Постанова

від 18.12.2024 по справі 481/298/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.12.24

22-ц/812/1816/24

Справа номер 481/298/24 Головуючий суду першої інстанції - Вжещ С. І.

Провадження номер 22-ц/812/1816/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів - Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Травкіною В. Р.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2024 року, повний текст якого складено 23 вересня 2024 року, ухвалене о 12 год 00 хв під головуванням судді Вжещ С. І. у приміщенні суду у м. Новий Буг Миколаївської області, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2024 року ОСОБА_2 подав до суду зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

27 травня 2023 року близько 14 години 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW520I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-11 (Дніпро-Миколаїв), на 238 кілометрі автодороги не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, не сформував достатню дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1103, реєстраційний номер НОМЕР_2 та з автомобілем ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень автомобілів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої-нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, що по ступеню тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на той самий строк.

Позивач зазначав, що вчиненим щодо нього кримінальним правопорушенням йому завдано моральну шкоду у формі страждань від фізичного болю внаслідок отриманих травм, які продовжуються протягом тривалого часу і не пройшли до сих пір.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 300 000 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

З ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 300 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, то, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, ОСОБА_1 , враховуючи глибину, тривалість, обсяг страждань позивача має відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у сумі 300 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 15 000 грн та ці ж витрати у суді апеляційної інстанції у сумі 10 000 грн.

Позивач зазначав, що отримані ним внаслідок ДТП травми спричинили йому сильний біль та вимагали оперативного втручання та медикаментозного лікування. Це змінило його звичайний уклад життя, оскільки він тривалий час не міг проходити військову службу у військовій частині та нормально пересуватися. У подальшому він отримав третю групу інвалідності.

З огляду на зазначене ОСОБА_2 вважав обґрунтованим розмір своїх позовних вимог.

Фактичні обставини справи

З вироку Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 липня 2023 року, який набрав законної сили 07 вересня 2023 року, вбачається, що 27.05.2023 року близько 14 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді водія військової частини НОМЕР_4 , порушуючи п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «ВМW 520І», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-11 (Дніпро-Миколаїв) 238 км. (біля повороту на с. Добра Воля) у Баштанському районі Миколаївської області, зі сторони м. Новий Буг у напрямку м. Баштанка, яка має по одній смузі руху транспортних засобів в кожному з напрямків. Попереду нього у попутному напрямку рухався автомобіль «3А3-1103», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_4 . У цей же час у зустрічному для автомобіля «BMW 520І», реєстраційний номер НОМЕР_6 напрямку у своїй смузі руху, рухався автомобіль «BAЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 .

На 238 кілометрі автодороги Н-11 (Дніпро-Миколаїв) водій автомобіля «BMW 5201», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.1, 12.6-1, 12.9-6, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість для руху, не сформував безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення передньою правою частиною свого транспортного засобу з задньою лівою частиною транспортного засобу «3А3-1103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався прямолінійно в своїй смузі руху у попутному напрямку.

Після цього водій ОСОБА_1 допустив втрату контролю руху та неконтрольованого руху автомобіля BMW 520І, реєстраційний номер НОМЕР_1 в напрямку смуги зустрічного руху, тим самим змістившись на зустрічну смугу для руху, в якій рухався автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до зіткнення передньою частиною автомобіля ВМW 520І з лівою частиною автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок зазначених дій, що не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, від зіткнення водій автомобіля «3А3-1103», реєстраційний номер НОМЕР_2 втратив керованість та здійснив з`їзд у правий по ходу руху кювет, а автомобіль «ВА3 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 здійснив неконтрольований виїзд за межі проїзної частини ліворуч (по напрямку руху автомобіля «ВМW 520І») з наступним з`їздом в кювет.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВА3 21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у приміщенні лікарні, а пасажир автомобіля «BMW 520І», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б», 12.1, 12.6-г, 12.9-б, 13.1 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 та спричинення ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років.

З виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 вбачається, що у період з 27 до 29 травня 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Новобузькій багатопрофільній лікарні з діагнозом закритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, струс головного мозку, забій грудної клітини.

У період з 29 травня 2023 року до 09 червня 2023 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Миколаївському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни Миколаївської обласної ради з діагнозом перелом середньої третини лівої гомілки зі зміщенням, больовий синдром, ПФОХ ІІ ст.

31 травня 2023 року ОСОБА_2 було проведено блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС) лівої великогомілкової кістки, а 06 червня 2023 року металоостеосинтез (МОС) лівої малогомілкової кістки в нижній третині.

Листом від 16 листопада 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України проінформувало ТОВ «Центр Авовиплат поліс» в інтересах ОСОБА_2 про рішення здійснити йому виплату в рахунок відшкодування шкоди у сумі 33 796,50 грн, яка складається з витрат на лікування у сумі 24 225,50 грн та тимчасової втрати працездатності у сумі 9571,76 грн. Також МТСБУ зазначило, що не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки не було надано доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.49).

У період з 28 травня 2024 року до 04 червня 2024 року ОСОБА_2 знову перебував на стаціонарному лікуванні у Миколаївському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни Миколаївської обласної ради з діагнозом закритий консолідований перелом середньої третини лівої гомілки з міграцією металофіксаторів, больовий синдром, порушення функції опори і ходи 2 ст (а.с.96). У виписному епікризі зазначено, що зі слів ОСОБА_2 перша травма отримана ним внаслідок ДТП у травні 2023 року, а 05 грудня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби та бойового завдання він отримав травмування середньої третини лівої гомілки. 31 травня 2024 року ОСОБА_2 була проведена операція з видалення металофіксаторів лівої гомілки.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №439266 від 02.10.2024 ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності. Причина інвалідності - травма, пов`язана із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 1 листопада 2025 року. Висновок про умови та характер праці - протипоказана важка фізична праця та робота з тривалою ходою.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №054049 від 02.10.2024 ступінь втрати ОСОБА_2 професійної працездатності становить 55 відсотків.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина перша статті 1167 ЦК України регламентує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, то, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, ОСОБА_1 , враховуючи глибину, тривалість, обсяг страждань позивача має відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, які визначають необхідність застосування судом принципів розумності та справедливості.

Суд всебічно, повно та об`єктивно оцінив докази по справі та дав їм належну оцінку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду в бік збільшення стягнутої суми моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частинами першою, другою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь судом апеляційної інстанції з відповідача витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, то вони є такими, що не підлягають задоволенню. Зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що суд першої інстанції не вирішував питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості висловити свою думку щодо цих витрат.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.