Рішення

від 18.12.2024 по справі 527/2952/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2952/24

провадження 2/527/969/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

при секретареві судового засідання Бородіної Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2024 року позивач звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідачів про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування вказаного позову зазначив, що з 01 червня 1997 року по 01 серпня 2003 року позивач працював у ВАТ «Обізнівське». При розпаюванні земель колективної власності отримав сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0349799 зареєстрований за №233 від 16 лютого 1998 року в книзі реєстрації сертифікатів, площею 4,9 умовних кадастрових гектарів. Земельна ділянка розташована на території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Орієнтована вартість подібної земельної ділянки на території Обознівської сільської ради станом на 11 вересня 2024 року, складає 170787,31 грн. Через декілька днів після отримання сертифікату, працівниця управління ВАТ «Обізнівське» запропонувала позивачу здати даний сертифікат на підставі виправлення допущених в ньому помилок. Згодом, протягом місяця позивач звернувся до управління ВАТ «Обізнівське» з питанням, де його сертифікат та що з ним відбувається, на що отримав відповідь, що сертифікат йому видали помилково та він не має права на земельну частку (пай). Проте позивач був працівником ВАТ «Обізнівське», був включений у списки на розпаювання земель колективної власності, та ніяким чином не відмовлявся від своєї земельної частки (паю) і не підписував документи на відмову від нього. Позивач неодноразово звертався до ВАТ «Обізнівське» з питанням в результаті якої помилки йому було відмовлено в праві власності на земельну частку (пай), але ніяких пояснень не отримав. На даний час ВАТ «Обізнівське» припинило існування, як юридична особа.

На підставі викладеного позивач прохав суд визнати за ним, як за колишнім членом ВАТ «Обізнівське» право на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 4,9 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

18 жовтня 2024 від представника третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначає, що відповідно до заявлених вимог позивач просить суд визнати за собою право, як за колишнім членом ВАТ «Обізнівське», право на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 4,9 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. За інформацією відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики в сфері земельних відносин Головного Управління, згідно книги записів державних актів на право колективної власності на землю 01.01.2013 року ВАТ «Обізнівське» видано державний акт на право колективної власності на землю серія ІІ-ПЛ №000027 зареєстрований 31.03.1998 року за №30. Список громадян-членів ВАТ «Обізнівське», що є додатком 1 до вищезазначеного державного акту на право колективної власності у відділі відсутній. В «Списку працівників та пенсіонерів ВАТ «Обізнівське» Глобинського району, які претендують на земельний пай», який входить до складу «Техннічної документації по паюванню земель переданих у колективну власність ВАТ «Обізнівське» Глобинського району Полтавської області», ОСОБА_1 значиться за №303. Згідно книги видачі сертифікатів на земельну частку (пай) по ВАТ «Обізнівське» здійснено запис про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0349799 16.02.1998 року за №233 на ОСОБА_1 , та вказано ,що виданий помилково. До книги видачі сертифікатів на право на земельні частку (пай) по ВАТ «Обізнівське» внесено зміни до записів про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0349799 за №233, дата реєстрації: 27.01.2001 року, власником сертифікату вказано ОСОБА_2 , якому видано вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай), про що свідчить підпис про отримання. У Книзі видачі сертифікатів на земельну частку (пай) по ВАТ «Обізнівське» долучено рішення 16 сесії 23 скликання Обізнівської сільської ради Глобинського району від 14.03.2001 року, в якому вказано громадян, які помилково одержали сертифікати на право на земельну частку (пай) і добровільно здали їх у ВАТ «Обізнівське». Згідно з даним рішенням ОСОБА_1 не є членом ВАТ «Обізнівське». У постанові КЦС ВС від 13 липня 2021 року у справі №274/3394/20 зазначається, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта. Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно особа не має права на земельну частку (пай). Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням про внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві. Отже, враховуючи наявні у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відомості, позивач не має права на земельну частку (пай).

23 жовтня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що, як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивачем не надано до суду доказів підтвердження отримання ВАТ «Обізнівське» державного акта на право колективної власності на землю та факту, що ОСОБА_1 на момент видачі державного акта ВАТ «Обізнівське» був його членом та включений до списку громадян членів ВАТ «Обізнівське», який є додатком до нього, а отже має право на земельну частку (пай), тому позов є не обґрунтованим та не доведеним.

04 листопада 2024 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання позивач не з`явився, направив до суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та прохає їх задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, у заявах адресованих суду, прохали проводити судове засідання без їх участі.

Представник третьої особи в підготовчесудове засіданняне з`явилася,подала досуду заяву,в якійпросила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 01 червня 1997 по 01 серпня 2003 року працював у ВАТ «Обізнівське» (а.с. 13-15).

Відповідно до Витягу з протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Обізнівське» від 04 лютого 2000 року, розглядалося питання: «Про включення до списку на одержання сертифікатів на право власності на земельну частку/пай осіб, що були пропущені під час паювання земель колективної власності ВАТ «Обізнівське», було включено до списку на одержання сертифікатів на право на земельну частку/пай, раніше пропущених громадян за рахунок громадян, які помилково одержали сертифікат на право на земельну частку/пай і які добровільно здали їх у ВАТ «Обізнівське», в тому числі за рахунок ОСОБА_1 .

Як вбачається з архівного витягу з рішення шістнадцятої сесії Обізнівської сільської ради двадцять третього скликання від 14 березня 2001 року, ОСОБА_1 не член ВАТ «Обізнівське» та є громадянином зі списку, який помилково одержав сертифікат на право на земельну частку/пай та який добровільно здав його у ВАТ «Обізнівське».

При вирішенні даного спору суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року в справі № 573/813/19 (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року в справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року в справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року в справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року в справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року в справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року в справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року в справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку - додатка до державного акта на право колективної власності на землю чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтями 71, 75 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно книги видачі сертифікатів на земельну частку (пай) по ВАТ «Обізнівське» здійснено запис про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0349799 16.02.1998 року за №233 на ОСОБА_1 , та вказано, що виданий помилково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Враховуючи те, що з моменту порушення прав ОСОБА_1 пройшло більше трьох років, останній звернувся до суду з цим позовом у 2024 році, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, не надано, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись статтями4,11, 12, 13,141, 247, 258,259, 263-265,268,273,352,354ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Глобинська міська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Глобине, вул. Центральна, 285, код ЄДРПОУ: 22547673), Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області (місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 14/23, код ЄДРПОУ: 04057586)

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Затишна, 23).

Суддя Ю. М. Свістєльнік