Рішення

від 06.12.2024 по справі 530/811/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/811/24

2/530/339/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

06.12.2024 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Гавриленка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області про стягнення орендної плати, пені та розірвання договорів оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області про стягнення орендної плати, пені та розірвання договорів оренди.

З позову ОСОБА_1 вбачається,що він є власникомземельних ділянок:площею 4,8326га,кадастровий номер5321355400:00:038:0008,яка знаходитьсяна територіїОпішнянської селищноїПолтавського (Зіньківського)району Полтавськоїобласті та перебуваєу користуванні відповідачана підставідоговору орендиземлі від11.05.2023року укладеного строкомна 10років таземельної ділянкиплощею 5,34га,кадастровий номер5321355400:00:038:0010,яка знаходитьсяна територіїОпішнянської селищноїПолтавського (Зіньківського)району Полтавськоїобласті,яка перебуваєу користуванні відповідачана підставідоговору орендиземлі від11.05.2023року укладеного строкомна 10років.Право орендивищезазначених земельнихділянок зареєстрованов державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень. Пунктом 9.2договорів прооренду земліпередбачено,що оренднаплата нараховується змоменту державноїреєстрації праваоренди набутого орендарем напідставі договору тадо дняповернення земельноїділянки орендодавцю. Пунктом 11договорів визначено,що грошовізобов`язання повиплаті орендноїплати виконуються замісцезнаходженням орендаря,що вказуєтьсяв реквізитахорендаря,шляхом проведенняготівкового розрахункуабо шляхомперерахування орендноїплати набанківський рахунокорендодавця задопомогою банківськихплатіжних інструментів,якщоорендодавець повідомив орендарюреквізити свогодіючого рахунку. У п.48договорів орендизазначено банківськіреквізити орендодавця ОСОБА_1 ,а отжеорендар повідомленийта обізнанийпро банківськіреквізити орендодавця. Відповідно до п.13 договорів орендна плата вноситься в повному обсязі або частинами в такі строки: щорічно не пізніше 31 грудня звітного року оренди в розмірі вказаному в п.9 договору. За спільною згодою сторін допускається дострокове виконання обов`язку орендаря по виплаті орендної плати. Тобто відповідач повинен був здійснити виплату орендної плати за 2023 рік в строк до 31.12.2023 року. Однак орендна плата на час звернення з позовом до суду (12.04.2024 року) не виплачена. Відповідно до п.40 договорів оренди передбачено у разі невнесення орендної плати у строки виплачені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день допущення прострочення. Загальна заборгованість відповідача по орендній платі становить 81587,17 грн. з яких: 75294,50 грн. - заборгованість по орендній платі та 5292,67 грн. - пеня за кожен день прострочення за період з 01.01.2024 року по 25.03.2024 року. Оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2023 рік позивач вважає, що є підстави для розірвання договорів оренди землі. Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду в якому просив стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі щодо оренди земельноїділянки з кадастровимномером 5321355400:00:038:0008в сумі38758,84грн.з яких:орендна платаза 2023рік усумі 36244,50грн.,пеня заневиплату орендноїплати за2023рік усумі 2514,34грн.(заперіод з01.01.2024року по25.03.2024року)та щодооренди земельноїділянки з кадастровимномером 5321355400:00:038:0010в сумі42828,33грн.з яких:орендна платаза 2023рік усумі 40050,00 грн.,пеня заневиплату орендноїплати за2023рік усумі 2778,33грн.(заперіод з01.01.2024року по25.03.2024року),розірвати договориоренди землівід 11.05.2023року укладені між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ "САПФИР-В", та стягнути судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи справа передана на розгляд судді Должко С.Р..

Ухвалою судді від 18.04.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2024 року призначено по справі судовий розгляд.

У судове засідання учасники справи: позивач ОСОБА_1 не з`явився, з`явився його представник адвокат Гавриленко О.В. позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач представник ФГ САПФИР-В, будучи належнимчином повідомленимпро часта місцерозгляду справи,що підтверджується поштовим повідомленням, а саме на: 26.06.2024 року о 08 годині 40 хвилин (а.с.39) та довідкою про доставку електронного листа на електронну поштову адресу відповідача (а.с.45,55), на 06.12.2024 року о 10 годині 00 хвилин (а.с.65,72). Причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Згідно зіст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і він не з"явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст.191ч. 2,281 ЦПК України.

Частиною першоюстатті 44 ЦПК Українивстановлений обов"язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Зіньківського районного суду Полтавської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

В зв`язкуіз викладенимта беручидо уваги вищевикладене судвстановив,що відповідачналежним чиномбув повідомленим,в судовезасідання двічіне з"явивсязнаючи проте,що вЗіньківському районномусуді знаходитьсяцивільна справапростягнення орендної плати, пені та розірвання договорів оренди.

Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст.223ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В порядкуст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Суд, зачитавши заяву представника позивача, який підтримав позовні вимоги, та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддівУкраїнивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 18 ЦПК Українивстановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов`язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 4,8326 га, кадастровий номер 5321355400:00:038:0008, яка знаходиться на території Опішнянської селищної Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області та площею 5,34 га, кадастровий номер 5321355400:00:038:0010, яка знаходиться на території Опішнянської селищної Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.24-25).

11.05.2023 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ "САПФИР-В", (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.18-20), який 11.05.2023 року був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.24) про що у державному реєстрі земель вчинено запис. За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,8326 га. строком на 10 років.

11.05.2023 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ "САПФИР-В", (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.21-23), який 11.05.2023 року був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.25) про що у державному реєстрі земель вчинено запис. За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,34 га. строком на 10 років.

Згідно п. 9 Договору щодо земельної ділянки площею 4,8326га,кадастровий номер5321355400:00:038:0008 передбачено, що орендна плата за один календарний рік оренди земельної ділянки становить грошову суму в розмірі 3624450 грн, що складає 7500 грн за 1 га земельної ділянки в тому числі податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно п. 9 Договору щодо земельної ділянки площею 5,34га,кадастровий номер5321355400:00:038:0010 передбачено, що орендна плата за один календарний рік оренди земельної ділянки становить грошову суму в розмірі 40050,00 грн. що складає 7500 грн. за 1 га земельної ділянки в тому числі податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до п.9.1 договорів оренди починаючи з 2024 року та кожен наступний рік, розмір орендної плати збільшується на 10 %,які розраховуються від орендної плати за попередній рік.

Згідно до п. 9.2. договорів оренди «Орендна плата нараховується з моменту державної реєстрації права оренди набутого орендарем на підставі Договору та до дня повернення земельної ділянки Орендодавцю»

Згідно до п. 11 договорів оренди «Грошові зобов`язання по виплаті орендної плати виконуються за місцезнаходженням Орендаря, що вказується в реквізитах Орендаря, шляхом проведення готівкового розрахунку або шляхом перерахування орендної плати на банківський рахунок Орендодавця за допомогою банківських платіжних інструментів, якщо орендодавець повідомив орендарю реквізити свого діючого рахунку».

У п.48 договорів оренди зазначено банківські реквізити орендодавця ОСОБА_1 , а отже орендар повідомлений та обізнаний про банківські реквізити орендодавця.

Відповідно до п.13 договорів Орендна плата вноситься в повному обсязі або частинами в такі строки: щорічно не пізніше 31 грудня звітного року оренди в розмірі вказаному в п.9 договору.

Відповідно до п. 27, 30 договорів оренди Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а Орендодавець зобов`язаний вчасно сплачувати орендну плату.

За таких умов відповідач зобов`язаний був здійснити виплату орендної плати на користь позивача за 2023 рік за користування земельними ділянками в строк до 31.12.2023 року.

Однак в порушення вимог вищезазначених договорів оренди та законодавства України, орендна плата за 2023 рік (станом на дату подачі позову 12.04.2024 року) позивачу не виплачена. У зв`язку із чим відповідач порушив вимоги п. 9, 11, 13,27, 30 договорів оренди та вимогиЗУ «Про оренду землі»

Отже на даний час Відповідач не виконує умови договорів оренди та взяті на себе зобов`язання і до теперішнього часу не виконав свій обов`язок з виплати орендної плати, порушивши строки виплати.

Оскільки відповідачем не було виконано умови договорів оренди та не було виплачено орендну плату у визначений в договорі строк до нього застосовуються неустойка у вигляді пені за порушення зобов`язань згідно п. 40 Договорів оренди.

Так, пунктом 40 Договорів оренди передбачено «У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день допущення прострочення».

Оскільки за вищезазначеними договорами оренди землі загальна заборгованість відповідача по виплаті орендної плати перед позивачем становить 81587,17 грн. з яких 75294,50 грн. заборгованість по орендній платі та 5292,67 грн. пеня за кожен день прострочення за період з 01.01.2024 року по 25.03.2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості (а..с27-28).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2статті 11 ЦК України).

Відповідно достатті 626 ЦКУкраїнидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно ізстаттею 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1статті 611 ЦК). Відповідно до частин 1. Зстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2статті 551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким Законом єЗакон України «Про оренду землі», відповідно до статті 1 якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першоюстатті 13 цього Законудоговір оренди землі - це договір, іа яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі зокрема є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянкидержавної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Згідно ізстаттею 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря: ... своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Крім, того враховуючи на невиплату відповідачем орендної плати за 2023 рік (станом на дату подачі позову не виплачена) та у зв`язку із чим відповідач порушив взяті на себе обов`язки та вимоги п. 9,11,13, 27, 30 договорів оренди та вимогиЗУ «Про оренду землі»суд вбачає законні підстави для розірвання договорів оренди в судовому порядку, у зв`язку з невиконанням умов договору .

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення орендної плати та пені підлягає задоволенню, оскільки не спростована відповідачем, а підтверджена наявними матеріалами справи.

Що стосується вимоги стосовно розірвання договорів оренди землі то суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 35 Договорів оренди «дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторінвнаслідок невиконання або неналежного виконання другою стороною передбачених договором обов`язківта внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню»

Статтею 1 та ч.1 ст.3 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом Д ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленихдоговором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вонарозраховувала при укладенні договору.

Сплата Орендарем орендної плати у встановленому розмірі та строки є істотною умовою Договору оренди землі відповідно дост.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Згідно до статті 653ЦПК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Наведені положення закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження №61- 41932сво18) згідно якої, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Як було встановлено в судовому засіданні відповідач має заборгованість перед позивачем по орендній платі за 2023 рік, тобто з наявного вбачається несплата орендної плати, в даному випадку один раз, що не може свідчити про систематичність невиконання умов укладених Договорів оренди землі.

За змістомст. 21 Закону України «Про оренду землі»розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов`язковою для судів України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на даний час систематична несплата орендної плати ОСОБА_1 згідно договорів оренди землі від 11.05.2023 року відсутня та не є підставою для розірвання таких договорів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Щодо інших доводів сторін, то Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає (Рішенням ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення)), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

Враховуючи вище викладене, а також те, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів того, що відповідачем систематично не сплачується орендна плата ( два і більше разів) позовні вимоги в частині розірвання договорів оренди землі задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст.ст.1,2,4,7,8,12,13,19,30,81,141,210,228-229,258- 274, 279,280-289,354,430ЦПК України, ст.ст.11,15,256,260,261,267,509,526,626,638,651 ЦК України,ст. 141 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

ПозовнузаявуОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області про стягнення орендної плати, пені та розірвання договорів оренди задоволити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 45110309 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 заборгованість за договором оренди землі від 11.05.2023 року ,щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321355400:00:038:0008 в сумі 38758,84 грн. з яких: орендна плата за 2023 рік у сумі 36244,50 грн., пеня за невиплату орендної плати за 2023 рік у сумі 2514,34 грн (за період з 01.01.2024 року по 25.03.2024 року).

Стягнути з фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 45110309 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 заборгованість за договором оренди землі від 11.05.2023 року, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321355400:00:038:0010 в сумі 42828,33 грн. з яких : орендна плата за 2023 рік у сумі 40050,00 грн., пеня за невиплату орендної плати за 2023 рік у сумі 2778,33 грн. (за період з 01.01.2024 року по 25.03.2024 року).

Стягнути з фермерського господарства "Сапфир-В", місце знаходження: смт. Котельва, пров. Матросова, 6, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 45110309 на користь держави 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2024 року

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко