Ухвала

від 18.12.2024 по справі 357/1242/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1242/23

Провадження № 4-с/357/43/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., за участю секретар судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикової Оксани Вікторівни, боржник: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

26.11.2024 представник заявниці, адвокат Капустін Віталій Володимирович, звернувся до суду з даною скаргою мотивуючи тим, що 29.10.2024 ОСОБА_1 подала до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання виконавчого листа по справі № 357/1242/23 (провадження № 2/357/934/23), виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки місце проживання боржника наразі невідоме, то вищевказаний виконавчий лист було пред`явлено до виконання за місцезнаходженням майна боржника, у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». На підтвердження того, що ОСОБА_2 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , до заяви про примусове виконання було додано: копію Свідоцтва про право власності від 06.02.1996; копію Договору дарування частини квартири від 09.03.1999, реєстровий № 800; копію витягу з Державного реєстру речових прав № 5004834519914 від 25.10.2024. Проте 13.11.2024 на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене 31.10.2024 старшим державним виконавцем Бобриковою О.В., мотивоване тим, що у виконавчому документі №357/1242/23 вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а у заяві вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , тому не можливо ідентифікувати боржника, майно боржника та місцезнаходження майна боржника». При цьому, старший державний виконавець Бобрикова О.В. посилалась на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає вищевказане повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.10.2024 необґрунтованим та незаконним з огляду на наступне. По-перше, дійсно, у заяві про примусове виконання, замість РНОКПП боржника, помилково вказано номер РНОКПП стягувача, але вказаний «недолік» заяви про примусове виконання жодним чином не впливає на можливість державного виконавця ідентифікувати боржника, оскільки у виконавчому листі РНОКПП боржника ОСОБА_2 зазначено правильно « НОМЕР_3 ». Також, правильний РНОКПП боржника зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав № 5004834519914 від 25.10.2024та навіть у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.10.2024. Також, звертає увагу, що у зразку заяви про примусове виконання, який розміщений на інформаційній дошці у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області, навіть не передбачена графа РНОКПП боржника, а лише стягувача, тому ОСОБА_1 взагалі могла не вказувати РНОКПП боржника ОСОБА_2 і тоді б не було помилки. Разом з тим, навіть сама державний виконавець Бобрикова О.В., у мотивувальній частині повідомлення, припустилась помилки та вказала прізвище боржника як « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_2 », і, на відміну від помилки ОСОБА_1 , помилка старшого державного виконавця може призвести до неможливості виконання судового рішення, адже боржника на прізвище « ОСОБА_4 )» з РНОКПП: НОМЕР_1 не існує. По-друге, у відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Проте, заяву про примусове виконання рішення ОСОБА_1 подала та і сам виконавчий лист відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки містить всі необхідні відомості. Водночас, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу як «неправильне зазначення РНОКПП боржника у заяві про примусове виконання рішення». Тому, посилання старшого державного виконавця Бобрикової О.В. на положення п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставне. Отже, старший державний виконавець Бобрикова О.В. вищевказаних засад виконавчого провадження не дотрималась, внаслідок чого винесла необґрунтоване та незаконне повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Для надання професійної правничої допомоги, ОСОБА_1 звернулась до адвоката, що призвело до понесення нею витрат на консультацію та складання даної скарги в розмірі 2100,00 грн. Крім цього, не виключена можливість залучення адвоката до участі у справі для представництва та захисту інтересів ОСОБА_1 в суді, а обґрунтування понесених судових витрат та належні докази цьому, будуть надані додатково, у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тому, просив скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене 31.10.2024 старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобриковою О.В. щодо виконавчого листа №357/1242/23, 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття та зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти на виконання виконавчий лист по справі №357/1242/23 (провадження №2/357/934/23), виданий 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття, судові витрати у справі, пов`язані із розглядом даної скарги, покласти на Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

29.11.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 11.12.2024 15:00 год.

11.12.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 18.12.2024 12:15 год, за клопотанням старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикової Оксани Вікторівни.

18.12.2024 старший державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикова Оксана Вікторівна подала до суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що заперечує в повному обсязі щодо заявлених вимог з наступних причин. Так, 30.10.2024 за заявою стягувача до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) подано виконавчий лист 357/1242/23 від 03.07.2023 виданий Білоцерківським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. При перевірці документів, які були подані ОСОБА_1 , було встановлено, що в заяві та у виконавчому листі № 357/1242/23 від 03.07.2023 було два прізвища боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а у заяві вказано два прізвища боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , тому державним виконавцем не можливо ідентифікувати боржника, майно боржника та місцезнаходження боржника.31.10.2024 державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ВП 76425731, керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та вказане повідомлення разом з оригіналом виконавчого листа №357/1242/23 від 03.07.2023 було направлено стягувачу ОСОБА_1 та отримано останньою 13.11.2024. В резолютивній частині повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання вказано, які недоліки потрібно зазначити. У заяві зазначено два прізвища боржника, що унеможливлюють внесення до реєстру АВСП та ідентифікаційний код боржника, який відрізняється від вказаного у виконавчому документі, що дає підстави вважати, про недостовірне надання інформації. За таких обставин, вжиття заходів примусового виконання, зокрема виявлення рахунків відкритих в банківських установах, встановлення джерела отримання доходів, можуть виявлятися безрезультатними. У разі прийняття заяви з урахуванням інформації поданої стягувачем із зазначенням двох прізвищ з невірним кодом це не дозволить в реєстрі здійснити ідентифікацію боржника. Державний виконавець не може на власний розсуд обрати прізвище боржника, з наданого стягувачем переліку. Окрім цього, вчиняти будь-які дії та вживати заходи, спрямовані на встановлення ідентифікації даних боржником неможливо до відкриття виконавчого провадження. В свою чергу, відкрити виконавче провадження на підставі заяви стягувача без усунення зазначених державним виконавцем недоліків, не представляє за можливе. ОСОБА_1 мала можливість усунути недоліки, допущені нею у заяві та в найкоротший термін повторно пред`явити до відділу на примусове виконання виконавчий документ. За таких обставин вважає, що стягнення правничої допомоги недоцільне. Тому, просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Представник скаржника, адвокат Капустін Віталій Володимирович, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 18.12.2024 подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити у відсутності заявника та її представника, скаргу підтримує та просить задовольнити.

Старший державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикова Оксана Вікторівна у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 18.12.2024 подала до суду письмову заяву, і якій просила справу розглянути без її участі, скаргу не підтримує в повному обсязі.

Боржник - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 01.06.2023 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі №357/1242/23, провадження №2/357/934/23, яке набрало законної сили 03.07.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

03.07.2023, на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2023 у справі №357/1242/23, провадження №2/357/934/23, стягувачу ОСОБА_1 було видано виконавчий лист.

29.10.2024 ОСОБА_1 подала до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання виконавчого листа по справі № 357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та до заяви про примусове виконання додала: оригінал виконавчого листа, копію свідоцтва про право власності від 06.02.1996, копію договору дарування частини квартири від 09.03.1999, реєстровий № 800 та копію витягу з Державного реєстру речових прав № 5004834519914 від 25.10.2024.

31.10.2024 старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобриковою О.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, мотивоване тим, що у виконавчому документі №357/1242/23 вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , а у заяві вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , тому не можливо ідентифікувати боржника, майно боржника та місцезнаходження майна боржника та керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 7, 9-15, 52-64).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

При цьому, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року, п. 40, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема,за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.20123, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:назва і дата видачі виконавчого документа;прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта стягувача;номер телефону стягувача;унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності);спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як зазначено вище в ухвалі, 31.10.2024 старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобриковою О.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, мотивоване тим, що у виконавчому документі №357/1242/23 вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а у заяві вказано подвійне прізвище боржника ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , тому не можливо ідентифікувати боржника, майно боржника та місцезнаходження майна боржника та керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, судом встановлено, що у заяві ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа по справі №357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, замість РНОКПП боржника ОСОБА_2 , помилково вказано номер РНОКПП стягувача ОСОБА_1 .

Однак, правильний реєстраційний номер облікової картки платника податків та прізвище ім`я по батькові боржника зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав № 5004834519914 від 25.10.2024, у свідоцтві про право власності від 06.02.1996 та у договорі дарування частини квартири від 09.03.1999, реєстровий № 800, копію яких було додано до заяви про примусове виконання.

Також, як вбачається з копії виконавчого листа у справі № 357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, зазначені його назва і дата видачі, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; прізвище, ім`я та по батькові стягувача та боржника, їх адреса місця проживання, дата народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення; дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення до виконання.

Таким чином, виконавчий лист № 357/1242/23 (провадження № 2/357/934/23), виданий 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, описка у заяві про примусове виконання, жодним чином не впливає на можливість державного виконавця ідентифікувати боржника, оскільки виконавчий документ відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та у виконавчому документі вірно зазначено РНОКПП боржника ОСОБА_2 « НОМЕР_3 » та його прізвище ім`я та по батькові, а Інструкцією з організації примусового виконання рішень та Законом України «Про виконавче провадження» не вимагається зазначення у заяві про примусове виконання РНОКПП боржника.

Слід зазначити, що повернення виконавчого документа без виконання з формальних підстав, за наявності у ньому інформації, що достовірно ідентифікує особу боржника, становить втручання у право заявника на судовий розгляд, оскільки перешкоджає швидкому виконанню судового рішення. Вказане може вплинути на розумність строків реалізації права стягувача на справедливий суд, оскільки право на суд є захищеним лише у разі виконання судового рішення у порядку, передбаченому законом.

Внаслідок повернення виконавчого документа без прийняття до виконання створюється ситуація, коли стягувач на заключному етапі захисту своїх цивільних прав, під час примусового виконання остаточного судового рішення змушений вживати додаткових зусиль для поновлення порушених прав, зокрема, повторно звертатись до суду для усунення недоліків виконавчого листа та повторного пред`являти його до виконання.

Відповідно до ч.1. ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, та у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, та здійснювалось примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тому, оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки виконавчий лист у справі № 357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, що виданий 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення суду про стягнення аліментів, є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, та враховуючи, що він відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикової Оксани Вікторівни були відсутні підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, а повертаючи виконавчий лист без прийняття до виконання вона допустила порушення прав стягувача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене 31.10.2024 старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобриковою О.В. щодо виконавчого листа у справі №357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги скарги щодо зобов`язання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти на виконання виконавчий лист по справі №357/1242/23 (провадження №2/357/934/23), виданий 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, слід зазначити наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012 року, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , в частині зобов`язання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти на виконання виконавчий лист у справі №357/1242/23, провадження №2/357/934/23, що виданий 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобрикової Оксани Вікторівни (код ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: б-р Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область), боржник: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), задовольнити частково.

Скасувати повідомлення від 31.10.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бобриковою О.В. щодо виконавчого листа у справі №357/1242/23, провадження № 2/357/934/23, виданого 03.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 19.12.2024.

Суддя: О. В. Бондаренко