Рішення

від 18.12.2024 по справі 291/1401/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1401/24

Провадження №2/291/518/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Ружинської селищної ради

про визнання права власності на житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою, відповідно до якої просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дерганівка Бердичівського району Житомирської області помер ОСОБА_2 , який на день своєї смерті постійно проживав та мав зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 на час смерті був власником вказаного житлового будинку, загальною площею 74.4 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами (веранда, веранда, веранда, прибудова, веранда, ганок, погріб з шийкою, гараж, гараж, сарай, сарай, літня кухня), які розташовані на земельній ділянці, яка перебувала в його користуванні, орієнтовною площею 0.93 га, з них для обслуговування житлового будинку - 0.25 га. Житловий будинок був побудований ще в 1924 році, а господарські будівлі - в 1950- 1980 рр.

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Житомирської області Ходаківською Л.М. відкрито спадкову справу № 36/2024, згідно якої спадкоємцем за заповітом його майна є позивачка. Бажає оформити право на спадщину ОСОБА_2 , до якої входить право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Однак, нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок їй відмовив із-за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Правовстановлюючі документи на побудований житловий будинок ОСОБА_2 не оформив і після його смерті позивачка їх отримати не може, оскільки зазначене може бути вчинено лише власником.

Таким чином, вважає, що її права щодо набуття спадщини майна ОСОБА_2 порушені і захистити їх вона може лише в судовому порядку.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

Представник відповідача Ружинської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дерганівка Бердичівського (до об`єднання Ружинського) району Житомирської області що стверджується:

- паспортом громадянки України серії НОМЕР_1 виданого 16.12.1996 р. на ім`я ОСОБА_1 (а.с.7);

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27.03.2024 року Ружинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.8);

- заповітом від 02 листопада 2004 року посвідченого секретарем Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та зареєстровано в реєстрі за № 232, згідно якого ОСОБА_2 заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.) ;

- заповітом від 24.04.2009 року посвідченого секретарем Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та зареєстровано в реєстрі за № 11, згідно якого ОСОБА_2 заповів належну йому земельну частку (пай) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9) ;

Згідно довідки ВК Ружинської селищної ради Житомирської області № 195 від 16.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 . Інші особи не зареєстровані та не проживали (а.с.15).

Згідно виписки з погосподарської книги, виданої Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі № 4 села Дерганівка за 2024-2028 роки, особовий рахунок НОМЕР_3 , сторінка 116-117, внесено запис про домогосподарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який фактично був власником житлового будинку, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За вказаною адресою крім ОСОБА_2 ніхто не зареєстрований. Розділ І. Відомості про членів домогосподарства. Розділ ІІ Розташовано житловий будинок, газифікований. Розділ ІІІ. Земля в особистому користуванні, всього: 0,93 га, в тому числі для ОЖБ - 0.25 га, ОСГ - 0.68 га (а.с.29).

Згідно технічного паспорту виготовленого 27.08.2024 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради вбачається, що замовником була ОСОБА_1 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який має загальну площу 74, 4 кв. м, побудований в 1924 році, господарські будівлі біля нього були побудовані в 1950-1980 рр., згідно даних паперових носіїв по праву приватної власності в БТІ не зареєстровано (а.с.18-20).

Відповідно до довідки виданої Комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 1773 від 26.09.2024 року виданої ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2012 року згідно наявних даних паперових носіїв житлового будинку АДРЕСА_1 по праву приватної власності в БТІ не зареєстрований (а.с.28).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 25.10.2024 року вбачається, що за пошуком в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 відомості відсутні (а.с.27).

Згідно спадкової справи № 36/2024, заведеної 27.03.2024 року Приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М., щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого за заповітом а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та у встановлений законодавством строк прийняла вказану спадщину. Спадкоємцем майна за заповітом є також ОСОБА_3 (а.с.10-16).

Згідно постанови Приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Ходаківської Л.М. від 24.10.2024 року, було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 у зв`язку з не поданням документу, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на вищезазначений житловий будинок (а.с.17).

Згідно ст.13 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення правовідносин, об`єктами права приватної власності є, зокрема, жилі будинки.

Виникнення права власності на будинки до набрання чинності Цивільним кодексом України (2004 рік) та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не залежало від державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тому належність правовстановлюючих документів на будинок встановлюється відповідно до закону, який був чинним на час набуття права власності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35/18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що всі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 січня 1979 року "Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель", і під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних (самочинних).

Відповідно до пункту 3 .2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об' єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Положення діючого на час виникнення правовідносин законодавства, а саме: Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних жилих будівель" від 26.08.1948р., прийнятою на виконання вказаного Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", Закону УРСР Про сільську Раду депутатів трудящих від 02.07.1968р., визначали, зокрема, що підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Статті 120-127 ЦК УРСР(1963 р.) регулювали право власності колгоспного двору та реєстрацію вказаного права за членами двору в погосподарських книгах сільських рад.

В по господарських книгах по с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області зазначено, що ОСОБА_2 був головою домогосподарства та власником житлового будинку по АДРЕСА_1 і на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований у вказаному житловому будинку .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.1, 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, і до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, відноситься також і видача свідоцтва про право на спадщину.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2022р. №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса (п. З глави 7 розділу І).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують траво власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п.4.16 глави 10 розділу II).

Таким чином, в зв`язку зі смертю власника майна - ОСОБА_2 отримати правовстановлюючі документи, які б посвідчували його право на майно - житловий будинок в с. Дерганівка Бердичівського району Житомирської області позивачу неможливо.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позивачка має право на спадкування за заповітом будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги задовольняє.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги повністю, суд, керуючись положеннями ч.6 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України, повертає позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 50 відсотків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12 - 13, 76- 81, 141, 247, 263-265, 268 ,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Білилівка Ружинського району Житомирської області, РНКОПП НОМЕР_4 , громадянкою України, в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74.4 кв.м з господарськими будівлями та спорудами : веранда «а», веранда «а1», веранда «а2», прибудова «аЗ», веранда «а4», ганок «а5», погріб з шийкою «Б», гараж «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», літня кухня «З».

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3975631733.1 від 30.10.2024 р., а саме: в сумі 699 грн. ( Шістсот дев`яносто дев`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_2 ;

відповідач Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження: 13601, Житомирська область, Бердичівський район, с-ще Ружин, вул. Соборна,44, код ЄРДПОУ 04344707.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк