Рішення

від 18.12.2024 по справі 184/1940/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1940/24

Номер провадження 2-о/184/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Покров цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровська міська рада Дніпропетровської області «про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини», -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,посилаючись нанаступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померйого ріднийбатько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,після смертіякого відкриласяспадщина наквартиру АДРЕСА_1 ,яка належалайому направі власностіна підставідоговору даруваннявід 26.02.1998року. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є він та рідна мати батька, його рідна баба - ОСОБА_3 . Шлюб його батька з матір`ю ОСОБА_4 на час його смерті був розірваним. Протягом встановленого законом він та мати померлого, ОСОБА_3 , не зверталися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 28 серпня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 28.08.2024 року відмовила йому у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом, посилаючись на те, що строк прийняття спадщини ним був пропущений. Він постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 2021 року і по день смерті його батька. Однак він залишався бути зареєстрованим в житловому будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності його вітчиму ОСОБА_5 , в якому, окрім його власника, зареєстровані також його мати ОСОБА_4 та він. Станом на 2021 рік його відносини з чоловіком його матері значно погіршилися. Між ними почали часто виникати конфлікти на побутовому ґрунті. Після такого чергового конфлікту вітчим почав вимагати, щоб він звільнив його житловий будинок, тому він вирішив поселитися у свого рідного батька ОСОБА_2 , з яким у нього завжди були добрі стосунки. Крім того, станом на той час батько вже захворів і за станом здоров`я потребував постійного догляду з боку родичів. Але у нього не залишилося родичів, окрім нього та його матері ОСОБА_3 , яка є особою похилого віку. Його матері ОСОБА_3 за віком та за станом здоров`я було би важко його доглядати, оскільки вона сама хворіє та потребує догляду. Тому в 2021 році вони утрьох на сімейній нараді вирішили, що буде краще, якщо він поселиться разом з батьком і, таким чином, буде постійно його доглядати. Батько запропонував йому скласти заповіт на його ім`я на все його майно на випадок його смерті, але він разом з бабою ОСОБА_3 вирішили, що в цьому немає ніякої потреби, оскільки його мати на спадщину не мала наміру претендувати, і, таким чином, він залишався єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька. Таким чином, на час смерті свого батька ОСОБА_2 він разом з ним проживали за однією адресою, вели спільне господарство, але були зареєстровані за різними адресами. Він протягом минулого часу не змінив місце своєї реєстрації, оскільки вітчим на цьому не наполягав, він на той час також не бачив в цьому ніякої потреби. Він протягом встановленого законом строку не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки постійно проживав разом з батьком на час його смерті і вважав себе таким, що прийняв спадщину після його смерті. Однак, як виявилося, нотаріусу для підтвердження цього факту потрібна реєстрація місця проживання спадкоємця за однією адресою зі спадкодавцем. Оскільки він з батьком на час його смерті були зареєстровані за різними адресами, з заявою про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку він не звертався, нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину. В зв`язку з чим він змушений звернутись до суду з вказаною заявою.

Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності їх представника, при прийнятті рішення по справі покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши заявника, свідка, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №149 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками вказані: батько « ОСОБА_2 », мати « ОСОБА_4 » (а.с.9).

Згідно договорударування квартиривід 26.02.1998року,посвідченого приватнимнотаріусом Орджонікідзевськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті,зареєстрованого вреєстрі за№1040, ОСОБА_4 подарувала,а ОСОБА_2 прийняв удар однокімнатну квартиру розміром житлової площі 16,97 кв. м, загальної площі 30,42 кв. м по АДРЕСА_3 (а.с.10-11).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради Дніпропетровської області» за №1110 від 18.09.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страждав ДЗ: IXC. Кардинальний атеросклероз СН ІІБ. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був госпіталізований в терапевтичне відділення лікарні, де і помер. ДЗ: Позалікарняна двобічна полі сегментарна пневмонія ІV гр. АН ІІ сен. (згідно посмертного епікризу). За станом здоров`я потребував догляду з боку родичів (а.с.16).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому будинку осіб виконавчого комітету Покровської міської ради №1888 від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 . Також за даною адресою зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с.17).

28 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 28.08.2024 року відмовила йому у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом, посилаючись на те, що строк прийняття спадщини ним був пропущений (18, 19).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №77531124 від 03.07.2024 року, наданої приватним нотаріусом Бойко Л.П. у зв`язку з відкриттям спадкової справи за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77531367 від 03.07.2024 року, наданої приватним нотаріусом Бойко Л.П.,до Спадковогореєстру внесенореєстраційний запис,параметрами якогоє реєстраціяспадкової справи.Номер успадковому реєстрі72657041. Спадкодавець ОСОБА_2 .

Факт того, що ОСОБА_1 дійсно постійно сумісно проживав однією сім`єю разом зі своїм рідним батьком ОСОБА_2 на час відкриття спадщини та вів з ним спільне господарство на день його смерті також підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_3 .

Встановлення факту постійного проживання заявника разом з ОСОБА_2 має юридичне значення внаслідок того, що від встановлення вказаного факту залежить виникнення його майнових прав на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які мають бути оцінені судом.

Верховний Суду 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18) зазначив наступне: «Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».

Аналогічна правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду: 1) від 4 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження».

Відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно змісту ч. 2 ст. 315 ЦПК України, окрім справ передбачених ч. 1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлення вищезазначеного юридичного факту відповідає вимогам закону та інтересам заявника, встановлюється з метою оформлення своїх спадкових прав на квартиру та повністю доведено дослідженими доказами, а тому заяву ОСОБА_1 про встановлення фактусумісного проживаннязі спадкодавцемна часвідкриття спадщини необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 13, 258, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровська міська рада Дніпропетровської області «про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини» - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_1 , разом із спадкодавцем, рідним батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2024 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш