Рішення

від 18.12.2024 по справі 922/517/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/517/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/517/24

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (код ЄДРПОУ 0291010824, юридична адреса: 61099, м. Харків, бульв. Б.Хмельницького, буд. 36-а)

в інтересах держави в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шопен Наталії Володимирівни (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 / адреса для листування: АДРЕСА_2 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки в сумі 133586,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (вх. № 517/24 від 19.02.2024) про стягнення з відповідача - ФОП Шопен Н.В. на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 133586,06 грн, а також витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що за результатами проведеного Департаментом земельних відносин Харківської міської ради обстеження земельної ділянки складено Акт обстеження від 03.01.2024, яким встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11, з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, площею 0,1000 га, знаходиться нерухоме майно - нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м, право власності на яке зареєстроване з 07.09.2018 за відповідачем - ФОП Шопен Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2004 № 5680 та акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 18.01.2005 № б/н. Втім, відповідач протягом значного періоду використовує вказану земельну ділянку без оформлення на неї права власності/користування відповідно до ст. 125,126 ЗК України, плату за користування земельною ділянкою у передбаченому чинним законодавством розмірі не сплачує. Позивачем - Харківською міською радою не здійснено належних заходів для захисту прав та законних інтересів територіальної громади м. Харкова щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, не подано до суду відповідного позову, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради до суду з позовом про стягнення з ФОП Шопен Н.В. на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 133586,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 прийнято до розгляду вказаний позов та відкрито провадження у справі № 922/517/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено прокурору та позивачу 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідей на відзив та встановлено відповідачу 5-тиденний строк з дня отримання відповідей на відзив для подання до суду заперечень на ці відповіді.

Від керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова 26.02.2024 за вх. № 5177/24 до суду надійшло клопотання про перехід до розгляду справи № 922/517/24 за правилами загального позовного провадження (вих. № 51-321-24 від 23.02.2024), з посиланням, зокрема на те, що дана справа становить суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про несплату коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності у вигляді орендної плати у визначеному законом розмірі.

Від відповідача - ФОП Шопен Н.В. 28.02.2024 за вх. № 5432/24 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вих. № б/н від 27.02.2024), з посиланням, зокрема на надзвичайно важливе значення даної справи для відповідача та необхідність особисто надати суду пояснення по суті спору та щодо необхідності призначити у справі судову земельно-технічну і земельно-оціночну експертизи та витребувати додаткові докази по справі. При цьому відповідач не заявив відповідних клопотань про витребування доказів та про призначення у справі судової експертизи, не навів будь-яких обґрунтувань щодо необхідності проведення у справі судової експертизи.

Також, від відповідача - ФОП Шопен Н.В. 07.03.2024 за вх. № 6285/24 до суду надійшов відзив на позов (вих. № б/н від 06.03.2024), в якому відповідач не погоджується з доводами прокурора, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на те, що відповідач виконав всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки, подав до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради повністю сформований пакет документів, проте, Харківською міською радою питання про надання земельної ділянки в оренду на сесію міської ради не винесено, проект землеустрою не затверджено, площу земельної ділянки не визначено. Тому, на думку відповідача, без затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки та без підписаного договору оренди землі, в якому закріплюється ставка орендної плати, визначена на підставі розрахунку орендної плати, що виконується уповноваженим структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, і має бути погоджений потенційним орендарем, відсутні підстави для нарахування орендної плати за цю земельну ділянку. Водночас, у Витягу № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не міститься посилань на ставку орендної плати, а отже, як вважає відповідач, здійснений на його підставі розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 є помилковим. Крім того, застосований у вказаному розрахунку 100% розмір від розрахункового розміру орендної плати, виходячи з періоду, за який проводиться стягнення (один рік), суперечить п. 2.6 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської Ради від 27.02.2008 № 41/08 (зі змінами та доповненнями), за яким орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням таких відсотків: 1-10 років - 100% від орендної плати; 11-15 років - 90% від орендної плати; 16-20 років - 80% від орендної плати; 21-25 років - 70% від орендної плати; 29-50 років - 60% від орендної плати, а отже, враховуючи, що відповідач є власником нежитлової будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці, з грудня 2004 року, тобто безперервно користується земельною ділянкою протягом 19-ти років, він має право на застосування відповідного понижуючого відсотку від розрахункового розміру орендної плати. Відповідач зазначає, що Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру автоматично в режимі "реального часу" (тобто на час звернення заявника) на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, ні вказаним програмним забезпеченням, ні чинним законодавством не передбачено формування таких Витягів на певну дату, яка вже минула (за минулий період), крім того, розмір локальних коефіцієнтів, застосованих при визначенні нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у Витягу № НВ-9900103452024 від 03.01.2024, не відповідає вимогам Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, яка набрала чинності 10.11.2021, та якою, окрім зазначеної Методики, було внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру (затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051), а також визнано таким, що втратив чинність, Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489), на підставі якого, за твердженням відповідача, і була здійснена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:00053. Як вважає відповідач, у Витягу № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 майже той самий розмір нормативно-грошової оцінки, що і у Витягах від 20.05.2020 № 4048 та від 26.05.2021 № 2181, тобто у зазначеному Витягу використано ті самі локальні коефіцієнти, що і в попередніх Витягах, зокрема використано сукупний коефіцієнт локальних факторів Км3 в розмірі 1,5. Також у відзиві відповідач посилається на відсутність підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів Харківської міської Ради у даній справі, вважає безпідставним посилання прокурора на невжиття Харківською міською радою заходів захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати, оскільки Харківською міською Радою, яка має великий штат працівників із земельних питань та потужний юридичний відділ, було подано до суду позов до ФОП Шопен Н.В., коли для цього були підстави, зокрема позов про стягнення з збитків у справі № 922/4928/14 (рішення суду від 15.01.2015).

Ухвалою суду від 07.03.2024 у справі № 922/517/24, враховуючи, що відзив на позов відповідає вимогам ГПК України та подано його відповідачем до суду в установлений судом строк, вказаний відзив було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з додатками. Також зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у зв`язку з їх безпідставністю.

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова у відповіді на відзив від 13.03.2024 вх. № 6963/24 (вих. № 51-321-24 від 11.03.2024) не погоджується з доводами викладеним у відзиві відповідача, посилаючись на судову практику Верховного Суду зазначає, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації в Державному земельному кадастрі. Рішенням Харківської міської ради від 18.04.2018 № 1057/18 надано відповідачу - ФОП Шопен Н.В. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, орієнтовно 0,1000 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі "А-2" (цех, склад) по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові. Земельна ділянка, розташована за вказаною адресою, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, була сформована та її державну реєстрацію проведено 27.09.2019, що підтверджується відповідним Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Проте, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій знаходиться належне ФОП Шопен Н.В. на праві власності нерухоме майно, до цього часу не зареєстроване, що також підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 03.01.2024. У даному випадку відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим місцевим бюджетом недоотримано вищевказані кошти, що порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку тощо. Згідно з розрахунком, виконаним на підставі Витягу від 03.01.2024 № НВ-9900103452024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, розмір безпідставно збережених ФОП Шопен Н.В. коштів за використання земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 133586,06 грн. Разом з цим, Харківською міською радою не вживались заходи захисту прав територіальної громади міста Харкова шляхом подання до суду позову щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати, тому прокурор листом від 15.01.2024 за № 51-104-222вих-24 повідомив Харківській міській раді про необхідність звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з наданою Департаментом земельних відносин Харківської міської ради інформацією, заходи позовного характеру стосовно стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 Харківською міською радою не вживались, у разі подання прокурором відповідного позову, Харківською міською радою буде вжито всіх необхідних дій, передбачених чинним законодавством щодо представництва інтересів територіальної громади м.Харкова під час розгляду справи судом. 30.01.2024 за № 51-104-514вих-24 прокурор направив Харківському міському голові лист з повідомленням про прийняте рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради за позовом про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. Отже, як вважає прокурор, твердження відповідача про відсутність правових підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави є необґрунтованим. Оскільки інформація Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.02.2024 № 967/0/225-24 надійшла до прокуратури лише 27.02.2024, прокурор у відповіді на відзив просив визнати поважними причини неподання зазначеного доказу в строк, встановлений ст. 80 ГПК України, та поновити пропущений процесуальний строк на подання додаткового доказу й долучити до матеріалів справи вказаний доказ.

Враховуючи, що відповідь на відзив подано прокурором у строк, встановлений судом, вказана відповідь на відзив відповідає вимогам ГПК України, ухвалою суду від 21.03.2024 прийнято до розгляду зазначену відповідь на відзив та долучено її до матеріалів справи. Також зазначеною ухвалою визнано поважними вказані прокурором причини неподання інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.02.2024 № 967/0/225-24 у строки, встановлені судом, клопотання прокурора про поновлення пропущеного процесуального строку на подання додаткового доказу у справі задоволено та поновлено строк на подання вказаного доказу і долучено зазначений доказ до матеріалів справи.

Водночас, 11.03.2024 за вх. № 6527/24 від відповідача - ФОП Шопен Н.В. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 922/517/24 до вирішення пов`язаної з нею справи № 520/3172/24, що розглядається Харківським окружним адміністративним судом. Зазначене клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що відповідач - ФОП Шопен Н.В., не погодившись з Витягом № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, що є предметом стягнення за позовом прокурора у справі, що розглядається (№ 922/517/24), звернувcя до Харківського окружного адміністративного суду (справа № 520/3172/24) з позовними вимогами про: визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо невірного застосування локального коефіцієнту, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км4), при формуванні Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 та № НВ-9900103452024 від 03.01.2024; скасування вищезазначених Витягів; та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області видати Шопен Н.В. нових Витягів, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км4, що характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки, який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, в тому числі і тих, які були враховані при формуванні Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 1557/0/45-19 від 07.11.2019, у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147. Як зазначав відповідач, справи № 922/517/24 та № 520/3172/24 є пов`язаними між собою обставинами дослідження формування Витягу № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки предметом спору в господарській справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, розрахунок якої здійснено на підставі зазначеного Витягу, а дії щодо формування цього Витягу оскаржуються у справі адміністративної юрисдикції, а відтак рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/3172/24 матиме преюдиційне значення для розгляду справи № 922/517/24 в частині встановлення обставин протиправності дій посадових осіб при наданні Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому провадження у справі № 922/517/24 слід зупинити до вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 520/3172/24.

18.03.2024 за вх. № 6963/24 від прокурора до суду надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому прокурор зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача, викладених в зазначеному клопотанні, посилався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та представляє собою роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є в Державному земельному кадастрі та технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг може бути доказом проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки як на момент його видачі, так і за попередній період, за умови, якщо нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, тобто для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно зазначений у Витягу розмір поділити на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки. Таким чином, розрахунок заявленої до стягнення суми за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 здійснено згідно з Витягом № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який на той час був чиним, тому, як вважає прокурор, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 21.03.2024 у справі № 922/517/24, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, визначеної на підставі Витягу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та враховуючи, що правомірність вказаного Витягу є предметом розгляду в адміністративній справі № 520/3172/24, у зв`язку з чим зазначена справа є пов`язаною зі справою № 922/517/24, і факти, визнані рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/3172/24, матимуть преюдиційне значення для прийняття судом законного і обґрунтованого рішення по справі № 922/517/24, а отже розгляд справи № 922/517/24 є неможливим до вирішення судом адміністративної справи № 520/3172/24 та набрання рішенням у зазначеній справі законної сили, було задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 922/517/24 до вирішення Харківським окружним адміністративним судом справи № 520/3172/24 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили, зобов`язано учасників справи повідомити суду про результати розгляду справи № 520/3172/24.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду відповідачем - ФОП Шопен Н.В. подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 922/517/24 (вх. № 25836 від 14.10.2024) на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України у зв`язку з тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 520/3172/24 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Шопен Н.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування витягів, зобов`язання вчинити певні дії, втім постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, яка набрала законної сили, зазначене рішення Харківського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове рішення, яким: визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо формування та видачі Витягів № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по АДРЕСА_3 ; скасовано Витяги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 р. та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по АДРЕСА_3 ; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Шопен Наталії Володимирівні нові Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, розміром 0,10 га, із застосуванням всіх показників, особливостей та властивостей зазначеної земельної ділянки, у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач зазначив, що у зв`язку зі скасуванням апеляційним адміністративним судом Витягу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, розміром 0,10 га, правові підстави для задоволення позову у даній справі відсутні, тому відповідач просить поновити провадження у справі № 922/517/24, у задоволенні позову керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Шопен Н.В. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 133586,06 грн відмовити.

Ухвалою суду від 31.10.2024, з огляду на положення ч. 1 ст. 230 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача про поновлення провадження у справі № 922/517/24 та надані відповідачем до зазначеного клопотання докази про усунення обставин, які викликали зупинення провадження у зазначеній справі, було поновлено провадження у справі № 922/517/24, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами зі стадії, на якій справа була зупинена.

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова через підсистему "Електронний суд" вдруге звернувся до суду з клопотанням про перехід до розгляду справи № 922/517/24 за правилами загального позовного провадження (вх. № 29349/24 від 21.11.2024), з посиланням, зокрема на те, що дана справа становить суспільний інтерес, оскільки недоотримання місцевим бюджетом коштів за користування спірною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Харкова та держави в цілому, а також з посиланням на необхідність отримати та надати до матеріалів справи новий розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем спірної земельної ділянки, з урахуванням нових Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, виготовлених відповідно до висновків, викладених у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24, у зв`язку з чим окружною прокуратурою до Харківської міської ради був направлений відповідний запит від 20.11.2024 за № 51-321-24, на який відповіді ще не отримано.

Ухвалою суду від 18.12.2024 у справі № 922/517/24 відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з тим, що прокурором не доведено наявність законних підстав для переходу до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких інших заяв або клопотань до суду від учасників справи не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши надані учасниками справи до матеріалів справи докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, відповідно до ч. 2 ст. 83 та ст. 187 ЗК України, проведено перевірку додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11, за результатами якої складено Акт обстеження земельної ділянки від 03.01.2024, яким встановлено, що відповідач - ФОП Шопен Н.В. з 07.09.2018 по теперішній час використовує земельну ділянку за вказаною адресою, кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, загальною площею 0,100 га, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України.

Зі змісту зазначеного Акту обстеження земельної ділянки від 03.01.2024 вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м, право власності на яке зареєстроване з 07.09.2018 за Шопен Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2004 № 5680 та акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 18.01.2005 № б/н, що також підтверджується наданою до позову Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав нерухоме майно від 11.01.2024 № 361549425.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав нерухоме майно станом на 03.01.2024 право власності чи право користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, площею 0,100 га, за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11, за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстровані.

Відповідно до наданого до матеріалів позову Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006248172021 від 14.01.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові, площею 0,1000 га, зареєстрована 27.09.2019.

Відповідно до інформації від 27.12.2022 № 8014/5/20-40-24-05-06, наданої ГУ ДПС у Харківській області у відповідь на запит Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова щодо плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові, Шопен Н.В. не зареєстрована та не знаходиться на обліку, як платник земельного податку або орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м, по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, враховуючи, що ФОП Шопен Н.В. з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю) та по теперішній час використовує земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно, без виникнення права власності/користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав, платежів за її використання не сплачує, Інспекцією з контролю за використанням земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ФОП Шопен Н.В. земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, згідно з яким розмір несплаченої за вказаний період орендної плати станом на 03.01.2024 становить 133586,06 грн.

Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.01.2024 № НВ-9900103452024.

Разом з тим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади міста Харкова шляхом подання до суду позову щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати.

Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова 15.01.2024 за № 51-104-222вих-24 скеровано лист до Харківської міської ради, в якому повідомлено, що в разі невжиття Харківською міською радою заходів щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати, Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Згідно з наданою Департаментом земельних відносин Харківської міської ради у відповідь на зазначений лист інформацією від 29.01.2024 № 475/0/225-24, заходи позовного характеру стосовно стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 Харківською міською радою не вживались, у разі подання прокурором відповідного позову, Харківською міською радою буде вжито всіх необхідних дій, передбачених чинним законодавством щодо представництва інтересів територіальної громади м.Харкова під час розгляду справи судом.

30.01.2024 за № 51-104-514вих-24 Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова направлено Харківському міському голові лист з повідомленням про прийняте рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради за позовом про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 133586,06 грн.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів Харківської міської Ради у даній справі суд зазначає таке.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні, діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, обов`язковими умовами на звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтування в позовній чи іншій заяві, скарзі: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 зазначсеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Положеннями ч. 4 ст. 23 зазначеного Закону регламентовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пп. 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пп. 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (п. 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пп. 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.16) і № 922/1830/19 (пп. 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.17) і № 922/1830/19 (пп. 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.18) і № 922/1830/19 (пп. 7.3)).

У постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі (п. 55).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, та у випадку відсутності такого органу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор, зокрема, посилався на те, що недоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки, ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до суду не пред`являвся, що підтверджується наданою до позову копією відповіді Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 29.01.2024 № 475/0/225-24 на лист Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 15.01.2024 за № 51-104-222вих-24 з повідомленням про те, що в разі невжиття Харківською міською радою заходів щодо стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати, прокуратурою в інтересах держави в особі Харківської міської ради на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" буде подано відповідний позов до Господарського суду Харківської області.

У зазначеній відповіді Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив прокурору, що Харківською міською радою не вживались заходи позовного характеру стосовно стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005.

30.01.2024 за № 51-104-514вих-24 Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова направлено Харківському міському голові лист з повідомленням про прийняте рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради за позовом про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Таким чином, оскільки інтереси територіальної громади м. Харкова, а відтак і держави в цілому, залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, звернувся з відповідним позовом до суду.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що наведені в позові обставини надають прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, тому посилання відповідача на відсутність у прокурора права на звернення до суду у даній справі, є необґрунтованим.

Суд відхиляє як безпідставне посилання відповідача у відзиві на подання Харківською міською Радою до суду позову до ФОП Шопен Н.В. у справі № 922/4928/14 про повернення безпідставного набутого майна та стягнення 509711,13 грн, оскільки вказана справа має інший предмет спору та не стосується предмету та підстав у спірних правовідносинах по даній справі щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, у період з 01.01.2021 по 31.12.2021. Крім того, рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/4928/14 було ухвалене 15.01.2015, тобто за шість років до початку перебігу спірного періоду, який є предметом дослідження у справі, що розглядається - № 922/517/24.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 4 ПК України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас, згідно зі ст. 122-124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тобто, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Таким чином, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 361549425 від 11.01.2024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1640669663101 - нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , належить Шопен Н.В. (відповідачу) на праві приватної власності з 07.09.2018.

Отже, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Шопен Н.В. як власник цього майна стала фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій знаходиться цей об`єкт, тому саме з цієї дати у неї виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Харківської міської ради від 18.04.2018 № 1057/18 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано ФОП Шопен Н.В. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, орієнтовно 0,1000 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі "А-2" (цех, склад) по АДРЕСА_3 .

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що він виконав всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки, подав до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради повністю сформований пакет документів, проте, Харківською міською радою питання про надання земельної ділянки в оренду на сесію міської ради не винесено, проект землеустрою не затверджено, не спростовує факту відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку без затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки та без підписаного договору оренди землі, в якому закріплюється ставка орендної плати, визначена на підставі розрахунку орендної плати, що виконується уповноваженим структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, і має бути погоджений потенційним орендарем, суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1- 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 0,1000 га, з кадастровим номером - 6310138200:03:016:0005, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Северина Потоцького, 11, сформована, державну реєстрацію її здійснено 27.09.2019, що підтверджується наданим до позову витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2021 № НВ-0006248172021.

Враховуючи те, що земельна ділянка сформована 27.09.2019, саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період з 01.01.2021 по 31.12.2021 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи кошти за користування нею, що підтверджується наданим до позову Актом обстеження земельної ділянки від 03.01.2024, Тому відповідач - ФОП Шопаен Н.В. є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно. Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

В період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ФОП Шопен Н.В. належним чином не оформлювала речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачувала плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Розрахунок заявленої до стягнення з ФОП Шопен Н.В. плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 здійснено позивачем на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9900103452024 від 03.01.2024.

Втім, як вже зазначалося вище, зазначений Витяг був скасований постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на розгляді у Харківському окружному адміністративному суду перебувала адміністративна справа № 520/3172/24 за позовом Шопен Н.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про: визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо формування та видачі Витягів № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові; скасування Витягів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по АДРЕСА_3 ; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області видати Шопен Н.В. нові витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, розміром 0,10 га, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км, що характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки, який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей зазначеної земельної ділянки, в тому числі і тих, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 1557/0/45-19 від 07.11.2019, у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 № 114.

За результатами розгляду зазначеного позову рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 520/3172/24 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Шопен Н.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування витягів, зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 520/3172/24 скасовано. Прийнято нову постанову, якою:

- визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо формування та видачі витягів № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по вул. Северина Потоцького, 11, у м. Харкові;

- скасовано витяги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № НВ-9934328152023 від 20.12.2023, № НВ-9900103452024 від 03.01.2024 р. та № НВ 9916718032024 від 30.01.2024 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005 площею 0,10 га по вул. Северина Потоцького , 11, у м. Харкові;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Шопен Наталії Володимирівні нові витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310138200:03:016:0005, розміром 0,10 га, із застосуванням всіх показників, особливостей та властивостей зазначеної земельної ділянки, у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24 набрала законної сили та в касаційному порядку не переглядалась.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта - це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

В свою чергу, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 907/969/22, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Суд зауважує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У пунктах 59-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9900103452024 від 03.01.2024, на підставі якого був здійснений розрахунок заявленої до стягнення з ФОП Шопен Н.В. плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, був скасований постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24, яка набрала законної сили, суд дійшов висновку, що факт незаконності зазначеного Витягу є встановленим та не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

При цьому, ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (п. 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до п. 179 Порядку № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9900103452024 від 03.01.2024, на підставі якого був здійснений розрахунок заявленої до стягнення з ФОП Шопен Н.В. плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, був скасований постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24, яка набрала законної сили, суд дійшов висновку, що факт незаконності зазначеного Витягу є встановленим та не підлягає доказуванню.

Як вже зазначалось, розмір заявлених позовних вимог про стягнення з ФОП Шопен Н.В. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 базується на розмірі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, визначеної у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9900103452024 від 03.01.2024, який скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/3172/24.

Інших доказів на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11, з кадастровим номером 6310138200:03:016:0005, площею 0,1000 га, на якій знаходиться належне відповідачу - ФОП Шопен Н.В. на праві власності нерухоме майно - нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, ні прокурором, ні сторонами у справі до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, враховуючи, що в матеріалах відсутні, а прокурором, всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено суму, яку мав сплатити відповідач за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а тому підставі для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача - ФОП Шопен Н.В. на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 133586,06 грн відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 18.12.2024.

Суддя Н.А. Новікова