Рішення

від 17.12.2024 по справі 904/3762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 904/3762/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДГАЗ" (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, офіс 308Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК-ЛОГІСТІКС" (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Конєва, буд. 2) про стягнення коштів за участю представників :

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРДГАЗ" (далі - Позивач) 26.08.2024 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК-ЛОПСТІКС" (далі - Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь загальну суму заборгованості у розмірі 132 411,73 грн: сума заборгованості - 120 848,61 грн, пеня - 7818,35 грн, інфляційні нарахування - 2789,28 грн, 3% річних - 955,49 грн та витрати на судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обгрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №0808/2023 поставки паливно-мастильних матеріалів від 08.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК-ЛОПСТІКС" надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

20.09.2024 року матеріали вищеозначеної позовної заяви надійшли до Господарського суду Харківської області. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі призначено суддю Присяжнюк О.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3762/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 22 жовтня 2024 року о 10:30.

У підготовчому засіданні 22.10.2024 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.11.2024 на 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 грудня 2024 року о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 розгляд справи відкладено на 17 грудня 2024 року о 12:00.

У судове засідання, призначене на 17.12.2024 о 12:00, представник позивача не з`явився.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 17.12.2024 не направив.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 6. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Позивач ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 отримав шляхом доставлення копії ухвали до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Копія ухвали від 04.12.2024 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду неврученою з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

В силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №904/3762/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; учасники справи визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

За ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні 17.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРДГАЗ" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КБК-ЛОГІСТІКС» (далі - Відповідач, Покупець) 08.08.2023 укладено Договір № 0808/2023 поставки паливно-мастильних матеріалів (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Продавець зобов`язується продавати і відпускати Товар через мережу АГЗП «ВОСТОКГАЗ» по пластиковим смарт-карткам, що надають право на одержання Товару, а Покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущеного у такий спосіб Товару на умовах, передбачених даним договором.

Пункт 1.3 Договору визначає, що Товар - паливно-мастильні матеріали, які постачаються Продавцем, а саме: газ нафтовий скраплений, дизельне пальне, бензин.

Відповідно до п. 2.4 Договору Продавець зобов`язується передати у користування Покупця пластикові карти, а Покупець зобов`язується прийняти їх та оплатити загальну вартість отриманого Товару на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 4.2 Договору ціна на Товар встановлюється у національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ і зазначається у видаткових накладних. Ціна на Товар за цим Договором формується в момент його замовлення.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів у розмірі 100% вартості Товару, визначеній у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 4.9 Договору перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури. Датою отримання Покупцем рахунку-фактури є дата направлення рахунку-фактури на електронну пошту Покупця.

08.08.2023 Продавцем та Покупцем підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі пластикових смарт-карток до договору № 0808/2023 поставки паливно-мастильних матеріалів.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні, в яких відображено замовлення Покупця за Договором № 0808/2023, а саме:

- видаткова накладна №1036 від 19.02.2024, замовлення № 1544 від 19.02.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 1353,27 л. на суму 64 956,96 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №1089 від 26.02.2024, замовлення № 1691 від 26.02.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 1295,95 л. на суму 62 853,58 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №1552 від 29.02.2024, замовлення № 1889 від 29.02.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 1422,14 л. на суму 68 973,79 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №1692 від 11.03.2024, замовлення № 2124 від 11.03.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 1206,43 л. на суму 58 511,86 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №91 від 18.03.2024, замовлення № 118 від 18.03.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 950,06 л. на суму 46 552,94 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №1882 від 30.04.2024, замовлення № 1940 від 30.04.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 220 л. на суму 11 220,00 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №2004 від 13.05.2024, замовлення № 2147 від 13.05.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 850 л. на суму 42 925,00 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №2150 від 20.05.2024, замовлення № 2381 від 20.05.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 690 л. на суму 34 155,00 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №2354 від 27.05.2024, замовлення № 2669 від 27.05.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 444,42 л. на суму 21 998,79 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №2872 від 31.05.2024, замовлення № 2992 від 31.05.2024, товар - дизельне пальне Євро5-ВО у кількості 250 л. на суму 12 375,00 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати за поставлений товар у загальному розмірі 120 848,61 грн. Вказаний розмір заборгованості встановлено Актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2024, згідно з даними якого заборгованість відповідача виникла з наступних виставлених рахунків:

1. Рахунок на оплату по замовленню № 1940 від 30 квітня 2024 р. на суму 11220,00 грн (не сплачено 9394,82 грн). Рахунок на оплату замовлення направлено на електронну адресу відповідача 09.05.2024, що підтверджується витягом з електронної пошти позивача vostokgaz.dnepr@gmail.com. Строк оплати настав 11 травня 2024 р.;

2. Рахунок на оплату по замовленню № 2147 від 13 травня 2024 р. на суму 42 925,00 грн. Рахунок на оплату замовлення направлено на електронну адресу відповідача 15.05.2024, що підтверджується витягом з електронної пошти позивача vostokgaz.dnepr@gmail.com. Строк оплати настав 17 травня 2024 р.;

3. Рахунок на оплату по замовленню № 2381 від 20 травня 2024 р. на суму 34 155,00 грн. Рахунок на оплату замовлення направлено на електронну адресу відповідача 22.05.2024, що підтверджується витягом з електронної пошти позивача vostokgaz.dnepr@gmail.com. Строк оплати настав 24 травня 2024 р.;

4. Рахунок на оплату по замовленню № 2669 від 27 травня 2024 р. на суму 21 998,79 грн. Рахунок на оплату замовлення направлено на електронну адресу відповідача 29.05.2024, що підтверджується витягом з електронної пошти позивача vostokgaz.dnepr@gmail.com. Строк оплати настав 31 травня 2024 р.;

5. Рахунок на оплату по замовленню № 2992 від 31 травня 2024 р. на суму 12 375,00 грн. Рахунок на оплату замовлення направлено на електронну адресу відповідача 06.06.2024, що підтверджується витягом з електронної пошти позивача vostokgaz.dnepr@gmail.com. Строк оплати настав 08 червня 2024 р.

21.06.2024 позивачем на електронну пошту відповідача направлено досудову вимогу вих.№ 2106/2024 про сплату заборгованості за Договором № 0808/2023.

Отже, оскільки відповідачем зобов`язання з оплати товару за Договором № 0808/2023 поставки паливно-мастильних матеріалів виконані не були, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 120 848, 61 грн основної суми боргу.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 7818,35 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2789,28 грн та 3% річних у розмірі 955,49 грн.

Обставини щодо стягнення вказаної заборгованості та нарахувань інфляційних втрат, 3% річних та пені в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "НОРДГАЗ" до суду з позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, за умовами Договору розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури. Датою отримання Покупцем рахунку-фактури є дата направлення рахунку-фактури на електронну пошту Покупця.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних. Поставка товару за укладеним договором здійснювалась сторонами безперервно та систематично, зокрема, постачальник поставляв, а покупець приймав товар без будь-яких зауважень.

Видаткові накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень. При цьому суд зауважує, що в кожній видатковій накладній зазначався номер та дата договору - №0808/2023 від 08.08.2023..

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2024 за договором № 0808/2023 від 08.08.2023.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 120 848, 61 грн заборгованості за Договором № 0808/2023.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Пунктом 6.5 Договору визначено, що у разі неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань за даним договором перед Продавцем Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати такого Товару Покупцем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18)

Враховуючи вищевикладене, прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК-ЛОГІСТІКС» (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Конєва, буд. 2, код ЄДРПОУ 43718841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, офіс 308Б, код ЄДРПОУ 41174573, банківські реквізити: ІВAN НОМЕР_1 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК м. Київ, МФО 305299) заборгованість у розмірі 132 411,73 грн (сто тридцять дві тисячі чотириста одинадцять грн 73 коп.), з яких: сума заборгованості - 120 848, 61 грн, пеня - 7818,35 грн, інфляційні нарахування - 2789,28 грн, 3% річних - 955,49 грн, та судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, офіс 308Б, код ЄДРПОУ 41174573).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК-ЛОГІСТІКС» (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Конєва, буд. 2, код ЄДРПОУ 43718841).

Повне рішення складено "18" грудня 2024 р.

Суддя О.О. Присяжнюк