Рішення

від 19.11.2024 по справі 376/1875/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1875/24

Провадження № 2/376/998/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,

установив:

У червні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Комаса Олександр Володимирович звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 02.07.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_4 залишився проживати з батьком ОСОБА_1 та бабусею, матір`ю позивача ОСОБА_3 .

Відповідач залишила сім`ю понад чотири роки тому, покинула малолітню дитини та утримання та виховання батька.

Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків: не бере будь-якої участь у вихованні та матеріальному утриманні сина. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності є підтвердженням свідомого ухилення відповідача від виховання дитини.

ОСОБА_2 жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у її подальшій долі, не цікавиться успіхами в освіті, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, навчанням сина, підготовкою до самостійного життя. Також не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Усі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

З урахуванням наведеного, позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути на її користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 1210,20 гривень.

Представник позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Правом на подання відзиву не скористалася, письмових заяв чи клопотань не надала.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про визнання позовних вимог та просить справу розглянути у її відсутності.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Представник подала до суду заяву про визнання позовних вимог та просить справу розглянути у її відсутності.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 01.02.2012 року серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 02.07.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 8-12).

Після розірвання шлюбу неповнолітній ОСОБА_4 , 2011 року народження, залишився проживати з батьком ОСОБА_1 та бабусею, матір`ю позивача ОСОБА_3 .

Відповідач залишила сім`ю понад чотири роки тому, покинула малолітню дитини та утримання та виховання батька.

Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків: не бере будь-якої участь у вихованні та матеріальному утриманні сина. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності є підтвердженням свідомого ухилення відповідача від виховання дитини.

ОСОБА_2 жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у її подальшій долі, не цікавиться успіхами в освіті, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, навчанням сина, підготовкою до самостійного життя. Також не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Згідно висновку органу опіки та піклування Сквирської міської ради від 31.10.2024 №5/24 визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 84-87).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків: не цікавиться станом здоров`я дитини, не бере участь у вихованні та матеріальному утриманні, свідомо ухиляється від спілкування з сином.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У ст. 155 СК України вказано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надаються дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, та і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не приймає участі в житті дитини.

Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробила, не підтвердила належними та допустимими доказами протилежне.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні відповідачем її неповнолітнього сина, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_2 намагалася виконувати батьківські обов`язки. Відповідач формально ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дитини.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зашкодить інтересам дитини, його подальшому вихованню та утриманню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , її свідоме нехтування своїми обов`язками як матері, її небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягнення документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, згідно платіжної інструкції від 06.06.2024 у розмірі 1211,20 грн (а.с.5).

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 150, 155, 164-167 СК України, ст. 12, 81, 95, 141, 223, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко