Рішення

від 16.12.2024 по справі 317/4672/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/4672/24

Провадження № 2/317/1271/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у заочному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з неї на утримання дитини аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що він з відповідачем ОСОБА_2 проживали разом з без реєстрації шлюбу з 2009 р. по 2020 р. від вказаних відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є позивач - ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 - відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 . На початку 2020 р. стосунки між сторонами були розірвані і вони стали проживати окремо, за різними адресами. Причиною розірвання стосунків стала аморальна поведінка відповідача ОСОБА_2 , її спосіб життя, зловживання алкоголем. Відразу після розірвання стосунків, у 2020 році ОСОБА_2 виїхала до Польщі, де проживає і до теперішнього часу. Їх спільний син ОСОБА_4 , якому на той час виповнилось 7 років, залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 , з яким проживає і дотепер. У зв`язку з веденням в Україні військового стану, позивач був мобілізований до ЗСУ - 01.03.2022 р. Дитина залишилась проживати разом з батьком позивача - ОСОБА_5 . В березні 2022 р. , без відома позивача сина ОСОБА_4 було вивезено родичкою до Польщі і він був переданий відповідачу ОСОБА_2 13.06.2022 р. позивач був мобілізований із ЗСУ у зв`язку з доглядом за батьком, який має інвалідність ІІ групи. Після повернення позивача додому йому зателефонував син ОСОБА_4 з проханням забрати його, так як мати за ним не доглядала, не приділяла йому належної уваги, не забезпечувала його нормальним побутом, харчуванням, тощо. На вказану обставину відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, а навпаки попросила забрати сина, пояснюючи тим, що він їй заважає, так як в неї нова родина. В липні 2023 р. позивач виїхав за сином і повернув його додому. З цього моменту і до теперішнього часу мати дитини - ОСОБА_2 жодного разу не зателефонувала синові, не спілкувалась з ним, вихованням та утриманням сина не займалася, матеріальну допомогу дитині не надавала, не цікавилась його життям, не відвідувала сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не готує до самостійного життя, не цікавиться станом дитини, особистим та шкільним життям дитини, його успіхами та потребами. Відповідач відмовляється приймати участь у житті дитини, що свідчить про те, що ОСОБА_2 самоусунулась від виконання материнських обов`язків. З 2020 р і до теперішнього часу всі питання щодо виховання, розвитку, навчання, утримання, лікування дитини вирішуються батьком ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку матері дитини - ОСОБА_2 . Дитина знаходиться на повному утриманні батька, який постійно відвідує школу, лікарів. Для розвитку сина позивач прикладає всі свої зусилля та можливості. Відтак, відповідач ОСОБА_2 свідомо ігнорує виконання своїх обов`язків відносно сина ОСОБА_4 тривалий час, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 , як матір малолітньої дитини матеріальної допомоги на утримання сина не надає, самоусунулась від виховання та утримання сина, позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, оскільки весь тягар, щодо утримання сина та його забезпечення всім необхідним позивач вимушений нести самостійно.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представником позивача - адвокатом Лічман І.І. до початку судового засідання подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. На задоволенні позовних вимог наполягає (а.с.63).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засівання не прибула за невідомою суду причиною. Про місце, день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою її реєстрації засобами поштового зв`язку (а.с.42). Крім того, про розгляд судом вказаної цивільної справи відповідача було повідомлено у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.38,46,59). Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Представником третьої особи виконавчого комітету Біленьківської сільської ради подано заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити (а.с.54)

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, сама дитина, яка досягла 14 років.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків, як позбавлення батьківських прав.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх або неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення дітей до батьків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла 18 років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення від виконання обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних, інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм маралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали разом без реєстрації шлюбу з 2009 р. по 2020 р., про що зазначено позивачем в позові. Від вказаних відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є позивач - ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 - відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.02.2013 р. Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).

Як на підставу звернення до суду з відповідним позовом позивач посилається на те, що на початку 2020 р. стосунки між сторонами були розірвані і вони стали проживати окремо, за різними адресами. Причиною розірвання стосунків стала аморальна поведінка відповідача ОСОБА_2 , її спосіб життя, зловживання алкоголем.

Відразу після розірвання стосунків, у 2020 році ОСОБА_2 виїхала до Польщі, де проживає і до теперішнього часу. Їх спільний син ОСОБА_4 , якому на той час виповнилось 7 років, залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 , з яким проживає і дотепер.

У зв`язку з веденням в Україні військового стану, позивач був мобілізований до ЗСУ -01.03.2022 р. Дитина залишилась проживати разом з батьком позивача - ОСОБА_5 . В березні 2022 р., без відома позивача сина ОСОБА_4 було вивезено родичкою до Польщі і він був переданий відповідачу ОСОБА_2 13.06.2022 р. позивач був мобілізований із ЗСУ у зв`язку з доглядом за батьком, який має інвалідність ІІ групи. Після повернення позивача додому йому зателефонував син ОСОБА_4 з проханням забрати його, так як мати за ним не доглядала, не приділяла йому належної уваги, не забезпечувала його нормальним побутом, харчуванням, тощо. Як зазначено позивачем в позові, відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, а навпаки попросила забрати сина, пояснюючи тим, що він їй заважає, так як в неї нова родина.

В липні 2023 р. позивач ОСОБА_1 виїхав за сином і повернув його додому. З цього моменту і до теперішнього часу мати дитини - ОСОБА_2 жодного разу не зателефонувала синові, не спілкувалась з ним, вихованням та утриманням сина не займалася, матеріальну допомогу дитині не надавала, не цікавилась його життям, не відвідувала сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не готує до самостійного життя, не цікавиться станом дитини, особистим та шкільним життям дитини, його успіхами та потребами.

Відповідач ОСОБА_2 , як матір дитини, самоусунулась від виконання материнських обов`язків. З 2020 р і до теперішнього часу всі питання щодо виховання, розвитку, навчання, утримання, лікування дитини вирішуються батьком ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку матері дитини - ОСОБА_2 .

Дитина знаходиться на повному утриманні батька, який постійно відвідує школу, лікарів. Для розвитку сина позивач прикладає всі свої зусилля та можливості. Відтак, відповідач ОСОБА_2 свідомо ігнорує виконання своїх обов`язків відносно сина ОСОБА_4 тривалий час.

На підставі досліджених судом письмових доказів встановлено, що протягом тривалого часу, зокрема, щонайменше з 2020 року, відповідач ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною, ухиляється від будь-якої участі у її вихованні, не тільки не вживає заходів для утримання, лікування, навчання, організації побуту та дозвілля дитини, але й взагалі не цікавиться її життям, не спілкується з дитиною.

З акту обстеження проживання сім`ї ОСОБА_1 , проведеною Службою у справах дітей Виконавчого комітету Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 29.07.2024 р., вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитину створено всі необхідні умови: окрема спальна кімната, облаштоване місце для навчання, одяг та взуття за сезоном (а.с.11).

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 0990/00201 від 22.015.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.12).

Згідно характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобувача освіти 4-А класу Біленьківського ліцею «Лідер» Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, слідує, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем навчання, зокрема зауважено, що за весь час навчання у Біленьківському ліцеї «Лідер» хлопчиком опікується батько ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до Витягу від 18.11.2024 №49 з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, комісія вирішила визнати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51-53).

Висновком Виконавчого комітету Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №19-01-14/416 від 18.11.2024 р., відповідно до витягу від 18.11.2024 №49 з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Виконавчий комітет Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування, дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.48-50).

Суд вважає такий висновок Виконавчого комітету, як органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини. Таким чином, надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись її вихованням.

Такий висновок суду підтверджує і процесуальна поведінка відповідача протягом всього часу розгляду справи. Зокрема, в жодне із судових засідань відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, не заявляла клопотань про відкладення чи перенесення судового розгляду, не надала відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи пояснень з приводу ухилення від виховання сина, не навела будь-яких аргументів, які б засвідчили наявність поважних причин її поведінки.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не приділяє належної уваги догляду та розвитку своєї дитини, не турбується про її життя та здоров`я, фізичний та духовний розвиток, не створює необхідних умов для життя та розвитку, не виховує дитину у дусі поваги до Батьківщини, держави та суспільства, не забезпечує продуктами харчування, одягом та взуттям відповідно до сезону, не надає коштів на утримання дитини, практично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків за відсутності будь-яких перешкод для їх виконання.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 вихованням та утриманням своєї неповнолітньої дитини не займається, свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, її матеріальному утриманню, у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо її дитини, що сприятиме захисту як найкращих інтересів дитини.

Суд вважає за доцільне, роз`яснити ОСОБА_2 , положення ст. 169 Сімейного Кодексу України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, серед іншого, суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В даному випадку норми закону передбачають обов`язковість батьків утримувати своїх дітей.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку дитину не утримує, кошти на її утримання не надає.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача у розмірі, визначеному позивачем, є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за цю вимогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 141, 150, 155, 157, 164-166, 180-182 СК України, ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову - 02.09.2024 р. і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка