Рішення

від 09.12.2024 по справі 740/8454/23

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/8454/23

2/579/213/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2024 року м. Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді - Придатка В.М.,

за участі секретаря - Клишкової Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мохир Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2024 до суду надійшла передана для розгляду за підсудністю з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області вказана цивільна справа.

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , в якій просив суд виключити відомості про нього, як батька дитини, з актового запису № 4 від 25.10.2010 року про народження ОСОБА_3 , зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області, свідоцтво серії НОМЕР_1 , та з актового запису № 3 від 06.01.2015 року про народження ОСОБА_4 , зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, свідоцтво серії НОМЕР_2 , з підстав існування сумнівів, що діти мають із ним кровне споріднення.

За змістом позову, 20 березня 2015 року сторонами було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області. Життя між сторонами не склалося і позивач подав позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачкою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дитину ОСОБА_3 , про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 за актовим записом №4 від 25.10.2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області. Батьком дитини на даний час записаний ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила дитину ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 за актовим записом № 3 від 06.01.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, батьком дитини був записаний ОСОБА_1 .

Однак у позивача виникли сумніви з приводу його батьківства щодо двох синів: перший син був зачатий, коли сторони ще не перебували у сімейних відносинах, та не проживали разом, а інший син був зачатий, коли позивач проходив службу в зоні АТО.

Позивач під час проведення судового засідання позовні вимоги та фактичні обставини справи, зазначені у позовній заяві, підтримав, просив задовольнити їх. Позивач пояснив, що дійсно ОСОБА_5 був народжений у 2010 році, тобто до того, як сторони стали проживати разом, однак інтимні стосунки у сторін були і раніше, тому, коли відповідач повідомила йому, що ОСОБА_5 - його син, він повірив, а після укладення шлюбу визнав батьківство, щоб остаточно закріпити родинні зв`язки із нібито власним сином. Проте згодом стосунки сторін погіршилися і відповідач стала постійно насміхатися з позивача, стверджуючи, що він виховує не своїх дітей і ще й платитиме аліменти на їх утримання.

Представник позивача позов підтримав частково, з урахуванням результатів молекулярно-генетичної експертизи відмовився від позовної вимоги про оспорювання батьківства позивача стосовно ОСОБА_4 .

Відповідач та її представник просили справу розглянути без їх участі, просили у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначила, що відомості про визнання батьківства позивачем до актового запису про народження сина ОСОБА_5 були внесені лише 27 березня 2015 року. При цьому позивач достовірно знав, що він не являється біологічним батьком сина відповідача ОСОБА_5 , проте не заперечував проти визнання батьківства відносно нього. На підставі положень частини 5 статті 136 CK України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи чинні норми CK України, вважала, що позивач ОСОБА_6 не має права оспорювати батьківство відносно сина ОСОБА_3 . Доводи позивача про те, що другий спільний син сторін був зачатий, коли він перебував в зоні АТО, не підтверджені належними та допустимими доказами. У свідоцтві про народження меншого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі батько зазначений ОСОБА_1 , хоча на момент народження другого сина сторони теж офіційно ще не перебували у шлюбі, однак звернулись до органу ДРАЦС зі спільною заявою про походження від батька відповідно до положень частини першої статті 126 CK України. Крім того, наголосила, що АТО розпочата 12 квітня 2014 року, коли РНБО ухвалила рішення про початок антитерористичної операції без введення воєнного стану із залученням Збройних Сил України, тобто не раніше ніж за 9 місяців до народження ОСОБА_7 . До того ж, 15 листопада 2023 року відповідач зверталась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей. Судовий наказ був виданий судом 27 листопада 2023 року, а позивач не звертався з заявою про скасування судового наказу, хоча знає про його існування та про стягнення з нього аліментів на утримання дітей (а.с.48-53, 118-120).

Представник третьої особи - начальник Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у судове засідання не з`явився, відповідно до листа від 16.05.2024 проти задоволення вимог не заперечував, просив розглянути справу без участі представника відділу (а.с.58).

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що 20.03.2015 між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського районного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 102 (а.с. 11).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 06.01.2015 року, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився у м. Ніжині, про що 06.01.2015 року здійснено відповідний актовий запис №3, у відповідній графі міститься запис про ОСОБА_1 , як батька дитини, та ОСОБА_9 , як матір дитини (а.с.12).

За даними повного витягу про народження ОСОБА_3 , № 00044747270 від 26.04.2024 вбачається, що, згідно зі статтею 126 СК України, 27.03.2015 року сторони у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області склали та підписали спільну заяву про визнання батьківства №12-03.1-38, після чого були внесені відомості про прізвище дитини з « ОСОБА_10 » змінено на « ОСОБА_11 », по батькові дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », відомості про батька з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_7 », дату народження батька змінено з «інформація відсутня» на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », місце проживання батька змінено з «інформація відсутня» на « АДРЕСА_3 » (а.с. 51-52).

Під час розгляду справи за клопотанням ОСОБА_1 та за ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 16.05.2024 року була проведена судово-генетична експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України (а.с.106-109).

Відповідно до Висновку експерта №103-152-2024 встановлена відсутність кровного споріднення між заявником ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , натомість вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , становить 99,99% і батьківство позивача є практично доведеним.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перш статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

У частині п`ятій статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що: «за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20).

Суд, на підставі досліджених доказів, встановивши те, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач у момент реєстрації народження дитини знав, що він не є біологічним батьком дитини, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Відповідач не довела достатніми та достовірними доказами, що позивач є батьком дитини або в момент реєстрації батьком дитини знав, що не є таким або не міг про це не знати.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Що стосується дитини ОСОБА_4 , в ході судового розгляду справи дістав непростовне підтвердження факт батьківства позивача відносно вказаної особи, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог та те, що позивач в порядку п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 50% понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: за проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 10868 грн. 00 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса 42061, Сумська область, Конотопський район, с.Локня, РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (адреса 16600, м.Ніжин, вул.Гоголя, буд.6, ЄДРПОУ 35057239), про оспорювання батьківства - задовольнити частково.

Виключити з актового запису №4 від 25.10.2010 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області, відомості про батьківство ОСОБА_1 як батька дитини, внесені 27.03.2015 за спільною заявою матері та батька № НОМЕР_7 , а саме, відомості у графі «батько» змінити - прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_10 », ім`я з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_12 », дату народження батька з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на «інформація відсутня», місце проживання батька з « АДРЕСА_3 » на «інформація відсутня».

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, а саме, 50% сплаченого судового збору, що складає 536 грн 80 копійок, та 50% витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що складає 10868,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя В. М. Придатко