Рішення

від 18.12.2024 по справі 373/2291/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2291/24

Номер провадження 2/373/1058/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 грудня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.

за участі

секретаря судових засідань Бутович Я.О.,

представника позивача Кожуховського О.В.,

представника ІІІ особи Борисюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/2291/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Переяславської міської ради (Орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 та просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Посилається на те, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у 2019 році, відповідач самоусунувся від виховання своїх неповнолітніх дітей, не турбується про їх фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на їх утримання не надає. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Позивач також підтримала позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявили про відмову від вимоги про стягнення на користь позивача понесених судових витрат та просили залишити їх за позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило, відзиву на адресу суду відповідач не направив.

Представник третьої особи Борисюк Л.М. не заперечила проти задоволення позовних вимог. Вказала, що питання позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав розглядалось на засіданнях комісії із питань захисту прав дітей Служби у справах дітей виконкому Переяславської міської ради у серпні та у вересні 2024 року. На обидва засідання ОСОБА_2 не з`явився, хоча був обізнаний про їх дату і час. З`являвся ОСОБА_2 у Службу у справах дітей та сім`ї єдиний раз у липні 2024 за викликом працівника комісії для ознайомлення з матеріалами перевірки про доцільність позбавлення батьківських прав. В день, коли відповідач з`явився в Службу, він в присутності Борисюк Л.М. заявив інспектору, що не заперечує, щодо позбавлення його батьківських прав, а на засідання комісії приходити не буде, та взагалі виявив байдуже ставлення до цього питання.

Рух справи в суді.

Вказана позовна заява надійшла до суду 17.10.2024.

Після виконання судом вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, ухвалою від 01.11.2024 справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Підготовче засідання у справі закрите 02.12.2024 та справа призначена до судового розгляду, про що постановлена відповідна ухвала.

Розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження.

Учасники не заперечили щодо заочного розгляду справи.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено наступне.

За клопотанням представника позивача, судом були допитані заявлені ними свідки, в тому числі позивач.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 пояснила, що відповідач, після розірвання шлюбу у 2019 році, зовсім не цікавиться життям дітей. А ні вона, а ні діти його не бачили вже 5 років. Вона не забороняла йому спілкуватись із дітьми, навіть сама телефонувала та залишала мобільні номери дітей, щоб він міг привітати їх із святами та днями народжень, однак ОСОБА_2 дітям не телефонував. Чому він не бажає спілкуватись із ними вона не знає. Діти не знають ОСОБА_2 П`ять років тому (після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 ) позивач вдруге вийшла заміж. Її теперішнього чоловіка - ОСОБА_8 , діти вважають своїм батьком.

Свідок ОСОБА_9 - ОСОБА_10 повідомила суду, що знає і позивача і відповідача, оскільки є хрещеною ОСОБА_11 . З позивачем спілкується постійно. Приходить до них в гості на свята та вітає хрещеника. Відповідача бачила востаннє 5 років тому. При спілкуванні з ОСОБА_12 , останній неодноразово повідомляв свідку, що хоче змінити прізвище, оскільки ОСОБА_13 він пам`ятає з дитинства по декількох епізодах, коли той бив матір. Батьком вважає ОСОБА_8 . Про матеріальну чи будь-яку іншу допомогу від ОСОБА_2 дітям свідок не чула жодного разу.

Свідок ОСОБА_14 показала, що вона проживає по сусідству з сім`єю ОСОБА_15 та близько 30 років знає їх. Позивач переїхала до ОСОБА_15 після того, як вийшла заміж за ОСОБА_8 , приблизно 5 років тому. Діти проживають з ними. ОСОБА_2 вона жодного разу не бачила.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що вони давно товаришують з позивачкою. Познайомились під час вагітності та продовжують товариські стосунки близько 10 років. Колишнього чоловіка позивача - ОСОБА_2 свідок не бачила близько 5 років. Дітьми, як батько опікується ОСОБА_17 - теперішній чоловік позивачки.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 дали свідчення ідентичні показам ОСОБА_16 вказавши що не бачили ОСОБА_2 близько 5 років і знають від ОСОБА_1 що матеріальної допомоги дітям він не надає і спілкуватись із дітьми не бажає.

Судом досліджені письмові докази, з яких убачається наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані у АДРЕСА_1 , що підтверджено довідками про реєстрацію місця проживання (а.с. 7, 10, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_20 , що зазначено у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 11.02.2014 та про що зроблено актовий запис №45 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_20 , що зазначено у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 08.06.2017 та про що зроблено актовий запис №192 (а.с. 9).

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 04.02.2019 (справа № 373/2337/18) розірвано шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 (а.с. 13-15).

ОСОБА_21 та ОСОБА_22 26.06.2020 уклали шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис №88, та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.06.2020. ОСОБА_21 змінила прізвище на ОСОБА_15 (а.с.12).

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 31.01.2019 (справа № 373/2340/18) ухвалено стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_21 аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) (а.с. 18-19).

Зі сплати аліментів існує заборгованість, яка станом на 15.07.2024 становить 23638, 77 грн. (а.с. 21).

Депутатом міської ради О. Матвієнко обстежено житлово - побутові умови проживання ОСОБА_1 , яка фактично проживає по АДРЕСА_2 , про що складено Актом №23 від 18.07.2024.

З цього акту вбачається, що позивач проживає разом з сім`єю ОСОБА_15 та разом з ними проживають діти. За вказаною адресою ОСОБА_1 із дітьми проживають останні 5 років (а.с. 22).

ОСОБА_23 та ОСОБА_24 навчаються в Переяславському ліцеї імені Володимира Мономаха в 2 та в 5 класах, про що свідчать довідки ліцею №274 та №275 від 18.07.2024 (а.с.23,24).

Переяславським ліцеєм імені ОСОБА_25 надано характеристики на учнів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . З цих характеристик убачається, що діти характеризуються з позитивного боку. Питаннями пов`язаними із навчальним процесом дітей опікується їх матір ОСОБА_1 . ОСОБА_2 за час навчання дітей жодного разу не відвідував ліцей (а.с. 25, 26).

Також суду надані характеристики на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від ЗДО (садочок) №8, з яких також убачається що ОСОБА_2 жодного разу не відвідував садочка та не цікавився умовами перебування дітей в закладі (а.с. 28, 29).

Позивач працює кухонним працівником у ТОВ «Спортивна база відпочинку «БРАВО КІДС», за місцем роботи характеризується з позитивного боку про що свідчить довідка №15/07-2 та характеристика, видані директором ТОВ «Спортивна база відпочинку «БРАВО КІДС» (а.с. 30,31).

ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст. 178 КУпАП. Перебуває на обліках ВП №1 Бориспільського РУП в категорії «кривдник» (а.с. 33 - 36).

Позивач та відповідач не перебувають на обліках у лікарів нарколога та психіатра (а.с.37, 38).

Виконавчий комітет Переяславської міської ради 17.09.2024 ухвалив рішення №391-15 про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Додатком до цього рішення є висновок. З висновку слідує, що з часу розірвання шлюбу (2019 рік) ОСОБА_2 перестав цікавитись вихованням та розвитком своїх дітей. Має заборгованість щодо сплати аліментів. Під час розмови дітей з психологом вони повідомили, що ОСОБА_2 для них є сторонньою особою і вони не сприймають його як батька. На засідання комісії з питань захисту прав дитини 12.08.2024 та 12.09.2024 ОСОБА_26 не з`явився. Резюме висновку - доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його двох малолітніх дітей (а.с.39 - 41).

Суд приймає до уваги подані стороною позивача докази, на підставі яких встановлені обставини справи, вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Норми права, що підлягають до застосування судом.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

В своїй постанові у справі №214/1048/15-ц від 03.05.2018 року ВС звернув увагу на те, що у статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить і вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Висновки суду.

В даному випадку матеріали справи містять Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, який ґрунтується, серед іншого, на аналізі психолога центру соціальних служб для сім`ї виконавчого комітету Переяславської міської ради про результати проведеної роботи з неповнолітніми ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті якого зазначено, що ставлення дітей до батька негативне, при цьому окрім розуміння дітей байдужості до них з боку батька, з боку ОСОБА_12 є несприйняття відповідача, як близької людини, як наслідок згадок про побиття ОСОБА_2 їх матері (позивачки), і навпаки сприйняття як батька - вітчима ОСОБА_8 , та бажання змінити прізвище. Аналогічні дані, в контексті ставлення дітей до відповідача, повідомили допитані в судовому засіданні свідки

Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує та взагалі відмовився від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не цікавиться їх долею протягом останніх п`яти років, участі у їх вихованні та розвитку не приймає, матеріально дітям не допомагає, жодного контакту з ними не підтримує.

В матеріалах справи, як докази винної поведінки відповідача по відношенню до неповнолітніх дітей, який проявився в небажанні відповідача виконувати свій батьківський обов`язок, щодо утримання та виховання синів, міститься інформація викладена у Висновку органу опіки та піклування від 17.09.2024, інформація повідомлена свідками, які допитані в судовому засіданні та інформація викладена в характеристиках дошкільного навчального закладу та характеристиках виданих ліцеєм, де наразі навчаються діти.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач участі у вихованні дітей протягом тривалого часу не приймає, не забезпечує їх матеріально, що дає підстави суду стверджувати, що він свідомо нехтує своїми обов`язками по відношенню до дітей, самоусунувся від їх виконання, тому може бути позбавлений батьківських прав відносно них.

За таких підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і про необхідність їх задоволення як таких, що сприяють якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Судові витрати понесені позивачем, складаються із витрат із сплати судового збору в силу п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача, однак відповідно до заяв ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кожуховського О.В., суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. 141, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Переяславської міської ради (Орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після набрання рішення законної сили направити його копію державному органу реєстрації актів цивільного стану.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 19.12.2024.

Суддя І.О. ОПАНАСЮК