Рішення

від 19.12.2024 по справі 336/3667/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/3667/24

Провадження №: 2/336/1992/2024

19.12.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Косяк Н.В.. яка діє на підставі Договору №07/23 про надання правової допомоги від 14.02.2023. Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 серії АІ №1585095, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9632/10 від 18.12.2020, звернулася до суду з вказаною позовною, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 48591,60 гривня, яка виникла станом на 17.12.2021 за кредитним договором №2023627331 від 21.04.2019, укладеним між відповідачкою та АТ «ОТП БАНК», а також судові витрати: судовий збір у сумі 3028,00 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 16.12.2021 та 17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та позивачем укладено договори факторингу, відповідно до умов яких позивач набув право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 48591,60 гривня. Таким чином, до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором №2023627331, уколеним між відповідачкою та банком. ОСОБА_1 після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК«Аваліст», ні на рахунки попереднього кредитора, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.04.2024 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачкою відзив на позов не подано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що з метою сплати вартості товару, придбаного в у ТОВ «Комфі Трейд», ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «ОТП Банк», з яким 21.04.2019 уклала Кредитний договір №2023627331.

Відповідно до умов вказаного договору, розмір кредиту склав 15264,00 гривні (п.1.1.) на придбання товару у Продавця, яким є ТОВ «Комфі Трейд» та сплатою: 0,00 гривень - комісійної винагороди за видачу кредиту; 350,00 гривень на сплату додаткових послуг банка, а саме: «СМС+Довідка»; датою остаточного повернення кредитних коштів 24.04.2021; 0,% від суми кредиту комісії з управління кредитом; 700,00 гривень предоплати.

Відповідно до п.1.2 Договору, протягом дії Кредитного договору дня розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процента ставка у розмірі 0.01% річних.

Відповідно до п.1.3. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних Платежів на Рахунок погашення Боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку № 1 до Кредитного договору. Застереження: Якщо дата повернення Кредиту та нарахованих процентів припадає на не Банківський день. Платежі здійснюються Позичальником в Банківський день, наступний за таким не Банківським днем.

Відповідно до п.1.4 Договору, Датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору.

Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця на придбання Товару. У разі отримання Кредиту також і на оплату Послуг у Продавця та/або на оплату Комісійної винагороди за видачу Кредиту. Кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини Кредиту на поточний рахунок Продавця Послуг та/або утримання Банком Комісійної винагороди за видачу Кредиту.

Відповідно до п.1.5. Договору, підписанням Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Позичальника перед укладенням Кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття об ґрунтованого рішення щодо укладення Кредитного договору; 3) Позичальник отримав Кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до Кредитного договору (зокрема, але не виключно, Графік Платежів з Розрахунком загальної вартості Кредиту); 4) з Правилами кредитування, зокрема з положеннями щодо відповідальності Позичальника, та Тарифами Банку, які є невід`ємною частиною Кредитного договору та які розміщені на Офіційному сайті Банку www.otpbank.com.ua, у розділі «Кредитування», ознайомлений і згоден, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; примірники Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов`язані із видачею Кредиту отримав у повному обсязі. Зауваження щодо якості та обсягу Послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати Комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні.

Крім того, 21.04.2019 відповідачкою було підписано ЗаявуАнкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2023627331_CARD (п.2 Договору), відповідно до якої попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява, та які розміщені на Офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.coin.ua, відповідачка заявила, що бажає оформити кредитну картку типу MC GOLD, валюта рахунку гривня, номер карткового рахунку № НОМЕР_1 без підключення послуги СМС-інформування.

Відповідно до вказаної Заяви-анкети, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є від`ємною частиною та додатком до Договору, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% (п`ять відсотків) в місяць, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листу.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (по тексту Заяви-анкети - Договір) та Правил користування карткою (надані - Правила), Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

Шляхом підписання Заяви-анкети, відповідачка підтвердила, що: 1) Банк надав Клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Клієнта перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком. Тарифами Банку, що розміщені на Офіційному сайті Банку, ознайомлена і згодна, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримала свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення Кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами.

Заява-анкета є невідємною частиною Договору про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТP Smart та Правил надання послуг дистанційного обслуговування засобами Системи OTP Smart, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку.

Шляхом підписання Заяви-анкети відповідачка підтвердила, що особисто отримала свій примірник Заяви-анкети, з умовами Договору та Правил, Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку у розділі, ознайомлена, приймає та погоджується з їх положеннями.

Також, 21.04.2019 ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування, аналогічні тим, що зазначені у Кредитному договорі №2023627331 та Заяві-анкеті.(а.с.7)

Згідно з даними паспорту споживчого кредиту (інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 21.04.2019, підписаного відповідачкою, визначені основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 15614,00 грн.; строк кредитування 24 місяці (кредит), 36 місяців з правом пролонгації (кредитна лінія); мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб надання кредиту безготівково, шляхом перерахування коштів на придбання товару у строк, визначений кредитним договором; процентна ставка відсотків річних 0,01 % річних; Тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом 351,63 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 15615,63 грн. У розділі 7 паспорту вказано дату надання інформації «21.11.2019», ця інформація зберігає чинність та є актуальною до «21.04.2019» (за винятком випадків, коли протягом вказаного періоду будуть змінені умови кредитування.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №2023627331 від 21.04.2019 АТ «ОТП Банк» та відповідачка погодили графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; визначено дати платежу з 21.05.2019 по 21.04.2021; кредит в сумі 15264,00 грн., щомісячні платежі, а також проценти за вказані періоди; реальна річна процентна ставка 0,01 %; загальна вартість кредиту 15615,63 грн. (а.с.8)

Крім того, в матеріалах справи міститься підписана відповідачкою Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, специфікація по кредитному договору про прийняття позитивного рішення щодо можливості надати відповідачці як позичальнику кредит, яка містить дані про те, що банк гарантує перерахування суми коштів у розмірі 15264,00 грн. на поточний рахунок підприємства.(а.с.10,14)

Рахунок-фактура №СФZPN-0000001728 від 21.04.2019 на суму 15964,грн., Видаткова накладна №ЧZPN3-0032 від 21.04.2019 на суму 15964,00 грн., Фіскальний чек від 21.04.2019 на суму 15964,00грн. підтверджують факт отримання (використання) відповідачкою кредитних коштів на придбання товару.(а.с.11-13)

Також, відповідно до Розписки, підписаної ОСОБА_1 (дата підпису не зазначена), вбачається, що остання отримала кредитну картку INSTANT CARD № НОМЕР_2 , терміном дії до 02/22, емітовану на її ім`я. (а.с.15)

Крім того, матеріали справи містять підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом Договір факторингу №16/12/21 від 16.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (фактор) та Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) було укладено договір факторингу №16/12/21, відповідно до умов якого п. 1.1, 1.2 клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.(а.с.16-21)

Відповідно до долученої до справи копії Акту приймання-передачі реєстру боржників №1 від 16.12.2021 року до договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021, АТ «ОТПБанк» передало ТОВ «ФК «Аваліст», а останнє прийняло реєстр боржників №1, кількість боржників 5 751 на загальну суму заборгованості 68 651689,79 грн. (а.с.22)

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021, позивач набув право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №2023627331 на загальну суму заборгованості 41033,13 грн., з яких: сума боргу по тілу кредиту 24000,00 грн., борг по відсоткам 17033,13грн. (а.с.23)

Також, матеріали справи містять підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом Договір факторингу №17/12/21 від 17.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (фактор) та Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) було укладено договір факторингу №17/12/21, відповідно до умов якого п. 1.1, 1.2 клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.(а.с.24-29)

Відповідно до долученої до справи копії Акту приймання-передачі реєстру боржників №1 від 17.12.2021 до договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021, АТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ФК «Аваліст», а останнє прийняло реєстр боржників №1, кількість боржників 5 865 на загальну суму заборгованості 58 799576,03 грн. (а.с.30)

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021, позивач набув право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №2023627331 на загальну суму заборгованості 7558,47 грн., з яких: сума боргу по тілу кредиту 7557,21 грн., борг по відсоткам 1,26грн. (а.с.32)

Вищевказані договори факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 по Договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 підписано електронними підписами представників сторін договору, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Долучений до матеріалів справи Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 по Договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 не містить доказів підписання його електронними підписами представниками сторін договору.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що особи, електронним підписами яких було підписано вищевказані документи, на момент їх підписання були наділеними такими повноваженнями.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах 1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.ст.76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, звертаючись з вказаним позовом до суду позивачем не було надано жодного належного документу, з якого б можна було б встановити розмір заборгованості, яку позивач має намір стягнути з відповідачки.

Такими документами, зокрема, повинні бути розрахунок заборгованості (з зазначенням дат видачі кредитних коштів та погашення боргу, сум стягнення та погашення кредиту, розміру відсоткової ставки, тощо), а також виписок по особовому рахунку відповідачки.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19); від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21); від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 (провадження №61-168св21); від 13.10.2021 у справі №209/3046/20 (провадження №61-9207св21); від 01.12.2021 у справі №752/14554/15-ц (провадження №61-14046св21), від 01.06.2022 у справі №175/35/16-ц (провадження №61-648св21).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Аваліст» надано лише копії кредитного договору від 21.04.2019, Паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит від 21.04.2019; Додаток №1 до паспорту споживчого кредиту від 21.04.2019, Орієнтований графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту від 21.04.2019; Специфікацію до кредитного договору, рахунок-фактуру, видаткову накладну, фіскальний чек з магазину «Комфі Трейд» та Розписку про отримання банківської картки.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення повного руху коштів по рахунку, який був відкритий відповідачці первісним кредитодавцем 21.04.2019, а також розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №2023627331, який був переданий позивачу, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність проведення розрахунків суми заборгованості за даним кредитним договором.

Крім того, відповідно до договорів факторингу право вимоги первісного кредитора АТ «ОТП Банк» за кредитним договором №2023627331 від 21.04.2019 двічі відступлено ТОВ «ФК «Аваліст» (16.12.2021 в сумі 41033,13 грн. та 17.12.2021 в сумі 7558,47грн.).

Враховуючи надані суду письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному Кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно дост.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідност.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(чинним на момент виникнення спірних правовідносин) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 вказаного Закону.

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другійстатті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Відтак, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідні послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч1ч ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України, фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 1.2, п.13 вищевказаних договорів факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору. Фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до п.6.1 вказаних договорів факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Разом з тим, позивачем не подано доказів виконання фактором ТОВ «Фінансова компанія «АВАЛІСТ» грошового зобов`язання, а саме перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта, який зазначений в п. 7.2 договорів факторингу.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідачки, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором №2023627331 від 21.04.2019, укладеного з ОСОБА_1 від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «АВАЛІСТ», оскільки позивачем не представлено належних доказів щодо здійснення оплати за відступлення права вимоги, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача саме на користь позивача.

Крім того, суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, не довів за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, зазначені ним обставини щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідачки відсотків за прострочений кредит та самого тіла кредиту, не представив виписки про рух коштів по рахунку та будь-якого розрахунку заборгованості на підтвердження наведених ним в позовній заяві обставин.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Учасники справи зобов`язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Верховний Суд звернув увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки. Це свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні саме в суді першої інстанції.

Зазначене підтверджується численною, сталою і незмінною практикою Верховного Суду, а тому, враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, а також не надання позивачем доказів неможливості надати суду розрахунку заборгованості, виписок по особовому рахунку відповідачки, а також доказів перерахування ціни продажу за договорами факторингу на рахунок клієнта, який зазначений в п. 7.2 договорів, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір, а також витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАЛІСТ», код ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд.10-А.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.С. Звєздова