Постанова

від 10.12.2024 по справі 922/741/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/741/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Карнарук А. В.,

відповідача - Павлуненко К. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс-1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (судді: Россолов В. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс-1"

до Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 4 093 174,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2024 року Приватне підприємство "Трак-Шина-Сервіс-1" (далі - ПП "Трак-Шина-Сервіс-1") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" (далі - ПП "Трак-Шина-Сервіс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про стягнення з відповідача 4 093 174,21 грн, а саме: основного боргу в сумі 2 922 028,13 грн, 3% річних у сумі 190 172,64 грн та збитків від інфляції у сумі 980 973,44 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу від 29.12.2021 щодо здійснення своєчасної оплати за придбані нежитлову будівлю та земельну ділянку.

1.2. ПП "Трак-Шина-Сервіс" у відзиві на позовну заяву просило закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору, вказуючи на те, що відповідач підтверджує укладання договору купівлі-продажу від 29.12.2021 та виникнення заборгованості за цим договором, але у зв`язку з передачею права вимоги боргу за договором засновнику позивача, відповідач не має боргу перед позивачем, а предмет спору відсутній.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2024 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ПП "Трак-Шина-Сервіс" на користь ПП "Трак-Шина-Сервіс-1" 2 922 028,13 грн основного боргу, 190 172,64 грн - 3% річних, 980 973,44 грн збитків від інфляції та 61 397,61 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, установивши обставини нездійснення відповідачем оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 190 172,64 грн 3% річних та 980 973,44 грн збитків від інфляції, відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. У решті рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції установив, що правила ведення ділового обороту у сфері купівлі-продажу передбачають, що продавець зобов`язаний вжити всіх необхідних дій для забезпечення своєчасного отримання коштів від покупця. Це означає, що продавець повинен надати покупцеві чіткі інструкції щодо способу оплати, включаючи реквізити банківського рахунку або інші необхідні дані для здійснення платежу.

Договір купівлі-продажу, укладений між сторонами 29.12.2021, не містив чітких положень щодо способу оплати та банківських реквізитів для її здійснення. Це створило ситуацію, за якої відповідач, прийнявши майно у власність, не мав достатньої інформації для належного виконання свого зобов`язання щодо оплати. Відсутність необхідних реквізитів фактично унеможливила своєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем.

З огляду на це, дії відповідача не можуть бути визнані недобросовісними, оскільки він не мав реальної можливості виконати свої обов`язки вчасно у зв`язку з відсутністю чіткої регламентації в договорі способу виконання платіжного зобов`язання. Водночас саме позивач, керуючись вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, мав забезпечити відповідача всією необхідною інформацією для здійснення оплати в належний строк.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, ПП "Трак-Шина-Сервіс-1" у касаційній скарзі просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3%, інфляційних втрат та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та застосування судом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 наведено висновки про те, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Також Верховний Суд у справі № 915/641/19 вказав на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 року у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 року у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 року у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 року у справі № 915/400/18.

Скаржник зазначає, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, законодавець, передбачивши у Цивільному кодексі України принципи справедливості, добросовісності та розумності, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначено, зокрема, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Отже, згідно з позицією Верховного Суду, добросовісністю визнається обов`язок сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Судом апеляційної інстанції було встановлено обов`язок відповідача щодо здійснення оплати вартості за передані позивачем будівлю та земельну ділянку за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2021, а саме з дати отримання відповідачем відповідного майна.

Проте незважаючи на те, що починаючи з дати отримання майна (29.12.2021) до дати ухвалення постанови судом апеляційної інстанції (16.09.2024), тобто протягом 2 років та 9 місяців відповідач не вжив жодного заходу щодо належного виконання обов`язку зі сплати позивачу вартості отриманого майна, суд апеляційної інстанції всупереч наведеним висновкам Верховного Суду дійшов неправомірного висновку, що дії відповідача не можуть бути визнані недобросовісними.

Скаржник акцентує увагу на тому, що добросовісно повинен діяти не тільки кредитор (позивач, продавець), але і боржник (відповідач, покупець), що повністю відповідає положенням частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Трак-Шина-Сервіс", заперечуючи проти її задоволення, вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 29.12.2021 між ПП "Трак-Шина-Сервіс-1" (продавець) та ПП "Трак-Шина-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність будівлі (адміністративна будівля з магазином літ. "А" загальною площею 521,5 м2, господарча будівля літ. "Б" площею 136,9 м2), загальною площею 658,4 м2, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Полтавський, 138А та земельну ділянку площею 0,084 га, кадастровий номер 5310436100:05:001:0254 (далі - нерухоме майно; спірне майно).

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що продаж будівель здійснюється за ціною 2 472 800,13 грн, земельної ділянки за ціною 449 228,00 грн.

Згідно з пунктом 6.7 договору право власності на майно виникає у відповідача після нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір купівлі-продажу від 29.12.2021 посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 1983.

29.12.2021 право власності на будівлі та земельну ділянку зареєстровано за ПП "Трак-Шина-Сервіс", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 367432052 від 26.02.2024 та № 367432133 від 26.02.2024).

29.12.2021 між сторонами складено акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно (будівлі та земельну ділянку).

Також суди установили, що 22.02.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 2 922 028,13 грн, визначивши реквізити для оплати, яка повернута позивачу засобами поштового зв`язку з відміткою - "закінчення встановленого терміну зберігання".

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "Трак-Шина-Сервіс-1" про стягнення з ПП "Трак-Шина-Сервіс" заборгованості за договором купівлі-продажу, 3% річних та інфляційні втрати.

4.4. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.5. Суд апеляційної інстанції установив, що позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 29.12.2021 та фактом реєстрації права власності на відповідне майно за відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язок відповідача оплатити вартість переданого йому позивачем майна виник в силу закону відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України з моменту отримання ним відповідного майна.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у договорі купівлі-продажу від 29.12.2021 відсутній чітко встановлений порядок розрахунків між сторонами, що створює невизначеність у відносинах щодо моменту виникнення обов`язку оплати. Договір не містить конкретних положень щодо дати настання обов`язку з оплати, не врегульовує порядок дій, які сторони повинні вчинити для здійснення платежу, а також у договорі відсутні вказівки на спосіб оплати і не зазначено реквізити банківських рахунків сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язок оплати має кореспондуватися з можливістю здійснення такої оплати, що залежить від належних дій з боку позивача та дійшов висновку про те, що дотримання правил ділового обороту вимагає, щоб продавець завчасно повідомив покупця про спосіб оплати, що забезпечить можливість належного та своєчасного виконання зобов`язань. Відсутність цих дій з боку продавця призводить до того, що покупець не може бути визнаний винним у простроченні виконання грошового зобов`язання, оскільки виконання такого зобов`язання напряму залежить від надання інформації продавцем.

4.6. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, на неврахування якої судом апеляційної інстанції вказує скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що обов`язок покупця оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) та не залежить від факту виставлення рахунку на оплату вартості здійсненої поставки товару.

У пунктах 18.5., 18.6. вказаної постанови Верховного Суду зазначено таке:

"18.5. Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку".

18.6. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі".

4.7. Виходячи з положень чинного законодавства, зокрема, статті 692 Цивільного кодексу України, обов`язок покупця сплатити визначену у договорі купівлі-продажу вартість майна (послуги) виникає з моменту прийняття товару в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

4.8. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 612 зазначеного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено вину як підставу відповідальності за порушення зобов`язання та у частині 1 вказаної норми передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

4.9. Ураховуючи вказані норми законодавства, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки договір купівлі-продажу від 29.12.2021 не містив чітких положень щодо способу оплати та банківських реквізитів для її здійснення, що унеможливило своєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, то дії відповідача не можуть бути визнані недобросовісними, у той час як саме позивач мав забезпечити відповідача всією необхідною інформацією для здійснення оплати в належний строк.

4.10. Ураховуючи викладене та правовий висновок, викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 щодо застосування статті 692 Цивільного кодексу України, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід скасувати, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову - залишити без змін.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Ураховуючи викладене, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З урахування положень статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України та наявності підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ПП Трак-Шина-Сервіс" на користь ПП "Трак-Шина-Сервіс-1".

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс-1" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 922/741/24 скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2024 залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс-1" судовий збір, сплачений за подання касаційно скарги, у сумі 28 107,51 грн. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак