Рішення

від 09.12.2024 по справі 295/14350/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14350/24

Категорія 43

2/295/3370/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

секретаря Кучер Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, третя особа Житомирська окружна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 05.05.2016 року біля 16 год. 15 хв. на перехресті вул. Шевченка та Східної у м.Житомирі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля I-VAN А07А-331, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, внаслідок чого відбувся наїзд на ОСОБА_2 . Згодом від отриманих тілесних ушкоджень відповідна особа померла.

В цей же день відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В подальшому, 29.08.2016 року позивачу повідомлено про підозру у скоєнні злочину.

За результатом розгляду кримінальної справи вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 15.08.2017 року позивача виправдано за відсутності у діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19.12.2017 року вирок скасовано з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції.

Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 17.06.2022 року позивача вдруге виправдано за відсутності складу злочину.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2024 року вирок суду першої інстанції був змінений у частині підстав виправдання.

Позивач зауважує на загальний строк перебування під слідством та судом, що становить 92 місяці та 15 днів, та вказує на завдані моральні страждання, які пов`язані із довготривалим перебуванням в емоційній напрузі, потребами переконань та особистих виправдань перед знайомими задля збереження честі, гідності та ділової репутації, втратою часу та погіршенням стану здоров`я.

Посилаючись на положення ст. 1176 ЦК України, що врегульовує питання підстав та порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема, в частині встановлення мінімального розміру моральної шкоди, що розраховується виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 1 000 0000,00 грн.

Представником Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі подано відзив на позовну заяву, в якому звернуто увагу на тому, що управління Казначейства не може виступати відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Звертаючись до функціональних повноважень, покладених в основу діяльності у сфері казначейського обслуговування, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження завдання шкоди саме рішеннями, діями чи бездіяльністю управління Казначейства, представник просить відмовити у задоволенні позову.

Житомирською окружною прокуратору подано пояснення у справі, в яких визнано право позивача на відшкодування моральної шкоди з тим її визначенням, що кореспондується за встановленим Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розміром.

Учасник зауважує на положеннях ч.2 ст. 23 ЦК України, яка зводиться до можливості визначення розміру відшкодування моральної шкоди судом, та вказує на відсутність підстав для задоволення вимог у повному заявленому стороною позивача розмірі.

В судове засідання позивачем подано заяву про можливість розгляду справи у його відсутності.

Інші учасники підтримали заперечення, викладені у наданих письмових заявах по суті спору.

Представник Житомирської окружної прокуратори, уточнюючи пояснення по справі, вказала про необхідність при визначенні суми відшкодування моральної шкоди виходити, крім іншого, з положень ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», за змістом якої розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначається на рівні 1600 гривень.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачу ОСОБА_1 29.08.2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Корольовоського районного суду м. Житомира від 15.08.2017 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 19.12.2017 року вирок скасовано з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 17.06.2022 року позивача виправдано за відсутності складу злочину.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2024 року вирок суду першої інстанції був змінений у частині підстав виправдання.

При вирішенні питання обрунтованості заявлених вимог суд керується таким міркуванням.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статті 56 Конституції України.

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи.

За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно ізч.ч.1,2ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» установленоз 1січня 2024року мінімальнузаробітну плату: умісячному розмірі:з 1січня -7100гривень,з 1квітня -8000гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень; визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Виходячи з терміну перебування позивача під слідством та судом, що становить 92 місяці та 15 днів, розмір моральної шкоди в гарантованому розмірі становитиме 8000,00 грн. * 92 міс. + 8000/30 * 15 = 740000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника Житомирської окружної прокуратури щодо можливості застосування ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для визначення суми відшкодування моральної шкоди.

Зі аналізу наведеної норми слід дійти висновку, що відповідне законодавче закріплення застосовується у тому випадку, коли сама резолютивна частина судового рішення пов`язана із стягненням із відповідача або із зобов`язанням останнього нарахувати та виплатити суми в кратному відношення до розміру мінімальної заробітної плати. Таке нарахування здійснюється виконавцем (боржником) на стадії виконання вже ухваленого рішення.

Положення ст. 13 Закону розуміється як мінімальний розмір гарантованого відшкодування, що не визначає потреби прив`язки встановленого судом відшкодування кратно сум мінімальної заробітної плати. При цьому, за мінімально гарантованого розміру відшкодування моральної шкоди суд визначає розмір моральної шкоди за критеріями: глибини моральних страждань, завданих особі, їх тривалості, впливу на перебіг життєвих умов, у тому числі, в розрізі сімейних відносин, соціальної взаємодії з оточуючими, а також за оцінкою відомостей про погіршення стану здоров`я особи.

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення його честі, гідності та ділової репутації, що відбувалось внаслідок тривалого кримінального провадження. За виниклих обставин твердження позивача щодо порушення соціальних зв`язків, в тому числі, із друзями, близькими, знайомими внаслідок поширення інформації про можливість вчинення особою злочину є виправданими.

Є також зрозумілим погіршення емоційного стану особи в умах передбачуваної протягом тривалого періоду можливості застосування заходів покарань, зокрема, у вигляді позбавлення волі, потребою у зв`язку із наведеним вжиття значних емоційних та інших матеріальних ресурсів на здійснення захисту.

Враховуючи характер, обсяг і тривалість хвилювань, яких зазнав позивач, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв`язків і стосунків з іншими людьми, негативні впливи, що було пов`язано із необхідністю докладати значних зусиль для відновлення та організації свого життя, суд приходить до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в сумі 740000,00 грн., яка, за одночасної відповідності гарантованому законом розміру відшкодування, відповідатиме принципам розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, позивачем не відтворено відомості про завдання моральних страждань на виключному та надзвичайному рівні, за існування якого є необхідним відшкодування моральної шкоди в іншому, більш значному обсязі.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 , на відшкодування моральної шкоди 740000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено 17.12.2024 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов