторів у користуванні Фірми «Сольвіа» - ТОВ.

З метою повернення вантажних вагонів №87399390 та №87397592 керівництво "Вагонного депо Основа" звернулось листом від 03.11.2021 №ВЧДЕОснова-01-12/729 до Фірми «Сольвіа» - ТОВ з проханням надати доступ і можливість для розробки, навантаження і транспортування вказаного майна.

Листом від 12.11.2021 за вих.№7/1 Фірма «Сольвіа» - ТОВ повідомила, що вказане майно знаходиться на території підприємства приватної форми власності та займає необґрунтовану її частину, про що в 2010-2012 рр. неодноразово інформували Структурний підрозділ «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Південна залізниця» «АТ Укрзалізниця».

Разом з тим, на разі виконання Закону України «Про плату за землю», Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Товариство сплатило значну суму земельного податку, в зв`язку з чим в свою чергу просить провести часткове відшкодування вказаних витрат, а саме: в період з 01.08.2010 року по 31.08.2021 року.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви два кузови вагонів-рефрижераторів №87399390 та №87397592 власнику не повернуті та перебувають у користуванні Фірми «Сольвіа» - ТОВ.

З метою захисту свого порушеного права, відповідно до статті 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, Позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 Цивільного кодексу України врегульовано право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (пункти 98-102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 № 633/408/18.

Правова природа такого способу захисту цивільного права як витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація, полягає у тому, що він застосовується лише в разі визнання договору недійсним чи нікчемності договору, як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, тобто не стороні недійсного правочину.

Як було зазначено вище, предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Отже, з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387, так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем.

Як встановлено судом, позивач є законним власником двох кузовів вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200), що підтверджується технічним паспортом вантажного вагону від листопада 1984 року №87397592 та технічним паспортом від січня 1985 року №87399390, а також інвентарними картками №5833000005 групового обліку основних засобів вагону вантажного р/с 5-5440 та вагону вантажного р/с 5-5485, який позивач просить суд витребувати у відповідача.

У той же час, суд відзначає, що доказів щодо правомірності користування, розпорядження вагонами-рефрижераторами №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200) у Фірми «Сольвіа» - ТОВ матеріали справи не містять. Також відсутні будь-які договірні відносини, на підставі яких вагони-рефрижератори, які є предметом спору у даній справі, могли б знаходитись у відповідача. Дана обставина відповідачем не спростована. Докази у спростування вищевикладеного у матеріалах справи відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що керівництво "Вагонного депо Основа" звернулось листом від 03.11.2021 №ВЧДЕОснова-01-12/729 до Фірми «Сольвіа» - ТОВ з проханням надати доступ і можливість для розробки, навантаження і транспортування вказаного майна.

Листом від 12.11.2021 за вих.№7/1 Фірма «Сольвіа» - ТОВ повідомила, що вказане майно знаходиться на території підприємства приватної форми власності та займає необґрунтовану її частину, про що в 2010-2012 рр. неодноразово інформували Структурний підрозділ «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Південна залізниця» «АТ Укрзалізниця».

Таким чином, Фірма «Сольвіа» - ТОВ на теперішній час є особою, яка фактично безпідставно (без відповідної правової підстави) незаконно утримує (зберігає) зазначені вагони-рефрижератори.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен згідно із статтею 41 Конституції України має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо витребування з незаконного володіння Фірми «Сольвіа» - ТОВ та повернення позивачу вагонів-рефрижераторів №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та №87397592 (інвентарний номер 0438739759200).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фірми "Сольвіа" - Товариства з обмеженою відповідальністю про витребування майна задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Фірми "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, вул. Польова, 83, код ЄДРПОУ: 31632171) кузов вагону-рефрижератору №87399390 (інвентарний номер 0438739939000) та кузов вагону-рефрижератору №87397592 (інвентарний номер 0438739759200) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680,м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; код ЄДРПОУ: 40081216).

Стягнути з Фірми "Сольвіа" - Товариство з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, вул. Польова, 83, код ЄДРПОУ: 31632171) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680,м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; код ЄДРПОУ: 40081216) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "18" грудня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко