Рішення

від 19.12.2024 по справі 234/16864/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/16864/21

Провадження № 2/202/1927/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Жупій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського закладу загальної середньої освіти ім. М.М. Крупченка Краматорської міської ради Донецької області, Управління освіти Краматорської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році позивачка звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із позовною заявою до Краматорського закладу загальної середньої освіти ім. М.М. Крупченка Краматорської міської ради Донецької області, Управління освіти Краматорської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала на посаді педагога-організатора на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника та на посаді керівника вокально-театрального гуртка на 0.25 ставки на постійному місці роботи Краматорського закладу загальної середньої освіти № 22 з профільним навчанням імені Миколи Миколайовича Крупченка Краматорської міської ради Донецької області. Наказом № 53-к від 08.11.2021р. її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як педагога-організатора у зв`язку з тим, що у в неї відсутній сертифікат щеплення. Даний наказ вважає незаконним, оскільки ні в посадовій інструкції, ні в будь- якому іншому документі вона такого зобов`язання немає, як і відповідач повноважень на відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення. Вважає, вимогу надання медичних документів порушують таємницю про стан здоров`я, відповідачем порушено строки повідомлення про зміну істотних умов праці. Зважаючи викладене, просить визнати незаконним наказ про відсторонення від роботи, скасувавши його, поновити на роботі та зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за весь час відсторонення від роботи.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 08.12.2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням Верховного Суду враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, де розгляд справи розпочато новим складом суду зі стадії розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі через особисті причини, які визнано судом поважними, не зважаючи на визнання явки позивачки обов`язковою у судове засіданні, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовна заява є безпідставною, необґрунтованою. Так, враховуючи вимоги законодавства України, управлінням освіти Краматорської міської ради 05.11.2021 року був виданий наказ № 221 «Про відсторонення від роботи» в якому зазначалося, що керівникам закладів та структурних підрозділів, які підпорядковані управлінню освіти (заклади загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти), відстороняти від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати до проведення обов?язкового профілактичного щеплення та надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. 05.11.2021 року позивачу було повідомлено про обов?язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У зв`язку з тим, що позивачкою не подано документ, який підтверджує вакцинацію або медичний висновком про наявність абсолютних протипоказань, 08.11.2021 року керівником Краматорського закладу загальної середньої освіти N? 22 з профільним навчанням імені Миколи Миколайовича Крупченка Краматорської міської ради Донецької області був виданий наказ № 53-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », який був доведений до неї. Зазначив, що як управління освіти, так і керівник закладу, діяли в межах законодавства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В подальшому представник Управління освіти Краматорської міської ради подав додатково письмові пояснення, згідно яких зазначив, що на час роботи в закладі освіти, позивачка не була вакцінована та не надавала підтверджуючих документів про повний курс вакцінації або довідки про абсолютні протипоказання до щеплень. Розглянувши ситуацію в індивідуальному порядку та враховавши всі ризики, 08.11.2021 року директором Краматорського ЗЗСО №22 з профільним навчанням імені М.М. Крупченка був виданий наказ № 53-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , педагога-організатора».

Окрім цього, ОСОБА_1 , була звільнена з посади педагога-організатора 31.10.2022 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно достатті15 ЦКУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді педагога-організатора на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника та на посаді керівника вокально-театрального гуртка на 0,25 ставки у Краматорському закладі загальної середньої освіти ім. М.М. Крупченка Краматорської міської ради Донецької області.

Згідно матеріалів справи, 05.11.2024 Управлінням освіти Краматорської міської ради

видано наказ № 221 «Про відсторонення від роботи», в якому зазначалося, що керівникам закладів та структурних підрозділів, які підпорядковані управлінню освіти (заклади загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти), відстороняти від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати до обов`язкового профілактичного щеплення та надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, працівників, які не надали відповідні документи про щеплення.

05.11.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Через відмову підписувати повідомлення про щеплення, керівництвом закладу було складено відповідний акт.

Наказом №53-к від 08.11.2021 ОСОБА_1 , педагога-організатора закладу, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, до проведення обов?язкового профілактичного щеплення та надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19.

08.11.2021 року керівником Краматорського закладу загальної середньої освіти № 22 з профільним навчанням імені Миколи Миколайовича Крупченка Краматорської міської ради Донецької області був виданий наказ № 53-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », який був доведений до неї, але підписувати про його ознайомлення позивачка також відмовилась, про що керівництвом закладу був складений акт.

09.11.2021 року позивачка вийшла на роботу, після чого керівництвом закладу було скликано комісію, яка роз`яснила, що вона відсторонена від роботи раніше доведеним до її відома наказом та що все це унеможливлює виконання нею своїх посадових обов`язків, про що також складений відповідний акт.

Наказом № 55-к від 12.11.2021 ОСОБА_1 яка працювала на посаді педагога-організатора на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника та на посаді керівника вокально-театрального гуртка на 0,25 ставки з 15.11.2021 переведено на посаду керівника вокально-театрального гуртка на 0,25 ставки.

30.10.2022 ОСОБА_1 була звільнена з посади педагога-організатора відповідно до п.1 ст.40 КЗпП.

Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.

Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону.

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших, передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пункті 14.9. постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 критерії оцінки пропорційності втручання у приватне життя позивача,зокрема, потрібно враховувати такі обставини: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням».

Судом встановлено, що на момент відсторонення, позивач працювала у закладі освіти та належить до працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак, ОСОБА_1 відмовилась надавати відповідачу будь-які документи для підтвердження існування профілактичного щеплення чи протипоказань для цього.

Позивачка мала можливість не робити відповідне щеплення за наявності в неї медичних протипоказань, однак існування таких обставин не встановлено та відповідні медичні висновки суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції «Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», затвердженої наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5. пункту 1.2. Інструкції №66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2.Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5. Інструкції №66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7.Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції №66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом.

Приписи законодавства України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та, за дотримання визначеної в них процедури, дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскількистаттею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Відповідач, який видав оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідає вимогам п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 в оновленій редакції.

В контексті оцінки дотримання принципу пропорційності при відстороненні позивача від роботи легітимній меті при втручанні в його право на повагу до приватного життя, суд враховує характер роботи позивачки, наявність у неї щоденних контактів із здобувачами освіти, педагогами та іншими працівниками, батьками здобувачів освіти.

З урахуванням наведеного вище, тимчасове відсторонення позивача від роботи можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення, недопущення поширення небезпечного коронавірусу, воно мало об`єктивні підстави та було виправданим.

При цьому відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачкою зберігалося її робоче місце. Отже, таке обмеження переслідувало законні цілі, було тимчасовим та пропорційним.

У цьому контексті суд також зауважує, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я, особливо в умовах пандемії можуть свідчити про невиконання державою позитивних зобов`язань із гарантування право кожної людини на життя. Держава зобов`язана здійснити ефективні заходи, зокрема правове регулювання та відповідну адміністративну практику з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей.

Щодо твердження позивача про незаконність вимоги надати медичний висновок про протипоказання від щеплення суд зауважує, щоНаказом Міністерства охорони здоров`я України 02 листопада 2021 року № 2394затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Так, відповідно до Інструкції у пункті 1 вказуються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) пацієнта, якому видається форма № 028-1/о, у пункті 2 вказується дата народження пацієнта, у пункті 3 зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) лікаря, що видає форму № 028-1/о, у пункті 4 лікар вказує висновок щодо наявності у пацієнта протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, їх вид (абсолютні протипоказання або застереження) та тривалість (постійні чи тимчасові). За наявності тимчасових протипоказань у пункті 5 зазначаються рекомендації лікаря щодо можливості вакцинації, наприклад, через визначений термін часу. У пункті 6 зазначається термін дії форми № 028-1/о: постійно або термін її дії. Анамнестичні дані та/або встановлений діагноз, що визначають протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначаються у додатку до форми No 028-1/о. Додаток до форми No 028-1/о не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою. Форма No 028-1/о видається пацієнту для надання за місцем вимоги.

Таким чином, висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 по формі 028-1/о, що надається за вимогою не містить інформації про діагноз, відомості одержані при медичному обстежені, методи лікування та інші анамнестичні дані що повністю спростовує твердження позивача про порушення відповідачем статей 391Основ законодавства про охорону здоров`я,ст. 286 ЦК України.

Доводи про те, що роботодавцем порушено строк повідомлення про зміну істотних умов праці є недоречними, оскільки істотними умовами праці є системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад.

Позиція про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначенихЗаконом України«Прозахистнаселення відінфекційниххвороб» і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому є безпідставною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України«Про захистнаселеннявідінфекційних хвороб» працівникиокремих професій,виробництв таорганізацій,діяльність якихможе призвестидо зараженняцих працівниківта (або)поширення нимиінфекційних хвороб,підлягають обов`язковимпрофілактичним щепленнямтакож протиінших відповіднихінфекційних хвороб. Перелік професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленнямпроти іншихвідповідних інфекційниххвороб,встановлюється центральниморганом виконавчоївлади,що забезпечуєформування державноїполітики усфері охорониздоров`я.

З огляду на викладене, суд вважає, що при відстороненні позивачки від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування.

Вирішуючи позовну вимогу про нарахування та виплату позивачу середнього заробітку, за весь час відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.

З`ясовуючи питання щодо законності/незаконності ненарахування працівникові заробітної плати впродовж строку відсторонення від роботи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас, колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

Відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин, тобто тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків, в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством,) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Так, Наказ № 53-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », був доведений до неї, але через відмову від підпису про його ознайомлення, було складена акт, а сам Наказ та Лист направлені позивачці рекомендованим поштовим відправленням.

Разом з тим, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження наявності у неї документів, які б спростовували наявність обставин, що стали підставою для відсторонення її від роботи та стали б підставою для допущення її до роботи, зокрема, медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я чи документ (COVID-сертифікат), що підтверджує здійснення ОСОБА_1 обов`язкового профілактичного щеплення (вакцинації) проти COVID-19.

Отже, оскільки вимога позивача про визнання протиправним та скасування Наказу про відсторонення від роботи задоволенню не підлягає, то не підлягають до задоволення і вимоги про виплату останній середнього заробітку, за весь час відсторонення від роботи, оскільки така вимога є похідною.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, понесені нею судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.12,81,141,263-265,274-279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

.

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Краматорського закладу загальної середньої освіти ім. М.М. Крупченка Краматорської міської ради Донецької області, Управління освіти Краматорської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплаченої заробітної плати за весь час відсторонення від роботи відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Маринін