Постанова

від 04.12.2024 по справі 920/1330/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1330/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н. О. та представниці Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Панченко О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024

у справі № 920/1330/23

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

До Господарського суду Сумської області звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Боржник) із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у порядку вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою від 14.12.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/1330/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів Боржника, призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (далі - Керуючий реструктуризації).

18.12.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі № 920/1330/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Після оприлюднення відповідного оголошення до господарського суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника таких кредиторів: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»); Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»); Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).

Ухвалою від 29.01.2024 Господарський суд Сумської області, зокрема, задовольнив заяву та визнав вимоги АТ «ПУМБ» до Боржника у загальному розмірі 232 892,25 грн, які включено до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної КУзПБ, а саме: 228 047,45 грн (заборгованість по кредиту) - друга черга, 4 844,80 грн сплаченого судового збору - позачергово.

Попереднє засідання господарського суду відкладалось неодноразово відповідними ухвалами.

13.03.2024 Керуючий реструктуризацією подав до суду для приєднання до матеріалів справи проєкт плану реструктуризації станом на 12.03.2024.

Ухвалою попереднього засідання від 10.04.2024 Господарський суд Сумської області, зокрема:

- задовольнив заяву та визнав вимоги АТ «УкрСиббанк» до Боржника у загальному розмірі 128 078,94 грн, які ухвалив включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної КУзПБ;

- задовольнив заяву та визнав вимоги АТ «Сенс Банк» до Боржника у загальному розмірі 53 502,18 грн, які ухвалив включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної КУзПБ.

15.05.2024 АТ «УкрСиббанк» подало до місцевого господарського суду клопотання про закриття провадження у справі № 920/1330/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

21.05.2024 та 22.05.2024 до суду надійшли аналогічні клопотання АТ «Сенс Банк» та АТ "ПУМБ" відповідно.

У поданих клопотаннях кредитори просили закрити провадження у цій справі, покликаючись на недобросовісність Боржника та невідповідність проєкту плану реструктуризації боргів вимогам КУзПБ, позаяк такий [план] передбачає повне списання боргів Боржника.

Також кредитори зазначали, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

22.05.2024 відбулися збори кредиторів у справі №920/1330/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , на яких одноголосно було прийнято рішення про відхилення плану реструктуризації боргів Боржника та звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі статті 124, пункту 1 частини сьомої статті 123, частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

07.06.2024 відбулись повторні збори кредиторів, оформлені протоколом №2, на яких було ухвалено рішення про недоцільність їх проведення, оскільки Боржником було надано на збори той самий план реструктуризації боргів, який на попередніх зборах кредитори не схвалили та ухвалили рішення про звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

18.06.2024 Керуючий реструктуризацією подав до суду заперечення на клопотання АТ «УкрСиббанк» та АТ «Сенс Банк» про закриття провадження у справі.

26.06.2024 Керуючий реструктуризацією подав до суду заяву про визнання Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

АТ «ПУМБ» подало заперечення на заяву Керуючого реструктуризацією про визнання Боржника банкрутом, в яких просило відмовити у задоволенні такої заяви. Окремо АТ «ПУМБ» вказувало на те, що Керуючим реструктуризацією подано відповідну заяву поза межами своїх повноважень, оскільки зборами кредиторів було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі.

АТ «УкрСиббанк» також подало до суду заперечення на заяву Керуючого реструктуризацією про визнання Боржника банкрутом, в яких кредитор заперечив проти такої заяви та вказав на те, що зборами кредиторів одноголосно прийнято рішення про відхилення плану реструктуризації боргів Боржника та звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою від 25.07.2024 у справі № 920/1330/23 Господарський суд Сумської області:

- відмовив у задоволенні клопотань АТ «УкрСиббанк», АТ «Сенс Банк» та АТ "ПУМБ" про закриття провадження у справі ;

- задовольнив заяву Керуючого реструктуризації про визнання Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника у цій справі;

- припинив процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження Керуючого реструктуризацією;

- визнав Боржника банкрутом та ввів процедуру погашення боргів, призначив арбітражного керуючого Белінську Н. О. керуючим реалізацією майна Боржника;

- зобов`язав керуючого реалізацією у встановленому законом порядку здійснити процедуру погашення боргів Боржника, надати господарському суду звіт про виконану роботу.

Постанову суд першої інстанції мотивував відсутністю підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність згідно вимог частини сьомої статті 123 КУзПБ, оскільки:

- матеріалами справи підтверджується факт надання Боржником виправлених декларацій, які містять повні відомості;

- аргументи кредиторів про необґрунтованість доводів Боржника щодо підстав та причин його неплатоспроможності є недоречними, позаяк обставини, які спричинили неплатоспроможність Боржника, зазначені останнім у поданій до суду заяві про порушення провадження у справі про неплатоспроможність, а також у плані реструктуризації боргів;

- вимога щодо зазначення у плані реструктуризації джерела доходів, за рахунок яких Боржник планує здійснювати щомісячне погашення вимог кредиторів, не встановлена імперативними нормами КУзПБ, а, отже, відсутність даної інформації не може свідчити про недобросовісність Боржника або ухилення від виконання обов`язків, оскільки це є певним зобов`язанням Боржника на майбутній період.

Також місцевий господарський суд, урахувавши, що:

- матеріалами справи не спростовується нездатність Боржника погасити грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування процедури погашення боргів; -кредиторами не доведена недобросовісність дій Боржника;

- зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів Боржника;

- процедура реструктуризація боргів боржника має строковий характер, -

виснував про необхідність задоволення заяви Керуючого реструктуризації та визнання Боржника банкрутом.

Не погодившись із означеною постановою суду першої інстанції, АТ «УкрСиббанк» оскаржило її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 25.09.2024 Північний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк», скасував постанову Господарського суду Сумської області від 25.07.2024 у справі № 920/1330/23 та прийняв нове судове рішення, яким закрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не погодився з позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

У цьому зв`язку апеляційний суд врахував невідповідність умов поданого Боржником плану реструктуризації боргів вимогам законодавства, оскільки цей план вказує на ознаки ухилення Боржника від виконання зобов`язань, адже фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредиторами, як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості, та свідчить про зловживання Боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ та прийняття у межах дискреційних повноважень суду рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, у тому числі внаслідок його недобросовісної поведінки у цій справі про неплатоспроможність.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Боржник (далі також скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у цій справі та залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 25.07.2024 про визнання ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів.

Підставою касаційного оскарження Боржник зазначає обставини, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у такому:

- застосуванні судом апеляційної інстанції норми пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20;

- застосуванні апеляційним судом норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 22.08.2023 у справі № 903/160/22 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20;

- неврахуванні судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.10.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, щодо надмірного формалізму при розгляді справ;

- судом апеляційної інстанції помилково застосовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, а саме застосовано формальний підхід підрахунку строків, встановлених приписами частини першої статті 130 КзПБ та не встановлено всіх обставин справи, які об`єктивно вплинули на підстави не подання до суду у встановленні законодавством строки погодженого з Боржником та схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

У контексті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник, серед іншого, стверджує про таке:

- із оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається на якій із вичерпного переліку підстав передбачених у частині сьомій статті 123 КУзПБ суд закрив провадження;

- апеляційним судом не враховано, що: поведінка боржника є відкритою, зрозумілою, чесною щодо кредиторів, своєчасною та добросовісною, містить ознаки сприяння до встановлення усіх обставин, що необхідні під час розгляду справи про неплатоспроможність; Боржником відображено відомості про всі власні доходи, а запропоновані до сплати суми були визначені, виходячи з розміру реально отримуваних доходів; доказів приховання доходів Боржником матеріали справи не містять, і кредиторами таких не подано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Кредитор АТ "ПУМБ" подав відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції 23 - залишити без змін.

Кредитор АТ «УкрСиббанк» подав відзив, у якому просив закрити касаційне провадження провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а в разі відхилення такого клопотання - касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 920/1330/23 - залишити без змін.

Касаційне провадження

24.10.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Боржника.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/1330/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В. В., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024.

Ухвалою від 11.11.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 920/1330/23; призначив касаційну скаргу до розгляду на 04.12.2024 о 11:00 год.

Судове засідання 04.12.2024 відбулось за участю Керуючого реструктуризацією та представниці АТ «ПУМБ», які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників судового процесу.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного дослідження є правомірність закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі вимог частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд більш жорстко обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю процедур банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27.06.2023 у справі № 903/491/22, від 16.08.2023 у справі № 904/794/14.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи визначено Книгою четвертою КУзПБ.

Частиною другою статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Погашення боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

При цьому інститут неплатоспроможності фізичних осіб розрахований на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність, тому суд повинен вчиняти виважені, послідовні та обґрунтовані процесуальні дії в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою КУзПБ.

Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Поряд з цим, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 цього Кодексу свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

При цьому очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях / бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях / бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ кореспондуються з частиною першою статті 130 цього Кодексу, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Логічне та філологічне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них у цій справі.

У цій справі, що розглядається суд першої інстанції постановою від 25.07.2024 відмовив у задоволенні клопотань кредиторів (АТ «УкрСиббанк», АТ «Сенс Банк» та АТ «ПУМБ») про закриття провадження у справі, задовольнив заяву Керуючого реструктуризації та визнав Боржника банкрутом.

У своїх висновках місцевий господарський суд керувався відсутністю підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність згідно вимог частини сьомої статті 123 КУзПБ, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання Боржником виправлених декларацій, які містять повні відомості, а вимога щодо зазначення у плані реструктуризації джерела доходів, за рахунок яких Боржник планує здійснювати щомісячне погашення вимог кредиторів, не встановлена імперативними нормами КУзПБ.

За таких обставин, висновок про наявність підстав для переходу до процедури погашення боргів суд першої інстанції мотивував нездатністю Боржника погасити грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування такої процедури, та несхваленням зборами кредиторів плану реструктуризації боргів Боржника у визначений КУзПБ строк.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду від 25.07.2024, суд апеляційної інстанції керувався тим, що несхвалення зборами кредиторів плану реструктуризації боргів Боржника зумовлене саме недобросовісною поведінкою Боржника на стадії подачі плану реструктуризації і затвердження його умов.

У цьому зв`язку на підставі встановлених обставин апеляційним господарським судом зроблено такі висновки:

- позиція кредиторів щодо несхвалення плану реструктуризації боргів Боржника ґрунтується на незгоді з передбаченим прощенням 100 % кредиторської заборгованості Боржника та є зрозумілою, адже, надмірний утиск інтересів кредиторів не може в кінцевому випадку зводитися до порушення їх прав та інтересів в частині максимального задоволення визнаних судом грошових вимог до Боржника шляхом справедливої реструктуризації заборгованості;

- будучи працездатною особою, Боржник не зазначив у плані можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу або доходу взагалі, або реалізації належної йому на праві власності земельної ділянки та, як наслідок, забезпечення погашення заборгованості перед кредиторами на умовах реструктуризації;

- ураховуючи обставини щодо відсутності у Боржника дієвого прагнення до компромісу з кредиторами, пропозицію щодо повного списання заборгованості як на перших, так і на других зборах кредиторів, суд розцінив як намагання створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів;

- відсутність доказів реального прагнення до працевлаштування та отримання доходів з боку Божника, свідчить про недобросовісне використання останнім судових процедур неплатоспроможності з метою списання наявної заборгованості за рахунок надмірного утиску інтересів кредиторів;

- визначені у плані умови не можуть свідчити про реальні та беззаперечні наміри Боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації шляхом подання до суду виконуваного плану реструктуризації, в якому були б враховані інтереси як Боржника, так і кредиторів, та який би був спрямований на реальне погашення заборгованості перед кредиторами, а не її фактично повне списання / прощення.

Зважаючи на наведені вище мотиви та встановлені судом апеляційної інстанції обставини цієї справи, Верховний Суд вважає цілком обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що несхвалення зборами кредиторів плану реструктуризації боргів Боржника у визначений нормами КУзПБ строк спричинене саме недобросовісною поведінкою Боржника на відповідній стадії провадження у справі про неплатоспроможність.

Доводи касаційної скарги Боржника наведеного не спростовують, як і висновку апеляційного суду про те, що поданий Боржником (як працездатною особою) план реструктуризації боргів вказує на ознаки ухилення останнім від виконання зобов`язань, адже фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредиторами, як то передбачено нормами статті 124 КУзПБ, а фактичне списання заборгованості, та свідчить про ігнорування Боржником мети і завдань процедури

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ та прийняття у межах дискреційних повноважень суду рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника внаслідок його недобросовісної поведінки у цій справі про неплатоспроможність, яка й зумовила несхвалення кредиторами плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі.

Верховний Суд акцентує, що зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для закриття провадження у справі у відповідності до вимог частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (що узгоджується з наведеними вище висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .

Наведеним спростовуються безпідставні доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з тих, підстав, що із оскаржуваної постанови цього суду не вбачається, на якій із вичерпного переліку передбачених у частині сьомій статті 123 КУзПБ підстав суд закрив провадження.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 частини сьомої статті 123 та частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (постанови від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 та від 22.08.2023 у справі № 903/160/22), адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим апеляційним судом правозастосуванням.

Інші аргументи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції застосовано формальний підхід підрахунку строків, встановлених приписами частини першої статті 130 КУзПБ та не встановлено всіх обставин справи, які об`єктивно вплинули на підстави не подання до суду у встановленні законодавством строки погодженого з Боржником та схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, спростовується змістом оскаржуваної постанови.

Більш того, такі доводи скаржника щодо порушення процесуальних норм в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи (щодо добросовісної поведінки Боржника) не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.10.2018 у справі №826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Викладене вище у сукупності свідчить, що оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Боржника та необхідність залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 920/1330/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. В. Білоус

С. В. Жуков