Рішення

від 05.12.2024 по справі 922/3087/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024м. ХарківСправа № 922/3087/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна", с. Копанки, Калуський р-н, Івано-Франківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків про стягнення 2 053 280,00 грн за участю представників:

позивача - Мазур У.П. (в режимі відеоконференції)

відповідача - Тітова І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (надалі - Позивач) звернувся 02 вересня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (надалі - Відповідач) загальної суми 2 053 280,00 грн (де: передоплата у розмірі 1 546 400,00 грн; штраф у розмірі 506 880,00 грн), а також суми судового збору 30 799,20 грн.

03 вересня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі №922/3087/24, де вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 03 жовтня 2024 року о 11:00. Ухвалою від 03.10.2024 повідомлено учасників справи, що відзив на позовну заяву (вх. №23737 від 20.09.2024) та відповідь на відзив (вх. №24181 від 25.08.2024) прийнято та долучено до матеріалів справи, а також про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 24 жовтня 2024 року о(б) 11:45 год.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21 листопада 2024 року о 11:45 про що постановлено ухвалою від 24 жовтня 2024 року. Ухвалою від 21.11.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 05 грудня 2024 року о(б) 12:30 год.

Представник Позивача у призначене на 05.12.2024 судове засідання позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Вважає, що з боку Позивача порушено положення Договору, що складання специфікації без погодження Відповідача. Також зазначає, що з боку Позивача було запропоновано змінити умови Договору, змінити товар та строки товару, шляхом здійснення перезарахування.

Надаючи пояснення представник Позивача погоджується з тим, що між сторонами були неодноразові переговори, велись телефонні розмови, проте з боку Відповідача жодної дії по поставці товару не відбулося, останній користувався чужими грошима не виконуючи умови договору. Сторони не дійшли згоди щодо укладання додаткової угоди та підписані останні не були, а навпаки неодноразово Позивачем вимагалося здійснити повернення коштів, посилаючись на: - лист за вих.№ 719 від 22.11.2023р. заявлено про повернення передоплати за товар в розмірі 5 068 800,00 грн; - лист за вих №775 від 15.12.2023р. в чергове заявлено про повернення здійсненої передоплати в розмірі 5 068 800,00 грн. в строк до 29.12.23р.; - вимогу за вих.№1475 від 07.08.2024р. про повернення передоплати в розмірі 1546400,00 грн. та підписання Акту звірки розрахунків станом на 07.08.2024р.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як встановлено судом, не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки № 28/23 (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність Покупця Товар для використання у його господарській діяльності, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити Товар (п. 2.1. Договору).

Згідно пункту 1.1.2. Договору, Товар це продукція сільськогосподарського призначення, в тому числі, насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин, добрива, інша продукція, яка поставляється Постачальником Покупцю по цьому Договору.

Партія Товару - частина Товару, асортимент та кількість якого визначена в окремій Специфікації (пункт 1.1.3. Договору).

Специфікація - додаток до цього Договору, в якому сторони погодили найменування, асортимент, ціну та кількість Товару, який може бути поставлений Постачальником (пункт 1.1.4. Договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору, Товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. На кожну окрему партію Товару сторони складають окрему специфікацію.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що ціна Товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору (сума Договору), визначається на підставі всіх специфікацій до цього Договору складених протягом терміну його дії.

Якщо сторони не погодять інших строків оплати, Покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому Товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару (пункт 4.3. Договору).

Сторони можуть погодити оплату Товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий на умовах Товарного кредиту. В такому випадку в ціну Товару включаються відсотки за користування грошовими коштами, розраховані за період з моменту поставки Товару до кінцевого строку здійснення Покупцем оплати. Строки оплати в такому випадку визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. Платежі по цьому Договору здійснюються в безготівковій формі (пункт 4.4. Договору).

Датою оплати Товару (датою платежу), згідно з пунктом 4.5. Договору, є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Пунктами 4.7, 4.8 Договору сторони погодили, що цей договір є підставою для здійснення платежів по ньому. Покупець зобов`язується при здійсненні розрахунків по цьому Договору зазначати в реквізитах платіжного документа призначення платежу номер та дату укладення цього Договору, а також найменування Товару, за який здійснюється оплата. В випадку недотримання Покупцем вимог вказаного пункту, Постачальник зараховує кошти на власний розсуд, в тому числі й в порядку, визначеному п. 4.9 цього Договору.

Виставлення рахунку є необов`язковим, але Покупець має право, в строки визначені для оплати Товару, запросити у Постачальника рахунок на оплату, а якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення Постачальником рахунку, оплата по якому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі Договору та /або специфікації до цього Договору в розмірі, визначеному згідно його умов. При здійсненні оплати на підставі рахунку, Покупець зобов`язується зазначати в реквізитах платіжного документа призначення платежу окрім реквізитів, визначених п. 4.7 цього Договору, зазначити номер та дату рахунку.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, якщо сторони не погодять іншого, Постачальник поставляє Товар по цьому Договору на умовах СPT, DAP або DDP згідно Інкотермс 2010. Застосування термінів Інкотермс в редакції 2010 року здійснюються в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Конкретні умови поставки (передачі у власність) продукції вказуються в специфікації.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що якщо сторони погодять поставку Товару транспортом Постачальника, Товар поставляється за місцезнаходженням Покупця зазначеним в цьому Договорі, якщо сторони не погодять інше місце поставки Товару.

Розділом 17 Договору сторони визначили реквізити та Місцезнаходженням, у тому числі Покупця, де зазначена юридична адреса: Івано-Франківська обл., Калуський р-н, село Копанки, вул. Лісова, будинок 1.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, датою поставки Товару є дата передачі Товару Покупцю.

Цей договір, відповідно до п. 12.1, набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі Договору, та діє до 01.01.2024, а в частині не виконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього Договору, до повного їх виконання сторонами. Закінчення дії Договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього Договору (пункт 12.2 Договору).

На підставі пункту 3.1. Договору ціна Товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін.

Так, на виконання п. 2.3. Договору сторонами було підписано Специфікацію №3 від 27.09.2023 (а.с. 20), де Постачальник (Відповідач) зобов`язується передати Покупцю (Позивачу) "Салетросан - 26N (S) 26 (13) у кількості 704 т. загальною сумою з ПДВ 12 672 000,00грн (сума ПДВ 2 112 000,00 грн) у строк не пізніше 14.11.2023 р.

На підставі виставленого Відповідачем рахунку №1769 від 27.09.2023 (а.с. 22), Позивачем за вищевказаною специфікацією було сплачено 40% передплати за поставку "Салетросан - 26N (S) 26 (13) (Товару) на загальну суму 5068800,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 29.09.2023 №21307 (а.с. 21).

В обумовлені строки, до 14.11.2023, поставка Товару не відбулась, проте від Постачальника (Відповідача) було подано лист від 21.11.2023, де останній повідомляє Покупця (Позивача) про неможливість поставки мінерального добрива Салетросан - 26N (S) 26 (13) - 704т, у зв`зяку з чим пропонує розглянути можливість замінити Салетросан - 26N (S) 26 (13) - 704т на Салетросан - 30 - 704т без зміни ціни за встановленим графіком.

Позивач у своєму листі вих. № 719 від 22.11.2023 не погодився на таку заміну пояснюючи тим, що вміст сірки у запропонованому для заміни добриві на 6% менший ніж у замовленому ТзОВ "Гудвелі Україниа", що не відповідає затвердженій технології вирощування сільськогосподарських культур. А також звернувся до Відповідача про повернення передплати за Товар - Салетросан - 26N (S) 26 (13) у розмірі 5068800,00грн. протягом 3(трьох) днів з моменту отримання цього листа.

З боку Відповідача здійснено звернення з листом від 14 грудня 2023 року до Позивача, в якому пропонував врегулювати питання та обрати, як дату повернення коштів до кінця 2023 року. (а.с. 25).

У відповідь на це 15 грудня 2023 року Позивач направив Відповідачу листа вих. № 775 від 15.12.2023 року, в якому просив повернути кошти до 29 грудня 2023 року Стосовно Додаткової угоди №1 від 24.11.2023 року, яка згадується в листі Позивача, то Відповідачем на електронну адресу Позивача був надісланий проект цієї додаткової угоди, не підписаний зі сторони Відповідача, Позивач її підписав та надіслав скан- копію на електронну адресу Відповідача. Відповідач не повернув Позивач підписану з його сторони Додаткову угоду №1 від 24.11.2023 року. Тому Позивач не долучає цю Додаткову угоду до цієї позовної заяви Після цього між сторонами були неодноразові переговори з метою досудового врегулювання спору.

Позивач зазначає, що з боку Відповідач здійснено часткове повернення грошової суми, так: 16 січня 2024 року - 1 068 800,00 грн.; 26 січня 2024 року - 1000000,00 грн; 09 лютого 2024 року - 1 000 000,00 грн.

17 квітня 2024 року Відповідач здійснив Позивачу поставку товару на суму 453600,00 грн. Проте з того часу жодної поставки товару чи повернення коштів більше не відбулось.

07 серпня 2024 року Позивач надіслав Відповідачу ще одну вимогу вих.№1475 від 07.08.2024 року з вимогою повернути затишок здійсненої передоплати у розмірі 1 546 400 гривень Відповідач жодним чином не відреагував на цю вимогу та кошти не повернув.

Неодноразові телефонні розмови з відповідачем щодо поставки товару чи повернення коштів не дати позитивного результату.

Станом на день подання цієї позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем по невиконаному зобов`язанню становить 1 546 400,00 грн.

Враховуючи невиконання з боку Відповідача своїх зобов`язань Позивач був вимушений звернутися до суду за своїм захистом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є Договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дослідивши зміст Договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України за Договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) Товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що в межах Договору між сторонами було підписано специфікацію, за умовами яких сторони погодили найменування Товару, одиницю виміру, кількість Товару, що постачається, ціну за одиницю Товару та його загальну вартість, а саме Специфікацію №3 від 27.09.2023, де Постачальник (Відповідач) зобов`язується передати Покупцю (Позивачу) "Салетросан - 26N (S) 26 (13) у кількості 704 т. загальною сумою з ПДВ 12 672 000,00грн (сума ПДВ 2112000,00 грн) у строк не пізніше 14.11.2023 р. (а.с. 20).

Суд зазначає, що в зазначеній специфікації було встановлено строк поставки, однак, відповідний Товар у визначені строки поставлено не було, проте 21.11.2023 Постачальником було направлено на адресу Покупця лист, яким пропонував замінити Товар (а.с. 23) та гарантійний лист від 14.12.2023 вих. № б/н (а.с.25), в якому було повідомлено про повернення грошових коштів кінець поточного року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з боку Постачальника в зазначені гарантійному листі строки Товар поставлено не було, як і не було повернуто суму невикористаної попередньої оплати.

Приймаючи до уваги те, що Відповідач не виконав свій обов`язок з поставки Товару та не повернув на користь Позивача невикористану передплату, суд вважає, що наявні всі правові підстави для стягнення з Відповідача невикористану попередню оплати у розмірі 1 546 400,00грн.

Крім зазначеного, згідно з умовами п. 9.12. Договору, у Відповідача виник обов`язок зі сплати Позивачу штрафу за порушення строку поставки Товару на більше ніж 5 (п`ять) календарних днів у розмірі 10 відсотків від вартості обумовленого товару, що складає 506 880,00 грн.

Оскільки Відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 655, 712 ЦК України, допущено порушення договірного зобов`язання з поставки Товару, тому вимоги Позивача про стягнення суми передоплати у розмірі 1 546 400,00 грн та штрафу за прострочення поставки у розмірі 506 880,00грн повністю обґрунтовані, що зумовлює наявність підстав для їх задоволення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61097; код ЄДРПОУ 37875888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (адреса: вул. Лісова, 1, с. Копанки, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77330, код ЄДРПОУ 32464900) загальну суму у розмірі 2 053 280,00 грн (де: передоплата у розмірі 1 546 400,00 грн; штраф у розмірі 506 880,00 грн), а також суми судового збору 30 799,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін