Рішення

від 17.12.2024 по справі 185/12320/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/12320/24

Провадження № 2-о/185/430/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 зацікавлена особа: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті

В С Т А Н О В И В

Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті. Заявник просить суд встановити факт що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 уродженки с. Нововязівське, Павлоградського району, Дніпропетровської області, Україна, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації у м. Енгельс, Саратовська область.

Заява мотивована тим, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 заявник не має можливості, у зв`язку з відсутністю документу про смерть, отримати спадщину після її смерті.

Заявник просив суд розглянути справу без його участі.

Заінтересована особа надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення заяви у повному обсязі у зв`язку із наступним.

В судовому засіданні встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті м. Енгельс, Саратовської області, російської федерації померла громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Нововязівське. Померла похована в місті Енгельс, на території держави агресора. Причина смерті: набряк головного мозку як наслідок інфаркту мозку. Померла є рідною тіткою заявниці, ОСОБА_1 . Родинний зв`язок між померлою та заявницею підтверджується наступними документами: Свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 13.11.1979р. серія НОМЕР_1 ; Архівна довідка від 15.11.2024р. - Свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 20.09.1965 р. серія НОМЕР_2 ; Свідоцтво про укладання шлюбу від 18.05.1984р. серія НОМЕР_3 ; Паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_4 .

Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті померлої на території російської федерації - державі агресора є: - довідка про причину смерті від 26.08.2022р. №С-05690; свідоцтво про смерть від 26.08.2022 року серії НОМЕР_5 , видане відділом записів актів громадянського стану м. Енгельса та Енгельсового району управління по справам записів актів громадянського стану уряду Саратовської області.

Однак ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 - своєї тітки українського зразка в органах ДРАЦС через те, що її смерть настала на території РФ, з якою, наразі розірвано дипломатичні відносини. Разом з тим таке свідоцтво необхідно заявниці для подальшого оформлення своїх спадкових прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22 серпня 2007 року.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.ч.4,7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

За таких обставин, заявниця не може отримати належні документи, які підтверджують смерть громадянки України ОСОБА_2 та зареєструвати її смерть на території України. Заявниця позбавлена можливості в інший, позасудовий порядок, вирішити питання щодо реєстрації компетентним органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті її рідної тітки. Смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання відповідного документа - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України, оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки кадастровий номер 1223584000:01:023:0009, що належить на праві власності померлій.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , уродженки с. Нововязівське, Павлоградського району, Дніпропетровської області, Україна, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації у м. Енгельс, Саратовська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. О. Головін