Ухвала

від 18.12.2024 по справі 537/6782/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2-з/537/44/2024

Справа № 537/6782/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської в складі головуючого судді Дядечко Іван Іванович, за участю секретаря Бобровської К.Д., розглянувши заяву представника релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" Лазоренка Руслана Володимировича про забезпечення позову

установив :

Представник релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" Лазоренко Р.В. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з заявою, відповідно до якої просить накласти арешт на будівлю і споруди Свято Троїцької православної церкви, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана 30441455753020; заборонити ОСОБА_1 користуватися будівлею і спорудами церкви, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; передати на зберігання власнику об`єкта нерухомого майна релігійній організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" будівлю і споруди Свято Троїцької православної церкви, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30441455753020.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що на сьогодні релігійна організація "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області", а попереднє найменування було: Троїцька Українська Православна Церква, де уповноваженою особою значився ОСОБА_1 , який є священнослужителем і має відношення до Руської Православної Церкви. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав будівля і споруди Свято-Троїцької православної церкви, що розташована за адресою: проспект Свободи, буд. 9, м. Кременчук, належить на праві власності Релігійній організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області". При цьому, між сторонами відсутній договір щодо права та порядку користування ОСОБА_1 будівлею і спорудами церкви. Релігійна організація має намір у відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України в порядку виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна звернутися до Крюківського районного суду м. Кременчука з наступними вимогами: «Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не чинити перешкод у користуванні Релігійній організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області", проспект Свободи, буд. 9, м. Кременчук, код ЄДРПОУ №22544640, будівлями і спорудами Свято-Троїцької православної церкви, що розташовані за адресою: проспект Свободи, буд. 9, м. Кременчук, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3041455753020, звільнити їх та надати доступ до них релігійній організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області". Маючи попереднє найменування, Троїцька Українська Православна Церква діяла в попередній редакції статуту, зареєстрованого розпорядженням Полтавської ОВА за №115 від 13.04.2009. Згідно п.п.1.4. п.1 статуту, затвердженого розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №115 від 13.04.2009 року було передбачено, що Парафія діє, дотримуючись чинного Законодавства, Статуту Руської Православної Церкви (далі: РПЦ) Статуту УПЦ, Статуту Кременчуцької єпархії, а також цього Статуту. Підпунктом 1.5. п.1 вказаного статуту було передбачено, що у своїй діяльності Парафія керується цим Статутом, постановами Соборів РПЦ і УПЦ, Священних Синодів РПЦ і УПЦ, Указами епархіального архірея, визначеннями Помісних та Архієрейських Соборів РПЦ і УПЦ. В подальшому, члени релігійної громади 14.07.2024 на загальних зборах змінили підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України та визначено нове

найменування релігійноїгромади:релігійна організація"Ставропігійнарелігійна громадаСвято-ТроїцькаПарафія Української ПравославноїЦеркви (ПравославноїЦеркви України)міста КременчукКременчуцького районуПолтавської області"з прийняттямнового Статуту,який затвердженийМитрополитом Київськимі всієїУкраїни Епіфанієм,про щосвідчить новийСтатут тавиписка зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань.05.09.2024за №547Полтавською ОВАзареєстрований Статутв новійредакції.10.09.2024проведені зміниустановчих документіврелігійної організаціїшляхом внесеннязмін вЄдиний державнийреєстр юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань,де зазначеноголовою ПарафіяльноїРади Релігійноїорганізації ОвчарукаР.А.Разом зтим,керівнику релігійноїорганізації танастоятелю Свято-ТроїцькоїПравославної ЦерквиУкраїни,іншим членамРелігійної організаціїколишнім керівникомКапустіним М.В.здійснюються перешкодиу доступідо будівліі спорудцеркви,проведення інвентаризаціїцерковної утварі,а якнаслідок здійснюєтьсяблокування будівліі спорудцеркви таперешкоджання упроведенні вкультовій спорудібогослужіння,релігійних обрядіві церемонійПравославної ЦерквиУкраїни,не допускаютьнастоятеля ПравославноїЦеркви Українидо церкви.17.09.2024релігійна організаціязверталася доКременчуцького РУПГУ НПв Полтавськійобласті зприводу того,що збудівлі іспоруд церквиздійснюється вивізцерковної утварі,яке належитьрелігійній організації. ОСОБА_1 ,діючи протиправно,не передаврелігійній організаціїдокументи,печатку зпопереднім найменуванням,яку можевикористовувати тастворювати документи«заднім числом»і утакий спосібнезаконно розпоряджаєтьсямайном,не передавключі відцеркви іцерковних споруд,від чоговін упротиправний спосібвідмовляється,не допускаєчленів ревізійноїкомісії дляпроведення інвентаризації,незважаючи нанаправлену найого адресу(єпархії)заяву від18.09.2024,яка отримананим особисто27.09.2024.Такими діямизаподіюється значнашкода інтересамчленів релігійноїгромади тарелігійній організації.Не переданнябудівлі іспоруд церквизаконному власнику,а такожвідсутність доступудо будівліі спорудцеркви перешкоджаєрелігійній організаціїі членамрелігійної громадикористуватися будівлеюі спорудамицеркви -об`єктомнерухомого майна,здійснювати богослужіння,релігійні обряди,церемонії.Отже,між релігійноюорганізацією і ОСОБА_1 існує спірщодо усуненняперешкод уздійсненні праварелігійної організаціїкористування тарозпорядження своїммайном,а ОСОБА_1 ,маючи усвоєму користуванніпечатку зпопереднім найменуванням,може внезаконний спосібшляхом складаннядокументів «заднімчислом» відчужити,іншим чиномрозпорядитися об`єктомнерухомого майна-будівлею іспорудами церкви,що істотноускладнить абозробить неможливимвиконання рішеннясуду.З оглядуна викладене,забезпечення позовушляхом накладенняарешту іззабороною правакористуватися майномспрямоване протиможливих несумліннихі незаконнихдій ОСОБА_1 .Застосування такогозаходу забезпеченняпозову,як накладенняарешту іззабороною правакористуватися єобґрунтованим таспівмірним зподальшими заявленимипозовними вимогами.У відповідностідо ст.58Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено,якщо описі арештмайна здійснювалисяна виконаннярішення прозабезпечення позову,виконавець передаєарештоване майнона зберіганняборжнику абойого представнику(якщоінше незазначено всудовому рішенніабо якщоборжник відмовивсяприймати майнона зберігання). Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Вважає, що будівля і споруди церкви мають бути передані на зберігання сааме власнику релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області", про що має бути зазначено в ухвалі суду.

Згідно з ч. 1 ст.153ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 149, 153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів охорони матеріально правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 3753/22860/17 (провадження №14-88цс20) (пункти 35, 36) зазначено, що...умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Як вбачається із заяви та доданих до неї матеріалів керівником релігійної організації «Троїцька православна церква» до зміни її підлеглості у канонічних, організаційних питаннях й перейменування на «Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія української православної церкви (православної церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» був ОСОБА_1 .

З прийняттям нового статуту, зареєстрованого Полтавською облвійськадміністрацією від 05.09.2024 №547 до установчих документів були внесені зміни й визначено керівником релігійної організації Овчарука Р.А., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого за №403266437 від 12.11.2024, закінчений будівництвом об`єкт за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Свободи, будинок 9 зареєстровано з 08.11.2024 за релігійною організацією «Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія української православної церкви (православної церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» на підставі свідоцтва про право власності б/н від 08.11.2024, виданого Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області.

Представник заявника вказує, що після проведення вищезазначених змін ОСОБА_1 діючи протиправно не передав Релігійній організації документи та печатку з попереднім найменуванням, яку останній може використовувати й створювати документи «заднім числом», з метою незаконного розпорядження майном, зокрема будівлею і спорудами церкви за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи, буд. 9.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§ § 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Тобто, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Виходячи з наведених заявником обставин, враховуючи те, що релігійна організація «Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія української православної церкви (православної церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» має намір звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд приходить до висновку, що на даному етапі достатнім заходом забезпечення позову буде накладення арешту на будівлю і споруди церкви за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку суду таке обмеження є логічними і справедливим до вирішення спору про усунення перешкод у користуванні власністю по суті. Застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна не обмежить прав ОСОБА_1 і водночас забезпечить реальний захист прав релігійної організації у випадку прийняття рішення на їх користь.

Щодо вимоги встановити заборону ОСОБА_1 користуватись будівлею і спорудами церкви за адресою: АДРЕСА_1 та передати об`єкт нерухомого майна власнику релігійній організації «Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія української православної церкви (православної церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області» суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).

Як вже неодноразово зазначалося суддею, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що між релігійною організацією та ОСОБА_1 існує спір з приводу користування нерухомим майном. У заяві про забезпечення позову, представник заявника зазначав, що предметом позову з яким Релігійна організація збирається звернутися до суду є усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме будівлею і спорудами церкви за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до них. Вказує на те, що ОСОБА_1 на даний час протиправно користується й вчиняє дії спрямовані на встановлення перешкод у користуванні релігійною організацією будівлею і спорудами церкви за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_1 користуватись будівлею і спорудами церкви за адресою: АДРЕСА_1 та передання об`єкту нерухомого майна власнику, за своїм змістом є тотожними позовним вимогам, з якими Релігійна організація збирається звернутися до суду.

Водночас, встановлення чи невстановлення цих заходів забезпечення позову ніяк не впливає на можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява представника заявника про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

За викладених обставин заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Суд роз`яснює заявнику, що відповідно до п. ч.13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів від дня подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151 - 153 ЦПК України, суд ,

постановив:

Заяву представника релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" Лазоренка Руслана Володимировича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на будівлю (закінчений будівництвом об`єкт) і споруди Свято Троїцької православної церкви, що розташовані за адресою: проспект Свободи, будинок 9, місто Кременчук, реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана 30441455753020, належні на праві власності релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області", код ЄДРПОУ 22544640.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвалу направити до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Сердюка Ігоря, будинок 43), для виконання та вжиття відповідних заходів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена та підписана 18.12.2024.

Суддя: Дядечко Іван Іванович