Рішення

від 11.12.2024 по справі 604/617/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/617/24

Провадження № 2/604/245/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» (юридична адреса: вул. Запорізька, 11, м. Волочиськ, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ), Фермерського господарства «Щедра нива» (юридична адреса: с. Городниця, Тернопільський район, Тернопільська область) про визнання недійсним договору оренди землі в частині та переведення прав та обов`язків орендаря, -

ВСТАНОВИВ:

Голова Фермерського господарства «Золотий жайвір» Дацків В.П. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Щедра нива», в якому просить визнати недійсним в частині орендаря договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Щедра нива», на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №52062818 про інше речове право - право оренди ФГ «Щедра нива» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124610500:01:003:0539, перевівши права та обов`язки орендаря за даним договором на Фермерське господарство «Золотий жайвір». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_2 08.06.2016 року був укладений договір оренди землі №078 строком на 7 років щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124610500:01:003:0539, державна реєстрація якого була проведена 10.06.2016 року. Таким чином, строк дії договору закінчувався 10.06.2023 року. 25 квітня 2024 року позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди щодо зазначеної вище земельної ділянки, а також надав орендодавцю проєкт договору оренди землі. 11.05.2023 року позивачу стало відомо, що новим власником зазначеної земельної ділянки стала ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, 12.05.2023 року позивач на її адресу направив повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки, а також надав відповідачу проєкт договору оренди землі, який отримано відповідачем. Враховуючи положення оскаржуваного договору, позивач засіяв земельну ділянку зерновими культурами. Разом з тим, 15 квітня 2024 року працівники ФГ «Золотий жайвір» помітили на цій засіяній земельній ділянці сільськогосподарську техніку ФГ «Щедра нива», яка намагалась перекультивувати землю, тим самим знищивши посіви ФГ «Золотий жайвір». Ознайомившись із відомостями Державного земельного кадастру, позивачем було виявлено, що 01 вересня 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №52062818 про інше речове право - право оренди ФГ «Щедра нива» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124610500:01:003:0539. Враховуючи наведене, а також те, що договір оренди землі переважне право на укладення якого мало ФГ «Золотий жайвір», орендодавцем було укладено з іншим орендарем, позивач вважає, що його переважне право, передбачене ст. 33 ЗУ «Про оренди землі» є порушеним. Зазначає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, який реально забезпечить його повне відновлення та не змусить звертатись з новими позовами, є визнання частково недійсним договору оренди землі, укладеного власником земельної ділянки із новим орендарем, з одночасним переведенням прав та обов`язків орендаря за даним договором на позивача.

Представник відповідачів - адвокат Хацкевич Р.М. подав відзив на позов, в якому зазначив, що 08.06.2016 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124610500:01:003:0539 строком на 7 років, дата реєстрації договору 10.06.2016 року, строк дії якого закінчився 10.06.2023 року. 28.04.2023 року приватним нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала після ОСОБА_2 зазначену вище земельну ділянку. 05.05.2023 року, тобто у строк що перевищує один місяць до спливу строку дії Договору оренди землі, а також 26.05.2023 року та 21.06.2023 року представником відповідача було надіслано позивачу Лист-повідомлення про те, що ОСОБА_1 не бажає поновлювати дію Договору на новий строк. 04.10.2023 року в Державний реєстр речових прав внесено запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124610500:01:003:0539 між ОСОБА_1 та ФГ «Щедра нива». Представник зазначає, що позивач не надсилав листи-повідомлення та проєкти додаткової угоди з проханням продовжити орендні відносини на тих самих умовах, а запропонував укласти новий договір з новими умовами на новий строк 10 (десять) років. Крім того, адвокат Хацкевич Р.М. у відзиві вказує, що відсутні підстави для визнання договору недійсним зважаючи на положення статей 215, 203 ЦК України, а практика ВС у справі №490/7071/16-ц не є релевантною в цій справі. Враховуючи вищевикладене, представник відповідачів просив відмовити у позові повністю та стягнути з позивача на користь відповідача ФГ «Щедра нива» понесені судові витрати.

У відповіді на відзив адвокат Покотило Ю.В. зазначив, що зі змісту листів, копії яких було долучено до відзиву, ОСОБА_3 (яка не була і не є орендодавцем) повідомляла про неприйняття пропозиції ФГ «Золотий жайвір» про укладення договору оренди землі на новий строк у зв`язку із тим, що має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. Однак, 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди землі з новим орендарем - ФГ «Щедра нива», на строк 10 років, тобто саме на той строк, на який пропонував укласти новий договір оренди землі позивач, користуючись своїм переважним правом перед іншими особами на укладення такого договору. Враховуючи зміст листів ОСОБА_3 , укладення нового договору оренди землі на новий строк з новим орендарем, а також висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 у справі №490/7071/16-ц, переважне право ФГ «Золотий жайвір» на укладення договору оренди землі на новий строк однозначно є порушеним.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2024 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Покотило Ю.В. підтримав позов з підстав, що у ньому зазначені.

Представник відповідачів - адвокат Хацкевич Р.М. у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., було укладено Договір оренди землі №078, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,9500 га, кадастровий номер 6124610500:01:003:0539. Договір оренди зареєстрований 10.06.2016 року Інформаційна довідка з ДРРПНМ №61566371 від 16.06.2016).

Відповідно до пунктів 7 та 8 зазначеного договору, його укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

27 квітня 2023 року позивач на адресу орендодавця ОСОБА_2 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №23/04/25-5 від 25 квітня 2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та додав проєкт договору оренди землі, в якому запропонував встановити орендну плату в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком.

28 квітня 2023 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6124610500:01:003:0539. Право власності зареєстровано 28.04.2023 року відповідно до Витягу з ДРРП №330682993.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

12 травня 2023 року позивач на адресу орендодавця ОСОБА_1 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №23/05/11-1 від 11 травня 2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та додав проєкт договору оренди землі, в якому запропонував встановити орендну плату в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком. Це повідомлення отримано відповідачем 23.05.2024.

Позивач вказує, що він як орендар належно виконав обов`язки за договором та вимоги Закону України «Про оренду землі», а орендодавець ухилився від підписання примірника договору оренди, проєкт якого йому було направлено орендарем. В позові позивач-орендар зазначив, що продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і заперечення проти поновлення договору оренди на протязі місяця після закінчення строку Договору, від орендодавця не отримував.

Представник відповідачів, заперечуючи проти позову, зазначив, що від імені відповідача уповноваженою особою Білик Л.В. було завчасно повідомлено орендаря про небажання продовжувати оренду.

Так, Білик Л.В. в інтересах 21.06.2023 року (лист-повідомлення від 12.06.2023), 05.05.2023 року (лист-повідомлення від 04.05.2023) та 25 травня 2023 року направила до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомила, що власник не приймає пропозицію щодо укладення договору оренди на новий строк, а також не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

З долученої копії довіреності у перекладі з польської на українську мову, вбачається, що 03.04.2023 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , серед іншого, представляти інтереси щодо укладення (або розірвання) та реєстрації договорів оренди землі (чи іншого платного користування) по належних їй земельних ділянках сільськогосподарського призначення (зокрема і тих, що будуть мною успадковані), укладення нових договорів або внесення змін до діючих договорів оренди землі.

Як вбачається із витягу з ДРРП №349852739 від 10.10.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.10.2023 року внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 01.09.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Щедра нива».

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено в новій редакції (в цій частині закон набрав чинності 16 липня 2020 року).

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про оренду землі», розрізняє два шляхи продовження орендних відносин, а саме: «поновлення договорів оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк».

Порядок поновлення договорів оренди визначений у ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з листів-повідомлень, які були направлені орендарем орендодавцю, позивач мав намір скористатися переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16.07.2020 року, а тому позивач мав діяти на умовах, визначених договором, за правилами Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16.07.2020 року, в тому числі і щодо строку дії договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами ст. 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з`ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року в справі № 692/531/21.

З матеріалів справи вбачається, що Договір оренди земельної ділянки №078 був укладений 08 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір».

Враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди закінчився 08 червня 2023 року.

Лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 12 травня 2023 року, тобто з порушенням місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В свою чергу, уповноважений представник орендодавця завчасно повідомила орендаря про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди належної відповідачу земельної ділянки.

Суд, проаналізувавши проєкт договору оренди землі, встановив, що він передбачає зміну істотних умов, а саме строк дії договору оренди збільшився з 7 років до 10 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, сторонами не досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому в силу ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим.

Таким чином, встановивши, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність порушеного переважного права позивача.

Підставою недійсності правочину позивач вважає його порушене переважне право на укладення договору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина перша ст. 205 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином суд не вбачає підстав для визнання недійсним в частині орендаря договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Щедра нива», на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №52062818 про інше речове право - право оренди ФГ «Щедра нива» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124610500:01:003:0539.

Щодо вимог позивача про переведення прав та обов`язків орендаря за згаданим договором на Фермерське господарство «Золотий жайвір», то суд звертає увагу на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72 цс 21), зазначила наступне:

«….Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Звертаючись із позовом про переведення на нього прав і обов`язків орендаря за новим договором (укладеним з новим орендарем), позивач зазначив про порушення його переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону про оренду землі передумовами виникнення переважного права на поновлення є:

- закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі;

- належне виконання договору орендарем;

- наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону про оренду землі, умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону про оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі).

При цьому стаття 33 Закону про оренду землі не передбачає застосування такого спеціального способу його захисту, як переведення на нього прав орендаря.

Поряд із цим застосування статті 362 ЦК України за аналогією не є можливим, оскільки відносини з оренди земельної ділянки єдиного власника не є подібними до відносин з продажу частки у праві спільної часткової власності. Крім того, спосіб захисту, не вказаний у законі, може застосовуватись (зокрема і за аналогією) лише в разі, якщо жодний спосіб, передбачений законом, не є ефективним у певних правовідносинах. У цьому випадку в законі наявна прогалина, і суд заповнює її, застосовуючи не передбачений законом спосіб (у тому числі за аналогією). Натомість у законодавстві, що підлягає застосуванню у цій справі, прогалини немає, бо законом передбачений ефективний спосіб захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 67).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)…»

Таким чином, суд, врахувавши положення чинного законодавства та позицію ВП ВС, не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Витрати по сплаті судового збору, згідно зі ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Згідно з частинами 9 та 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову ; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Тому суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Підволочиського районного суду від 17 квітня 2024 року до подання позовної заяви у цій справі (провадження 2-з/604/3/24).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 158, 211, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Фермерського господарства «Золотий жайвір» (юридична адреса: вул. Запорізька, 11, м. Волочиськ, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ), Фермерського господарства «Щедра нива» (юридична адреса: с. Городниця, Тернопільський район, Тернопільська область) про визнання недійсним договору оренди землі в частині та переведення прав та обов`язків орендар - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень віднести на рахунок Фермерського господарства «Золотий жайвір».

Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь Фермерського господарства «Щедра нива» 10000 (десять тисяч) гривень понесених судових витрат на надання правової допомоги.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Підволочиського районного суду від 17 квітня 2024 року (провадження 2-з/604/3/24).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.12.2024 року.

Суддя Сидорак Г.Б.