Рішення

від 12.11.2024 по справі 369/18697/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18697/23

Провадження № 2/369/2769/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Плахотня Оксана Георгіївна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування вимог вказує, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . З померлою матір`ю, за її життя проживав у шлюбі її чоловік, батько позивачки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка разом з батьками, з народження і до їх смерті проживала однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, батьки позивачки побудували житловий будинок загальною площею 100,7 кв.м., житлова площа 68,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, на земельній ділянці площею 0,1681 га, за адресою: АДРЕСА_1 ,яка була отримана у власність, кадастровий номер 3222484201:01:005:0063, - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Спадкове майно було оформлено на батька позивачки. Матір, після смерті батька, не переоформила майно на себе. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця - ОСОБА_3 , відкрилась спадщина, яка включає: частки домоволодіння житловий будинок загальною площею 100,7 кв.м., житлова площа 68,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 3222484201:01:005:0063, категорія земель: землі житлової і громадської забудови, присадибна, площею 0,1681 га, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру НВ-5900506762023 від 15.08.2023 від 15.08.2023.

Після смерті батька спадщину прийняли його спадкоємиці: дружина - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , на частику спадщини кожній.

03.05.2023 року позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заявою про прийняття спадщини після смерті матері та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Але їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та матері у зв`язку з відсутністю документів про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, а також те, що на вказану земельну ділянку пред`явлено Державний Акт про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №277586 виданий на ім`я ОСОБА_3 від 14.04.2005 року на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.09.2004 року прийняті після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, в документах існує різне написання імені її матері ОСОБА_2 , так в наданому суду Свідоцтві про народження вказано «мать/мати ОСОБА_4 », а в інформаційній довідці Боярської міської ради №02-10/1438-23 від 21.03.2023 року, на запит нотаріуса вказано «В Погосподарський книзі за 1991-1995 року головою домогосподарства вказаний ОСОБА_3 . В переліку родини, що проживає з ним вказані ОСОБА_5 ».

Просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , 1927 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері, ОСОБА_2 ,1935 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на:

житловий будинок загальною площею 100,7 кв.м., житлова площа68,4 кв.м.з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку кадастровий номер 3222484201:01:005:0063, категорія земель: землі житлової і громадської забудови, присадибна, площею 0,1681 га, за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний житловий будинок;

частину будівельних матеріалів і конструкцій, з яких самочинно побудовані прибудова літ. «А2», яка складається з приміщень:2-1 кухня площею 9,9 кв.м, 2-2 коридор 9,8 кв.м., 2-3 житлова площею 24,4 кв.м, 2-4 коридор площею 2,5 кв.м, 2-5 санвузол площею 5,0 кв.м, І тамбур площею 2,6 кв.м. та самочинно переобладнана прибудова «а4» площею 2,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року відкрито провадження, призначено підготовче провадження, витребувано у приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Плахотня Оксана Георгіївна належним чином засвідчені копії спадкових справ №10/2023 заведену після смерті ОСОБА_3 ,1927 року народження та №15/2023 заведену після смерті ОСОБА_2 , 1935 року народження.

Із супровідним листом № 198/02-14 від 29.12.2023приватним нотаріусом фастівського нотаріального округу Київської області Плахотня О.Г, , було надано належним чином засвідчені копії спадкових справ № 10/2023щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 та № 15/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Подав заяву про розгляд справи без участі позивача, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідно до вимогст.280ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

За таких обставин суд, враховуючи вимогист. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції`від 12.06.2009№2передбачено, що відповідно до статей55,124Конституції Українитастатті 3ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 02 липня 2004 року виконавчим комітетом Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 залишилась спадщина, яка включає:

частки домоволодіння житловий будинок загальною площею 100,7 кв.м., житлова площа 68,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельної ділянки кадастровий номер 3222484201:01:005:0063, категорія земель: землі житлової і громадської забудови, присадибна, площею 0,1681 га, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру НВ-5900506762023 від 15.08.2023 від 15.08.2023.

Заст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленогост.1270 ЦК Українивін не заявив відмову від неї.

За життя померлий ОСОБА_3 заповіту не складав, спадщину прийняли його спадкоємиці: дружина - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , на частику спадщини кожній.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 виданим 04.04.2017 року.

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на житловий будинок. Крім того, на земельну ділянку пред`явлено державний акт на право власності виданий на ім`я померлого ОСОБА_3 на підставі рішення 13 сесії скликання Малютянської сільської ради від 25.09.2004 року, прийнятого після його смерті.

Право власності спадкодавця на житловий будинок підтверджується: дозволом на будівництво житлового будинку в с.Малютянка 14.04.1966 р., актом прийму в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , застройщик ОСОБА_3 від 14.03.1980р, проєктом житлового будинку ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , технічним паспортом Київського міжрайонного БТІ від 10.11.1988 року.

Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується: копією рішення 10 сесії 24 скликання Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.10.2003 «про надання земельних ділянко у приватну власність»; копією рішення 13 сесії 4 скликання Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.09.2024 року «про затвердження матеріалів інвентаризації і передачу у власність земельних ділянок, розташованих в с.Малютянка», державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №277685 виданим на імя ОСОБА_3 від 14.04.2005 року, витягом з державного земельного кадастру НВ-5900506762023 від 15.08.2023.

На підставінаведеного,оскільки іншихспадкоємців судомвстановлено,суд приходитьдо висновку,що спадкоємицеюдо майнапомерлогоОСОБА_3 та померлої ОСОБА_2 є йх донька ОСОБА_1 . яка постійно проживала разом з батьками на час їх смерті.

Ст. 1218 ЦК Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.». Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, в даному випадку позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої. Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат». На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-УІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що покійна батько позивачки на законних підставах набув право власності на вказану вище земельну ділянку, але за життя не отримав правовстановлюючий документ, у зв`язку з чим приватний нотаріус правомірно прийняв рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно в нотаріальному порядку.

Тому, до позивача, відповідно до ст. 1216 ЦК України, переходить таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

Заст. 3 ЦПК Україникожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності дост 16 ЦК Україникожна особа має право на обрання відповідного способу захисту своїх прав.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Керуючись ст.ст.202-215,328,391, 655 ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Боярської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Плахотня Оксана Георгіївна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) право власності (в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , 1927 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері, ОСОБА_2 ,1935 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на):

- житловий будинок загальною площею 100,7 кв.м., житлова площа 68,4 кв.м.з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222484201:01:005:0063, категорія земель: землі житлової і громадської забудови, присадибна, площею 0,1681 га, за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний житловий будинок;

- частину будівельних матеріалів і конструкцій, з яких побудовані прибудова літ. «А2», яка складається з приміщень:2-1 кухня площею 9,9 кв.м, 2-2 коридор 9,8 кв.м., 2-3 житлова площею 24,4 кв.м, 2-4 коридор площею 2,5 кв.м, 2-5 санвузол площею 5,0 кв.м, І тамбур площею 2,6 кв.м. та самочинно переобладнана прибудова «а4» площею 2,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 12 листопад 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ