Рішення

від 12.12.2024 по справі 361/10531/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/10531/23

провадження № 2/361/2013/24

12.12.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.,

за участю секретаря: Іванової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, -

в ст ан ов ив :

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2023 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ШБУ-77». В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до наказу № 162-к від 30 листопада 2020 року її прийнято на посаду інженера проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ШБУ-77». Згідно наказу № 16-з від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 отримала трудову книжку та з позивачем проведено розрахунок по заробітній платі. Однак, у видачі довідки по заробітній платі позивачу роботодавцем відмовлено та не здійснено розрахунок за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за відпрацьований час. Від отримання письмових звернень позивача щодо видачі вищевказаної довідки по заробітній платі та здійснення компенсації за невикористані відпустки, що направлялися до ТОВ «ШБУ-77» засобами поштового зв`язку, зокрема, через оператора ТОВ «Нова Пошта», відповідач відмовляється. З наведених підстав, ОСОБА_1 здійснено самостійно розрахунок компенсації за відпустки. Так, за період з 01.12.2020 по 25.08.2023 позивач набула право на 96 календарних днів щорічної основної відпустки, з розрахунку 24 календарні дні відпустки за один відпрацьований календарний рік. Позивачем використано 14 календарних днів відпустки у січні 2022 року та 14 календарних днів у січні 2023 року. Крім того, ОСОБА_1 є матір`ю двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 2015 року народження, ОСОБА_3 , 2017 року народження, й відповідно має щорічну додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів на рік. Отже, станом на день звільнення позивач мала 68 календарних днів невикористаної відпустки. Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) сума заробітної плати за період з 01.12.2020 по 25.08.2023 складає 492570,33 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1349,51 грн., що визначена із заробітної плати у розмірі 492570,33 грн. за календарний рік, що передує місяцю звільнення (тобто за період з серпня 2022 року по липень 2023 року)/365 днів. Таким чином, сума стягнення грошової компенсації, яка мала бути сплачена позивачу при звільнення, становить 91766,68 грн., що обрахована наступним чином: 1349,51 грн. х 68 днів.

Посилаючись на протиправність дій ТОВ «ШБУ-77», ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 91766,68 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Заперечення відповідача

06 лютого 2024 року до суду надійшов відзив ТОВ «ШБУ-77» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти заявлених вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що у наданому позивачем до суду розрахунку кількість днів невикористаної відпустки складає 60 календарних днів, а не 68 днів, як заявлено у позові, й відповідно компенсація становить не 91766,68 грн., а 80970,60. Крім того, щодо компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, яка надається згідно ст. 19 Закону України» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що чоловік позивача, як батько дітей, не скористався правом на останню. Також, ТОВ «ШБУ-77» звертало увагу суду на те, що ОСОБА_1 ніколи не зверталася до відповідача щодо надання додаткової відпустки, як матері, яка має двох дітей до 15 років, та не надавала документально оформлених документів щодо цього, а такий обов`язок має саме працівник, а не роботодавець. Відповідач додатково зазначив, що наказом від 31 травня 2022 року № 4-ов дію трудових договорів з працівниками товариства було призупинено. Додатково зазначив, що під час звільнення позивача, з останньою укладено Угоду про врегулювання відшкодування матеріальної шкоди від 25.03.2023, згідно п. 3 якої підтверджено та сторонами заявлено про відсутність у сторін жодних майнових претензій одна до одної, в тому числі щодо будь-яких виплат відшкодувань (компенсацій), передбачених Кодексом законів про працю України. З наведених підстав, ТОВ «ШБУ-77» просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2024 року вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сиротін Д.В. доводи позову підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ «ШБУ-77» у судове засідання не з`явився, відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. У встановлений законом строк, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Обставини справи, що встановлені судом

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 01 грудня 2020 року прийнята на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77», про що свідчить запис за № 7 у трудовій книжці позивача.

Згідно запису № 8 у трудовій книжці позивача, 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексом законів про працю України, про що також свідчить наявна в матеріалах справи копія наказу ТОВ «ШБУ-77» № 16-з від 25 серпня 2023 року.

Наказ ТОВ «ШБУ-77» № 16-з від 25 серпня 2023 року не містить інформації щодо виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки при звільненні.

Відповідно до копій свідоцтв про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 має двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2021 року у цивільній справі № 263/837/21, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.

З Витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформованого 08.02.2024, видно, що ОСОБА_1 в період з березня по грудень 2021 року не працював, та відсутні відомості про отримання останнім доходів у 2022, 2023 роках.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 неодноразово, а саме 09.09.2023, 05.10.2023, зверталася до ТОВ «ШБУ-77» із письмовими заявами про надання довідки по заробітній платі та проведення компенсації за невикористані відпустки (а.с. 19-28).

Згідно копій наказів ТОВ «ШБУ-77» № 16-вд від 04.01.2022 та № 427-вд від 02.05.2022, ОСОБА_1 надавалася щорічна основна відпустка за період роботи з 01.12.2021 по 30.11.2022 тривалістю 14 календарних днів з 04.01.2022 по 18.01.2022, а також тривалістю 10 календарних днів з 02.05.2022 по 11.05.2022.

Відповідно до наказу № 4-вд від 02.01.2023 позивачу також надавалася відпустка за період роботи з 01.12.2022 по 30.11.2023 тривалістю 14 календарних днів з 02.01.2023 по 15.01.2023.

З Довідки № ШБУ00000006 від 27 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 за період роботи з 01.12.2020 по 25.08.2023 отримала дохід у розмірі 1523569,47 грн.

Згідно наданого стороною відповідача розрахунку середнього заробітку позивача, визначеного за період з серпня 2022 року по липень 2023 року, середньоденна заробітна плата становить 1676,41 грн. Також з даного розрахунку видно, що ТОВ «ШБУ-77» нарахована компенсація відпустки тривалістю 28 календарних днів у розмірі 46939,48 грн.

Відповідно до угоди про врегулювання відшкодування матеріальної шкоди, укладеної 25 серпня 2023 року між ТОВ «ШБУ-77» та ОСОБА_1 , остання визнає свою вину в повному обсязі за пошкодження транспортного засобу Hyundai, д.н.з. НОМЕР_4 , та відшкодувала потерпілій стороні матеріальну шкоду у розмірі 77000 грн., а також сторони заявляють та підтверджують у присутності свідків, що з моменту підписання цієї угоди, жодних майнових претензій один до одного з приводу відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі будь-яких виплат відшкодувань (компенсацій) передбачених КЗпП України, тощо сторони не матимуть один до одного та в майбутньому мати не будуть.

У судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 допитана як свідок, та пояснила, що з 01.12.2020 по 25.08.2023 працювала у ТОВ ТОВ «ШБУ-77». За період роботи двічі брала відпустку по 14 календарних днів, на дітей додаткову відпустку не брала. Зазначила, що при прийнятті на роботу надавала роботодавцю копії свідоцтв про народження дітей. 28 травня 2021 року позивачу було надане службове авто Hyundai. 13 січня 2023 року внаслідок ДТП авто пошкоджено, відшкодування потерпілій стороні сплатила частково страхова компанія у розмірі 44000 грн., а іншу частину позивач особисто, віддавши готівкою 25.08.2023 відшкодування у розмірі 77000 грн. Звертала увагу суду на те, що в угоді від 25 серпня 2023 року врегулювано питання відшкодування саме матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 13 січня 2023 року, жодних інших компенсації, передбачених КЗпП України, вона не стосується.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами ч.1 ст. 21 КЗпП України,трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У ст.116КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 75 КЗпП України).

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

У ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

При визначенні середньої заробітної плати суд має керуватись положенням «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100».

Відповідно до п. 2 порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Так, судом встановлено, що у період з 01 грудня 2020 року по 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ШБУ-77».

Позивач ОСОБА_1 пред`являє вимоги щодо стягнення з ТОВ «ШБУ-77» компенсації за невикористану відпустку у кількості 68 календарних днів - у розмірі 91766,68 грн.

Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) сума заробітної плати позивача за період з 01.12.2020 по 25.08.2023 складає 492570,33 грн. З наданого позивачем розрахунку видно, що середньоденна заробітна плата складає 1349,51 грн., та визначена із заробітної плати у розмірі 492570,33 грн. за календарний рік, що передує місяцю звільнення (тобто за період з серпня 2022 року по липень 2023 року)/365 днів.

Суд погоджується з вищевказаним розрахунком середньоденної заробітної плати позивача, здійсненим для визначення розміру компенсації за невикористані календарні дні відпустки.

Так, розмір компенсації обраховано у відповідності до вимог закону.

Однак, з матеріалів справи видно, що за час роботи ОСОБА_1 надавалися відпустки загальною тривалістю 38 календарних днів, про що свідчать копії наданих на запит суду наказів ТОВ «ШБУ-77» № 16-вд від 04.01.2022, № 427-вд від 02.05.2022 та № 4-вд від 02.01.2023.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги аргументи позивача, що відпустка тривалістю 10 календарних днів у період з 02.05.2022 по 11.05.2022 їй фактично не надавалася, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки, а саме щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів, а також додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України «Про відпустки», як матері, яка має двох дітей до 15 років за 2021-2023 роки, тривалістю 30 календарних днів, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за весь період роботи 01 грудня 2020 року по 25 серпня 2023 року, тобто за більш ніж 2 роки 8 місяців, позивач ОСОБА_1 брала щорічну основну відпустки загальною тривалістю 38 календарних днів.

Таким чином, враховуючи те, що за кожен відпрацьований календарний рік працівник згідно КзПП України має 24 календарних дні щорічної основної відпустки, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів.

Крім того, з наданого ТОВ «ШБУ-77» розрахунку при звільнення № ШБУ00000013 від 25.08.2023 видно, що відповідач сам нарахував компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки в кількості 28 днів. Однак, доказів сплати нарахованої суми, суду не надано й судом не встановлено.

Щодо компенсації за щорічну додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», то суд вважає твердження відповідача, що він не був обізнаний стосовно наявності двох неповнолітніх дітей у позивача й відповідно наявності в останньої права на щорічну додаткову відпустку, недоведеними.

Крім того, посилання ТОВ «ШБУ-77» на те, що батько дітей ОСОБА_1 також мав можливість брати таку додаткову відпустку є необґрунтованими, оскільки згідно наявного в матеріалах справи Витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформованого 08.02.2024, видно, що ОСОБА_1 в період з березня по грудень 2021 року не працював, відомості про отримання останнім доходів у 2022, 2023 роках також у реєстрі відсутні.

Додатково суд звертає увагу, що зміни до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки», згідно яких слова "Жінці, яка працює і має" замінено словами "Одному з батьків, які мають", внесено до закону 15 квітня 2021 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-IX.

Тобто, на час внесення змін до статті 19 вищевказаного закону батько дітей ОСОБА_1 вже не перебував в офіційних трудових відносинах. Відтак, останній не мав можливості скористатися правом на дану відпустку.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано рішенням суду від 14 вересня 2021 року.

Стосовно аргументів ТОВ «ШБУ-77», що під час звільнення позивача, з останньою укладено Угоду про врегулювання відшкодування матеріальної шкоди від 25.03.2023, згідно п. 3 якої сторонами заявлено про відсутність у сторін жодних майнових претензій одна до одної, в тому числі щодо будь-яких виплат відшкодувань (компенсацій), передбачених Кодексом законів про працю України, то суд вважає їх безпідставними, оскільки дана угода стосувалася безпосередньо відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовому транспортному засобу внаслідок ДТП, яка сталася 13 січня 2023 року з вини ОСОБА_1 , і жодним чином не врегульовує питання компенсації невикористаних днів відпустки при звільненні позивача.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з ТОВ «ШБУ-77» компенсації за невикористані відпустки загальною тривалістю 58 календарних днів, та стягнення із відповідача на користь відповідача відповідної компенсації у розмірі 78271, 58 грн.

На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ЗУ «Прооплату праці»,ст.ст. 21,47,83,116,117 КЗпП,ст.ст.13,76,81,89,263-265,274,352,354ЦПК України,суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки задовольнити частково.

Стягнути зТовариствазобмеженою відповідальністю«ШБУ-77»накористь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 78271 (сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят одну ) гривню 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77», код ЄДРПОУ 41412376, адреса місцезнаходження: вул. Симоненка Василя, буд. 4, м. Бровари, Київська область, 07402.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН